- •Специальные начала назначения наказания
- •2. Обеспечение безопасности субъектов уголовно-процессуального права
- •3. Судимость и её правовые последствия
- •4. Уголовная ответственность за убийства, при смягчающих обстоятельствах.
- •5. Преступления в сфере использования компьютерНой техники
- •6. Преступления против правосудия и их характеристика.
- •7. Возбуждение уголовного дела
- •2.1. Задачи стадии
- •2.2. Участники стадии
- •2.3. Процессуальные средства деятельности в стадии
- •2.4. Этапы стадии
- •2. Решение об отказе в возбуждении уголовного дела
- •8. Давность в уголовном праве
- •9. Понятие, признаки и классификация доказательств
- •10. Понятие и цель наказания.
- •11. Кримінальна відповідальність та кримінально-правові відносини: поняття та ознаки.
- •12. Общая характеристика и виды преступлений против половой свободы и половой неприкосновенности личности.
- •Часть 3 ст. 152 предусматривает ответственность за изнасилование, совершенное группой лиц, или изнасилование несовершеннолетней либо несовершеннолетнего.
- •13. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.
- •14. Зупинення та закінчення досудового слідства. Форми закінчення досудового слідства.
- •15. Процесуальне положення захисника в кримінальному процесі. Усунення захисника від участі у справі.
- •16. Поняття та види слідчих дій. Загальні умови провадження слідчих дій.
- •17. Злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування.
- •18. Амністія тА помилування, їх кримінально-правове значення.
- •19. ПОняття, значення кримінально-процесуальної форми. Диференціація форм кримінального судочинства України.
- •20. Злочини проти безпеки виробництва.
- •21. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •22. Експерт та спеціаліст в кримінальному процесі, їх права та обов’язки.
- •4. Эксперт обязан:
- •6. Юридическая ответственность специалиста:
- •23. Примусові заходи виховного характеру, види та підстави застосування.
- •1.Принудительные меры воспитательного характера.
- •24. Вимагання та його ознаки, відмінність від розбою.
- •25. Кримінальна відповідальність за злочини проти трудових прав громадянина.
- •26. Об’єкт та предмет злочину : їхній взаємозв’язок та відмінність.Потерпілий від злочину.
- •4. Потерпевший обязан:
- •6. Юридическая ответственность потерпевшего:
- •27. Класифікація злочинів та її значення.
- •28. Загальна характеристика насильницьких злочинів проти представників правоохоронних органів., їх види.
- •29. Процесуальне положення прокурора в досудових та судових стадіях кримінального процесу.
- •4. Прокурор обязан (ч. 1 и 2 ст. 25 упк):
- •30. Повторність злочинів, що передбачена Загальною і Особливою частинами кримінального законодавства.
- •31. Поняття, види, властивості вироків. Підстави та порядок постановлення вироків.
- •32. Суб’єктивна сторона злочину, її ознаки і значення для кваліфікації
- •33. ПРизначення покарання за сукупністю вироків.
- •34. Стадія судового розгляду (загальні умови, частини судового розгляду).
- •35. Види Тілесних ушкоджень. Класифікація тяжкого тілесного ушкодження
- •2.1.1. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:
- •36. Кримінальна відповідальність за бандитизм
- •37. Суб’єкти кримінального процесу, їх класифікація. Процесуальні функції.
- •38. Основні (обов’язкові) і додаткові (факультативні) ознаки складу злочину та їх значення для кваліфікації злочину.
- •39. Провадження по цивільному позову в досудових та судових стадіях.
- •40. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •41. Предмет та межі доказування по кримінальній справі. Обов’язок доказування.
- •42. Система і види покарань.
- •43. Поняття крадіжки та її відмінність від грабежу та шахрайства.
- •44. Процесуальне положення підозрюваного та обвинуваченого.
- •4. Подозреваемый обязан:
- •6. Юридическая ответственность обвиняемого:
- •45. Процесуальне положення потерпілого, цивільного позивача, та цивільного відповідача, представників.
- •4. Потерпевший обязан:
- •6. Юридическая ответственность потерпевшего:
- •5) Процессуальная характеристика гражданского истца
- •4. Гражданский истец обязан:
- •Цивільний відповідач.
- •Зак представник
- •46. Загальні умови призначення покарання за кримінальним законодавством України.
- •47. Некорисливі злочини проти власності, їхні види та загальна характеристика
- •48. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності.
- •49. Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та види.
- •50. Органи дізнання. Поняття, види, порядок провадження дізнання.
- •51. Державна зрада та її відмінність від шпигунства.
- •52. Поняття, мета, підстави застосування примусових заходів медичного характеру.
- •53. Характеристика злочинів проти виборчих прав і свобод людини та громадянина.
- •54. Загальна характеристика злочинів проти власності та їхні види.
- •55. Попередній розгляд справи суддею, процесуальний порядок, рішення, які приймає суддя.
- •2. Характеристика стадии предварительного рассмотрения дела судьей
- •2.1. Задачи стадии
- •56. Злочини у сфері господарської діяльності, їхні види та загальна характеристика.
- •57. Злочини проти здоров’я, їхні види та загальна характеристика.
- •58. Процесуальне положення суду та судді в кримінальному процесі.
- •59. Процес доказування, його елементи. Засоби збирання та перевірки доказів.
- •60. Підстави, процесуальний порядок закриття кримінальних справ.
- •1) При наличии оснований, указанных в статье 6 настоящего Кодекса;
- •2) При недоказанности участия обвиняемого в совершении преступления.
- •61. Хуліганство, його види, а також відмінність від інших злочинів.
- •62. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці.
- •63. Вина у кримінальному праві україни, її форми та види.
- •64. Поняття і значення складу злочину. Види складів злочину.
- •65. Міжнародно-правове співробітництво у галузі кримінального процесу. Форми державного співробітництва. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю - Злочинність як міжнародне явище.
- •Форми міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю (Частина 1)
- •66. Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною,
- •1. Вменяемость, ограниченная вменяемость
- •67. Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя та здоров’я особи.
- •68. Касаційне провадження. Порядок подачі та розгляду касаційний скарг та подань і наслідки розгляду.
- •1) Свобода кассационного обжалования судебных решений.
- •3) Проверка законности и обоснованности судебного решения только в пределах поданной кассации.
- •4) Активная позиция кассационного суда в доказывании:
- •9) Обязательность выполнения указаний суда кассационной инстанции для нижестоящих судов, прокурора и следственных органов.
- •69. Кримінальна відповідальність за навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах.
- •70. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (види, загальна характеристика).
- •71. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження. Підстави, процесуальний порядок.
- •72. Підстави та межі відповідальності за незакінчений злочин. Добровільна відмова.
- •73. Злочини проти громадської безпеки, пов’язані з незаконними діями зі зброєю.
- •74. Поняття кримінального процесу. Поняття та загальна характеристика стадій кримінального процесу.
- •75. Види та межі покарань, які застосовуютьСя до неповнолітніх.
- •76. Характеристика окремих видів доказів (джерел доказів).
- •77. Суб’єкт злочину і його ознаки за кримінальним правом України.
- •78. Апеляційне провадження. Порядок подачі та розгляду апеляцій, наслідки розгляду.
- •2.2. Участники стадии
- •79. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів,їх аналогів або прекурсорів, їхня загальна характеристика.
- •80. Поняття співучасті у вчиненні злочину : її об’єктивні і суб’єктивні ознаки.
- •81. Злочини проти довкілля, їхні види та загальна характеристика.
- •82. Форми співучасті, їхні види та загальна характеристика.
- •83. ПРинципи кримінального процесу. Поняття, загальна характеристика.
- •84. ПОняття, ознаки та значення об’єктивної сТорони злочину для кваліфікації.
- •85. Аналіз складу злочину контрабанди. Види контрабанди.
- •86. КРимінально-процесуальні правовідносини (суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин).
- •87. Кримінальна відповідальність за диверсію,її відмінність вІд інших злочинів.
- •88. Свідок в кримінальному процесі. ПРава, обов’язки, відповідальність свідка. Процесуальний порядок допиту свідка.
- •4. Свидетель обязан (ст. 70 упк):
- •6. Юридическая ответственность свидетеля:
- •89. Кримінальна відповідальність за хабарництво.
- •90. ЗАтримання та взяття під варту як запобіжні заходи. Строки тримання під вартою, порядок їх продовження.
- •91. Дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотня дія кримінального закону та її межі.
- •92. Злочин та його ознаки, відмінність від інших правопорушень. Види одиничного злочину.
- •93. Поняття, значення досудового слідства. Прокурорський нагляд та конТроль суду За законністю на досудовому слідстві.
- •94. Загальна характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.
- •95. ПОняття і система злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та їхня загальна характеристика.
- •96. Поняття та система кримінального права . Принципи кримінального права.
- •Принципы уголовного права
- •97. Військові злочини, їхня характеристика Та види.
- •98. Дія кримінального закону у просторі Та За колом осіб. Місце скоєння злочину.
- •99. Поняття, види, мета та підстави застосування запобіжних заходів.
Зак представник
Після визнання вас цивільним позивачем і роз'яснення прав повинна бути забезпечена можливість їхньої реалізації. Відповідно до діючого Закону (ст. 50 УПК), цивільний позивач вправі мати свого представника. Такою особою, що представляє ваші інтереси в ході розслідування кримінальної справи й у суді можуть бути адвокати, близькі родичі: батьки, чоловік (дружина), діти, рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки, законні представники (батьки, опікуни, попечителі), а також інші особи. Представником цивільного позивача вони стають з моменту винесення про це постанови (визначення) і користуються в наступними процесуальними правами цивільного позивача, про що їм також повинно бути роз'яснене.
Як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть брати участь: адвокати, близькі родичі, законні представники, прароможні в силу закону-представляти під час провадження у кримінальній справі законні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також інші особи за постановою особи, у провадженні якої перебуває справа.(ст. 52 КПК).
Представниками можуть бути: опікуни; піклувальники; представники установ і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами або цивільними відповідачами. Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
Законні представники потерпілого та обвинуваченого — це їхні батьки, опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких вони перебувають. Слідчі органи й суд не вправі допускати до участі у справі як законних представників інших осіб.
Законні представники залучаються до участі в справі для відстоювання прав і законних інтересів потерпілого, який є неповнолітнім або визнаний недієздатним внаслідок душевної хвороби чи недоумства, а також неповнолітнього обвинуваченого.
Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою слідчого, судді або за ухвалою суду. Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа чи організація, то представниками їхніх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними особи (ст. 52 КПК).
Представник може діяти в кримінальному процесі як поряд з потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, так і замінюючи його, й користується процесуальними правами осіб, інтереси яких він представляє, але представник потерпілого не має права давати показань. Представник не вправі використовувати свої повноваження на шкоду інтересам особи, яку він представляє. Повнолітній і дієздатний потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач у будь-який час можуть відмовитися від представника і продовжувати захист своїх інтересів самостійно.
46. Загальні умови призначення покарання за кримінальним законодавством України.
Назначение наказания составляет важнейшую функцию суда. Этим актом завершается осуждение лица, признанного виновным и подлежащим наказанию. Избирая наказание и определяя его меру, суд руководствуется определенными принципами, которые установлены ст. 65 УК.
Такими принципами являются: 1) законность наказания, 2) соразмерность наказания, 3) индивидуализация наказания, 4) справедливость наказания.
Принцип законности заключается в том, что суд обязан установить наказание в пределах, установленных в санкции статьи Особенной части УК Украины, предусматривающей ответственность за совершенное преступление (п.1 ч.1 ст. 65 УК). Такими пределами являются низший и высший пределы наказания, установленные санкцией применяемой статьи.
Принцип законности выражается также в том, что суд обязан при назначении наказания руководствоваться положениями Общей части УК Украины (п.2 ч.1 ст. 65 УК). В этом случае имеются в виду нормы о задачах уголовного законодательства (ст. 1 УК), об общих основаниях и общих условиях уголовной ответственности (ст.ст. 3-19 УК) и иные нормы Общей части относительно условий и порядка ответственности и наказания. Нарушение требований Общей части, так же как и требований Особенной части, означает нарушение принципа законности.
Принцип соразмерности состоит в том, что при назначении наказания суд должен учитывать степень тяжести совершенного преступления (п.З ч.1 ст. 65 УК). Назначая наказание, суд исходит из общих задач борьбы с преступностью, указанных в ст. 1
УК, задач борьбы с преступлениями данного вида, учитывает важность объекта посягательства и ценность охраняемых законом интересом.
Важное значение этого принципа проявляется в случае применения условного осуждения (ст. 75 УК Украины).
Принцип целесообразности наказания закреплен в ч.2 ст. 65 УК и состоит в том, что мера наказания должна быть достаточной и необходимой.
Наказание назначается судом в случае, когда без него нельзя обойтись и когда ограничиться иными мерами воздействия невозможно. При этом суд требованиях ст.ст. 3, 44, 47, 81, 82 УК. Обоснованным должно быть решение суда относительно не только в части Необходимости и целесообразности наказания, но и относительно его характера и размера.
Вопрос необходимости и целесообразности наказания приобретает особенно важное значение в случае ходатайства общественных организаций или коллективов трудящихся желающих взять виновного под свой контроль и поручительство в целях его исправления.
Еще более важным вопрос о необходимости и целесообразности наказания становится, когда рассматривается дело в отношении несовершеннолетнего, так как в этОм случае суду предоставлено право заменить наказание принудительными мерами воспитательного характера (ст. 97 УК Украины).
Назначая наказание в соответствии с опасностью совершенного преступления, суд не может, однако, ограничиться такой односторонней оценкой содеянного. Вовнимание принимается также опасность лица, совершившего преступление, с тем, чтобы наказание в каждом конкретном случае было индивидуализировано в соответствии с учетом личности виновного.
Принцип индивидуализации наказания означает соответствие наказания опасности преступника. При назначении наказания должна учитываться не только опасность преступления, но и личность виновного (п.З ч.1 ст. 65 УК).
Основной смысл индивидуализации наказания состоит прежде всего в том, чтобы, исходя из конкретной опасности виновного, правильно определить, какая мера наказания достаточна и необходима именно для данного преступника в целях его исправления.
Особое внимание и терпеливое отношение должно быть проявлено к людям, которые в силу различных неблагоприятных обстоятельств совершили преступления, Не представляющие большой общественной опасности. Они нуждаются не столько в наказании, сколько в серьезном предупреждении. Это особенно важно, когда решается вопрос о наказании несовершеннолетних, относительно которых в законе предусмотрены положения, ограничивающие и смягчающие ответственность.
Принцип индивидуализации наказания требует строго различать вину умышленную и неосторожную.
Важное значение для индивидуализации наказания имеют мотив и цель преступления, а также моральный облик виновного. При прочих равных условиях виновный заслуживает тем большего наказания, чем опаснее мотив и цель преступления.
Принцип индивидуализации наказания имеет особое значение при определении меры наказания за преступление, совершенное группой лиц в соучастии.
Справедливость наказания составляет одно из важнейших требований уголовного законодательства. Справедливость и гуманизм неразрывны.
Справедливость наказания требует, чтобы виновному было назначено по возможности более гуманное наказание. Принцип справедливости и гуманизма вытекает из многочисленных норм-исключений, которые предоставляют суду возможность по своему усмотрению освободить лицо от наказания или от его отбывания с испытанием, с передачей на поруки и др.
Статья 65 УК предписывает суду назначать наказание, руководствуясь правосознанием, неотделимым свойством которого является идея справедливости наказания. Свое законодательное выражение принцип справедливости наказания находит также в п.6 ст. 27 УК, в ст.ст. 2 и 237 УПК Украины.
Наказание справедливо, когда ему чужда месть, унижение виновного или причинение ему излишних страданий. Не может быть справедливым наказание без чуткого отношения к виновному.
Справедливость наказания, как и его гуманность, без которой нет справедливости, вовсе не означает мягкости наказания. В отношении опасных преступников — убийц, расхитителей, злостных хулиганов и других нарушителей правопорядка справедливость требует строгих мер наказания