65. Міжнародно-правове співробітництво у галузі кримінального процесу. Форми державного співробітництва. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю - Злочинність як міжнародне явище.

Злочинність - це складне соціальне явище, обумовлене комплексом причин. Деякі західні автори, перефразувавши відому приказку, уважають, що «кожне суспільство має таку злочинність, яку воно заслуговує». Злочини й злочинність мають, як правило, чітку національну «прописку», оскільки багато в чому залежать від соціальної структури, рівня соціально-економічного розвитку й культури конкретної держави. Разом з тим також справедливе твердження, що кожний час має свої злочини. І, звичайно, злочину періоду науково-технічної революції в кожній державі несуть на собі печатка часу. Надзвичайно розширилися економічні, науково-технічні, культурні й особисті зв'язки, неймовірно високий рівень розвитку транспортних систем і засобів зв'язку безпосередньо позначаються на масштабах, технічних можливостях і ступені організованості злочинності. У сучасному світі повсякденною дійсністю стали международно організовані й професійно здійснювані злочинні діяння. Широко розповсюдженими в юридичному й науковому лексиконі стали терміни «міжнародна злочинність» і «міжнародний карний злочинець». Рисою сьогоднішнього дня є великі, фінансово сильні, добре організовані міжнародні злочинні угруповання Переростання національної злочинності в міжнародну зажадало об'єднання зусиль міжнародного співтовариства в боротьбі із цим небезпечним соціальним явищем.

Співробітництво в цій області розвивається по трьох напрямках. Перше - це висновок обопільних умов, у яких держави регламентують питання надання правової допомоги по кримінальних справах, видачі злочинців, перідачі засуджених осіб для відбування покарання в державі, громадянами якого вони є. Україна активно використовує цю форму співробітництва у своїх взаєминах з партнерами по міжнародному співтовариству. Крім того, останнім часом усе більше популярною формою двостороннього співробітництва стає професійно-технічна допомога. При реалізації угод про це держава організує підготовку й перепідготовку фахівців із правоохоронних органів держави-партнера, між ними відбувається обмін технічною інформацією, зразками техніки або її поставка для потреб боротьби спреступностью.

Другий напрямок пов'язане з співробітництвом держав у боротьбі зі злочинністю на регіональному рівні. У рамках РЄ, ЄС, ОАГ, ЛАГ, ОАЕ, СНД і інших регіональних організацій розроблені механізми координації зусиль держав у боротьбі зі злочинністю. Юридичну основу таких механізмів становлять багатобічні конвенції, наприклад Конвенція СНД про правову допомогу й правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 г.

Третє напрямок охоплює співробітництво в рамках універсальних міжнародних організацій. Насамперед це ставиться до ООН і її спеціалізованих установ, а також до Міжнародної організації карної поліції (Інтерполу).

Співробітництво держав у боротьбі з таким міжнародним явищем, як злочинність, спрямовано на рішення наступних завдань: 1) узгодження кваліфікації злочинів, що представляють небезпеку для декількох або всіх держав; 2) координація мер по запобіганню й припиненню таких злочинів; 3) установлення юрисдикції над злочинами й злочинцями; 4) забезпечення неминучості покарання; 5) надання правової допомоги по кримінальних справах, включаючи видачу злочинців