Судова реформа 1864-1865 рр.

Причини: (42 млн. закріпачених селян: 20 млн. – державні селяни, сплачували податки ы виконували роботи на кор.. державн. казни, 1,5 млн. – удільні селяни(двірцеві) – належали імператорській сім’ї, 20,5 млн – панські привотновласн. селяни – ЇХ СТОСУВАЛАСЯ РЕФОРМА)

- 20,5 млн. селян вийшли з-під панської юрисдикції, треба було створити нові суди, які б розглядали їхні справи.

- багатостановість судів (справи дворян – повітові, горожан – магістратські, держ. селян – нижні і верхні розправи). Для кожного суда було своє законодавство, відсутність єдиної судов. Системи

- до 60-х рр. 19 ст. більшість судових органів не була відділена від виконавчих органів

Забезпечувалася реформа: прийнято 4 судові статути:

1. Запровадження судових установлень (суч. закон про суди). Складалося зі вступу і 9 розділів, поділених на глави, відділення, статті.

1 розділ – Про мирових суддів і їх зʼїзди

2 розділ – Про загальні судові місця (про окружні суди і судові палати)

3 розділ – Про осіб прокурорського нагляду (прокуратура входила в структуру судових органів)

4 розділ – Про внутрішній устрій судових місць (про сам судовий процес)

5 розділ – Про порядок зносин судових місць з посадовими особами судових відділень

6 розділ – Про призначення, звільнення та переміщення посадових осіб судових відомств

7 розділ – Про права та переваги посадових осіб судового відомства

8 розділ – Про нагляд за судовими законами і про відповідальність посадових осіб судових відомств

9 розділ – Про осіб, які знаходяться про судових місцях (про судові пристави, які слідкували за викон. судових вироків, про присяжних повірених, яку вони повинні мати характеристику, про зарплату, присягу).

2. Статут цивільного судочинства (суч. цивільно – процесуальний кодекс). За структ. подібний до крим.

1 книга – Розгляд цив. справ у мирових судах.

2 книга – розгляд цив. справ у судових палатах.

3 книга – Справи, вилучені із заг. порядку цив. судочинства та справи охоронного судочинства. (цивільні справи, сторони яких були з однієї сторони цивільні особи, а з іншої – духовні, з однієї – держ. урядовці, з другої - військові)

3. Статут кримінального судочинства (суч. крим.-процесуальний кодекс). Структура: загальне положення, 3 книги, які поділені на розділи, глави, відділення, статті.

1 книга – Про порядок впровадження крим. судочинства в мирових судових установах (про підсудність, початок розгляду справ, судове слідство, оскарження).

2 книга – Про порядок впровадження аг. судочинства в заг. судах 3 книга – Про вилучення із заг. порядку кримінального судочинства (про верховний кримінальний суд, який розглядав кримінальні злочини, субʼєктами яких були вищі сановники, вищі державні урядовці, члени імператорської сімʼї. Розглядав справи без кодексів, на власний розсуд).

4. Статут про покарання, що накладається мировими суддями. Складався із 13 глав, 181 статті.

Глава 1 – Загальні положення (чітко по пунктах вказано, які справи мають право розглядати морові судді: - справи, у яких могли винести догани, зауваження, повчання;

• справи, за які стягнення не перевищувало 300 крб.

• арешт – не більше 3 місяців

• заключення в тюрму – не більше 1 р.)

У всіх інших 12 главах були вказані конкретні проступки, які розглядали і по яким виносилися вироки мировими суддями: про проступки проти порядку управління, про порушення статуту про паспорти, пр. поруш. статутів поштового та телеграфного відомств, про проступки проти справ сімейних,проступки проти чужої власності (не більше 300 крб., до 1 року і т. ін.). Всі 4 статути формально діяли в Україні навіть після революційних подій 1917, до 1920 р.

Кримінальне уложення 1903р. – останній результат кодифікаційних робіт. Юристами було вирішено (коли в Європі продовжувалися кодифікація) замість Уложення про покарання кримінальні і виправні створити більш досконалий кодекс.

Кодифік. робота розпочалася в 1881 р. за указів імператора Олександра ІІІ. Основа: Уложення про покар. крим. і виправні 1845 р., Військовий статут, Германське кримінальне уложення 1886 р.

Структура: загальна частина, особлива частина. Якщо в Уложенні 1845 р. було 2200 статей, то у цьому скоротили втричі – 700 статей.

Загальна чатина складалася з 7 розділів:

1 – Загальні положення

2 – Про простір дії Крим. уложення

3 – Про покарання

4 – Про умови визначення злочинних діянь

5 – Про види вини

6 – Про помʼякшення та заміну покарання

7 – Про обставини, що посилюють кримінальну відповідальність.

Ці 7 розділів були затверджені імператорською владою (вступили в законну силу).

Особлива частина вводилася в дію по окремим розділам. Всього затверджено 5 розділів:

1 – Порушення постанов, які обороняють віру

2 – Про бунт проти верховної влади

3 – Про злочинні діння роти священної особи імператора і членів імператорського дому

4 – Про державну зраду

5 – Про непокору владі

Вступили в силу тількі ті положення, що стосувалися положень про держ. владу і віру.

Кодифікація не закінчилася через те, що було оголошено військовий стан.

3 групи злочинів: 1) тяжкі злочини, за які призначалася смертна кара, каторга, заслання;

2) злочини, за які – увʼязнення у виправному домі, фортеці, тюрмі;

3) проступки, за які карали арештом або штрафом.

Часткова крим. відпов. – з 10 р., повна – з 21.

Передбачалося 8 родів головних та 8 родів додаткових покарань.

Уложення діяло до кінця 1920 р. Потім воно використано при створення рад. законодавства.