61. Поняття і підстави виникнення зобов’язань. Види зобов’язань у цивільному праві.

Зобов’язання – право відношення, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Правова мета – забезпечувати товарообіг і гарантувати майнові та особисті немайнові права та охоронювані законом інтереси фізичних та юридичних осіб.

Зобов’язання – різновид цивільних правовідносин. Елементи: суб’єкти, об’єкт, зміст. Суб’єктами є управомочена сторона (кредитор) і зобов’язана сторона (боржник). Юридичним об’єктом є певна поведінка зобов’язаного суб’єкта, матеріальним об’єктом – певне матеріальне благо, заради якого між суб’єктами виникають юридичні зв’язки. Зміст зобов’язання – права та обов’язки суб’єктів. Суб’єктивне право – право вимоги, суб’єктивний обов’язок – борг.

Підстави виникнення: 1) з договорів та інших правочинів; 2) унаслідок створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) унаслідок заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) з актів цивільного законодавства, актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; 5) з рішення суду, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства; 6) з інших юридичних фактів.

Ознаки: Зобов’язання є відносним правовідношенням – його сторонами завжди є чітко визначенні особи, а саме – боржник (зобов’язана сторона) і кредитор (уповноважена сторона). Змістом зобов’язання є права і обов’язки його учасників. Об’єктами зобов’язань є певні дії з передачі майна, сплати грошей, виконання робіт тощо. Іноді зобов’язання передбачає необхідність утриматися від певної дії (так, у разі оренди орендодавець зобов’язаний утриматися від дій, що перешкоджають орендареві у користуванні майном). Зобов’язання здебільшого опосередковують процеси переміщення майна (купівля-продаж, поставка й ін.), надання послуг (зберігання, комісія, перевезення й ін.), виконання робіт (підряд, будівельний підряд та ін.), тобто являють собою правову форму майнових зв’язків у динаміці.

Класифікація: 1) залежно від підстав виникнення: договірні – засновані на договорі; недоговірні – засновані на заподіянні шкоди іншій особі, збереженні майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави тощо. 2) за ступенем самостійності: головні (основні) є самостійними зобов’язаннями й не залежать від інших зобов’язань; додаткові (акцесорні) забезпечують належне виконання основних зобов’язань та залежать від них. 3) за суб’єктом виконання: зобов’язання особистого характеру – виконання може здійснюватися особисто боржником; зобов’язання, що не мають особистого характеру (Таке зобов’язання виконується боржником, а у разі неможливості – іншою особою. Так, зі смертю боржника його зобов’язання за договором позики може перейти до його спадкоємців). 4) за ступенем визначеності обов’язків боржника: із чітко визначеним обов’язком боржника – боржник зобов’язаний зробити чітко визначену в умовах зобов’язання дію; альтернативні – виконання яких можливе шляхом здійснення однієї з перелічених в умовах зобов’язання дій на вибір боржника; факультативні – боржник зобов’язаний зробити певну дію, а у разі неможливості її здійснення – іншу, передбачену зобов’язанням. 5) залежно від розподілу прав і обов’язків між декількома кредиторами й декількома боржниками: часткові – в яких права та обов’язки чітко розподілені у певних частках між усіма боржниками та кожним із кредиторів. Так, певний кредитор може вимагати виконання зобов’язання від відповідного боржника у певному обсязі; солідарні – в яких кожен із співкредиторів може вимагати виконання зобов’язання в цілому чи в певній його частини від кожного з декількох боржників.