46. Суть та структура фінансового плану

Фінансовий план представляє собою документ, що характеризує спосіб досягнення фінансових цілей компанії, пов’язує доходи  та витрати.

Фінансовий план уявляє собою документ, що містить наступні розділи:

1. Інвестиційна політика (політика фінансування основних засобів, фінансування нематеріальних активів, політика по відношенню до довгострокових фінансових вкладень).

2. Управління оборотним капіталом(управління грошовими коштами та їх еквівалентами, фінансування виробничих запасів, політика по відношенню до контрагентів та управління  дебіторською заборгованістю).

3. Дивідендна політика та структура джерел.

4. Фінансові прогнози (характеристика фінансових умов, доходи фірми, витрати фірми, прогнозна фінансова звітність, бюджет грошових коштів, загальна потреба в капіталі, потреба у зовнішньому фінансуванні)

5. Облікова політика.

6. Система управлінського контролю.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

• Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

• Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

• Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.

47. Планування фінансових результатів

Планування прибутку є складовою фінансового планування і найважливішим аспектом фінансово-економічної діяльності підприємств. Від достовірності визначеного планового прибутку залежить ефективність господаpсько-фiнансової діяльності підприємства.

Прибуток планується окремо з кожного виду діяльності підприємства: від продажу товарної продукції; іншої продукції та послуг нетоварного характеру; продажу основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів; від позареалізаційних доходів і витрат.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку і аналітичний. Основою розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.

Економічний (аналітичний) метод дає змогу визначити не лише загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва й реалізації продукції, її собівартості, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.

Аналіз «витрати — обсяг — прибуток» є досить універсальним методом фінансового планування. Він дає можливість:

1) визначати обсяги виробництва й реалізації продукції з погляду їхньої беззбитковості;

2) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;

3) визначати граничний обсяг виробництва продукції, подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку.

Отже, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:

1) оптову ціну продажу товару;

2) обсяг постійних (фіксованих) витрат;

3) обсяг змінних витрат