36. Сценарії розвитку сучасної російської геостратегії

Другий крок в осмисленні г.п.-ї ідентичності Росії побудова різних сценаріїв г.п.-го розвитку Росії.

О.Неклесса виводить сценарії з тези про Росію як про особливий г.п.-й простір, який поєднує у собі особливості півночі і півдня.

Сценарії:

1. включення країни до світової спільноти на умовах стратегічного союзу з США

2. переорієнтація Росії з США на ЄС як на свого нового партнера

3. надання пріоритетного характеру участі Росії у формуванні АТФ (що це таке???)

4. Росія як лідер нової південної спільноти

5. регіоналізація державного простору Росії і перетворення її на спільноту “локальних удільних князівств”

6. сценарій повної державної катастрофи

37. Проблеми геополітичної ідентичності Росії та основні підходи до її вирішення.

Особливості геополітичного положення сучасної Росії прийнято позначати формулою стиснутий простір. Зміст – у втраті Росією чисельних вікон у Європу, в наслідок чого Росія виявилася відкинутою у глиб континенту, а в історичному плані у до Петрову епоху. В Європу Рос. Повернулася до XVII ст. а на Кавказі до рубежів XIX ст.

З огляду на це все частіше виникають питання попередніх століть, як такі що є неминучими для Росії: перспективи втрати Кавказу, Сибіру і Далекого Сходу.

Першим кроком у визначенні геополітичної ідентичності є з’ясування контекстів, в межах яких прийнято здійснювати роздуми про специфіку Рос. Згідно з І. Ільїним, ці контексти існують як деякі ідіоми традиційного осмислення Росії та певні проблеми, які пов’язані з цим осмисленням.

До таких ідіом відносяться:

1) Ідіома безсловесності. Питання: коли і у зв’язку з чим російський народ врешті-решт скаже своє слово.

2) Ідіома простору. Традиційно Рос. Ототожнюється з простором а Захід з часом. Існують два тлумачення цієї ідіоми:

а) Буквальне – безмежність територій і розрізненість населення, але ці хар-ки властиві також Канаді чи Монголії.

б) Алегоричне – опозиція простір час існує, як екстенсивне – інтенсивне. Але у Рос. мали місце і динаміка перетворень.

3) Ідіома богообраності. Яка своїм наслідком має крайність консерватизму та зарозумілості, а з ін. боку крайність самокартання. Ці крайнощі сумуються уявленням про неминучість вітання над Росією тягаря людського горя.

4) Ідіома вторинності або відсутності самодостатності.

5) Ідіома серединності. Стверджує уявлення про Росію, як мітання між Зах. Та Сходом.

6) Ідіома неосяжності. “Умом Россию не понять…”. У цьому кліше є протиставлення.

Ці ідіоми доповнюються проблемами:

1) Проблема онтології Рос. Зміст: чим є Рос? Ільїн - вирішення цього питання лежить через відповіді:

а) Рос. це імперія, що перевищує розміри СРСР – охоплює Польщу, Фінляндію, Аляску.

б) Рос. геогр. Співпадає з контурами СРСР.

в) Рос. – це РФ сьогодні.

г) Рос. – це те чим вона може бути після відокремлення від Рос. Великоросії.

2) Проблема ідентичності нац. духу. До цього часу відсутня апологетика, а наявна не завжди глибока чесна критика рос. культури.

3) Проблема геополітики. Є дві тенденції:

а) Передбачає раціональну, активну кооперацію на базі формування фільних економічних просторів.

б) Відстоює автаркію на базі господарсько-політичного соц. аспекту

4) Проблема хронополітики. Пов’язана з розумінням того, яку саме Євро і яку Азію слід мати на увазі під час вироблення проектів Європеїзації.

5) Проблема консолідації – загальний принцип розбудови Рос. держави.

6) Проблема онтології Рос. життя. Зі з’ясування умов виникнення общини. Подолання ідіом і розв’язання проблем мислителями, з’ясування структури Західного міфу про Рос. – існування цього міфу свідчить про факт певної відчуженості О-та міфологізації від тих хто є носієм міфу.

У цьому міфі розрізняють три компоненти:

- Побутовий міф про Рос. Зароджується у межах літератури про подорожі і змальовує явище Рос. побутової культури з т. з. звичних цивілізаційних уявлень європейців.

- Літературний міф. Ґрунтується на тому, що Рос. літературні образи є достовірним джерелом знань про Рос. реальність.

Політичний міф. Ядро: уявлення про Росію, як про країну внутрішнього деспотизму і зовнішньої агресії, як про країну, якій простоїть Західне метафізичне прагнення до свободи. Рос. одвічно нездатна породити самостійний внутрішній імпульс до свободи, а ствердження цього імпульсу можливе у спосіб наслідування західного взірця.