58.Геополітична модель світового порядку 3. Бжезінського та нова стратегічна концепція Атлантичного союзу.

На сьогодні визначилися три сценарії розвитку світового порядку. Перший базується на геополітичній традиції й представлений 3. Бжезінським. Майбутня глобальна співпраця матиме характер геополітичної, тобто буде базуватися переважно на геополітичних реаліях сучасного світу. Останні можуть бути зведені до 3 основних положень, що вперше мають місце в історії: 1) єдина держава є справжньою глобальною силою; 2) не євразійська держава є глобально верховною державою; 3) на центральній арені земної кулі, Євразії, домінує не євразійська сила. Загалом геополітична ситуація сучасності визначається 2 фундаментальними реальностями: Америка тепер є єдиною світовою надвладою, а Євразія - центральною ареною земної кулі. Стабільність світового порядку в геополітичному її аспекті залежатиме від того, чи зможе Америка, яка нині є першою силою світу, за короткий момент історичної нагоди запобігти глобальній анархії, з одного боку, та попередити утворення сильного суперника, з іншого. Американська політична мета повинна бути не апологетично подвійна: зберегти домінантну позицію Америки принаймні впродовж одного покоління і, бажано, ще довше та створити геополітичну структуру, яка зможе абсорбувати неминучі удари й напруги суспільно-політичних перетворень, водночас переростаючи у геополітичне ядро спільної відповідальності за мирне глобальне керівництво".Бажана для Америки геополітична структура (оскільки вона буде становити базу американської глобальної сили) – трансєвразійська система безпеки (ТЄСБ), що є структурою ключового владного партнерства. Остаточне постання ТЄСБ могло б згодом звільнити Америку від частини її ноші, водночас зберігаючи її роль стабілізатора й арбітра Євразії. Формування трансєвразійської системи безпеки потребує сприяння геополітичному плюралізму на карті Євразії й відбувається у три етапи: 1. Близька перспектива ТЄСБ (5 і більше років) передбачає з'ясування, що жодна держава чи об'єднання держав не набудуть здатності усунути США з Євразії чи зменшити їх роль арбітра в ній.2. Середньотермінова перспектива (до 20 років) має стати періодом формування справді стратегічного партнерства у ключових регіонах Євразії. На цьому етапі дружня американська гегемонія і далі заважатиме іншим кинути виклик, не лише зробивши ціну цього виклику занадто високою, але й загрожуючи життєвим інтересам потенційних регіональних претендентів у Євразії.. 3. Віддалена перспектива (понад 20 років) є етапом становлення глобального ядра дійсно "спільної політичної відповідальності" за світову стабільність та мир. До цього ядра мають увійти Америка, Європа, Китай, Японія, конфедеративна Росія та Індія.

59. Концепція світ.Порядку Кіссінджера

представлений працею Г. Кіссінджера "Дипломатія". Новий світовий порядок, з одного боку, не є "однополюсним" чи "мононаддержавним" світом, як здається на перший погляд, з іншого – мало нагадує систему колективної безпеки у вільсонівському її розумінні. За багатьма параметрами, цей порядок є близьким до Європи XIX ст., міжнародна система якої базувалася на понятті рівноваги або балансу сил. Така близькість пояснюється тим, що Америка сьогодні не може ані відгородитися від світу, ані панувати у ньому через появу нових силових центрів. Однак, на відміну від "європейського концерту" XIX ст., головним учасниками якого були нації-держави, новий світовий порядок – взаємодія 3 типів держав, які хоч і називають себе "націями", мають мало атрибутів держави-нації:- "етнічні уламки" імперій, які розпалися, типу держав-наступників Югославії та СРСР. Такі утворення прагнуть самоствердження шляхом перемоги у старих етнічних суперечках.- деякі постколоніальні держави, нинішні кордони яких суто адміністративні, встановлені для зручності колишніх колоніальних імперій. Єдиним національними інститутом таких держав є армія, а майбутнє залежить від вибору між територіальним статусом-кво та жорстоким громадянським конфліктом. - держави континентального типу, характеризуються національною багатомовністю й не є державами-націями у європейському розумінні – США, об'єднана Європа, Китай, Японія та Індія. Ці держави є головними дійовими особами нового світового порядку. Новий світовий порядок матиме наступні характерні риси:1. Протиріччя між фрагментацією, з одного боку, та глобалізацією, з іншого боку – жоден із провідних будівничих нового світового порядку не має досвіду існування у межах міждержавної системи, яка народжується. Новий світовий порядок вперше створюється на базі величезної кількості різноманітних уявлень та культур й одночасно має глобальні масштаби, оскільки покликаний вирішити проблеми світового рівня – розповсюдження ядерних технологій, проблеми навколишнього середовища, демографічного вибуху та економічної взаємозалежності. Ніколи ще компоненти світового порядку, їх взаємодія, завдання, які потрібно вирішувати, не змінювалися так швидко, не були такими глибокими та такими глобальними. 2. Пристосування двох основних інститутів, які формують міжатлантичні відносини – НАТО та ЄС – до реалій світу після закінчення "холодної війни" - необхідне для: 1) протистояння "двом великим європейським випробовуванням сучасного періоду" –інтеграції об'єднаної Німеччини у систему Заходу та ставленню Атлантичного союзу до нової Росії; 2) залучення колишніх сателітів СРСР та держав-наступниць до мирного світового порядку з метою попередження виникнення т.зв."нічиєї землі" між Німеччиною та Росією (Польща, Чехія, Угорщина,Словаччина); 3) забезпечення органічного зв'язку Америки з Європою, який відповідає обопільним інтересам: Без США Великобританія і Франція не зможуть підтримувати політичну рівновагу у Центральній Європі; Німеччину почне спокушати націоналізм; Росії буде не вистачати співрозмовника глобального масштабу. У відриві від Європи Америка може перетворитися не лише психологічно, а географічно та геополітично на острів біля берегів Євразії; 4) уможливлення здатності Америки справитися з головними джерелами загрози як власним національним інтересам, так й інтересам нового світового порядку: те, що зазвичай називалося проблемами, які не стосуються сфери діяльності союзу, стане серцевиною північноатлантичних взаємовідносин.3. Спільні цінності Америки та Європи з одночасною відсутністю спільної політики, з одного боку, здатність Америки та Азії визначити бажану спільну стратегію, але не спільність цінностей – з іншого. Збіг моральних та геополітичних цілей та злиття принципів політичного ідеалізму та політичного реалізму буде простежуватися у Західній півкулі, яка з часом стане ключовим елементом нового глобального порядку.