68.Видача свідоцтва про придбання майна, що є предметом іпотеки

Іпотека — спосіб забезпечення зобов'язання, застава нерухо­мого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої зсоби.

Так, згідно з п. 103 Інструкції, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного застереження у тексті іпотечного поговору або шляхом укладання окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодер-жателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким та­кож уважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпо­теки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може перед­бачати:

431. передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпо­теки в рахунок виконання основного зобов'язання;

432. право іпотекодержателя організувати продаж предмета іпо­теки.

Продаж предмета іпотеки здійснюється з прилюдних торгів.

Видача свідоцтва про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, здійснюється нотаріусом за місцем знаход­ження такого майна на підставі копії складеного державним ви­конавцем акта про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника) органу державної вико­навчої служби.

В акті про реалізацію предмета іпотеки має бути зазначено:

433. що реалізація предмета іпотеки відбулась із дотриманням вимог Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»;

434. ким, коли і де проводилася реалізація предмета іпотеки;

435. характеристика реалізованого предмета іпотеки за даними служби, яка реєструє права власності на нерухомість;

436. прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи), адреса покупця;

437. сума коштів, внесена за придбане нерухоме майно;

438. прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи) борж­ника, його адреса;

439. відомості про документ, на підставі якого право власності на предмет іпотеки належало іпотекодавцю.

Ст. 72 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що придбання житлового будинку з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням будинку шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання житлового будинку. Якщо торги не відбулися, свідоцт­во про придбання житлового будинку видається стягувачеві.

Свідоцтва про придбання нерухомого майна видаються на підставі відповідної копії акта про придбання нерухомого майна.

69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна

Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого май­на — це нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону вільного розпорядження нерухомим та рухомим майном. Сутність цієї нотаріальної дії полягає у забезпеченні охорони визнаних прав інших осіб на нерухоме чи рухоме майно від незаконного його відчуження власником. Так, коли на майно накладено заборону відчуження, власник не може розпорядитись ним (продати, пода­рувати, заставити тощо). Заборона відчуження нерухомого та ру­хомого майна захищає саме осіб, які також мають право на це май­но, наприклад, кредиторів боржника, заставодержателя, ма­лолітніх дітей, відчужувача за договором довічного утримання.

Слід відзначити, що згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», що­до заборони відчуження законодавцем вводиться новий термін — обмеження речових прав на нерухоме майно(обтяження нерухо­мого майна), тобто обмеження або заборона розпорядження неру­хомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самовряду­вання, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, виз­начених законом, та започатковується єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п. 250 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус за місцезнаходженням нерухомого майна, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем реєстрації рухомого майна накладає заборону їх відчуження:

138. за повідомленням банку (фінансової установи), іншої юри­дичної особи про видачу фізичній особі позики на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;

139. при посвідченні договору застави, ренти житлового будин­ку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділян­ки, іншого нерухомого майна, якщо це передбачено договором;

140. при посвідченні договору довічного утримання (догляду);

141. при посвідченні договору дарування з обов'язком передати майно у майбутньому, якщо це передбачено договором;

142. при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років);

143. при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя;

144. при одержанні повідомлення про набрання чинності рішен­ням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

145. при посвідченні спадкового договору;

146. за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

147. в усіх інших випадках, передбачених законом.

До таких випадків можна віднести винесення ухвали суду про забезпечення позову; ріпіення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомо­го майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, дер­жавного виконавця про накладання арешту на нерухоме майно; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядуван­ня, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону (п. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на неру­хоме майно та їх обмежень»).

Таким чином, внесення запису до Реєстру заборон відомостей про накладання (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухо­мого майна відбувається на підставі:

440. накладання державною нотаріальною конторою або приват­ним нотаріусом заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

441. накладання (зняття) заборони відчуження на об'єкти неру­хомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради;

442. накладання судами і слідчими органами арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);

443. інших актів органів державної влади чи місцевого самовря­дування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.