- •1. Поняття і функції нотаріату
- •2. Виникнення і розвиток нотаріату як правового інституту
- •49.Посвідчення договорів застави (іпотеки)
- •50. Посвідчення установчих договорів господарських товариств
- •51.Посвідчення договорів ренти
- •52.Посвідчення договору довічного утримання (догляду) та договорів про надання утримання
- •53. Договір управління майном
- •54.Представництво і довіреність
- •55. Посвідчення договорів доручення
- •56. Шлюбний контракт
- •57.Спадковий договір
- •58.Посвідчення заповітів
- •59.Порядок призначення та обов'язки виконавця заповіту
- •60.Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
- •61.Загальні положення про спадкування
- •62. Таке саме як 60
- •63. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи,місце перебування якої невідоме
- •64.Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та їх процесуальний порядок
- •65.Поняття і значення видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •66.Порядок видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •67.Видача свідоцтва про придбання арештованогонерухомого майна, а також заставленого майна
- •68.Видача свідоцтва про придбання майна, що є предметом іпотеки
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •70.Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •71. Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •73. Засвідчення справжності підпису на документах
- •74. Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу
- •75. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту перебування громадянина в певному місці
- •76. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці
- •77. Посвідчення факту часу пред'явлення документів
- •78. Поняття і значення передачі заяв фізичних та юридичних осіб
- •79. Процесуальний порядок передачі заяв
- •80. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
- •81. Прийняття документів на зберігання
- •82. Поняття і значення виконавчого напису
- •83. Умови і порядок вчинення виконавчих написів
- •84. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів за конкретними видами заборгованостей
- •85. Поняття та значення векселя
- •86. Порядок вчинення протестів векселів
- •87. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків
- •88. Процесуальний порядок пред'явлення чеків до платежу, посвідчення неоплати чеків та вчинення виконавчого напису на чеку
- •89. Поняття і значення вчинення морських протестів
- •90. Процесуальний порядок вчинення морських протестів
- •91. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
- •92. Оформлення нотаріусом документів, призначених для дії за кордоном
71. Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
Провадження по накладанню заборони відчуження нерухомого та рухомого майна можна поділити на два етапи:
Нотаріус накладає заборону відчуження нерухомого та рухомого майна шляхом вчинення відповідного напису.
Нотаріус вносить відомості про накладання (зняття) заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Накладання заборони відчуження житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна здійснюється нотаріусом за їх місцезнаходженням чи за місцем розташування земельної ділянки. Накладення заборони відчудження рухомого майна відбувається за місцем його реєстрації.
Для накладання заборони відчуження рухомого майна нотаріус витребує документи, які є підставою для вчинення цієї нотаріальної дії — повідомлення установи банку, іншої юридичної зеоби про видачу позички, рішення чи ухвали суду, договір застави, іпотеки, довічного утримання, ренти, свідоцтво про право на спадщину чи інші документи відповідно до закону.
Накладання заборони провадиться шляхом вчинення напису про це на повідомленні установи банку, іншої юридичної особи про видачу позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири та на повідомленні про набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про надходження заборони надсилається відповідній установі банку або іншій юридичній особі, що видали позичку, відповідному органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини, а другий — залишається у справах нотаріуса.
Накладання заборони за спадковим договором, договором ренти, довічного утримання (догляду), застави житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі або свідоцтві про право на спадщину.
Накладання заборони при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя, провадиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Накладання заборони реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, органів державної податкової адміністрації, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Накладені заборони та арешти рухомого майна підлягають обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна.
Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:
банку, іншої юридичної особи про погашення позики;
про припинення договору застави;
про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;
про зняття арешту державного виконавця;
про припинення чи розірвання договору ренти, довічного утримання (догляду);
про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою;
про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;
про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;
про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;
про відчуження майна, переданого під виплату ренти;
в інших випадках, передбачених законом.
У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника, якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора (його представника) у місці виконання зобов'язання або ухилення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.
Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов'язання, копія договору застави, квитанція про внесення в лепозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або пінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов'язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про вне--єння боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові, щодо вчинення цим кредитором не-збхідних дій із зняття заборони відчуження тощо.
Про зняття заборони у цих випадках нотаріус письмово повідомляє кредитора.
Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі Ібліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів та органів державної виконавчої служби про зняття арешту залишається у справах нотаріальної контори.
У разі смерті набувача за договором довічного утримання (догляду) і переходу права власності на майно, що було передане за ним договором до його спадкоємців, нотаріус здійснює перереєстрацію заборони відчуження майна на ім'я нового власника, яка реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. Така перереєстрація може бути здійснена за повідомленням нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину.
У цьому самому реєстрі (у графі 10) і на всіх примірниках договору довічного утримання, а також у алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів майна (у графі 4) нотаріус робить відповідну відмітку про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям набувача і про здійснену перереєстрацію заборони відчуження майна на нового власника.
Відомості про здійснену перереєстрацію підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Перереєстрації заборони відчуження в разі припинення юридичної особи — набувача з визначенням правонаступників, до яких переходять права та обов'язки за договором довічного утримання, або у разі ліквідації юридичної особи — набувача, коли права та обов'язки за цим договором переходять до її засновника (учасника), здійснюються на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
За правилами цього пункту нотаріус здійснює перереєстрацію заборони відчуження у разі укладання договору про внесення змін і доповнень до іпотечного договору.
72. Засвідчення вірності копій документів та виписок з них
Слід відзначити, що серед усього переліку нотаріальних дій однією з найбільш поширених є засвідчення вірності копій документів та виписок з них. Ця нотаріальна дія має суттєве значення для охорони прав і законних інтересів громадян, оскільки нотаріальне засвідчення копій і виписок з документів фактично усуває всі сумніви в їх вірності, тобто у відсутності розходжень з оригіналом.
Ви могли зіштовхнутись з ситуацією, коли виникає потреба у засвідченні вірності копій документів та виписок з них, наприклад, при поданні одних і тих самих документів до кількох учбових установ, а також у випадках, якщо оригінал документа буде потрібен у майбутньому чи існує небезпека його втрати. Це стосується документів, що видаються органами РАГСу, навчальними закладами, органами системи охорони здоров'я, документів щодо трудового стажу та інших документів, які стосуються майнових та особистих прав громадян.
Треба сказати, що якщо закон не передбачає обов'язкову нотаріальну форму засвідчення вірності копії документа, то її зобов'язані засвідчити відповідні підприємства, організації та установи. Проте за бажанням громадяни мають право звернутися за засвідченням копії документа, який не потребує обов'язкової нотаріальної форми засвідчення, до нотаріуса.
Згідно із ст. 75 Закону України «Про нотаріат», а також п. 255 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта, документів, що його замінюють, військового квитка, депутатського посвідчення, службових посвідчень та інших документів, знімання копії з яких не допускається.
Не допускається засвідчення вірності копії (фотокопії) з документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть), а також засвідчення вірності копії (фотокопії) з додатка без пред'явлення основного документа (витяг із залікової відомості).
Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою :»собою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Засвідчувати вірність копій документів, крім нотаріусів, мають право державні та громадські організації, установи, підприємства на прохання громадян. Такі документи повинні виходити від цих підприємств, організацій та установ і стосуватися прав та законних інтересів громадян, які звернулися до них з проханням. Копії документів видаються на бланках відповідних підприємств, організацій та установ. Вірність копії засвідчується підписом керівника чи уповноваженої на те службової особи та печаткою, причому на копії зазначається дата її видачі та робиться відмітка, що оригінал знаходиться на цьому підприємстві, установі, організації. Також вони на прохання громадян можуть видавати копії документів, які знаходяться у них, але виходять від інших підприємств, установ та організацій, в разі неможливості одержати ці копії від останніх. Якщо такі документи було виконано на бланках, під час виготовлення копії відтворюються відповідні реквізити бланків.
Засвідчення копій (фотокопій) офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів громадянського стану і надалі використовуватимуться за кордоном, нотаріусами здійснюється лише після попередньої легалізації оригіналів цих документів або проставляння апостиля1.
Згідно зі ст. 76. Закону України «Про нотаріат», вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів.
Вірність копії (фотокопії) з копії (фотокопії) документа може бути засвідчена, якщо вірність копії (фотокопії) засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія (фотокопія) видана юридичною особою, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа має бути викладена на бланку юридичної особи з прикладанням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться в справах юридичної особи, яка видала документ.
Вірність копії (фотокопії) з копії рішення суду (витяг з нього) може бути засвідчена нотаріусом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало законної сили і що оригінал рішення знаходиться в суді з зазначенням номера справи.
Вірність витягу може бути засвідчена лише у тому випадку, коли його зроблено з документа, в якому міститься рішення кількох не пов'язаних між собою питань. Витяг має відтворювати повний текст частини документа з певного питання.
При виготовленні витягу з багатосторінкового документа обов'язково відтворюється текст першої та останньої сторінок, які надають можливість ідентифікувати документ, вірність витягу з якого засвідчується.
Відповідно до чинного законодавства, перелічені нотаріальні дії можуть вчиняти державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси. У населених пунктах, де немає нотаріусів, засвідчувати вірність копій документа мають право посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад (окрім документів, призначених для дії за кордоном). За кордоном ці нотаріальні дії вчиняються консульськими установами.
Засвідчувати вірність копії документа можна в будь-якій нотаріальній конторі, в цьому випадку діє загальне правило територіальної компетенції.
За вчиненням такої нотаріальної дії до нотаріуса може звернутись як сам власник документа, так і за його дорученням інша особа. Нотаріус в обов'язковому порядку встановлює особу громадянина, який звернувся за засвідченням вірності копії чи витягу. При цьому для встановлення особи можуть використовуватися не тільки паспорт і документи, що його замінюють, а й інші документи, які посвідчують особу: службові посвідчення, посвідчення водія, інваліда тощо.
Нотаріус повинен перевірити наявність усіх умов для засвідчення копії чи витягу, про які йшлося раніше, а потім, згідно з п. 259 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при засвідченні вірності копії (фотокопії) або витягу з документа нотаріус зобов'язаний звірити їх з оригіналом документа.
При цьому слід мати на увазі, що усі бланки, печатки, штампи повинні мати однакове найменування підприємства, установи чи організації, які видали документ, зміст самого тексту має певним чином відповідати сфері діяльності установи, від якої він виходить, дата видачі документа не може передувати даті виготовлення бланка, а дата виготовлення бланка і дата видачі документа також не можуть передувати подіям, зафіксованим у документі.
Засвідчення вірності копії документа проводиться вчиненням посвідчувального напису у вигляді штампів з текстом відповідного напису. Посвідчувальний напис повинен бути виконаний ясно, чітко, без підчисток і виправлень.
У написі також робиться відмітка про наявність чи відсутність застережених виправлень та інших особливостей оригіналу документа, в кінці посвідчувального напису.
Слід зазначити, що в копії (витягу) не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених для дії за кордоном, у яких прокреслення не допускається.
Після того як нотаріус підпише посвідчувальний напис, провадиться реєстрація нотаріальної дії в реєстрі.
При цьому засвідчувати можна будь-яку кількість копій чи витягів за проханням особи, яка звернулась за вчиненням такої нотаріальної дії.
Якщо нотаріус порушить установлений законом порядок засвідчення або допустить перекручення тексту оригіналу, він нестиме передбачену законом відповідальність, а засвідчена копія чи витяг з документа визнаються недійсними в судовому порядку.