- •1. Поняття і функції нотаріату
- •2. Виникнення і розвиток нотаріату як правового інституту
- •49.Посвідчення договорів застави (іпотеки)
- •50. Посвідчення установчих договорів господарських товариств
- •51.Посвідчення договорів ренти
- •52.Посвідчення договору довічного утримання (догляду) та договорів про надання утримання
- •53. Договір управління майном
- •54.Представництво і довіреність
- •55. Посвідчення договорів доручення
- •56. Шлюбний контракт
- •57.Спадковий договір
- •58.Посвідчення заповітів
- •59.Порядок призначення та обов'язки виконавця заповіту
- •60.Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
- •61.Загальні положення про спадкування
- •62. Таке саме як 60
- •63. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи,місце перебування якої невідоме
- •64.Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та їх процесуальний порядок
- •65.Поняття і значення видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •66.Порядок видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •67.Видача свідоцтва про придбання арештованогонерухомого майна, а також заставленого майна
- •68.Видача свідоцтва про придбання майна, що є предметом іпотеки
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •70.Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •71. Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •73. Засвідчення справжності підпису на документах
- •74. Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу
- •75. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту перебування громадянина в певному місці
- •76. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці
- •77. Посвідчення факту часу пред'явлення документів
- •78. Поняття і значення передачі заяв фізичних та юридичних осіб
- •79. Процесуальний порядок передачі заяв
- •80. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
- •81. Прийняття документів на зберігання
- •82. Поняття і значення виконавчого напису
- •83. Умови і порядок вчинення виконавчих написів
- •84. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів за конкретними видами заборгованостей
- •85. Поняття та значення векселя
- •86. Порядок вчинення протестів векселів
- •87. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків
- •88. Процесуальний порядок пред'явлення чеків до платежу, посвідчення неоплати чеків та вчинення виконавчого напису на чеку
- •89. Поняття і значення вчинення морських протестів
- •90. Процесуальний порядок вчинення морських протестів
- •91. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
- •92. Оформлення нотаріусом документів, призначених для дії за кордоном
85. Поняття та значення векселя
Суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть використовувати у своїй діяльності такий вид цінних паперів, як вексель. Значення векселя у кредитно-розрахункових відносинах між підприємствами полягає у тому, що вексель історично виник як універсальний інструмент оформлення розстрочки платежу при здійсненні торговельних угод. У сучасних умовах особливого значення набуває проблема пошуку фінансових інструментів, які були б в змозі вирішити проблему неплатежів. Так, існуючу проблему повернення боргів — довготривалий, вартісний і непевний процес можна вирішити шляхом упровадження механізмів вексельного обігу.
Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням певних застережень, із Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, із Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів, до яких приєдналась Україна; Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» та інших актів законодавства України. Велике значення має Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІП, який визначив особливості обігу векселів в Україні, поняття та сутність простих і переказних векселів, здійснення операцій з ними та виконання вексельних зобов'язань у господарській діяльності.
Мінфін України своїм листом від 02.10.1991 р. № 04-304/8-4481 «Про порядок випуску і обігу векселів» підтвердив, що вексель за своєю сутністю є засобом комерційним, він використовується у взаєморозрахунках товаровиробників як у національних господарств, так і на міжнародному рівні, та підтримав необхідність регулювання вексельного обігу в Україні.
Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Основними рисами векселя, які склалися в міжнародній практиці і були прийняті на Женевській конвенції 1930 року, вважаються:
абстрактний характер зобов'язання, визначеного векселем, — текст векселя не повинен містити посилання на угоду, яка є причиною видачі векселя; невиконання зобов'язань за основною угодою не може призвести до невиконання зобов'язань за векселем та інше;
безумовний характер зобов'язань за векселем — він містить простий і нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити певну суму. Вексель посвідчує абстрактне зобов'язання платника про сплату певної грошової суми, проти якого не можуть бути пред'явлені заперечення. Включення до векселя будь-якої умови, що ставить під сумнів абстрактність і безумовність векселя, тягне за собою його недійсність за чинним законодавством України;
безспірний характер зобов'язань за векселем, якщо він є справжнім;
вексель — це письмовий документ, що має суворо встановлені обов'язкові реквізити;
вимагати платежу за векселем може той, хто володіє цим документом (держатель векселя);
при порушенні встановлених термінів сплати векселя необхідно здійснити нотаріальний протест.
Для розуміння суті векселя потрібно визначити такі терміни:
Векселедержатель (ремітент) — перший одержувач векселя, перед яким платник бере зобов'язання про платіж.
Векселедавець (трасант) — боржник, особа, що виписує вексель, в якому міститься вимога до іншої особи сплатити суму, передбачену у векселі.
Платник (трасат) — особа, до якої векселедавець звертає свій наказ про платіж за векселем.
Простий вексель (соло-вексель) — це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити певну суму векселедержателю.
Переказний вексель (тратта) — це вексель, що має простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця третій особі (трасату) сплатити певну суму отримувачу або за його наказом.
Відмінність між простим і переказним векселями полягає в тому, що за переказним векселем платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — здійснити його акцепт. Тому переказний вексель має форму наказу векселедавця (трасанта) платнику (трасату) сплатити за векселем.
Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, бере на себе перед ремітентом відповідальність за його оплату. Проте трасант не є основним боржником за векселем, його відповідальність носить вторинний характер, тому вона настає тільки у випадку несплати векселя платником.
Ремітенту (наступному держателю векселя) належить виключне право вимагати від трасанта сплати за векселем у випадку відмови платника від акцепту або сплати векселя. Але це право може бути використане лише за дотримання ремітентом таких умов: своєчасного пред'явлення векселя акцепту або платежу та здійснення протесту у випадку неакцепту або неплатежу.
Акцепт — напис на лицьовому боці векселя, який виражає згоду платника сплатити за переказним векселем в строк. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним (на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми).
Акцептант — особа, що взяла на себе зобов'язання платника по пред'явленому переказному векселю. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язання по цьому векселю стає безвідкличним.
Індосамент — провідний засіб передачі векселя, особливий передаточний напис, що здійснюється на оборотному боці векселя або на додатковому аркуші — алонжі. Переуступка (дія передачі) векселя за допомогою передавальних написів називається індосу-ванням, або індосацією векселя. Якщо вексель виданий у формі оборотного документа, то він залишається таким до погашення. Жодні застереження на векселі не обмежують його переуступку (передачу), зроблена після видачі векселя, або позавексельна угода сторін, не може вплинути на коливання оборотності векселя. Індосамент — одностороння угода суб'єкта вексельних відносин, що поступився своїми правами за векселем і передбачає повну і безумовну передачу прав за векселем. Аби індосамент міг виконати свою функцію, потрібно, щоб усі індосаменти у векселі являли собою безперервну низку переходу прав від однієї особи до іншої, починаючи з ремітента (або трасанта) і продовжуючи індосаментами наступних держателів векселів. Для неперервності достатньо зовнішньої тотожності між підписом індосанта та ім'ям попереднього утримувача. Особа, яка переуступає вексель шляхом вчинення передавального напису, називається індосантом. Індосатор — особа, на користь якої здійснюється індосамент. Індосант бере на себе відповідальність перед будь-яким наступним векселедержателем в результаті реалізації індосаменту (якщо немає спеціального застереження).
Аваль — вексельне доручительство, за допомогою якого платіж за векселем може бути забезпечений повністю або частково. Аваль дається на лицьовому боці векселя або на додатковому аркуші та підписується авалістом (юридичною особою, тобто керівником і головним бухгалтером). Аваліст і особа, за яку він поручається, несуть взаємну відповідальність. Аваліст відповідає за оплату векселя, навіть якщо зобов'язання виявиться недійсним.
Нормальний процес обігу векселя завершується його оплатою у встановлений термін головним вексельним боржником — акцептантом. Обов'язковою передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа для оплати боржнику його законним держателем.
Згідно зі ст. 33 та 77 Уніфікованого закону, переказний і простий векселі можуть підлягати оплаті в строк:
за пред'явленням;
у певний термін від пред'явлення;
у певний термін від складання;
на визначену дату.
Переказний чи простий вексель, строк платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що належить до оплати за пред'явленням. Це дає право векселедержателю простого чи пе-реказного векселя вимагати його оплати протягом одного року з дня його складання, однак цей термін може бути продовжено чи скорочено.
Прості та переказні векселі, які мають строк платежу на визначену дату, у певний термін від складання чи пред'явлення повинні бути подані до оплати або в день, коли вони повинні бути оплачені, або в один з двох наступних робочих днів.