84. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів за конкретними видами заборгованостей

Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами

Нотаріуси, як зазначено в ст. 54 Закону України «Про нотаріат», посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'яз­кову нотаріальну форму.

Обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, підляга­ють такі договори:

• купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин (ст. 227 Цивільного кодексу), міни житлово­го будинку (ст. 242 Цивільного кодексу);

• застави нерухомого майна, транспортних засобів, косміч­них об'єктів (ст. 13 Закону України «Про заставу»);

• купівлі-продажу майна державних підприємств (ст. 2 7 Зако­ну України «Про приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);

• договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності (ст. 18 Земельного кодексу України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»);

• договори оренди землі (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»);

• договори купівлі-продажу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення се­лянського (фермерського) господарства або особистого підсобного господарства (п. 5 Порядку викупу земельних ділянок громадя­нами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для веден­ня селянського (фермерського) або особистого підсобного госпо­дарства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 118) та ін.

Як відомо, за бажанням сторін посвідчуються також інші уго­ди, для яких законодавством обов'язкової нотаріальної форми не встановлено. Такими угодами можуть бути договори позики, зас­тави товарів в обороті або переробці, розподілу спадкового майна з виплатою одним спадкоємцем іншому грошової компенсації, схову, кредитні договори тощо. Однак оскільки ці угоди не мають обов'язкової нотаріальної форми, вони не можуть бути віднесені до переліку документів, за якими стягнення заборгованості про­водиться в безспірному порядку.

Підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом є:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, щодо якої законо­давством встановлено обов'язкову нотаріальну форму;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Слід передусім зазначити, що стягнення заборгованості, згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення за­боргованості проводиться у безспірному порядку на підставі вико­навчих написів нотаріусів», може мати місце тільки за нотаріаль­но посвідченими угодами, за умови, що такі угоди передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Звичайно, для того щоб пересвідчитися, що термін сплати боржником грошових сум, передачі або повернення майна за та­кою угодою вже минув і у кредитора виникло право вимоги, но­таріус повинен витребувати оригінал нотаріально посвідченої угоди і ретельно вивчити її зміст.

Під документами, що підтверджують безспірність заборгова­ності боржника та встановлюють прострочення виконання зо­бов'язання, можуть розумітись заява (претензія) або будь-який інший подібний за юридичною конструкцією документ, в якому водночас йдеться про прострочення виконання зобов'язання, на­водиться розрахунок боргу тощо, якщо такий документ переда­ний боржникові безпосередньо кредитором, надісланий йому поштою зі зворотним повідомленням або переданий через но­таріуса в порядку, передбаченому ст. 84 Закону України «Про но­таріат» (застосування останнього варіанта найбільш виправдане).

На думку окремих авторів, безспірність заборгованості може встановлюватися тільки боржником. Тому єдиною умовою вчи­нення виконавчого напису має бути волевиявлення зобов'язаної особи, висловлене нею у нотаріально посвідченій угоді при її ук­ладанні, а не віднесення законодавством та виконавчими органа­ми певних зобов'язань до безспірних.

У практиці нотаріусів виникають питання про можливість вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на зас­тавлене за договором застави майно і задоволення за рахунок цьо­го майна лише нарахованих за кредитним договором відсотків. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактич­ного задоволення, в тому числі відсотки, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, — неустойку), необхідні витрати на утри­мання заставленого майна, а також витрати на здійснення забез­печеної заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Право на звернення стягнення на предмет застави заставодер­жатель набуває у разі, якщо в момент настання терміну виконан­ня зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом

Правовою підставою стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом, є нормативно-правові акти України, які регулюють порядок відрахувань творчими спілками України за використання творів літератури і мистецтва, та п. З Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення за­боргованості проводиться у безспірному порядку на підставі ви­конавчих написів нотаріусів».

Документи, що встановлюють заборгованість підприємств, ус­танов, організацій за відрахуваннями (через Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності) творчим спілкам України за використання творів літератури і мистецтва:

1) Літературному фонду Національної спілки письменників України:

а) видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у розмірі 10 відсотків загальної суми винагороди, нарахованої ав­торам за оригінальні та перекладні твори художньої літератури;

б) театрів (стаціонарних, пересувних), а також і підприємств, установ, організацій, що надають за договорами майданчики для проведення вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми валового збору (або суми за договором);

в) театрів та інших організацій за відрахуваннями за вистави малих драматичних форм (скетчі, одноактні водевілі), а також культурно-освітніх закладів за відрахуваннями за твори всіх жанрів у розмірі 0,5 відсотка суми валового збору (або суми за до­говором);

г) підприємств, що займаються видавничою діяльністю та ти­ражуванням літературних творів, за відрахуваннями за викорис­тання усіх видів літературних творів; за відрахуваннями за вико­ристання усіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і зарубіжних авторів, що не охороняються авторським правом, у розмірі 2 відсотків суми реалізації.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та пе­чаткою підприємства, установи, організації розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;

2) Музичному фонду України:

а) організацій, які виплачують авторську винагороду за публічне виконання музичних творів, підприємств, установ, ор­ганізацій, що надають за договорами майданчики для проведен­ня вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми валового збору, одержаного від продажу квитків, або суми гарантованої оплати згідно з договором, а також видо­вищних підприємств за такими само відрахуваннями за музичні вистави (опера, оперета, балет тощо) та естрадні концерти;

б) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у роз­мірі 1 відсотка суми валового збору (виручки від реалізації), одержаного за використання музичних творів, що випускаються в записі на магнітній плівці, компактних касетах, платівках і ла­зерних дисках;

в) видавництв та видавничих організацій, друкованих засобів масової інформації за відрахуваннями у розмірі 10 відсотків за­гальної суми авторської винагороди, нарахованої за видання му­зичних і музикознавчих творів.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та пе­чаткою підприємства, установи, організації, редакції газети (жур­налу) розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;

3) Національній спілці театральних діячів України: театрів і стаціонарних і пересувних) за відрахуваннями у розмірі 1 відсот­ка суми валового збору з театральних постановок.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печат­кою театру розрахунковий лист із зазначенням розміру заборго­ваності;

4) Журналістському фонду України: телерадіоорганізацій, ДШАУ, Українського незалежного інформаційного агентства «Новини», регіональних інформаційних агентств та друкованих засобів масової інформації, видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у розмірі 6 відсотків загальної суми авторської винагороди, нарахованої за суспільно-політичні, публіцистичні, науково-популярні твори, інформаційний та ілюстративний ма­теріал (крім гонорару, з якого провадяться відрахування до фондів інших творчих спілок).

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та пе­чаткою телерадіоорганізації, інформаційного агентства, видавни­цтва, видавничої організації, друкованого засобу масової інфор­мації розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;

5) Національній спілці кінематографістів України: кіновидовищних закладів (крім розташованих у сільській місцевості) завідрахуваннями у розмірі 1 відсотка суми валового збору, одер­жаного за розповсюдження і демонстрування фільмів.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та пе­чаткою кіновидовищного закладу розрахунковий лист із зазна­ченням розміру заборгованості;

6) Національній спілці художників України:

а) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у роз­мірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або за­робітної плати, нарахованої художникам (живописцям, скульп­торам, графікам, оформлювачам, декораторам, художникам, які створюють твори декоративно-прикладного мистецтва, зайнятим у промисловості художникам-конструкторам, модельєрам, ма­кетникам, художникам театру і кіно та іншим) за виконані ними художні роботи (як за оригінальні твори, так і за роботи з копіювання й тиражування);

б) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми, одержаної від реалізації художніх творів на комісійних засадах.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та пе­чаткою підприємства, установи, організації розрахунковий лист Із зазначенням розміру заборгованості;

7) Національній спілці майстрів народного мистецтва України:

а) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або за­робітної плати, нарахованої творчим майстрам, художникам на­родного мистецтва і працівникам з тиражування художніх ви­робів (ткацтво, вишивка, килимарство, гончарство, різьбярство, художні вироби з металу, каменю, дерева, соломки, народне ма­лярство і декоративний розпис тощо);

б) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми, одержаної від реалізації творів народного мистецтва на комісійних засадах на виставках, ярмарках, аукціонах тощо.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та пе­чаткою підприємства, установи і організації розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;

8) Фотофонду України:

а) телерадіоорганізацій, ДІНАУ, Українського незалежного інформаційного агентства «Новини», регіональних інфор­маційних агентств та друкованих засобів масової інформації, ви­давництв та видавничих організацій, а також інших підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 4 відсотків ав­торської винагороди або заробітної плати фотохудожникам, фо­тографам і фотолаборантам за використання творів фотомистецтва в усіх видах видань, художнє оформлення фотовидань;

б) промислових підприємств і служб сервісу за відрахування­ми у розмірі 2 відсотків заробітної плати, нарахованої фотогра­фам і фотолаборантам, як за використання оригінальних творів, так і за їх копіювання й тиражування;

в) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми, одержаної від реалізації творів фотомистецтва на комісійних засадах.

Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та пе­чаткою підприємства, установи і організації розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості.

Розміри вищевказаних відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 1992 р. № 108. Мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів, за відтворення творів шляхом звуко­запису та здачу примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) у прокат, за відтворення творів образотвор­чого мистецтва і тиражування у промисловості творів декоратив­но-прикладного мистецтва та порядок їх застосування затверд­жені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (ро­ялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав». Оскільки постановою передбачені лише мінімальні ставки авторської винагороди, то конкретний розмір винагороди, поря­док і терміни її виплати визначаються авторським договором між користувачем твору та його автором або особою, яка володіє пра­вами на цей твір, чи організацією, що управляє майновими пра­вами авторів на колективній основі в межах одержаних від них повноважень. Зауважимо, що передбачені постановою ставки ав­торської винагороди застосовуються у разі, коли інше не визначе­не авторським договором і розмір винагороди не є предметом спо­ру між заінтересованими особами.

Стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх заміняють, за утримання дітей у закладах освіти

Підставою для вчинення виконавчого напису за пунктом 4 Пе­реліку є документи, що встановлюють заборгованість батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей, які потребують трива­лого лікування, у дошкільних закладах освіти, загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, дитячих будинках (див. Закон України від 11 липня 2001 р. «Про дошкільну освіту»).

Для одержання виконавчого напису нотаріусу має бути пода­ний засвідчений стягувачем витяг з особового рахунка батька або особи, що його замінює (чи довідка стягувача), з відміткою про непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручен­ня письмового попередження.

Нотаріуси повинні враховувати при вирішенні питання про вчинення виконавчого напису такі умови. По-перше, заборго­ваність має утворюватися за утримання саме тих дітей, які потре­бують тривалого лікування, і, по-друге, таке лікування має про­водитися в конкретно визначених закладах освіти, якими є дошкільні заклади освіти, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки, для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, тривалого лікування та реа­білітації. Саме представники таких закладів мають право зверта­тись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Як зазначено в Постанові Кабінету Міністрів України від 26 серп­ня 2002 р. № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкіль­них та інтернатних навчальних закладів», розмір плати для батьків або осіб, які їх замінюють, за харчування дітей в держав­них і комунальних дошкільних навчальних закладах встанов­люється один раз на рік відповідно до ст. 35 Закону «Про дошкіль­ну освіту».

Порядок встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчаль­них закладах затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2002 р. № 667. Цей нормативний доку­мент, зокрема, передбачає, що батьки або особи, які їх заміню­ють, вносять плату за харчування дітей у державному та кому­нальному дошкільному закладі в розмірі, що не перевищує 50 відсотків у міській місцевості та ЗО відсотків у сільській місце­вості від вартості харчування на день.

Розмір плати за поданням дошкільного навчального закладу встановлюють місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або підприємства, організації та установи, які пере­бувають у державній (комунальній) формі власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні навчальні заклади, один раз на рік з ура­хуванням матеріального стану сім'ї та режиму роботи закладу.

Необхідно підкреслити, що, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 26 січня 2002 р., звільняються від плати за харчування дітей у конкретних закладах освіти, а саме: са­наторних дошкільних навчальних закладах (групах) для дітей з ма­лими і затухаючими формами туберкульозу, спеціальних дошкіль­них навчальних закладах (групах) для дітей, які потребують ко­рекції фізичного або розумового розвитку, батьки або особи, що їх заміняють. Отже, у разі звернення представників зазначених зак­ладів за вчиненням виконавчого напису нотаріус повинен ретельно вивчити подані документи та з'ясувати всі ці обставини.

При цьому, відповідно до пункту 3.4 Наказу Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2002 р., плата за утриман­ня вихованців у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах не справляється, а звідси випливає, що і виникнення такої забор­гованості неможливе.

Стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх заміняють, за утримання дітей і підлітків у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи і служби у :гравах неповнолітніх та спеціальні установи для непов­нолітніх» , здійснення соціального захисту і профілактики право­порушень серед неповнолітніх в числі інших органів і установ, зокрема, покладається на:

• школи соціальної реабілітації і професійні училища соці­альної реабілітації органів освіти;

• центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх зак­ладів охорони здоров'я;

• приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ тощо.

Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної ре­абілітації є спеціальними навчально-виховними закладами для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання. Згідно з чинним законодавством, до цих закладів можуть направлятися особи, які вчинили злочин у віці до 18 років або правопорушення до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направля­ються за рішенням суду неповнолітні від 11 до 14 років, а до про­фесійних училищ соціальної реабілітації — віком від 14 років.

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх створю­ються для неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотики, а також для неповнолітніх, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних учи­лищ соціальної реабілітації.

Цим же Законом (ст. 13) передбачається участь батьків (усино­вителів або опікунів (піклувальників) у частковому відшкоду­ванні витрат на утримання неповнолітніх у приймальниках-роз-подільниках для неповнолітніх, загальноосвітніх школах і про­фесійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної реабілітації неповнолітніх.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про ор­ганізацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації» від 13 жовтня 1993 року № 859, розмір плати за утримання учнів у загально­освітній школі соціальної реабілітації та професійному училищі соціальної реабілітації, яка справляється з батьків, дорівнює 20 відсоткам коштів, що припадають на одного члена сім'ї.

Вчинення виконавчих написів на стягнення зазначеного виду заборгованості проводиться на підставі пункту 5 Переліку. При цьому нотаріусу необхідно врахувати, що:

• виконавчий напис вчиняється на стягнення заборгованості за утримання неповнолітніх виключно в загальноосвітніх шко­лах і професійних училищах соціальної реабілітації;

• стягнення заборгованості може мати місце як з батьків не­повнолітніх, так і з осіб, що їх замінюють;

• виконавчий напис на стягнення заборгованості за утриман­ня неповнолітніх у приймальниках-розподільниках для непов­нолітніх, центрах медико-соціальної реабілітації не вчиняється;

• заборгованість не виникає за утримання дітей-сиріт і дітей, що залишились без піклування батьків або осіб, які їх заміню­ють, а також з багатодітних, малозабезпечених сімей, оскільки вони всі перебувають на повному державному утриманні;

Документами, що встановлюють заборгованість для цього ви­ду виконавчих написів, є:

а) копія документа про розмір щомісячної плати батьків або осіб, які їх замінюють (оскільки мова йде про звичайну копію, но­таріусу доцільно витребувати її, належним чином оформлену, тобто засвідчену стягувачем);

б) засвідчений стягувачем витяг з особового рахунку батьків або осіб, які їх замінюють (чи довідку стягувача), з відміткою про непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручен­ня письмового попередження.