9. Управління інноваціями підприємства

У світовій економічній літературі "інновація" інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень у нашій країні протягом багатьох років розроблялася в рамках економічних досліджень НТП.

Розробка, впровадження у виробництво нової продукції мають для фірм важливе значення як засіб підвищення конкурентноздатності й усунення залежності фірми від розбіжності життєвих циклів виробленої продукції. У сучасних умовах відновлення продукції йде досить швидкими темпами. Для успішного здійснення впровадження інновацій на підприємстві необхідна професійна, систему інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджмент - один з напрямків стратегічного управління, здійснюваного на вищому рівні керівництва компанії. Його метою є визначення основних напрямків науково-технічної і виробничої діяльності фірми в таких областях: розробка і впровадження нової продукції (інноваційна діяльність); модернізація й удосконалення що випускається продукції; подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції; зняття з виробництва застарілої продукції.

Аналіз різних визначень свідчить, що специфічний зміст інновації складають зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни.

Австрійський вчений І. Шумпетер виділяв п'ять типових змін:

1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля - продаж).

2. Впровадження продукції з новими властивостями.

3. Використання нової сировини.

4. Зміни в організації виробництва та його матеріально-технічного забезпечення.

5. Поява нових ринків збуту.

У ряді джерел інновація розглядається як процес. У цій концепції визнається, що нововведення розвивається в часі й має чітко виражені стадії.

Інновації властиві як динамічний, так і статичний аспекти. У останньому випадку іновація рекомендується як кінцевий результат науково-виробничого циклу (НПЦ), ці результати мають самостійний коло проблем.

інновацію-результат потрібно розглядати з урахуванням інноваційного процесу. Для інновації в рівній мірі важливі всі три властивості: науково-технічна новизна, виробнича придатність, комерційна реалізованість. Відсутність будь-якого з них негативно позначається на інноваційному процесі.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку. Слід звернути увагу на два моменти: "матеріалізацію" інновації, винаходів і розробок у нові технічно досконаліші види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології та організації виробництва і "комерціалізацію", що перетворює їх на джерело доходу. [1]

Отже, науково-технічні інновації повинні:

а) мати новизну;

б) задовольняти ринковий попит;

в) приносити прибуток виробнику.

Поширення нововведень, як і їх створення є складовою частиною

……………………………………………………………………………………..

Управління інноваційним процесом — невід’ємна складова діяльності сучасного підприємства, що охоплює планування, організування та стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства.

Основними завданнями, що вирішують у межах управління продуктовими інноваціями, є:

• дослідження ринку для нових продуктів (потреби, місткість, переваги споживачів, вибір цільових сегментів ринку, стратегії просування товару до споживача); прогнозування характеру і стадій життєвого циклу нового продукту;

• визначення способів продажу нового продукту;

• дослідження кон’юнктури ринку ресурсів;

• здійснення комплексного аналізу витрат, ціни, обсягів виробництва і продажу нового продукту;

• оцінювання ефективності інноваційного проекту;

• аналіз ризиків, визначення методів їх мінімізації та страхування;

Інновація - це кінцевий результат впровадження нововведення з метою поліпшення об'єкта управління й отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту. Нововведення - оформлений результат фундаментальних і прикладних досліджень, розробок чи експериментальних робіт у якій-небудь сфері діяльності по підвищенню її ефективності [1].

Жодна робота не здійснюється без правильної керованості та узгодженості дій. Будь-яка управлінська діяльність визначається ефективною насамперед за допомогою обґрунтованості методології вирішення проблем. Без хорошої теорії практика сліпа. Проте в даний час до менеджменту застосовуються тільки деякі наукові підходи: системний, поведінковий, адміністративний, маркетинговий та ін. Не застосовуються відтворювальний, нормативний, функціональний підходи.

У сучасних умовах особливого значення набувають дослідження в галузі управління інноваційними процесами. Аналіз теорії та практики економічного управління різноманітними об’єктами дозволило встановити необхідність застосування в управлінні інноваційними процесами наступні підходи [5]:

· системний та маркетинговий підходи до управління інноваціями;

· функціональний, відтворювальний та нормативний підходи;

· комплексний, інтеграційний та динамічний підходи;

· процесний та кількісний підходи до управління інноваціями;

· адміністративний, поведінковий та ситуаційний підходи;

· структурний, предметний підходи до управляння інноваціями.

Кожен підхід відбиває або характеризує тільки один з аспектів менеджменту. Вони не є синонімами, не дублюють один одного.

В умовах зростаючої динамічності ринків, постійної зміни соціально-економічної ситуації, швидкого розвитку нових технологій особливу важливість набуває процес управління інноваціями. На відміну від інших видів діяльності підприємств інновації (більшою мірою технологічні та продуктові) пов’язані з підвищеним рівнем ризику та значними обсягами інвестиційних ресурсів.

Впровадження єдиної системи планування та управління проектами для організації інноваційної сфери допоможе істотно підвищити ефективність реалізації проектів компанії [2, 3, 4].

У літературі, присвяченій питанням управління інноваціями та проектного управління, називаються такі основні переваги використання системи управління проектами в області реалізації інноваційних проектів:

• можливість регламентування процедур управління проектами;

• визначення та аналіз ефективності інвестицій,

• використання математичних методів розрахунку тимчасових, ресурсних, вартісних параметрів проектів;

• централізоване зберігання інформації за графіком робіт, ресурсів і вартостям;

• можливість швидкого аналізу впливу змін в графіку, ресурсному забезпеченні та фінансуванні на план проекту;

• забезпечення структури контролю виконання робіт проектів;

• облік і управління ризиками проектів;

• забезпечення контролю якості робіт;

• управління і контроль поставок і контрактів при забезпеченні проектної діяльності.

Якісне та ефективне управління інноваціями на підприємстві можливе лише при комплексному використанні декількох підходів, оскільки при використанні якогось одного підходу може бути не охоплено всю сферу діяльності фірми.