103. Джерела формування та напрями використання доходу туристичних підприємств.

Доход туристичних підприємств формується переважно за ра-хунок виручки від реалізації туристичного продукту та окремих пос-луг організованим і неорганізованим поодиноким туристам або туристичним групам. Реалізується туристичний продукт за договором на обслуговування або ексклюзивно за бажанням туриста без договору.

Незалежно від форми розрахунків (передплата чи післяспла-та), сума отриманої оплати за турпродукт чи окремі послуги утво-рює валовий доход туристичного підприємства. Головним, а часто єдиним джерелом одержання доходів від туристичної діяльності, є виручка від реалізації туристичних послуг.

Доход туроператора формується переважно за рахунок оплати турпродукту турагентом, дилером або безпосередньо туристом. Доход же турагента формується за рахунок комісійної винагороди за просування і продаж турпродукту, отриманого від туроператора або інших підприємств сфери туріндустрії. Відмінності в джерелах фор-мування доходу цих підприємств викликані відмінностями в їхній діяльності. Якщо туроператор для комплектування турпакета заку-повує туристичні ресурси і послуги, то турагент або інший посеред-ник бере готовий турпродукт для реалізації, за що одержує доход у формі агентської (комісійної) винагороди за продаж.

Для турагентів привабливішими є не фіксовані ставки агент-ської винагороди, а відсоткові ставки за накопичувальною систе-мою, суть якої полягає в тому, що після продажу 10 одиниць турп-родукту збільшується відсоток агентської винагороди. Таке збіль-шення агентської винагороди для туроператора рівноцінне широко використовуваній гнучкій системі знижок з цін для постійних поку-пців або дисконтних карт при реалізації турпродукту самим туропе-ратором.

Роль доходу підприємства полягає в тому, що він використову-ється для покриття витрат, сплати податків і одержання прибутку:

V —>ПДВ + В + П

Одержання прибутку, як видно з формули, забезпечується виручкою (доходом) від реалізації туристичних послуг. Тому основою стратегії розвитку туристичного підприємства є оптимізація доходу від реалізації туристичних послуг. Без підвищення прибут-ковості підприємств туристичної індустрії не може бути вирішена проблема організації й розвитку туризму в Україні, виведення його на світовий рівень, який забезпечує величезні прибутки підприєм-цям і доходи державі. Стратегія оптимізації доходу передбачає роз-робку заходів для його збільшення.

Доход вважається оптимальним, якщо його вистачає для сплати податків, покриття витрат і утворення фонду саморозвитку підприємства. Така оптимізація вимагає обґрунтування ефективної структури джерел формування і напрямів використання доходу з виділенням тієї частки прибутку, яка необхідна для реінвестування.

104. Планування витрат туристичних підприємств

Управління витратами повинне грунтуватися на оптимізації. Одним з основних методів оптимізації витрат є визначення граничного рівня витрат для конкретного суб'єкта підприємницької діяльності в конкретній ситуації. Для розв'язання завдання оптимізації витрат необхідно визначити оптимальні розміри постійних і змінних витрат на одиницю приросту або скорочення обсягів реалізації турпродукту. Загальний алгоритм управління витратами туристичних підприємств представлено на рис. 10.3.

Розробка плану витрат може здійснюватися різними методами. Найбільш прийнятними для сучасної економіки туристичного бізнесу є такі: - досвідно-статистичний, тобто факторно-аналітичний; - каузальний - метод побудови економіко-математичних моделей; - метод прямих техніко-економічних розрахунків. Метод прямих техніко-економічних розрахунків є найбільш точним. Його легко застосовувати в туристичному бізнесі. Розрахунки ведуться по кожній статті витрат. Не важчим є досвідно-статистичний метод, але його застосування вимагає стабільних темпів розвитку економіки не тільки сфери діяльності, що планується, а й всієї країни. При застосуванні факторно-аналітичного методу із сукупних витрат підприємства виділяються умовно-постійні та умовно-змінні витрати, пов'язані з основною операційною діяльністю за минулий період. До змінних витрат у туризмі відносяться всі прямі витрати, пов'язані з закупівлею послуг транспортування, розміщення, харчування, культурного та рекреаційно-оздоровчого обслуговування туристів, витрати, пов'язані з візовим обслуговуванням одного туриста або групи туристів (залежно від того, що прийнято за одиницю розрахунків), оплата послуг груповодів і гідів-перекладачів, витрати на оплату формування і реалізацію туристичних пакетів (турів). Постійні витрати - це витрати, що залишаються незмінними при зміні обсягів реалізації турпродукту. До них відноситься частина загальновиробничих і загальногосподарських витрат, а саме, витрати на рекламу, адміністративно-управлінські витрати, амортизація необоротних активів, витрати на використання інформаційних баз даних тощо. Після встановлення кожної з цих груп витрат визначається динаміка змінних витрат за ряд попередніх років (3-5). Найчастіше при цьому методі використовується ковзна середня двох доданків. Отримані індекси (коефіцієнти) зміни витрат екстраполюються на плановий період. Постійні витрати при плануванні тільки коригуються на перспективні зміни цін і тарифів на рекламні послуги та інші види постійних витрат. При цьому методі планування витрат враховується також темп зміни обсягів реалізації турпродукту і використовується формула

В^пл = В_пос + В^ф_зм х І^пл_р х ІВ_зм              (10.2)

де В^пл - планова сума витрат підприємства; В_пос - сума умовно-постійних витрат; В^ф_зм - сума умовно-змінних витрат за звітний період; І^пл_р - індекс зміни обсягів реалізації турпродукту (послуг) у плановому періоді; ІВ_зм - індекс змінних витрат.