Правова держава - це всеохоплююча політична організація суспільства, заснована на верховенстві закону.

Правова держава будується на принципах:

- верховенства (панування) закону,

- повної відповідності прав і свобод загальноприйнятим нормам міжнародного права,

- рівності всіх перед законом незалежно від займаної посади,

- гарантії прав і свобод усіх громадян незалежно від статі, раси, національності і т . д,

- неприпустимість обмеження прав і свобод, за винятком випадків, передбачених міжнародними актами і Конституцією,

- відповідальності посадових осіб за посягання на права і свободи громадян;

- взаємна відповідальність особи і держави щодо своїх обов'язків,

- поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

- відсутність істотних протиріч між гілками влади,

- сильна судова влада,

- безперешкодна діяльність політичних і громадських об'єднань у рамках закону,

- дотримання принципу «дозволено все, що не заборонено»,

- досить висока правова культура населення.

Функції правової держави:

а) Внутрішні: - охорона прав і свобод громадян, забезпечення рівноправності громадян;

- захист інтересів суспільства на основі законності;

- вибір науково обгрунтованого шляху розвитку суспільства;

- створення умов для безперешкодної реалізації громадянами своїх здібностей і обдарувань;

- постійне вдосконалення системи соціального забезпечення громадян;

- захист різноманітних форм власності;

- забезпечення розвитку ринкової економіки, що виключає монополізм;

- поліпшення умов і охорона праці громадян;

- реалізація політичного і ідеологічного плюралізму;

- забезпечення цивілізованих форм політичного протиборства за владу;

- охорона та примноження духовних цінностей суспільства.

б) Зовнішні: - боротьба за мир і мирне співіснування;

- оборона країни від нападу ззовні;

- економічне співробітництво з іншими країнами в інтересах суспільства;

- охорона навколишнього середовища в світовому масштабі;

- дотримання міжнародних нормативно-правових актів, угод та договорів.

Верховенство закону означає: - верховенство закону як над державою, так і над особистістю в рівній мірі (таким чином держава не використовує право як «батіг і пряник», а саме підкоряється закону) - закон цінний сам по собі, а його виконання є обов'язковим для всіх, незалежно від тих цілей, які ставлять перед собою люди - закон не робить різниці між людьми - перед законом усі рівні - закон не карає за наміри, він втручається тільки тоді, коли дії (або бездіяльність) суперечать його « духу »і головним чином« букві».

Становлення пмр, як правовоï держави

З розвитком державності в ПМР формуються основні принципи правової держави.

Правова держава не є просто держава, яка дотримується законів. Це суспільство та держава, що визнає право, де встановлюється такий єдиний та обов'язковий для всіх громадян правовий порядок, який забезпечував би їм можливо меншу залежність від примх політиків.

З проголошенням 2 вересня 1990 року Придністровської Молдавської Республіки і почалось становлення правової держави.

Самопроголошення ПМР було у повній відповідності з нормами правового міжнародного права та в демократичній формі — шляхом всенародного референдуму. Основні принципи та норми формування правової держави закладені в Конституції ПМР.

В статті 1 Придністровська Молдавська Республіка проголошується демократичною правовою державою, де єдиним джерелом влади визнається народ. Народ здійснює свою владу безпосередньо (референдум та вільні вибори), а також через органи держлиної влади та органи місцевого самоврядування. Причому органи державної влади та управління, місцевого самоуправління, посадові особи та громадяни, громадські об'єднання повинні підкорятися та дотримуватись Конституції та законів ПМР. Це означає, що і людина, і всі громадські організації, і сама держава в ПMP повинні точно дотримуватися права (правові закони). В цьому є вираження одного з найважливіших ознак правової держави.

Але в правовій державі господарює не будь-який закон, а тільки правовий, справедливий.

Закони не повинні суперечити міжнародним правовим стандартам. В Конституції ПМР в розділі 1 (стаття 10) вказано, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права є складовою частиною правової системи ПМР.

Держава повинна приймати гуманні закони, спроможні визнати, гарантувати та надійно захищати права людини, свободу та рівність всіх своїх громадян. Вони закріплені в Конституції ПМР. (Розділ П. Права, свободи, обов'язки та гарантії людини та громадянина). Але потрібно пам'ятати, що права належать нам природно, їх не дарує нам держава. Закон визначає міру, гарантію, непорушність прав людини. Прикладом можуть стати прийняті в нашій державі Закони «Про громадянство», «Про мови в ПМР», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про права дитини», «Про друк», «Про охорону праці та здоров'я», «Про державне пенсійне забезпечення громадян в ПМР» та ін.

Закони в ПМР визнані відображати інтереси більшості своїх громадян, служити людям, суспільству, забезпечувати їх нормальне життя.

Наскільки закони будуть справедливими, гуманними, діючими залежить від влаштованості державної влади. В правовій державі діє принцип розподілу влади. Існує такий розподіл, згідно з Конституцією ПМР, і в нашій державі. Розділ І, стаття 5 Конституції ПМР проголошує: «Державна влада в ПМР здійснюється на основі розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади у межах своїх повноважень самостійні».

Законодавчим органом державної влади ПМР є Верховна Рада ПМР. Депутати Верховної Ради обираються громадянами республіки на основі всезагального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні (стаття 60).

Виконавчу владу в республіці очолює Президент. Дія здійснення своїх повноважень як голови виконавчої влади Президент ПМР формує Кабінет Міністрів. Головне завдання виконавчої влади — впроваджувати в життя, тобто виконувати прийняті Верховною Радою рішення.

Судова влада в ПМР здійснюється судами шляхом конституційного, громадянського, адміністративного, карного та арбітражного судочинства. Суд — це орган захисту права.

Як і у всіх правових державах, в ПМР діє Конституційний суд — орган конституційного контролю. Він гарантує верховенство Конституції ПМР, відповідальність держави перед громадянином та громадянина перед державою, забезпечує дотримання принципу розподілу влади.

В ПМР всенародно обраний Президент. Президент є головою нашої держави і очолює виконавчу владу в Республіці.

Розподіл влади виключає можливість зосередження всіх трьох влад в руках однієї організації, партії і т.д. Це одна з основних ознак правової держави, без якої неможливе ні верховенство права, ні непорушність прав та свобод людини.

Головна мета правової держави — забезпечити гарантію прав та свобод громадян. Але для цього необхідно, щоб і громадяни в свою чергу проявляли повагу до законів та основних правових інститутів.

Таким чином, в ПМР є всі ознаки для формування правової держави. Але все знаходиться на стадії становлення. ПМР ще потрібно пройти довгий і нелегкий шлях, щоб стати правовою державою.

Білет № 3

ПИТАННЯ 1. ЗДІБНОСТІ ЛЮДИНИ

Здібності - властивості та якості (індивідуальні особливості) людини, які роблять її придатною до успішного виконання будь-яких видів суспільно-корисної діяльності (С.Л. Рубінштейн). Механізм формування здібностей: узагальнення (психічних процесів відносин, які проявляються в діяльності) + закріплення.

Емпіричні ознаки здібностей:

1. Рівень продуктивної діяльності;

2. Швидкість навчання

3. Індивідуальний характер виконання дій (оригінальність),

4. Ранній прояв високих результатів (не завжди)

5. Стійкість перед проблемами, схильність до діяльності.

Здібності розвиваються в процесі взаємодії людини з речами і предметами, продуктами історичного розвитку. Розвиток здібностей відбувається по спіралі: реалізація можливості, що надає здібність одного рівня, відкриває нові можливості для подальшого розвитку, здібностей більш високого рівня Здібності людини - внутрішні умови його розвитку, які формуються в процесі взаємодії людини з зовнішнім світом.

Види здібностей: - загальні - пов'язані з умовами провідних форм людської діяльності; - спеціальні - пов'язані з умовами окремої діяльності.

Умови розвитку здібностей:

1. Необхідно враховувати сенситивні періоди розвитку різних функцій;

2. Наявність сприятливого соціального середовища (оточення, яке володіє знаннями і т.п.) 3.

У кожен момент діяльності людина повинна знаходитися в зоні оптимальних труднощів: - проста діяльність - зниження інтересів, - дуже складна діяльність - зниження темпу, мотивації.

Обдарованість людини визначається діапазоном можливостей, які відкриває реалізація наявних можливостей. Визначається якістю (до чого) і масштабом. Існує загальна обдарованість - здатність до навчання - і спеціальна - високий рівень спеціальних здібностей; (особливо високі - талант і геніальність). Талант - видатні здібності, висока ступінь обдарованості в будь-якій діяльності. Геніальність – вища ступінь розвитку таланту, пов’язана вона зі створенням якісно нових унікальних творінь, відкриттям раніше не відомиз шляхів творчості.

Показники обдарованості: - темп і легкість засвоєння матеріалу; - широта переносу, - час прояву; - співвідношення результатів з умовами. Фактори, що впливають на розвиток здібностей: - вихідна передумова - вроджені задатки; - час виявлення; - розвиток здібностей до діяльності, до якої є інтерес, - всебічний розвиток інтересів та здібностей, - суперництво та співробітництво.(Характер і воля)

ПИТАННЯ 2. Право, його роль в житті людини та суспільства

Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюються і охороняються державою, виражають загальні та індивідуальні інтереси населення країни і виступають державним регулятором суспільних відносин.

Суспільство і держава можуть нормально існувати тільки за умови впорядкованості суспільних відносин. Сучасна демократична держава не може здійснювати свою діяльність поза правом.

Право оформляє структуру держави й регулює внутрішні взаємини в державному механізмі.

За допомогою права закріплюється:

форма правління держави,

форма державного устрою і політичний режим,

визначається організація держапарату, компетенція державних органів і посадових осіб,

права та обов'язки громадян.

Держава здійснює правотворчу діяльність і відповідно до законів суспільного розвитку визначає потреби в юридичній регламентації тих чи інших відносин, визначає для них найбільш раціональну юридичну форму (закон, указ тощо).

Шляхом права регламентується державна діяльність, вона вводиться в суворі рамки юридичних вимог, набуває юридичну форму, без якої не може успішно здійснюватися.

Право закріплює інтереси націй і народностей, що для багатонаціональної держави є необхідною умовою її існування.

Право виступає мовою спілкування держави не тільки з населенням, але і з іншими державами та світовим співтовариством. Держава досягає своїх цілей шляхом реалізації внутрішніх і зовнішніх функцій. Жодна з них (економічна, екологічна, оборони) не може бути реалізована поза і крім права.

Чим більшою мірою врегульована правом та чи інша функція держави, тим успішніше вона може бути виконана. Право впливає на державу при її взаєминах з населенням, окремою особистістю. Держава впливає на громадян через право й у межах правових вимог, як і громадяни, в свою чергу, за допомогою права на державу. Відсутність права у відносинах держави й особистості обертається часто проти самої особистості. Звідси цінність права вимірюється головним чином тим, в якій мірі воно забезпечує розвиток особистості, її права і свободи. За допомогою права визначаються межі діяльності держави, позначаються межі втручання в приватне життя громадян. Право забезпечує можливість дієвого контролю за діяльністю державного апарату і тим самим створює юридичні гарантії відповідальної поведінки держави перед населенням. Право робить законним державний примус, визначаючи підстави, межі та форми державного примусу. Тільки за допомогою права можлива охорона і захист прав та інтересів особи і громадянина.

Система права - це об'єктивна, обумовлена системою громадських відносин внутрішня будова національного права, що полягає в поділі єдиних за своєю соціальною сутністю і призначенням у суспільному житті, внутрішньо узгоджених норм на визначені частини, що називаються галузями та інститутами права.

Галузь права - це найбільш великий і відносно самостійний підрозділ системи права, що включає в себе правові норми, що регулюють певну, якісно відокремлену сферу суспільних відносин і зазвичай вимагають специфічних засобів правового впливу. Наприклад, ті норми, які регулюють трудові відносини та визначають права і обов'язки робітників і службовців, становлять трудове право. Система сучасного російського права складається з наступних галузей: • конституційне (державне), адміністративне, фінансове, цивільне, сімейне, трудове, право соціального забезпечення, екологічне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільн-процесуальне, кримінально-виконавче.

Право - сукупність встановлюваних державною владою норм і правил поведінки, що регулюють відносини людей в суспільстві. Дотримання цих норм забезпечується заходами державного примусу. Вони повинні бути обов'язкові для всіх.

Джерелами права є:

1. правовий акт (наприклад, закон),

2. правовий звичай (історично сформовані норми, які можуть бути не закріплені законодавчо, але враховуються судом)

3. судовий прецедент (облік минулих рішень, наприклад, суди Російської Федерації зобов'язані керуватися тлумаченнями Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, викладених у рішеннях Європейського Суду з прав людини),

4. правова доктрина (положення з робіт відомих учених - характерно для Великобританії, в Росії офіційно не визнається джерелом права)

5. нормативний договір (угода, в якій однією із сторін є держава, але, на відміну від правових актів, обов'язково участь інших суб'єктів, наприклад, міжнародна угода).