Роль права в житті держави і суспільства:

Регулює суспільні відносини.

Охороняє інтереси людей.

Важливою особливістю права є те, що право надає певні права, в той же час накладає обов'язки, за невиконання яких людина несе відповідальність.

У нашій країні, як і в Росії діють різні галузі права:

Конституційне право - регулює найбільш важливі відносини, наприклад, основи державного ладу і виборчої системи.

Кримінальне право - визначає, чи є скоєне злочином; і міри покарання.

Цивільне право - регулює майнові відносини, захист честі і гідності.

Трудове право - відносини працівників і роботодавців.

Сімейне право - вступ у шлюб, спільне життя, розлучення.

Адміністративне право - відносини між громадянами і представниками влади, наприклад, контролерами в громадському транспорті.

Білет № 4

ПИТАННЯ 1. ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА.

Надзвичайно важливу роль в життєдіяльності людей, в існуванні і розвитку суспільства відіграє культура. Кожна людина народжується, виховується, формується, живе і розвивається в сфері певної матеріальної та духовної культури.

Культура - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений в її матеріальних і духовних продуктах.

Інакше кажучи, культура - це сукупність усіх досягнень суспільства в матеріальному і духовному житті. До культури належать матеріальні об'єкти (речі), створені людьми, і духовні цінності, наукові знання і життєвий досвід, норми поведінки і технологічні процеси - все, на чому лежить "печать" діяльності людини, включаючи його особистість (адже і особистість людини - теж продукт суспільної діяльності). У перекладі з латинської термін "культура" означає "обробіток", "обробка". Як міжнародний термін і загальне поняття "культура" використовується в більшості європейських мов з XVIII століття. Однак витоки цього терміна належать до латинської мови, де існував цілий ряд слів з коренем культу: - cultio - обробіток, оброблення (грунту, будь-якого сирого продукту) - Cultor - вихователь, наставник, шанувальник, піклування, турбота, освіта, виховання, вивчення, поклоніння а також - віросповідання. Світ культури надзвичайно різноманітний. У нього входять економічна, політична, наукова, релігійна, естетична, моральна, екологічна та інші види культури, що відображають різноманіття способу життя і форм діяльності людини. У цьому різноманітті видів культури зазвичай розрізняють матеріальну і духовну культуру. У повсякденній свідомості склалася думка, що зв'язує культуру лише з духовними цінностями, з творами літератури і мистецтва, з науковими ідеями та знаннями. На якій же підставі ми виробляємо розподіл культури на матеріальну і духовну? По-перше, матеріальна культура є результатом матеріального виробництва, а духовна культура - результатом духовного виробництва. По-друге, предмети матеріальної культури призначені для задоволення насамперед матеріальних потреб людини, тобто потреб організму, тіла людини в їжі, одязі, житлі, а предмети духовної культури - для задоволення духовних потреб, а саме потреб пізнавальних, естетичних, моральних, релігійних та ін По-третє, предмети матеріальної і духовної культури мають різне функціональне призначення, вони по-різному використовуються. Токарний верстат і живописна картина, наприклад, служать різним цілям. Але матеріальна і духовна культура мають не тільки специфічні особливості, які дозволяють відрізняти їх один від одного, вони разом з тим і пов'язані один з одним. Цей зв'язок виражається в тому, що предмети матеріальної культури містять в собі елементи духовного начала, а предмети духовної культури, в свою чергу, завжди одягнені в ту чи іншу матеріальну форму. Поза культурою неможливе життя ні людини, ні суспільства. Але й сама культура також не може ні виникнути, ні існувати, ні розвиватися поза відношенням до людини. Культуру утворює світ матеріальних і духовних цінностей, узятих завжди в їхньому ставленні до людини. Більш того, людина - творець, творець культури, її носій. Але в той же час вона і сама формується й існує під впливом культури. По відношенню до культури, інакше кажучи, людина виступає в двох якостях, двох іпостасях. З одного боку, вона засвоює створену раніше культуру, сприймає форми мислення, мову, прилучається до існуючих в суспільстві цінностей, традицій, звичаїв, норм поведінки, оволодіває прийомами і навичками виробничої діяльності і т.д. Ступінь її прилучення до культури визначає міру її соціального розвитку, міру людського в людині, міру її розвитку як особистості. З іншого боку, людина творить культуру. Вона приходить до нових ідей і знань, втілює їх у практику життя, творячи нові предмети і явища, постійно розсуваючи тим самим межі світу культури. Культура постійно змінюється, перебуває в динаміці, в розвитку. Її розвиток виражається, зокрема, в тому, що на зміну застарілим матеріальним і духовним цінностям приходять нові, більшою мірою відповідають потребам та інтересам людей. В процесі розвитку культури виявляються дві сторони: одна відносно стійка, консервативна, а інша - новаторська, творча. Набуття людьми нових матеріальних і духовних цінностей робить їх життя багатшим, насиченим, цікавішим. Єдність традицій і новацій забезпечує існування та розвиток культури, такої необхідної для підвищення культурного рівня мас. Підйом культури дозволяє краще вирішувати соціальні завдання, що, в свою чергу, створює більш сприятливі умови для зростання культури людини.

Форми культури: а) елітарна, або висока - створюється привілейованою частиною суспільства або на її замовлення, включає витончене мистецтво, серйозну музику, доступна вузькій групі людей, які розбираються в мистецтві,

б) народна, чи національна - створюється не окремими людьми, а всім народом; включає міфи, легенди, перекази, епос, казки, пісні і танці. Її елементи можуть бути індивідуальними (виклад легенди), колективними (виконання пісні) і масовими (карнавальні ходи),

в) масова - культура, продукт якої орієнтований на комерційний успіх і масовий попит, задовольняє будь-які вимоги мас населення. Типологія видів культури може грунтуватися на сферах свого прояву: - художня культура - політична культура, - управлінська культура - культура поведінки (етикет), - педагогічна культура і т.п.

ПИТАННЯ 2. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЇЇ ВИДИ.

Юридична відповідальність - це застосування заходів державного примусу за вчинене правопорушення. До числа головних рис юридичної відповідальності відносяться такі:

а) юридична відповідальність настає лише за правопорушення;

б) вона настає лише за наявності вини в діях порушника;

в) вона настає лише у випадках, передбачених нормами права (якщо ж у нормах права не вказано небудь вид правонорушенія, то немає і відповідальності);

г) вона неминуче тягне за собою певні негативні наслідки (покарання) для правопорушника (штраф, конфіскація майна, позбавлення волі тощо);

д) вона означает неминучість покарання (жодне правопорушення не повинно залишатися безкарними)

Види юридичної відповідальності розрізняють у відповідності з галузями права: • Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на винного дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни владою керівника (роботодавця), з яким правопорушник перебуває у трудових правовідносинах. Основними заходами стягнення є зауваження, догана, звільнення. • Адміністративна відповідальність виявляється в застосуванні компетентними державними органами і судом заходів адміністративного стягнення до осіб, які вчинили посягання на державний чи громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, якщо ці порушення не тягнуть кримінальної відповідальності. Адміністративні стягнення - штраф, конфіскація, виправні роботи, арешт і ін

• Матеріальна відповідальність полягає у відшкодуванні майнової шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій при виконанні трудових обов'язків. Матеріальну відповідальність несуть працівники за шкоду, заподіяну підприємству, організації, установі, а також підприємства, установи, організації за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

• Цивільно-правова відповідальність випливає з порушення майнових та особистих немайнових прав громадян та організацій. Шкода відшкодовується шляхом визнання права, відшкодування збитків, стягнення неустойки, компенсації моральної шкоди, припинення або зміни правовідносин. • Кримінальну відповідальність несуть фізичні особи за діяння, які характеризуються найбільш високою ступінню суспільної небезпеки і заборонені Кримінальним кодексом. Покарання відрізняють застосування найбільш жорстких заходів до правопорушників - штраф, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі, смертна кара та ін

Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

1. Неосудність (недієздатність). Не може бути суб'єктом права, а отже, нести юридичну відповідальність фізична особа, яка внаслідок хворобливого стану психіки не може усвідомлювати характер своїх дій або керувати ними.

2. Необхідна оборона. Вона має місце при захисті особистості та прав того, хто обороняється або інших осіб, інтересів суспільства і держави від суспільно небезпечного посягання. Не є злочином заподіяння при цьому шкоди злочинцю, якщо не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

3. Затримання злочинця. Не є злочином заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, при його затриманні, якщо іншими засобами його затримати було неможливо і при цьому не допущено перевищення необхідних для цього заходів. 4. Крайня необхідність. Не тягне кримінальної відповідальності заподіяння шкоди для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі і правам даної особи чи інших осіб, інтересам суспільства і держави, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами і при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

5. Фізичний та психічний примус. Не є злочином заподіяння шкоди в результаті фізичного чи психічного примусу, якщо внаслідок такого особа не могла керувати своїми діями.

6. Обгрунтований ризик. Не є злочином заподіяння шкоди при обгрунтованому ризику для досягнення суспільно корисної мети, якщо інакше така не могла бути досягнута і при цьому не було свідомої загрози для життя багатьох осіб, екологічної катастрофи чи громадського лиха.

7. Виконання наказу або розпорядження не тягне кримінальної відповідальності для особи, яка виконувала обов'язковий для неї наказ, якщо той не був явно незаконним. Відповідальності підлягає особа, що видала незаконний наказ.

8. Малозначність. Не є злочином дія (бездіяльність) формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.

9. Самозахист громадянських прав. Передбачений кримінальним законодавством у якості підстав, що виключають кримінальну відповідальність. Злочин Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Білет № 5

ПИТАННЯ 1. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПРИРОДИ І СУСПІЛЬСТВА.

Частиною світу є людина. З матеріальним світом, з природою у неї склалися певні зв'язки і відносини. Без природи і поза природою людина не існує і існувати не може. Природа ж може існувати і без людини. І, як відомо, так воно досить тривалий час і було, природа існувала, не знаючи не тільки людини, а й життя взагалі. Людина з'явилася на певному етапі еволюції природи як продукт її розвитку. Породивши людину, природа разом з тим зберегла за собою матеріальні основи її існування. Людина перебуває в постійному контакті з природою, в залежності від неї. Без цього контакту з природою, зі світом вона не може підтримувати стан життя, вона просто помре. Таким чином, фізичне життя людини нерозривно пов'язане з природою, з матеріальним світом. Природа - (в широкому сенсі) - весь матеріально-енергетичний та інформаційний світ Всесвіту. (Універсум Всесвіту). - (У вузькому сенсі) - сукупність природних умов існування людського суспільства, на яку прямо чи опосередковано впливає людство. Зазвичай саме це поняття мається на увазі при розгляді системи «Суспільство - природа». –

Природа-I - це природні екосистеми Землі. (Мікроекосистеми - напр, стовбур гниючого дерева,. Мезоекосистеми - ліс, ставок, макроекосистеми - океан, континент, глобальна екосистема одна - біосфера). –

Природа - II - перетворені людиною екосистеми (поля, сади і т.п.) не здатні до самопідтримки протягом тривалого часу. –

Природа - III - штучно створені системи навколишнього середовища людини (урбокомплекси, внутрішньоквартирні і т.п.) не здатні до самопідтримки навіть у відносно короткі проміжки часу.

Природа - IV - (дика природа) ділянки природи, не порушені господарською діяльністю людини, тобто на які людина впливає лише як біологічна істота. Поняття суб'єктивне - з точки зору городянина, оскільки дика природа не здаватиметься такою для мисливця-промисловика.

Природні ресурси - це природні об'єкти і явища, які людина використовує в процесі праці. Взаємодія суспільства і природи розглядається в двох напрямках:

- по-перше, вплив природи на суспільство,

- по-друге, вплив суспільства на природу.

У першому випадку, природа виступає джерелом засобів життя (їжа, вода, тепло тощо) та джерелом засобів виробництва (метал, вугілля, електроенергія і т.п.). Природа впливає на розвиток суспільства і як середовище проживання. Клімат, рослинний і тваринний світ, географічний ландшафт - все це спочатку впливає на життєдіяльність суспільства. Крім цього, природа в своєму різноманітті стимулює розвиток суспільства, оскільки освоєння її багатств (запаси нафти, родючі грунти, велика кількість риби) сприяє суспільному вдосконаленню. У другому випадку, суспільство виступає умовою зміни сформованих природних комплексів (витяг із земних надр природних ресурсів, вирубання лісів, знищення частини тваринного і рослинного світу) і творення нових (створення сільськогосподарських угідь, виведення нових порід худоби, будівництво іригаційних систем).

Вплив суспільства на природу являє собою єдність руйнування і творення. Основні форми взаємодії суспільства і природи: - природокористування - використання корисних властивостей природних ресурсів з метою задоволення економічних і духовних потреб людини, - охорона навколишнього природного середовища (ОПС) - збереження від забруднення, псування, пошкодження, виснаження, руйнування об'єктів ОПС; - забезпечення екобезпеки - захищеність життєво-важливих інтересів об'єктів безпеки (особистості, підприємства, території, регіону і т.п.) від загроз, що виникають внаслідок антропогенної діяльності людини і стихійних лих екологічного характеру. Правовий захист природи

Питання 2. Конституцiя ПМР-основний закон держави. Державна символiка