11. Загальна характеристика рахунків з обліку виробництва

Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 “Виробництво”.

Непрямі витрати обліковуються на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. В кінці звітного періоду рахунок 91 закривається шляхом списання розподілених між видами продукції загальновиробничих витрат в дебет рахунка 23 “Виробництво”.

Облік витрат за елементами ведуть на рахунках класу 8 “Витрати за елементами”.

Загальногосподарські витрати, які пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства в цілому, обліковуються на рахунку 92 “Адміністративні витрати”.

Витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламою, доставкою продукції споживачам та інші витрати підприємства з реалізації обліковуються на рахунку 93 “Витрати на збут”.

Облік інших операційних витрат, зокрема собівартість реалізованих виробничих запасів, нестачі і втрати від псування цінностей, відображають на однойменному рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунки 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” у кінці звітного періоду списуються на рахунок 79 “Фінансові результати”.

12. . Облік допоміжних виробництв. Об’єкти, види та завдання обліку допоміжних виробництв

Допоміжні_виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуговуючим господарствам, будівництву та іншим підприємствам і особам.

До них належать: ремонтно-механічні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо-, тепло- і газопостачання, холодильні прилади (обладнання, устаткування).

Машинно_тракторний_парк, хоча і є невід’ємною частиною основного виробництва в рослинництві, однак для нагромадження витрат, які безпосередньо не можна віднести на основне виробництво, їх обліковують на окремому субрахунку.

Облік витрат, виконаних робіт та наданих послуг ведуть на субрахунках 234 “Допоміжні виробництва”, 235 “Витрати з утримання та експлуатації необоротних активів”.

За дебетом субрахунків відображають як прямі витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням робіт і наданням послуг, так і непрямі, пов’язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами. За кредитом субрахунків відображають вартість виконаних робіт і наданих послуг, виготовлених виробів, отриманої продукції.

Завданням обліку витрат і виконаних робіт та наданих послуг допоміжних виробництв є забезпечення контролю і аналіз:

1) за виконанням завдань по кожному допоміжному виробництву;

2) за правильним і економічно обґрунтованим відображенням величини витрат за їх статтями та елементами;

3) за точним списанням виконаних робіт та наданих послуг за об’єктами споживачів;

4) за своєчасним і точним поданням необхідних даних для обчислення фактичної собівартості одиниці робіт, послуг і виробів кожного допоміжного виробництва;

5) за правильним списанням калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю робіт, послуг і виробів.

13. Первинний, зведений, аналітичний та синтетичний облік витрат та виконаних робіт ремонтним виробництвом

На субрахунку 2-го порядку 2341 “Ремонтні виробництва” обліковують витрати ремонтно-механічних майстерень на ремонт виробничого обладнання, машин, транспортних засобів, модернізацію устаткування, техобслуговування, виготовлення запчастин, інструментів та інших виробів.

Прямі витрати на ремонт тракторів, машин і устаткування обліковують (групують) у “Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні” (ф. № 36), який складається на підставі “Відомості дефектів” та інших первинних документів за кожною окремою машиною (трактору, комбайну, автомобілю), та загалом по сільськогосподарських машинах і роботах з виготовлення інвентарю.

У “Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні” (ф. № 36) прямі витрати обліковують за такими статтями:

- запасні частини: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтуючий об’єкт” К^Т 207 “Запасні частини” (80 “Матеріальні витрати”).

- малоцінні та швидкозношувані предмети: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтуючий об’єкт” К^Т 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (80 “Матеріальні витрати”);

- паливо та мастильні матеріали: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтуючий об’єкт” К^Т 203 “Паливо” (80 “Матеріальні витрати”);

- будівельні матеріали: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтуючий об’єкт” К^Т 205 “Будівельні матеріали” (80 “Матеріальні витрати”);

- роботи і послуги: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтуючий об’єкт” К^Т 234 “Допоміжні виробництва”, 235 “Облік витрат з утримання та експлуатації необоротних активів”, 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” та ін. (80 “Матеріальні витрати”);

- витрати на оплату праці: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтуючий об’єкт” К^Т 66 “Розрахунки за виплатами працівникам” (81 “Витрати на оплату праці”);

- відрахування на соціальні заходи: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтуючий об’єкт” К^Т 65 “Розрахунки за страхуванням” (82 “Відрахування на соціальні заходи”).

Поряд із прямими витратами в ремонтно-механічних майстернях є витрати, які не можна безпосередньо включити до собівартості ремонтованих об’єктів. Тому такі витрати обліковують на окремому аналітичному рахунку “Цехові витрати” за такими статтями:

- матеріальні витрати: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати” К^Т 20 “Виробничі запаси” (80 “Матеріальні витрати”);

- малоцінні і швидкозношувані предмети: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати” К^Т 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (80 “Матеріальні витрати”);

- роботи та послуги: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати” К^Т 234 “Допоміжні виробництва”, 235 “Витрати з утримання та експлуатації необоротних активів”63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” та ін. (80 “Матеріальні витрати”);

- витрати на оплату праці: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати” К^Т 66 “Розрахунки за виплатами працівникам” (81 “Витрати на оплату праці”);

- відрахування на соціальні заходи: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати” К^Т 65 “Розрахунки за страхуванням” (82 “Відрахування на соціальні заходи”);

- амортизація: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати” К^Т 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” (83 “Амортизація”);

- інші операційні витрати: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати” К^Т 65 “Розрахунки за страхуванням”, 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 68 “Розрахунки за іншими операціями” (84 Інші операційні витрати”).

Цехові витрати ремонтно-механічної майстерні розподіляють на ремонтуючи об’єкти пропорційно до оплати праці, нарахованої безпосередньо за ремонти, при цьому складають “Відомість розподілу цехових витрат”.

На суму розподілених цехових витрат ремонтної майстерні: Д^Т 2341 “Ремонтні виробництва” (аналітичні рахунки по кожному ремонтованому об’єкту) К^Т 2341 “Ремонтні виробництва”, аналітичний рахунок “Цехові витрати”.

Після розподілу непрямих витрат аналітичний рахунок “Цехові цитрати” буде закрито, а на інших аналітичних рахунках рахунку 3-го порядку 2341 “Ремонтні виробництва” відображатимуться фактичні витрати на ремонт і роботи. Фактичні витрати за кожним відремонтованим об’єктом записують у “Журнал обліку витрат у ремонтній майстерні” (ф. № 36).

У кінці звітного періоду витрати на закінчений ремонт за об’єктами списують на підставі “Відомості списання витрат по закінчених ремонтованих об’єктах і виконаних роботах” на ті рахунки, на яких обліковують витрати на їх утримання: Д^Т 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 99 “Надзвичайні витрати” К^Т 2341 “Ремонтні виробництва”.

Витрати по незавершеному виробництву в кінці року залишаються на рахунку 3-го порядку 2341 “Ремонтні виробництва”.

Об’єктами_калькулювання_у_РММ є: відремонтований об’єкт, виготовлений виріб, одиницею_калькулювання є 1 штука (замовлення).

Фактична собівартість виконаних робіт в ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця. В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень), а загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої оплати праці. Зняті з відремонтованого об’єкта вузли і деталі оцінюються за справедливою вартістю (вартістю відновлення), або вартістю придбання. На вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються витрати на ремонт об’єкта.

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на споживачів послуг.