48. Класифікація жертв злочинів.

Роль жертви у кримінологічному механізмі злочину може бути найрізноманітнішою — від нейтральної до максимально провокуючої злочинця на вчинення злочину. Особливе вікти-мологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслі¬док її високого віктимного потенціалу. Дуже часто така пове¬дінка є приводом і джерелом конфлікту.

Жертві може бути завдано шкоди і в результаті її необач¬ливих дій, неправильної оцінки ситуації, а через це й непра¬вильної поведінки. До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об'єктивна можливість вчинення злочину, належать також відсутність необхідної реакції на злочинні чи інші негативні дії, невчинення опору діям злочинця.

Віктимологічно значущою може бути також позитивна пове¬дінка жертви, якщо вона полягатиме у здійсненні захисту будь-якої особи від злочинних посягань, при виконанні служ¬бових або громадських обов'язків. У таких випадках, якби жертва не діяла певним способом, вона б не викликала відпо¬відної насильницької реакції з боку злочинця.

Українські вчені-кримінологи НАВС України розрізняють такі види поведінки жертви:

• провокуюча — образа, приниження, напад, знущання тощо;

• позитивна (не провокуюча);

• нейтральна щодо впливу на поведінку злочинця;

• пасивна — найхарактерніша для взаємодії близьких ро¬дичів.

Схожу класифікацію видів поведінки жертви пропонують вчені-кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:

• негативна, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об'єктивно сприяючу ситуацію;

• позитивна, що виражається у протидії злочинцю, вико¬нанні громадського обов'язку тощо;

• нейтральна — така, що не сприяла вчиненню злочину. А. Зелінський, класифікує віктимну поведінку за її харак¬тером:

• конфліктна, коли потерпілий створює конфліктну си¬туацію або бере активну участь у конфлікті, що виник (є ініціатором бійки або вступає в бійку на боці однієї зі сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необ¬хідна оборона, затримання злочинця, правозахисна актив¬ність;

• провокуюча (демонстрування багатства, екстравагантна зовнішність, неправильна поведінка жінки, що створює уявлення про її доступність, тощо);

• легковажна (довірливість і наївність неповнолітніх та ін¬ших осіб, що неспроможні опиратися нападаючому, ство¬рення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами й водія¬ми тощо).

Кримінологічна значущість віктимної поведінки, що харак¬терна для багатьох жертв злочинів, уможливлює певну їх кла¬сифікацію. Класифікація потерпілих від злочинів має важливе значення для запобігання злочинам, оскільки мета її розробки полягає в підвищенні ефективності профілактики злочинів і забезпеченні охорони громадян як потенційних жертв.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вва¬жають, що до основних підстав для класифікації жертв злочи¬нів належать стать, вік, професійна приналежність, мораль¬но-психологічні особливості особи (що сприяє швидкому складанню особистісно-віктимологічної типології) та ін.

Класифікація жертв за статтю важлива не лише тому, що жертвами окремих деяких злочинів можуть бути тільки жін¬ки, а з огляду на певні елементи, характер поведінки, що типо¬ва для ситуації, у якій завдається шкода.

Класифікація жертв за віком необхідна вже тому, що підви¬щена віктимність, наприклад, неповнолітніх і осіб похилого віку зумовлює необхідність розробки спеціальних заходів вік-тимологічної профілактики.

Посадове становище і професійна діяльність також можуть зумовлювати підвищену віктимність, і останнім часом ця під¬става стає дедалі актуальнішою. Як зазначалося, до такої ка¬тегорії осіб належать працівники правоохоронних органів, ін¬касатори, охоронці, касири, водії таксі, що працюють вночі. Останніми роками до професій, що мають підвищену віктим-ність, додалася й така, як зайняття бізнесом.

Важливе значення має також класифікація жертв за ознака¬ми їх ставлення до особи, що завдає шкоду, і насамперед за мо¬рально-психологічними особливостями. У механізмі злочину "працюють" статева розбещеність і схильність до вживання ал¬коголю й наркотиків; жадібність і деспотизм; агресивність і жорстокість; брутальність і боягузливість; сміливість і доброта; фізична сила і слабкість тощо. Усі перелічені якості виявля¬ються в поведінці і за певних обставин можуть сприяти або пе-решкоджати вчиненню злочинів. Класифікація жертв за мо¬рально-психологічними ознаками необхідна насамперед для характеристики категорій злочинів, в яких зазначені риси осо¬би жертви є основою способу й форми вчинення злочину або приводом злочину.

Особистісні якості жертв актуалізуються певними ситуа¬тивними факторами, що дає підстави для такої їх класифі¬кації:

• агресивні жертви — особи, поведінка яких пов'язана з нападом на особу, що в подальшому завдає шкоду, або ін¬ших осіб чи іншими подібними діями (образою, наклепом, знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно уми¬сне створення конфліктної ситуації;

• активні жертви — особи, чия поведінка, хоча й не пов'я¬зана з нападом або створенням конфлікту, проте активно сприяє завданню їм у кінцевому підсумку шкоди (зверта¬ються з проханням про завдання їм шкоди або вчинення дій, що об'єктивно призводять до завдання шкоди чи в інші способи викликають такі дії, а також завдають шко¬ди самі собі);

• ініціативні жертви — особи, поведінка яких має пози¬тивний характер, але призводить до завдання їм шкоди;

• пасивні жертви — особи, які не опираються злочинцю з об'єктивних і суб'єктивних причин;

• некритичні жертви — особи, для яких характерні необа¬чливість, невміння правильно оцінювати життєві ситуа¬ції;

• нейтральні жертви — особи, що не сприяють вчиненню проти них злочину.

Кримінологи України НАВС вважають, що основним крите¬рієм, на підставі якого необхідно класифікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найза-гальнішому вигляді віктимогенну деформацію особи, професій¬ну, вікову віктимність і віктимну патологію. На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

• випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не зале¬жать ні від волі бажання жертви, ні від волі й бажання злочинця;

• жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризи¬ку й віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації;

• жертва з підвищеними якостями ризику, тобто особа, сто¬совно якої діє комплекс факторів ризику. До цієї групи належать два основних типи жертв: жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх поведінка у громадських місцях містить підвищену віктим-ність; жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвище¬ний ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.). Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особ¬ливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигля¬ді тощо;

• жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна де¬формація такої особи практично не відрізняється від пра¬вопорушників і характеризується стійкою її антисоціаль-ністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.).

Як зазначалося, класифікація жертв необхідна не тільки для їх вивчення, а й більшою мірою для організації спеціально¬го напрямку попереджувальної роботи — віктимологічної профілактики. У віктимологічній профілактиці вирізняються два основні напрями попереджувальних заходів, об'єктами яких є віктимологічні ситуації; безпосередньо потенційні й ре¬альні жертви на індивідуальному (індивідуальна віктимологіч-на профілактика) і груповому рівнях (загальна або індивідуаль¬но-групова віктимологічна профілактика).

При реалізації першого напряму необхідну увагу приді¬ляють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпеч¬них ситуацій (патрулювання, обладнання технічними засобами охорони й безпеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної й особистої безпеки та ін.).

При реалізації другого напряму необхідно здійснювати захо¬ди виховного впливу, професійного навчання, правової пропа¬ганди, медичного характеру, забезпечення населення спеці¬альними засобами захисту тощо.

Отже, значення вивчення особи потерпілого полягає у та¬кому:

• визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочинів;

• вивченні зв'язку між поведінкою потерпілого і злочинця;

• вивченні формуючого впливу поведінки й особи потенці¬альної жертви на особу частини злочинців;

• розробці профілактичних заходів, спрямованих на усунен¬ня причин, внаслідок дії яких особа може опинитися в ролі жертви;

• більш повному вивченні особи злочинця й індивідуаліза¬ції йому покарання за вчинений злочин.