- •Коефіцієнт злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності. (10 вопрос) Поняття динаміки злочинності.(10 вопрос)
- •20. Психологічні теорії причин злочинності.
- •21. Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •24. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •26. Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •33. Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •34. Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця
- •36. Морально-психологічні ознаки особистості злочинця: загальна характеристика.
- •38. Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •39. Типологія та класифікація злочинців.
- •41.Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •43. Мотивація злочинної поведінки.
- •44. Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •45. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •46. Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •47. Віктимізація та віктимність.
- •48. Класифікація жертв злочинів.
- •49. Методика кримінологічних досліджень(конспект)
- •51. Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •52. Анкетне опитування в кримінології.
- •53. Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •54. Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •55. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •56. Особливості проведення соціометричного опитування.(вопрос 55)
- •58. Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •59. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції
- •60. Основи кримінологічного планування.
- •61. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •62. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •63. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •64. Ситуативна профілактика злочинів.
- •65. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
- •66. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •67. Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.
- •69. Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •72. Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •73. Профілактичне значення кримінального закону.
- •74. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні,
- •75. Попередження насильницьких злочинів.
- •77. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •79. Попередження рецидивних злочинів.
- •80. Попередження професійних злочинів.
- •81. Ресоціалізація злочинців.
- •82. Вивчення та попередження податкової злочинності.
- •83. Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •84. Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •85. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •86. Протидія тероризму за законодавством України.
- •87. Організована злочинність в Україні на сучасному етапі.
- •88. Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •90. Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •91. Попередження необережних злочинів.
- •92. Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •94. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
- •96. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •97. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •98. Попередження транснаціональної злочинності.
- •99. Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
65. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
66. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
Громадська правоохоронна діяльність-це діяльність правоохоронної спрямованості недержавних та громадських організацій, добровільних формувань громадян та окремих осіб, пов'язана з виконанням громадянського обов'язку і реалізацією конституційних прав і здійснювана за допомогою заходів юридичної і моральної відповідальності відповідно до встановлених законом порядком і процедурами. 1
Відновлення системи профілактики правопорушень, раніше успішно функціонувала в нашій країні, подолання активності неонацистів, запобігання фактів дискримінації та ксенофобії неможливо без активної і зацікавленої участі громадськості в реалізації конкретних заходів правоохоронних органів і координації спільних зусиль. У цьому випадку різні громадські незалежні формування виступають в якості неспеціалізованих суб'єктів кримінологічної профілактики, оскільки ця функція не є для них профілюючої і основний. Крім того, "необхідно приділяти більшу увагу вишукування коштів для ресурсного забезпечення профілактики на рівні суб'єктів РФ і з бюджетів місцевого самоврядування, а також використовувати і нові нетрадиційні джерела забезпечення за рахунок численних недержавних, комерційних структур, наприклад, різного роду асоціацій, фондів, об'єднань, приватних підприємств, багато в чому визначають ситуацію в регіонах, в т.ч. і криміногенну "2.
В даний час в російському суспільстві складаються сприятливі передумови вибудовування на якісно новій основі процесу взаємодії органів внутрішніх справ з інститутами громадянського суспільства та громадськістю.
Перш за все необхідно зазначити, що як органи внутрішніх справ, так і інші державні структури, органи місцевого самоврядування, представники різних категорій населення прийшли до усвідомлення необхідності забезпечення громадської підтримки всіх зусиль, здійснюваних державою у справі протидії злочинності та забезпечення громадського порядку. Проте в суспільній свідомості все ще зберігається стереотип розуміння того, що боротися зі злочинністю та забезпечувати правопорядок у суспільстві повинні державні органи, а не самі громадяни. Так, в ході опитування, проведеного ВЦИОМ у 2005 р., було встановлено, що 50,9% опитаних громадян країни вважають, що населення має брати активну участь у забезпеченні безпеки та громадського порядку, та 45,1% - вважають, що це справа перш за все влади, а не населення
Участь громадян в роботі органів внутрішніх справ специфічно в тому відношенні, що воно в переважній більшості випадків раніше і тепер не пов'язано з виконанням ними суто професійних функцій і здійснюється на громадських засадах. Це участь можна з повною підставою оцінити як прояв громадянської мужності, яке, на думку О. де Бальзака, виникає з одного почала з мужністю військовим.
Незалежно від організаційно-правових форм громадські об'єднання рівні перед законом. Їх діяльність базується на принципах добровільності, рівноправності, поваги до особистості, дотримання прав і свобод громадян. Вони ставлять перед собою різноманітні соціальні, політичні, культурні, виховні та інші суспільно корисні цілі. Органи державної влади надають підтримку громадським об'єднанням в їх соціально корисної діяльності.
Здійснення громадськими об'єднаннями охорони громадського порядку є однією з форм реалізації їх права на участь у державному житті і займає важливе місце в їх діяльності.
Такі об'єднання відносять до групи громадських об'єднань правоохоронної спрямованості. Їх можна визначити як добровільні самоврядні некомерційні формування, створені з ініціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей з охорони правопорядку 1.
На закінчення даного питання можна підкреслити про необхідність участі населення у правоохоронній діяльності воно надає підрозділам і службам органів внутрішніх справ додаткові сили і можливості у боротьбі зі злочинністю, дозволяє їм оперативно отримувати достовірну інформацію про факти готуються, скоєних і досконалих злочинів. Активну участь населення в забезпеченні правопорядку є найважливішим чинником, що впливає на подальший розвиток країни та запобігання протиправних діянь громадян.