Розділ 1

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

1. У межах державного кордону в Україні є різні категорії земель. (ст. 19 ЗК України).

Проте, найбільш цінною і суспільно важливою категорією земель є землі сільськогосподарського призначення. Не випадково в Земельних кодексах та в іншому законодавстві вони завжди ставляться на пріоритетне перше місце. Так це зроблено і в Земельному кодексі України 2001 р. Це зумовлено багатьма факторами біологічного, економічного, політичного та юридичного характеру.

Україна продовжує залишатися великою аграрною державою. Вона була такою ще за часів неоліту; це продовжувалось і при трипільській культурі, а особливо за часів Київської Русі. Цьому сприяли унікально цінні родючі землі, природні умови ведення сільського господарства. На цій основі його піднесення спостерігалося ще в часи козацької доби. Адже в Україні історично першою галуззю суспільного виробництва було саме сільське господарство.

Визнання сільського господарства базовою галуззю всієї економіки України за суттю має місце в Україні Й зараз у період проведення радикальних економічних перетворень. Почалися вони, як відомо, з реформування земельних відносин у аграрному секторі економіки, яке було проголошено Постановою Верховної Ради УРСР ще 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу".' Вона стала головною складовою аграрної реформи, а отже, і важливою базою всіх економічних ринкових перетворень. Зауважимо, що основним змістом земельної та аграрної реформ стало реформування відносин щодо використання земель сільськогосподарського

Постанова Верховної Ради УРСР „Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. - І 991. - № 10.

РОЗДІЛ 1

призначення. Відтоді загальновизнаною стала теза про те, що від того, як йтимуть справи у сільському господарстві, залежитиме доля всіх Інших реформ в Україні. Про це, зокрема, йшлося на загальних зборах Академії аграрних наук, у виступі на цих зборах Президента України Л. Д. Кучми.

На жаль, конкретні наслідки земельного реформування ще не дали належного масового позитивного результату для селян. їхні земельні права значною мірою спотворюються, ускладнюється юридичне оформлення прав власності на землі та оренди земельних ділянок.

Землям сільськогосподарського призначення присвячена окрема спеціальна глава (п'ята) другого розділу Земельного кодексу України, яка вміщує 16 досить розгорнутих за змістом статей. Це значно більший об'єм матеріалу, аніж стосовно регламентації правового режиму інших категорій земель. Для цього є всі підстави.

Землі сільськогосподарського призначення - первісне джерело будь-якого багатства суспільства. За умов гострої економічної кризи їхнє значення непомірно зростає, оскільки йдеться про продовольчу безпеку держави, про вирішення проблем життєзабезпечення громадян. Таким чином, можна говорити про незамінну, не лише економічну, а й соціальну функцію цих земель.

Про величезну роль земель сільськогосподарського призначення для України свідчать й їх кількісні показники: із 60,3 млн гектарів усіх земель країни майже 70% (41,8 млн га) складають саме ці землі. З них, станом на 1 січня 2001 p., 33 млн га складають орні землі. Площі сільськогосподарських земельних угідь у різних частинах України коливаються від 37% (Закарпатська область) до 89% (Запорізька область).

2. Юридично важливе значення має правомірність терміну "землі сільськогосподарського призначення", який вживався попереднім Земельним кодексом УРСР і використовується Земельним кодексом України 2001 р. У ст. 22 чинного ЗК дається таке визначення поняття цих земель: "землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані (підкреслено нами - Н. Т.) для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені (підкреслено нами - Н. Т.) для цих цілей". Це визначення є

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

повнішим за те, яке вживалося раніше, проте, воно викликає істотні зауваження стосовно використання термінів "надані" та "призначені".

По-перше, період адміністративного "надання" земель, враховуючи перехід до ринкової економіки, за суттю, в основному завершується, а тому надалі ці землі будуть не "надаватися", а "одержуватись" за допомогою таких правочинів, як купівля-продаж, дарування, міна, успадкування, застава.

По-друге, ці землі не можуть ніким (у тому числі державними органами будь-якого рівня) бути суб'єктивно "призначені" як сільськогосподарські: вони об'єктивно, від природи є такими.

По-третє, і це є головне, терміни "надаватися" та "призначатися" за їхньою адміністративно-правовою суттю самі по собі не випливають із природних властивостей земель сільськогосподарського призначення, не є об'єктивною характеристикою цих земель, а тому вони не відображають їхньої головної природної сутності - бути основним засобом виробництва продукції сільського господарства.

Виходячи з цього, найбільш правильним слід вважати термін "сільськогосподарські землі", який широко використовується у більшості країн світу, а не "землі сільськогосподарського призначення".

Поняття "сільськогосподарські землі" повинно базуватися на їхніх об'єктивних природних властивостях. Тому під цими землями слід розуміти найбільш суспільно цінну категорію земель, які за природними властивостями грунтів (родючістю) здатні бути основним засобом для вирощування сільськогосподарських культур (зерна, овочів тощо) за умов їхнього раціонального використання, а також для ведення тваринництва та інших сільськогосподарських галузей.

Сільськогосподарські землі є найбільш цінною категорією земель. Саме вони складають основне багатство України і підлягають посиленій правовій охороні. Окрім цього терміну, в законодавстві може використовуватись і термін "землі, придатні для потреб сільського господарства" (землі для будівництва, тваринницьких приміщень, інфраструктури села тощо).¹

3. Земельний кодекс України не є послідовним стосовно дотримання юридичної чистоти застосування термінів "земля" і "землі". Гак, вихідний ІІ-й розділ Кодексу, визначаючи склад та цільове призначення земель України (глави 4-13), цілком правильно застосовує термін

¹ Відродження України повинно розпочатися з села // Голос України. - 1995, 8 лютого.

² Указ Президента України „Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки" від 30травня 2001 р. //Урядовийкур'єр--2001, 2 червня.

Детальніше див.: Титова Н. И, Продовольственная проблема: земля, труд (правовьіе аспекти).-Львов, 1989.-С З²⁴⁹

10

11

РОЗДІЛ 1

"землі". Але, з незрозумілих причин, у подальшому тексті (розділи III-V) вживає інший термін - "земля" і говорить про "Права на землю", про "Набуття і реалізацію права на землю", про "Гарантії прав на землю". Тим самим неправомірно ототожнюються юридично різні терміни "земля" і "землі¹¹.

„Земля" - це відокремлена від природного середовища працею людини частина (маса) речовини, помішена в якусь місткість (вагони, контейнери, мішки, пакети тощо). Це - частина матеріального світу, а не природного екологічного середовища, що є органічною, тісно взаємопов'язаною між собою сукупністю всіх природних компонентів. "Земля" - це об'єкт майновий, цивільно-правовий.

Зовсім інше юридичне змістове навантаження несе на собі термін "землі" (аналогічно - води). Під ним слід розуміти саме природний компонент, не вилучений із довкілля, а органічно в нього вплетений, взаємодіючий із водами, лісами, атмосферним повітрям та іншими природними ресурсами.

Окрім того, землі як об'єкт правових відносин виконують різні функції:

• політичну, визначаючи територіальні межі суверенності держав ної влади та створюючи основу економічної незалежності держави;

• економічну, забезпечуючи базу для господарської діяльності;

• соціальну, окреслюючи .місце та умови для життя людини;

• екологічну як об'єктивний фактор безпечного для життя існу вання людини.

Виконання всіх цих функцій забезпечується правом, різними його галузями: конституційним, адміністративним, цивільним, екологічним, земельним, аграрним. При цьому не слід ігнорувати істотні особливості земель як природного об'єкту і як об'єкту правових відносин, взяті в їхньому поєднанні.

4. Земельний кодекс України 2001 p., на відміну від попередніх Земельних кодексів, широко використовує термін "земельні ділянки", і це є однією з позитивних його характеристик. Проте, здебільшого він не робить істотної різниці між вживанням терміну "землі" і "земельна ділянка". Так наприклад, глава 5 ЗК України, з одного боку, правомірж використовує термін "землі", коли йдеться про більш узагальнюючії поняття, а "земельні ділянки" - коли про більш деталізовані. А з другогс боку, у ст. 34 невдало вживає термін "землі", маючи на увазі земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

Поняття земельної ділянки завжди передбачає чітку локалізованість земель сільськогосподарського призначення, їхню відносну визначеність і конкретність. "Земельна ділянка" - певна їхня складова. Заслуговує на законодавчу увагу визначення цього поняття, яке дає Н. В. Ільницька: "це - частина земель, яка, будучи безпосереднім об'єктом земельних правовідносин, має фіксовану площу, межі, місцерозташування, характеризується якісним станом, що відповідає її цільовому призначенню та притаманним їй правовим режимом".¹

Принагідно зауважимо, що об'єктом права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, є не "земельний пай", підтверджений сертифікатом", а безпосередня, конкретна земельна ділянка, право на яку підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними лише до виділення власникам земельних ділянок у натурі (на місцевості) та видачі зазначених державних актів.

Ст. 79 Земельного кодексу України, характеризуючи земельну ділянку як об'єкт права власності, визначає, що - "це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами". Саме ці ознаки земельної ділянки надають їй конкретної реальності щодо кожного її власника.

5. Особлива економічна і соціальна роль земель сільськогосподарського призначення зумовлена їхніми унікальними природними факторами. Головний Із них - здатність родючості, тобто "виробництва" продукції, насамперед рослинництва, а також тваринництва та деякої іншої. При цьому йдеться про ґрунти як складову земель сільськогосподарського призначення, їхнє наукове визначення дає Закон України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 р. , пояснюючи термін "грунти" як "природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилось на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості" (ст. 1).

Ґрунти, завдяки вмісту в них гумусу - комплексу специфічних органічних речовин - і є тим безпосереднім природним тілом і, водночас, специфічним об'єктом правових відносин, що зумовлюють родючість земель сільськогосподарського призначення (земельних Ділянок, сільськогосподарських угідь).

Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспек-. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. - Київ, 2001. - С 8. ^уРядовий кур'єр. - 2003, б серпня.

12

13

РОЗДІЛ 1

Враховуючи таку унікальну цінність ґрунтів, Земельний кодекс 2001 р. вперше правомірно визнав їх "об'єктом особливої охорони" (ст. 168). Тим самим ґрунти визнано самостійним об'єктом правових відносин, зокрема охоронних. У зв'язку з цим ЗК мав би дати юридичне визначення їхнього поняття, виходячи з того, що ґрунти (лат.: solum-terra; англ.: soil-land; франц.: sol-terra in; нім.: boden-land) - поверхневий родючий шар земель сільськогосподарського призначення (земельних ділянок, сільськогосподарських угідь), що характеризується наявністю в них гумусу - комплексу специфічних органічних речовин, які зумовлюють здатність забезпечувати необхідні передумови праці для вирощування сільськогосподарських культур (здатність родючості). Цим ґрунти відрізняються від гірської породи. Людина своєю працею може лише певною мірою впливати на природну родючість ґрунтів.

Ґрунти України - еталонно найцінніші у світі. Структура ґрунтового покриву може бути різною. В Україні домінують чорноземи різних типів. Ст. 150 ЗК дає їм юридичну градацію, зараховує до "особливо цінних земель" і встановлює спеціальний порядок їхнього вилучення. Процеси приватизації земель загострюють проблему посиленої охорони ґрунтів України.

Грунти є особливим об'єктом не лише аграрних, але й екологічних відносин.' Вони займають особливе місце серед природних ресурсів. Взаємодіючи з іншими природними компонентами (повітрям, водою, мінеральними та органічними речовинами тощо), ґрунти створюють т. зв. "зону життя", яка є наслідком їхньої природної родючості.

Суспільно-корисну властивість родючості та прояв функції основного засобу виробництва продукції сільського господарства ґрунти реалізують за допомогою праці людини з використання земель сільськогосподарського призначення.

6. Новий основний земельний закон України використовує і ще один термін "угіддя", який є цілком правомірним для позначення певних складових земель сільськогосподарського призначення.

Земельний кодекс виділив дві категорії угідь у землях сільськогосподарського призначення, а саме: а) сільськогосподарські угіддя та б) несільськогосподарські угіддя.

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

До сільськогосподарських угідь слід віднести, в першу чергу, ріллю (орні землі), а також сінокоси, випаси, залежі, земельні ділянки під садами, виноградниками та іншими багаторічними насадженнями. 1 коли йдеться про пріоритетність правового режиму земель сільськогосподарського призначення, то маються на увазі насамперед сільськогосподарські угіддя, як найбільш цінна продуктивна складова земель сільськогосподарського призначення. Цікаву наукову позицію з цього приводу висловлює Г. В. Чубуков,

В. В. Янчук ще у 1982 р. дійшов висновку про те, що об'єктом земельних правовідносин є не лише кожна з категорій земель, взята по-окремо, але І кожний вид (підвид) земель у кожній категорії, наприклад орні угіддя.

Під орними (сільськогосподарськими) угіддями - ріллею слід розуміти землі, які за їхніми природними властивостями можуть використовуватись для виробничих сільськогосподарських потреб. Таких властивостей їм надає їхня якісна характеристика, що зумовлюється функціональною дією гумусу - органічної складової ґрунтів. З огляду на це помилковим є вживання терміну "угіддя" стосовно господарських шляхів і прогонів, земель під господарськими будівлями і дворами, яке застосовується ЗК України у ст. 22 (п. б).

7. Як ми бачимо, землі сільськогосподарського призначення мають унікальні специфічні характеристики, є багатоструктурними за своїм складом, що слід глибше враховувати при регламентації їхнього правового режиму.

Як відомо, дискусійною є проблема галузевої належності відносин Щодо регулювання використання цих земель. Існують при цьому дві доктрини: земельно-правова та цивільно-правова. На користь першої є Ціла низка факторів, які відображають істотні особливості цих земель, врахувати які покликано саме земельне (а не цивільне) законодавство України. До них, зокрема, належать наступні:

♦ Землі сільськогосподарського призначення є невід'ємною складовою процесу виробництва продуктів харчування; вони -незамінний елемент цього процесу, основний засіб виробництва.

¹ На це, зокрема, звертає увагу Н. С. Гавриш; див.: Гавриш Н. С. Відповідальність за забруднення та засмічення грунтів в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06.-Київ, 2001.-С. 4.

14

Див.: Комментарий к Земельному кодексу РоссийскоЙ Федерации / Под ред. Г. В. Чубукова, М. Ю. Тихомирова. - М., 2001. - С. 344-346.

Див.: Янчук В. В. Правовой режим пахотньїх угодий (на материаллах Украинской ССР): Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.06. - Одесса, 1982. - С. 17.

15

РОЗДІЛ 1

Якщо землі житлової та громадської забудови, промисловості, транспорту, інших (поза сільським господарством) галузей виробництва виконують роль просторового (територіального) базису, то в сільському господарстві землі - матеріальна виробнича основа та органічний фактор самого процесу виробництва. Завдяки природній властивості родючості, грунти за допомогою праці людини виробляють нову продукцію. У такий спосіб землі сільськогосподарського призначення водночас є основним засобом виробництва, предметом і загальною умовою сільськогосподарської праці.

• Землі існують об'єктивно, вони не створюються працею люди ни. Тобто це - природний об'єкт, який виникає без впливу людини, на відміну від майна в поширеному цивілістичному розумінні. З цієї ж причини їх не можна "відтворити", створити штучно, вони не можуть бути "новоствореною річчю".

• Класична цивілістична концепція, спрямована на правове регу лювання майнових відносин, визначає річчю предмет матеріального світу, яким не можуть бути землі. Річ як предмет матеріальний створена працею людини, існуюча ізольовано, безвідносно до сталих природних компонентів і зв'язків, може бути вилучена в особи, знищена, пошко джена. Землю фізично "вилучити" не можна.

• Майно у цивілістичному розумінні завжди має споживчу та мінову вартість, яку легко встановити, виходячи з затрат праці та матеріалів, які вкладено в певну річ. Економічна і грошова вартість майна визначається, таким чином, обсягом і вартістю оречевленої праці людини, чого не можна зробити щодо земель. Тому не випадково їхня вартість підраховується за спеціальною методикою і носить назву нормативної (а не балансової) ціни.

• Землі сільськогосподарського призначення, а точніше - грунти мають унікальну природну (а не створену людиною) властивість родю чості. Використання людиною цієї властивості в процесі сільськогоспо дарської праці є способом (джерелом) одержання продукції рослин ництва. При цьому ця праця не може бути реалізована "сама по собі", а лише в процесі землевикористання, тобто органічного поєднання праці людини з природними функціональними даними грунтів, їхньою здатністю родючості. А оскільки праця тут виступає не ізольовано,

¹ Див.: Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. №213//Урядовий кур'єр. - 1995, 4 квітня.

Землі сиіьськогооюдарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

відносини ці не можна вважати суто трудовими, вони є земельно-трудовими, І як такі вони не можуть регулюватись ані трудовим, ані цивільним законодавством, а переважно - земельним.

• На відміну від матеріалізованих, завдяки праці людини, об'єктів, землі не можуть людиною ані зменшуватись, ані збільшуватись, в той час, як майнова шкода за цивільним законодавством означає здебільшого змен шення наявного майна; на відміну від речей (майна), яке має властивість зношуватись, зменшуватись, погіршуватись, виходити з господарського обігу, природні властивості земель залишаються стабільними. Землі є віч ними. При правильному їхньому використанні вони здатні навіть покращу вати свої якісні продуктивні властивості.

• Водночас землі, на відміну від типових засобів виробництва, мають встановлену природою, а не людиною, обмеженість у просторі та постійність місцезнаходження, а тому їх не можна віднести до цивільної категорії нерухомого майна. Землі абсолютно не можна перемістити, в той час як нерухомі речі в принципі можуть бути переміщені (заборо няється це робити, виходячи із засад непропорційності збитків щодо їхнього призначення). Нерухомість майна в цивілістичному аспекті є відносною (будинок в принципі може бути пересунуто на інше місце). Нерухомість земель є абсолютною.

• На відміну від майна, коли відсутність одних речей може бути за мінена іншими, землі є унікальними засобами виробництва. Вони й лише вони мають неповторну природну властивість продукувати сільськогоспо дарську продукцію, яка, в свою чергу, с основою життя та розвитку людства.

Землі сільськогосподарського призначення є основою економічного розвитку держави, матеріального добробуту народу. За умов кризового стану суспільства, значення цих земель непомірно зростає: збільшується потреба їхнього раціонального використання та екологічно спрямованого посиленого захисту. Цілком ясно, що все це - завдання земельного, а не цивільного законодавства.

♦ Землі як елемент природного середовища, знаходяться в тісному органічному взаємозв'язку з іншими об'єктами природи: водами, ліса ми, надрами, атмосферним повітрям тощо. Все це одна група т. зв. при- родноресурсових відносин, де властивості кожного компоненту можуть

ути реалізовані лише в їхній функціональній взаємодії. Отже, земельні Щносини, як і водні, лісові, надрові, просякнуті екологічнимгвимога-и, врахування яких не притаманно цивільному законодавству: .Дражлива функція екологічного та земельного законодавства. '" ~

16

17

РОЗДІЛ 1

• Сільськогосподарські товаровиробники, за умов ринкових відно син, усе більше використовують землі для одержання прибутку, забезпе чення свосї аграрної підприємницької діяльності. З цим пов'язана інтен сифікація процесу землевикористання, що, в свою чергу, активізує потребу раціонального використання та охорони земель. Раціональність аграрного землевикористання включає охорону земель (грунтів) до свого безпосереднього змісту, а це, як зазначав видатний французький вчений Ж. Дорст, є однією з головних проблем, від вирішення якої залежить майбутнє людства. Зрозуміло, що ці відносини безпосередньо входять до змісту предмету земельного, а не цивільного, права.

• У зв'язку з тим, що землі є специфічним природним чинником, а не майновим (речовим) об'єктом, існує спеціальна плата за їхнє вико ристання, яка регулюється спеціальним законом і мас дві специфічні форми: земельний податок і орендна плата.

Земельний податок як форма плати за землі зумовлений не номінальною чи балансовою вартістю земель (таких оціночних понять щодо земель не існує), а пов'язаний з їхньою земельною кадастровою оцінкою і визначається частиною чистого доходу, який отримав землевикористач; вона не залежить від його витрат, зусиль і наслідків господарської діяльності.

Спеціальними актами земельного (а не цивільного) законодавства визначається й орендна плата за землі. Вона встановлюється в договорі оренди земельної ділянки. Згідно з Законом України в редакції від 2 жовтня 2003 р. "Про оренду землі", орендна плата може встановлюватися не лише у грошовій формі, а Й у інших формах. Про земельно-правову природу договору оренди земельної ділянки свідчать Й інші спеціальні (а не загальноцивільні) умови цього договору: точна визначеність можливих сторін договору, їхні права та обов'язки, порядок укладення договору тощо.

♦ Площі земель сільськогосподарського призначення природно обмежені. Вони не можуть бути адміністративно ані збільшені, ані змен шені. Водночас, новим ЗК України передбачено проведення системи спостереження за якісним станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їхньої оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (моніторинг земель). Існують спеціальні методики проведення такого моніторингу¹, а також спеціальні правила суцільної агрохімічної паспортизації, передбачені Указом Президента України від 2 ірудня 1995 р-

¹ Див., наприклад, „Методику моніторингу земель, що перебувають у кризовому стані Українська ААН, Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського.-Х., 199S-

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти;

Хе 11 IS /95. Отже, йдеться переважно про державний контроль за якісним станом земель сільськогосподарського призначення. Але методом державного (або іншого) перерозподілу структурного складу земель площі цих земель фактично не можуть бути змінені. Водночас, нераціональне використання земель може призводити до їхньої деградації, яка відбувається як наслідок "відповіді" природних факторів на нераціональну поведінку людини. Такі втрати сільськогосподарського виробництва повинні бути відшкодовані відповідно до ст. ст. 207-209 ЗК України.

♦ Існують істотні особливості в характері та способах відшкодування збитків, завданих земельними правопорушеннями. Це стосується як самих землевикористувачів, так і інших суб'єктів. Оскільки перші виступають у ролі товаровиробників, вони зобов'язані дбати про раціональне використання та охорону земель. А тому припинення права землекористування (у разі правопорушення) повинно здійснюватись без відшкодування вкладених у землі затрат.

Універсальним правилом цивільного законодавства є відшкодування збитків у повному обсязі. Екологічні ж (у тому числі земельні) збитки є особливими. Вони не обмежуються сумою реальних збитків, у них завжди переважає втрачена вигода, яка у десятки разів перевищує реальні збитки. Вони не можуть бути відшкодовані у натурі. 1 саме головне: земельні збитки завдаються не лише власнику, а, що надзвичайно важливо, всьому суспільству. Наприклад, радіоактивне або інше забруднення грунтів призводить до вирощування токсично забрудненої сільськогосподарської продукції, що, у свою чергу, завдає шкоди здоров'ю людей. Така шкода, на відміну від цивільної, може проявляти себе не відразу, а через багато років.

Внаслідок зазначеного, можна зробити висновок, що юридична природа збитків, завданих земельними правопорушеннями, зумовлена порушенням не цивільного, а земельного законодавства, і що самі землі не є навіть "особливим" майном, тобто "окремою річчю".

♦ Договір купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення за новим ЗК України правомірно є відповідно спеціалізованим, а тому, за його юридичною природою, не може бути віднесений до кате-°ри звичайних цивільно-правових договорів, хоча, безумовно, генетич-^{0 В1}н з ними пов'язаний. Так, насамперед, до кола покупців цих земель ^е можуть входити іноземні громадяни, іноземні юридичні особи та °земні держави (ст. 22); обмежено право спадкування цих земель значеними особами (ст. 81).

18

19

РОЗДІЛ 1

Істотні правові обтяження прав власників передбачено при вико-І ристанні земельних ділянок, в тому числі при їхньому продажу (ст. 111)1 Нарешті, громадяни України та юридичні особи України можуть бути покупцями земель сільськогосподарського призначення лише за наяв-І ності суто земельно-правових умов: перші - мати сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займатися веден- ням товарного сільськогосподарського виробництва, а другі - якщо Їхні-І ми установчими документами передбачено ведення сільськогосподар- ського виробництва (ст. 130).

Значно спеціалізованими (у земельно-правовому та екологічно-І правовому аспектах) є і підстави та порядок припинення прав на землі сільськогосподарського призначення.

Отже, можна з впевненістю констатувати, що і договір купівлі-І продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, й Іншії правочини з цими землями, і за характером законодавчого регулювання (здебільшого Земельним, а не Цивільним кодексом) і за його змістом зумовлюють їхню земельно-правову природу.

• Похідним від договору купівлі-продажу земельної ділянки є договір оренди земельної ділянки. Внаслідок цього, а також враховуючи особливості земель сільськогосподарського призначення, Цивільний кодекс України 2003 р. відокремив найм (оренду) земельної ділянки від загального правового регулювання відносин найму (оренди) і лише уі вихідних засадах закріпив їх у ст. 792, зазначивши, що "відносини щодої найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом". Такий спе-І ціальний закон України - "Про оренду землі" було прийнято 6 жовтня 1998 р. (діє в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 p.). Принагідної зауважимо, що для зазначених земельних відносин адекватним є терміні саме "оренда", а не "найм" земельної ділянки, оскільки остання є природним, а не майновим об'єктом.

• Земельно-правовими засадами та екологічними вимогами просяк нуто і відносини юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства (Розділ VIII ЗК України). Відповідно до ст. 211 суб'єктні несуть відповідальність за такі специфічні правопорушення, як укладення угод із порушенням земельного законодавства; псування сільсько- господарських угідь, їхнє забруднення та засмічення; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; непроведенняі рекультивації порушених земель; знищення або пошкодження проти-1 ерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень тощо.

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

' Гхоча в новому Земельному кодексі йдеться лише про традиційні

види юридичної відповідальності (цивільну, адміністративну або кримінальну), У ньому І в іншому законодавстві передбачається застосування таких санкцій, які не належать до санкцій цих видів відповідальності. Зокрема, глава 24 ЗК України передбачає відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам; глава 36 - відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. На підставі ст. 139 може бути проведено відчуження земельної ділянки за рішенням суду на земельних торгах і лише за певних умов. А договір купівлі такої ділянки є, як вже зазначалося, земельно-правовим за його суттю. Ст. 143 передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, у тому числі конфіскацію, примусове звернення стягнення на неї тощо.

Зазначені санкції не можуть бути віднесені до санкцій класичних видів юридичної відповідальності і викликають потребу земельно-правової відповідальності за зазначені та інші земельні правопорушення.

♦ Нарешті, істотною особливістю найбільш характерної складової земельних правовідносин, а саме - у сфері сільськогосподарського землевикористання є їхній специфічний суб'єктний склад.

Соціально персоніфікований склад суб'єктів земельних правовідносин - громадян України в особі селян найбільш характерний для земель сільськогосподарського призначення. їхній правовий статус як таких врегульований Земельним, а не Цивільним кодексом.

♦ Земельний кодекс України, на відміну від попередніх ЗК, значно зміцнив і розширив його публічно-правові засади. Це зумовлено базовим положенням Конституції України про те, що земля є основним націо нальним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Саме це надає правовому режиму земель публічно-правового характеру (навіть тим, які знаходяться на праві приватної власності). З цим пов'язана можливість обмеження та обтяження прав землевласників (Глава 18 ЗК), примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності (ст. 347 ЗК), консервації земель (ст. 172 ЗК) тощо.¹

Спеціальне земельне та аграрне законодавство України повинно у

Цьому аспекті йти у руслі теорії соціальної функції земельної влас-

_і(^Осіі, яка в Україні запрограмована конституційною нормою про те, що

ласшеть зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на

^щкоду л_Юд_Ині і суспільству" (ст. 13).

у .^альн'^ше Див.: ТитоваН. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів •Фант: деякі проблеми // Право України. - 2004. - № 3.

20

21

РОЗДІЛ і

Соціальна спрямованістаграрної економіки України, що базується на використанні земель сільськогосподарського призначення, повинна бути більш конкретно врегульована земельним і аграрним законодавством України.іїк загальний принцип тенденція обмеження свободи власників із врахуванням соціальної функції земельної власності повинна бути врахована і цивільним законодавством. ІЗк справедливо зазначає Г. Ю. Бистров, "...законодавство країн з розвинутою ринковою аграрною економікою вже давно відмовилось від поняття земельної власності як необмеженого нічим права володільця розпоряджатися майном свавільно (us utendi et abutendi)"

Теорія соціальної функції земельної власності, в першу чергу, притаманна землям сільськогосподарського призначення (сільськогосподарським землям) як найбільш вагомої суспільної категорії земель. Шляхом адміністративно-правового обмеження права приватної власності на такі землі, започаткованим ще Всймарською республікою Німеччини, зараз йде законодавство Франції, Австрії, Іспанії, Італії, багатьох інших країн із ринковою економікою.

Загальним висновком з усього сказаного може бути висновок про те, що Земельний кодекс України 2001 р. можна охарактеризувати як перемогу земельно-правової концепції регламентації земельних відносин над цивільно-правовою. Це є законодавчим свідченням закріплення принципу пріоритету земельного права при регламентації земельних відносин. Йдеться про наявність спеціального законодавства у цій регламентації, а отже - про можливість застосування цивільного законодавства до земельних відносин лише в субсидіарному порядку.

8. Загальна економічна криза, яка існує в країні, істотні прора-хунки в способах, формах та термінах проведення земельної реформи негативно позначились на стані земель сільськогосподарського призначення (особливо їхньої найціннішої частини - орних земель). Продовжується використання малопродуктивних орних земель, включаючи схилові землі, внаслідок чого заростають площі еродованих земель, знижується родючість грунтів, що призводить до збитковості всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Як відомо, різко зменшилось внесення органічних і мінеральних добрив, значно зменшились обсяги

¹ Бьістров Г. Е. Правовьіе проблеми земельной и аграрной реформ в зарубежньгх странах: теория, практика, итоги, перспективи. - Мннск: БГЗУ, 2001. - С. 72.

22

Землі січьськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

та інших протиерозійних робіт, знизилось впровадження _ттахисної системи землеробства'.

Загальна позитивна спрямованість реформування сільського гос-_ства України, переведення його на рейки ринкової економіки

- ятьмарюється тим, що вона проводиться однобічно, без реалізації осно- оположного принципу раціональності використання (а отже - і охо-

пони) земель сільськогосподарського призначення. Земельна і аграрна реформи слід було розпочинати з вироблення їхньої чіткої наукової бази, встановлення еволюційних етапів їхньої реалізації, врахування не лише економічних, а й екологічних та соціальних засад. За їхньою відсутністю виникають певні небажані наслідки та прорахунки.

З величезної низки законодавства про проведення земельної та аграрної реформ (переважно Указів Президента України) майже повністю випали правові норми екологічного характеру. Між тим, згідно з Законом України "Про охорону земель", одним із принципів державної політики у сфері охорони земель є "пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва" (ст. 3). Замість цього зроблено наголос на прискорене перетворення основного національного багатства на звичайнісіньке товарне майно. Це неправильне, однобічне, потворне розуміння аграрної ринкової економіки. Слід всебічно враховувати істотні особливості сільськогосподарського виробництва, його невигідне становище у товарних зв'язках при високій соціальній значущості продукції."

Сільськогосподарські землі - основа існування держави. Слід погодитись із пропозицією В. В. Юрчишина та О. М. Онищенко про необхідність прийняття спеціального закону "Про сільське господарство України". Це повинен бути базовий консолідуючий нормативно-правовий акт про особливе значення всіх компонентів сільськогосподарського виробництва, починаючи від оцінки унікального значення земель

- основного багатства народу України.

Див.: Наказ Міністерства агропромислового комплексу України, Державного мітету по земельних ресурсах, Української академії аграрних наук „Про стан ористання орних чемель та першочергові заходи щодо їх охорони та підвищення родючості"від 23 грудня 1998 р. №377/139/143//Агрокомпас. - 1999.-№ 10.

^чкова Ц Регулювання сільськогосподарської діяльності і співвідношення з д^{ЛЬНого та} аграрного законодавства // Право України. - 1996. - № 7. - С.38. С ?пл^{часна а}грар.а політика України: проблеми становлення. - Київ, 1996. -у .. ,'І Юрчишин В. Веління часу: потрібний Закон „Про сільське господарство країни" // Наш час. - 1997, 26 вересня.

23

РОЗДІЛ 1

9. На підставі Указу Президента України від З грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" способом "масової суцільної деколективізації" протягом, чотирьох місяців було ліквідовано колгоспи, розпайовано їхні землі розпочато формування нових власників земель сільськогосподарського призначення та інших землевикористувачів. Цей складний для селян процес слід було проводити на засадах еволюційності та добровільного вибору організаційно-правових форм господарювання на землі. Цс не виключас проведення з боку державних структур широкої роз'яснювальної роботи, надання юридичних консультацій, організації вивчення відповідного законодавства, а головне - надання реальної фінансової та матеріально-технічної допомоги новим господарюючим аграрним суб'єктам.

На початок грудня 2002 р. приватну власність на землю оформили 43,5% власників сертифікатів на земельні паї або 2916514 селян (середній розмір паю складає 4,2 га).

Проте, досі законодавчо не визначена, окрім фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, система організаційно-правових форм господарювання на землях сільськогосподарського призначення.

Практично з 11393 недержавних сільськогосподарських підприємств реформовано на засадах приватної власності на землі і майно 11328 господарств. Створено 14510 нових агроформувань ринкового типу, з них приватних підприємств (приватно-орендних) - 2966 (20,4%), товариств з обмеженою відповідальністю - 6047(41,7%), акціонерних товариств - 551 (3,8%), сільськогосподарських кооперативів - 3263 (22,5%), фермерських господарств - 1212 (8,4%) та інших суб'єкгів господарювання - 471 (3,2%).²

15 травня 2003 р. прийнято Закон України "Про особисте селянське господарство".³ Це - особливий суб'єкт аграрних відносин без створення юридичної особи, який базується на засадах членства фізичної особи або кількох осіб, що перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно здійснюють сільськогосподарську діяльність із метою задоволення особистих потреб шляхом використання земель сільськогосподарського призначення. На відміну від фермерського господарства, особисте селянське господарство не є підприємницькою структурою.

Аналіз усіх нових організаційно-правових форм аграрного земле-використання дає можливість дійти таких висновків:

Урядовий кур'єр- - 1999, 8 грудня.

Юридичний вісник України. - 2000, 21-27 вересня.

Урядовий кур'єр. - 2003, 11 червня.

24

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

ТНа жаль, у процесі прискореного реформування аграрного а було створено відносно мало нових фермерських господарств і ^СЄКТ°ькогосподарських кооперативів, які є найбільш притаманними рин-^С'^ЛЬ«Й економіці організаційно-правовими формами використання земель сільськогосподарського призначення.

-Що стосується орендних (приватно-орендних) підприємств, то лід зауважити, що оренда земель сільськогосподарського призначення може бути притаманна будь-якій формі аграрного господарювання, а тому вона не може виконувати роль фактору, що визначає відокремлену і самостійну організаційну юридичну структуру. До того ж фактор оренди є тимчасовим, а отже не постійно визначальним.

• Стосовно т. зв. "товариств з обмеженою відповідальністю" та акціонерних товариств, то вони на сьогодні є різновидом господарських товариств, правовий статус яких регламентовано Законом України від 19 вересня 1993 р. (із численними наступними змінами), Господарським та Цивільним кодексами України, які не розраховані на аграрних суб'єктів, не враховують їхньої специфіки. За відсутності спеціального (аграрного) законодавства щодо них, вони можуть втратити ті істотні пільги, які мають аграрні суб'єкти.

• Стосовно приватних аграрних підприємств, існування яких в принципі у ринковій економіці є цілком правомірним, то для визначення їхнього конкретного правового становища потрібен спеціальний закон.

-Не слід забувати, що в аграрному секторі економіки України, окрім приватної власності, існують ще й державна та комунальна власність. Між тим у процесі реформування державні сільськогосподарські підприємства, як суб'єкти аграрного землевикористання, не згадуються. Земельний кодекс України повинен повніше врегулювати питання права власності на землі сільськогосподарського призначення державних підприємств, а також територіальних громад сіл, селищ та міст.

Селяни повинні мати реальне право на свій розсуд обирати форму господарювання на землях сільськогосподарського призначення.

Ю. Повинні існувати спеціальний державний контроль за раціональним використанням та охороною земель і протекціоністська державна Дотаційна політика сприяння селянам поступового входження у підприємницькі ринкові відносини. Одним із поширених правових способів реаліза-Цього процесу є оренда земель сільськогосподарського призначення.

Якщо землі сільськогосподарського призначення будуть повною ^м'рою включені до системи ринкового обігу, то виникнення права влас-

25

РОЗДІЛ 1

Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти)

26

ності на них пошириться у формі реалізації різних правочинів: купівлі, продажу, міни, дарування, спадкування тощо. Проте, і за цих умов, _Нд нашу думку, земельний обіг саме цих земель, на відміну від земель інших категорій, обов'язково повинен бути обмежений і забезпечений особливими правовими умовами та гарантіями.

Право власності на ці землі як об'єкта, що не створюється працею людини, а є наслідком багатовікового еволюційного розвитку природи і який має загальнолюдське надбання, є особливою і самостійною юридичною категорією. Тому не випадково Конституція України чітко відокремила цей об'єкт правової регламентації від інших об'єктів і надала йому виняткового публічного соціального значення.

Особливий правовий режим сільськогосподарських земель (грунтів) характерний і для більшості зарубіжних країн, хоча вони вже давно перебувають в системі ринкових відносин. У США, де функціонує доктрина т. зв. "загального права", існує відокремлена галузь аграрного (земельного) права, що обґрунтовується "всеосяжним принципом" {comprehensive principle), про те, що землі є унікальною екологічною, бізнесовою та соціально-національною цінністю, яка повинна, в силу цього, мати власну стратегію правотворчості (ohn T. Davidson, Neil E. Harl, ulian K. uergensmeyer)

Контрольні завдання

1. Самостійно опрацюйте названі літературні та законодавчі джере ла і визначте:

• значення земель сільськогосподарського призначення України для забезпечення продовольчої безпеки країни;

• структурний аналіз земель сільськогосподарського призначення за Земельним кодексом України 2001 р.

2. Назвіть суб'єктів земельних відносин за Земельним кодексом України.

3. Як змінилося в Україні використання земель сільськогосподар ського призначення за умов проведення земельної реформи?

' Див.: The Code of the Laws of the USA. Title 7, 43 et. cet. У цьому спеціальному (сьомому) розділі Зводу Законів США відокремлено врегульовано правовий режим сільськогосподарських земель, особливості сільськогосподарської праці, питання кредиту' вання фермерів, виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, розвитку сільської інфраструктури тощо.

Дискусії та обговорення

Проаналізуйте юридичну правомірність терміну "землі сільськогосподарського призначення".

2 Дайте власне визначення поняття цієї категорії земель. -х Чи є юридична різниця між термінами "земля" і "землі"?

4. Що є об'єктом аграрних земельних відносин: земля, землі, земельна ділянка, грунти, сільськогосподарські угіддя?

5. Чи можуть земельні відносини регулюватися Цивільним кодек сом України?

6. Чи можуть земельні відносини регулюватися Господарським ко дексом України?

7. Яка специфіка суб'єктного складу аграрних земельних від носин?

8. Назвіть та обгрунтуйте публічно-правові засади сучасного зе мельного законодавства України.

9. В яких організаційно-правових формах доцільно, на ваш погляд, використовувати землі сільськогосподарського призначення за умов проведення земельної реформи в Україні?

10. В аграрному секторі України повинні бути лише приватні орга нізаційні структури по використанню земель сільськогосподарського призначення, чи також і крупні, засновані на колективній, а також державній та комунальній власності на ці землі? Ваша думка.

Література

1. Земельне право. Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. докт. юрид. наук, проф., академіка АПрН України, члена-кор. НАН України В-1. Семчика і канд. юрид. наук П. Ф. Кулинича. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001. - Розділ 1, 2, 10.

²- Земельне право України. Підручник/ За ред. докт. юрид. наук М. В. Шульги. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. - ^к- Юрінком Інтер, 2004. -- Глава 16.

3- Земельне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного, ¹¹ Каракаша. - К.: Істина, 2003. - Розділ 12.

⁴- Козьірь М. И. Аграрное право России: проблеми становлення и Развития. - м.: Право и государство, 2003. - Глава І, III.

$• Шульга М. В. Актуальньїе правовьіе проблеми земельньїх отноше-^{Нни 8 с}овременньіх условиях. - X.: Консум, 1998. - Глава III, § 3.

27

РОЗДІЛ 1

6. Бьгстров Г. Е. Правовьіе проблеми земельной и аграрной рефор_м в зарубежньїх странах: теория, практика, итоги, перспективи. - Минск- БГЗУ, 2001. - Предисловие, р. 1.

7. Янчук В. В. Правовой режим пахотньїх угодий (на материалах Украинской ССР): Авторсф. дис... канд. дисс: 12. 00. 06. - М, 1982.

8. Носик В. В. Правовое регулирование рационального использова- ния земель сельскохозяйственньїх предприятий АПК (на материалах УССР): Автореф. дис... канд. дисс: 12. 00. 06. - К., 1986.

9. Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землеполь- зования в Украине: Научно-практ. пособие. -К.: Истина, 2004.

ХО.Кулшшч П. Ф. Щодо правової охорони родючих ґрунтів// Радянське право. - 1988. - № 3.

11. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні: Мо нографія/ Кол. авторів. За ред В. У. Семчика. - К.: Інститут держави і права їм. В. М. Корецького ПАН України, 2003. - Розділ II.

12. Титова Н. И. Продовольственная проблема: земля, труд (пра- вовьіе аспектьі). - Львов, 1989.

13. Титова Я. Землі як об'єкт правового регулювання // Право Украї ни. - 1998. -№ 4.

14. Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. - 2002. - № 4.

15. Титова Н. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів України: деякі проблеми // Право України. - 2004. - № 3.

Законодавство

1. Конституція України, ст. ст. 13,14.

2. Земельний кодекс України, ст. ст. 1-5, 22-37.

3. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар/ За рсд. В. 1. Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003. - Глава 5.

4. Земсльньш кодекс Украиньі: Комментарий. - X.: ООО "Одиссей" 2002. - Глава 5.

5. Закон України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 р.// Урядовий кур'єр. - 2003, 6 серпня.

6. Указ Президента України "Про основні напрями земельної рефор ми в Україні на 2001-2005 роки" від 30 травня 2001р.// Урядовий кур'єр. - 2001, 2 червня.

7. Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо приско рення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. // Урядовий кур'єр. - 1999, 8 грудня.

28

РОЗДІЛ 2

Ґрунти України та їхня оцінка (географо-еколопчні аспекти)

Ґрунти України - одне з найбільших її національних багатств. Недарма у світі український чорнозем вважається еталоном родючості грунтів.

В Україні у сільськогосподарському вжитку знаходиться до 41 8 млн га земель, із них 33,0 млн га - ріллі. У 1957-1961 pp. на 38,2 млн га проведено великомасштабне дослідження грунтів з наступним коригуванням його матеріалів. За результатами досліджень рілля в Україні на 72,5% складається з чорноземних грунтів. Таким багатством орних земель із високою потенціальною родючістю грунтів не володіє жодна країна світу.

Проте земельним ресурсам України властивий певний дуалізм: з одного боку, в ґрунтовому покриві ріллі переважають найбільш багаті за родючістю чорноземні грунти, з другого - деградаційними процесами охоплена практично вся територія їхнього поширення. Екстенсивне ведення землеробства за часів функціонування колгоспно-радгоспної системи не припинилось. Також в процесі зміни земельних відносин на селі відбувається виснаження поживних речовин грунтів, втрата гумусу через ерозію, збільшення площ кислих і засолених земель тощо. Тобто шаблонний підхід стосовно використання грунтів прослідковується і зараз.

З метою оцінки грунтів України необхідно привести характеристику їхньої генези, географії, властивостей і сучасного екологічного стану.

Ґрунтовий покрив у зв'язку з значною протяжністю України в широтному і меридіональному напрямку досить різноманітний і складається з понад 650 видів грунтів. Це пов'язано не лише з загальною ґрунтово-рослинною зональністю, а і з провінційними відмінами факторів ґрунтоутворення. Понад половину площі сільськогосподарських угідь (23,7 млн га) займають чорноземи і лучно-чорноземні грунти, які сформувалися в умовах Лісостепу І Степу. У найбільш сприятливих кліматичних умовах Лісостепу під лучними Степами утворилися чорноземи типові. Це грунти найвищої якості і відповідно характеризуються найбільшою потенціальною родючістю. За їхніми середніми показниками і встановлено еталон найвищої якості грунтів, який оцінюється 100 балами. Цей стандарт прийнято для території України з метою розробки єдиної оціночної шкали. Стандартами служать такі основні властивості чорноземів типових:

РОЗДІЛ 2

• Глибина відбору зразків, см

  Ввібрані катіони, мекв на 100 г грунту:

  Mg2+

  Na+

  К+

  Гідролітична кислотність, мекв на 100 г фунту

  Ємність вбирання, мекв на 100 г грунту

  запаси гумусу 500 т/га в шарі 0-100 см;

• запаси продуктивної вологи 200 мм в шарі 0-100 см;

• вміст рухомих форм фосфору, визначених за методом Мачигі на - 6, Чирікова - 20 і Кірсанова - 26 мг на 100 г грунту;

• вміст обмінного калію, визначеного за методом Кірсанова - 17 Чирікова - 20, Маслової - 20, Пейве - 25, Мачигіна - 40 мг на 100 грунту.

Чорноземи типові займають біля 7 млн га, характеризуються гли. боким гумусованим профілем (до 1,5 м і глибше), водостійкою агрономічно цінною зернистою структурою. Серед чорноземів типових переважають їхні середньосуглинкові відміни, у яких формуються досить сприятливі водно-фізичні властивості, невисока щільність будови, що зумовлює оптимальну загальну шпаруватість - понад 50% і величину аерації - 25-30%. Реакція ґрунтового розчину нейтральна чи близька до нейтральної з рН 6,1-7,3. Вміст гумусу коливається від 2,5 до 6,5%, що зумовлено значною їхньою еродованістю. Фізико-хімічні властивості чорноземів типових наведено в табл. 1. За даними Н. Бреус (1988 р.), слабозмиті чорноземи типові займають 21,3%, середньозмиті -сильнозмиті - 1,9% від їхньої загальної площі .

Табли

Фізико-хімічні властивості чорноземів