12.3. Добросусідство

Однією з новел Земельного кодексу України 2001 р. є інститут добросусідства. Дотримання правил добросусідства є одним з основних обов'язків власників землі та землекористувачів (ст. ст. 91, 96 ЗК України). Про важливість такого інституту земельного права свідчить поява у Земельному кодексі України спеціальної Глави 17 "Добросусідство".

Поняття "добросусідський" трактується як "властивий, характерний для добрих сусідів; дружній (про стосунки між сусідами)"². Добросусідство, передусім, є категорією морально-етичною, де мораль формує еталони і стандарти поведінки, що становлять ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства, виступає мірилом свободи індивіда, визначає її межі.³ Останні кілька десятиліть характеризуються все більшим збли-

¹ Див.: Гутьєва В. В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України: Автореф. дис... канд. юрид. нзук: 12.00.01. - Львів, 2003.

² Словник української мови. Т.2. -К.: Наукова думка, 1971. - С. 326.

³ Див.: Теория государства и права Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. - М: НОРМА-ИНФРА, 1999. - С. 112,118.

254 ...

Новели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян

женням права та моралі, відображенням у правових нормах моральних засад суспільства. В процесі спільного регулювання суспільних відносин виникає якісно нове явище - морально-правове регулювання, прикладом якого є інститут добросусідства у земельному праві.

Це явище характерне не лише для приватного права. Так одним із принципів міжнародного права, на якому будуються відносини між державами, є принцип добросусідства, зміст якого зумовлюється тими ж засадами. Наприклад, між Україною та сусідніми державами (тими, що межують з територією нашої держави) укладено ряд договорів, у яких Йдеться про дружні стосунки, добросусідство та співробітництво між державами. Під добросусідством, виходячи з аналізу відповідних договорів і угод, розуміється дотримання у міжнародних відносинах принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності держав, невтручання у внутрішні справи, мирного врегулювання спорів, відсутність територіальних претензій, відмови від застосування сили і надання своєї території для агресії проти держави, з якою укладено відповідну угоду. Таким чином йдеться про добрі стосунки між державами-сусідами.

Повертаючись до відносин добросусідства у земельному праві, слід відзначити, що вони мають давню історію. Ще римське приватне право відносило їх до сфери правового регулювання. Так добросусідство розглядалося як один із видів обмеження права власності. Спочатку звичаєве право і закон, а в подальшому і преторське право, у багатьох відношеннях звузили вільну реалізацію права власності, керуючись "загальним благом" та інтересами окремих осіб, переважно сусідів. Законами XII таблиць були введені законні обмеження власності, зокрема власник земельної ділянки зобов'язаний був допускати на свою ділянку протягом дня сусіда для збирання плодів, що падали з дерев, які росли на земельній ділянці сусіда; також власник земельної ділянки мав право зрізати гілки дерев сусіда, які звисали над його ділянкою до 15 футів, або зрубати дерево, що переростало на його ділянку, якщо цього не робив сусід; дерева на висоті 6 футів (180 см) повинні були обрізати їхні власники, щоб крони не затіняли сусідню ділянку і не завдавали шкоди посівам. Пізніше до цих обмежень додалося багато інших. Наприклад, власник не міг споруджувати на своїй ділянці будівлю, яка б перешкоджала припливу повітря до ділянки сусіда, повинен був терпіти стік води з сусідньої вищерозташованої земельної ділянки, дим і кіптяву, що поширювалася внаслідок дозволеної господарської діяльності (на полі,

255

РОЗДІЛ 12

на городі).¹ Таким чином виникло питання про критерій терпимості щодо діяльності сусіда, вільного в межах свого володіння. Він визначався через поняття "нормальної діяльності" власника." Так, наприклад, польові роботи і пов'язані з ними шуми, що виходили від сусіда, прирівнювалися до природних явищ і тому не можна було ставити питання про порушення прав власника сусідньої земельної ділянки. Зміст критерію терпимості залежав від діяльності сусіда та змінювався із розвитком суспільства і техніки.

Таким чином обмеження права власності на землю належало до правомочностей власника і не зачіпало сутності інституту власності. Окремі повноваження власника обмежувалися в інтересах сусідів на підставі т. зв. сусідського права (ius vicinitatis).

Таке обмеження права власності в інтересах сусідів було відоме і в дореволюційній Росії, де діяло т. зв. "сусідське право", нормами якого регулювалися відносини між власниками суміжних земельних ділянок і міських будівель. Воно визначало межі повноважень власника, які за- кінчувалися там, де починалися права іншого власника; спільне володіння об'єктами, що знаходилися на межі суміжних володінь.

Як бачимо, право власності (в тому числі і на земельні ділянки) розглядалося і розглядається як найбільш повне за змістом речове право, що забезпечує його суб'єкту безпосереднє панування над майном. Проте таке право майже ніколи не здійснювалося в повному обсязі пра-вомочностей, можливому з урахуванням природи і призначення землі. При обмеженні прав громадян законодавство на сучасному етапі виходить з теорії соціальної функції власності, яка в останній час набуває все більшого поширення як в Україні, так і в інших державах. Приватна власність пов'язується з функцією служіння суспільним інтересам.³

Цивільний кодекс України закріпив положення, згідно з яким власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Закон надас йому право здійснювати щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та

¹ Див.: Орач Є. А/., Тищик Б. Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 134-135.; Римское частное право: Учебник / Под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. - М: Юриспруденція, 1999. -СІ 71-172.; Черни- ловский 3. М. Римское частное право. - М: Новьій юрист, 1997. - С 123.

² ДождевД. В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под ред. В. С. Нерсесянца. - 2-е изд., ям. и доп. - М: НОРМА- ИНФРА, 1999. - С. 383-384.

³ Див.: ПейчевК. Обмеження права власності на земельні ділянки: окремі питання// Право України. - 2002. - № 8. - С. 47.

256

Новели Земельного кодексу України 2001 року І земельні права громадян

виконанні обов'язків власник зобов'язаний дотримуватися моральних засад суспільства. Таким чином норма права та моральні засади суспільства визнаються межею здійснення права власності. Відповідні обмеження знайшли своє закріплення і в Конституції України, відповідно до ст. 13 якої "власність зобов'язує" та "не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству"; а ст. 41 визначає, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства тощо.

У контексті земельного права та права власності на землю такими моральними засадами суспільства, яких повинні дотримуватися власники та користувачі земельних ділянок, виступають, зокрема, правила добросусідства, недотримання яких передбачає можливість державно-правового впливу на порушника, що зумовлено визнанням державою загальнообов'язковості такої моральної норми, тісним зв'язком моралі, звичаїв і права.

Земельний кодекс України 1990 р. (у редакції від 13 березня 1992 р.) не містив інституту добросусідства. Лише ст. 40 ЗК, яка визначала обов'язки власників і землекористувачів, встановлювала їхнім обов'язком не порушувати права власників і землекористувачів інших земельних ділянок, додержувати правил добросусідства при використанні своїх земельних ділянок.

Фактично добросусідство розглядалося як морально-етичний принцип, з дотриманням якого повинні будуватися відносини між власниками та землекористувачами сусідніх земельних ділянок. Видається, що саме з врахуванням цього, Земельний кодекс встановлював і спеціальний порядок розгляду спорів щодо суміжного землекористування громадян, який давав можливість врегулювати спір та погодити його сторони без звернення до суду, зберегти добросусідські відносини. Такі справи розглядалися погоджувальними комісіями, що діяли при відповідних місцевих радах (ст. 107 ЗК України в редакції від 13 березня 1992 p.).

Поряд із тим, санкціонувавши моральну норму, ЗК України визначив приблизний перелік дій, які повинні були вчиняти та від вчинення яких повинні були утримуватися власники та користувачі суміжних земельних ділянок, з метою дотримання правил добросусідства, а саме: дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків та споруд; не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки необхідних комунікацій; вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку тощо.

257

РОЗДІЛ 12

На відміну від попереднього, нині чинний Земельний кодекс України містить окрему главу 17 "Добросусідство", норми якої спрямовані на забезпечення такого використання землі, за якого власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдавалося б найменше незручностей. При цьому сучасний інститут добросусідства, на відміну від колишнього дореволюційного сусідського права, не дає сусідам жодних самостійних прав на чужу земельну ділянку, які сьогодні є предметом самостійного правового регулювання глави 16 ЗК України "Право земельного сервітуту".

Добросусідство (у земельних відносинах) можна визначити як правила поведінки, які регулюють відносини між власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок. їхній зміст полягає в обов'язку власників та користувачів обирати такі способи використання своїх земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких не будуть порушуватися морально-етичні норми, властиві добросусідським стосункам, і при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдаватиметься найменше незручностей.¹ Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України такими незручностями є затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення. Дана норма підлягає поширеному тлумаченню, оскільки наведений вище перелік не є вичерпним.

При цьому таке використання своєї земельної ділянки не повинно унеможливлювати власникам та користувачам сусідньої земельної ділянки використання її у своїх цілях відповідно до цільового призначення. Для цього ч. 2 ст. 103 ЗК України визначає межі допустимого негативного впливу на сусідню земельну ділянку через визначення поняття неприпустимого впливу.

Правила добросусідства стосуються, зокрема, таких питань, як:

-обов'язок власників землі і землекористувачів уникати шкідливого впливу на сусідню ділянку;

- визначення та відновлення спільних меж; спільне використання межових споруд;

- використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок. Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі

сусідніх земельних ділянок вправі вимагати припинення діяльності, що ведеться на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, повітря, земельні ділян-

¹ Земельний кодекс України. Коментар / За ред. Гетьмана А. П,, Шульги М. В. - X.:

Одіссей, 2002.-С. 261.

,258

Новели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян

ки та інше. Тобто йдеться про екологічно небезпечну діяльність. Для визначення ЇЇ такою достатньо факту наявності екологічного ризику, тобто ймовірності заподіяння екологічної шкоди. Видається правильним, що ця стаття підлягає поширеному тлумаченню і діяльність може бути визнана екологічно небезпечною не лише тоді, коли є ймовірність виникнення шкоди, але І тоді, коли вона заподіюється.¹ Такий шкідливий вплив може супроводжувати не лише протиправну, а й правомірну діяльність.

Ст. 105 ЗК України передбачає ситуації фізичного впливу на сусідню земельну ділянку, зумовленого проникненням гілок і коренів дерев, кущів з однієї ділянки на іншу. Якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням, то її власникам та землекористувачам надається право відрізати корені дерев та кущів, їхні гілки без будь-якого узгодження чи повідомлення власника чи користувача сусідньої земельної ділянки. Проте робити це можна лише на своїй земельній ділянці, без проникнення на земельну ділянку сусіда. Тому цілком правильним є рішення Апеляційного суду Львівської області по справі про відшкодування моральної шкоди за знищення плодових дерев. Так місцевим судом Жидачівського району Львівської області гр. П. було відмовлено у задоволенні позову до гр. 3. Колегія суддів Апеляційного суду встановила, що відповідач гр. 3. 26. 10. 2002 р. без згоди позивача знищив на його земельній ділянці два плодових дерева слив, а 24. 11.2002 р. ще дві яблуні, які, за словами відповідача, затінювали городину на його земельній ділянці. Такі дії рішенням Апеляційного суду були визнані неправомірними відповідно до ст. 105 ЗК України, оскільки відповідач не мав права вирубувати дерева на земельній ділянці відповідача.

При цьому слід зауважити, що пошкодження коренів дерев, чагарників, гілок не вважається екологічним правопорушенням, оскільки ст. 105 ЗК України відносить ці дії до правомірних, І за їхнє вчинення особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності. Такі дії громадян є нічим іншим, як реалізація передбаченого ст. 19 Цивільного кодексу України права на самозахист своїх прав, що трактується як застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Передумовою існування добросусідських відносин між володільцями суміжних земельних ділянок і запобігання можливим конфліктам

Земельний Кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. -

К.:ІнЮре, 2003--С. 324.

259

РОЗДІЛ 12

між ними є чітке визначення меж ділянок.¹ (Стосовно цього Існує справедливе англійське прислів'я, що справджується і в наших умовах ~ "Сусід тим кращий, чим вищий паркан, що вас розділяє"). ц_е досягається за допомогою законодавчо встановленого обов'язку власника сусідньої земельної ділянки сприяти своєму сусідові у встановленні твердих меж, а також відновленню межових знаків, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (ч. 1 ст. 106 ЗК України). Закономірним є те, що обов'язки щодо визначення спільних меж лежать лише на власниках земельних ділянок. Зазначене вище сприяння може проявлятися по-різному: як у матеріальному вигляді (наприклад допомога у відновленні межових знаків), так і у вигляді інформаційного сприяння встановленню місця попереднього розташування межових знаків. Витрати на встановлення цих меж власники відповідно до ч. З ст. 106 ЗК несуть у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. ЗК України не встановлює форму такої угоди, тому можна зробити висновок, що така угода може бути як усною, так і письмовою. Проте з метою уникнення ускладнень в процесі доказування, такі угоді звичайно краще укладати в письмовій формі. Ст. 107 ЗК Україну регламентується порядок відновлення спільних меж.

ЗК України наділяє власників сусідніх земельних ділянок право» спільного використання межових споруд, крім випадків, коли зовніші ознаки вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів, останньому випадку сусід - не власник має право їх використовував лише за згодою власника і у визначеному ним порядку. У будь-яком випадку таке використання повинно відповідати природі межовогС знака, не призводити до його руйнування чи пошкодження. Відповідні до ст. 108 ЗК земельні ділянки можуть бути відокремлені рослинної смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншої. спорудою (межові споруди). Ліквідація межової споруди, що спільне. використовується, чи ЇЇ заміна на іншу в односторонньому порядку без взаємного волевиявлення сторін не дозволяється, принаймні до того часу, поки один із власників зацікавлений в існуванні такої споруди. Поряд із тим, ЗК України встановлює обов'язок сусідів у таких випадках утримувати межові споруди в належному стані, витрати на щ

¹ Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О. О,, Каракаша 1.1. - К.: Істина, 2003. -С 119. \

¹ Земельний Кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В. І. Семчика. - К.: ІнЮре, 2003.-С. 327.

260

Навели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян

вони несуть у рівних частках, якщо є співвласниками такої споруди або такий розмір встановлено угодою між ними.

ЗК встановлює також спеціальні правила використання дерев, які стоять на межі сусідніх земельних ділянок земельних, та їхніх плодів власниками таких ділянок (ст. 109 ЗК). По-перше, вони мають право використовувати їх у рівних частинах. По-друге, кожен із сусідів-власників має право вимагати ліквідації дерев, що ростуть на спільній межі, якщо інше не передбачено угодою сторін чи не визначено законодавством. При цьому витрати між сусідами розподіляються в рівних частинах, якщо Інше не встановлено угодою між ними. Всі витрати покладаються на одного з сусідів, який вимагає ліквідації у тому випадку, якщо інший сусід відмовляється від свого права на дерева. По-третє, цією ж статтею визначена заборона ліквідації дерев (кущів), якщо вони служать межовими знаками І не можуть бути замінені іншими межовими знаками (ч. З ст. 109). При цьому це не єдина заборона на ліквідацію таких дерев. Зокрема вони не можуть бути ліквідовані, якщо підлягають особливій охороні з певних підстав (Закон України "Про природно-заповідний фонд" тощо).

Таким чином ЗК України досить детально врегулював відносини добросусідства, перетворивши морально-етичні норми на норми правові.

Контрольні завдання

1. Які гарантії права власності на земельну ділянку передбачені Зе мельним кодексом України?

2. Назвіть підстави відшкодування збитків власникам землі та земл екористув ачам.

3. Як поділяються земельні сервітути в залежності від цільового використання земельної ділянки: мети господарювання чи знаходження на ній суб'єктів земельних відносин?

4. Які земельні права, виникають в особи, в інтересах якої встанов лено земельний сервітут?

5. Чи має право носій земельного сервітуту вимагати від власника землі чи землекористувача вчиняти певні І конкретні дії у своїх інте ресах?

6. Чи може бути земельний сервітут предметом цивільно-правових правочинів (купівлі-продажу, застави тощо)?

7. Які підстави обмежень прав на землю передбачені Земельним кодексом України?

261

РОЗДІЛ 12

1

8. Які обмеження прав на землю закріплені Перехідними положен- нями Земельного кодексу України? g

9. У чому полягає обов'язок власника земельної ділянки дотримува тися правил добросусідства?

ІО.Які взаємні права та обов'язки виникають у власників чи користувачів суміжних земельних ділянок?

Дискусії та обговорення

1. 3"ясуйте співвідношення понять "обмеження прав на земельну ділянку" і "обмеження земельної ділянки".

2. У чому полягає різниця між правом земельного сервітуту і обмеженням прав на земельну ділянку?

3. Наведіть приклади земельно-правових норм, які конкретизують конституційні засади прав на землю.

4. Порівняйте зміст принципу добросусідства у Земельному праві України і міжнародному публічному праві.

5. Що таке емфітевзис? У якому кодексі (Земельному чи Цивіль ному) він врегульовується? Де повинен бути врегульований?

Література

1. Земельне право: Підручник / За редакцією М. В. Шульги, докт. юрид. наук. - К.; Юрінком Інтер, 2004. - Глави 8, 9.

2. Земельне право України / За ред. докт. юрид. наук, проф., члена- кореспондента АПРН України О. О. Погрібного, канд. юрид. наук, доц. 1.1. Каракаша. - К.: Істина., 2003. - Розділ 7, 11.

3. АндрепцевВ. 1. Концепція кодексу законів України про землю// Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. Навчально-практичний посібник. - К.: Істина, 1999.

4. Башмаков Г. С, Бєляева З. С, Иконицкая И. А. Современньїе проб- лемьі нового земельного законодательства // Государство и право. - 1995. -№8.

5. Бьістров Г. Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежньїх странах: правовая теория и практика. - Минск: БГЗУ, 1999.

6. Вовк О. О гарантиях прав собственников земельньїх участков и землепользователей // Бизнес-Информ. - 1997. - № 15.

7. Гутьєва В. В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Львів, 2003.

8. КулиничП. Новий Земельний кодекс України: яким йому бути?// Право України. - 2000. - № 10.

262 _;, ,

Новели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян

9. Самончик О. А. Ограничение права землепользования сельскохо-зяйственньїх предприятий. - М., 1989.

\0.Семчик В. 1. Соціально-правові гарантії земельної власності і землекористування // Землевпорядний вісник. - 1997. - № 1. - С. 23-25.

11. Титова Н. І. До концепції нового основного земельного закону України // Право України. - 2000. - № 10.

12. Титова Н. І. Новий Земельний кодекс України; позитивні та негативні аспекти // Право України. - 2004. - № 4.

13. Титова Н. І. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів України: деякі проблеми // Право України. - 2004. - № 3.

14. Шульга М. В. Актуальньїе правовне проблеми земельньїх отно- шениЙ в современньїх условиях. - X., 1998. - Глава IV.

\5.ГуревськийВ. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія. - Одеса: Астро-принт, 2000. - Розділ 2, 2.3.

16. Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: Научно-практическое пособие. - К.: Истина, 2004. -

Главьі III и VII.

ХІ.Юрченко А. Д. Коментарі до Основних напрямів земельної реформи в Україні на 2001-2005 pp. // Землевпорядний вісник. - 2001. - № 4.

Законодавство

1. Конституція України, ст. 8,14, 19,41, 55, 56, 59, 124.

2. Земельний кодекс України, ст. 40, 91, 96,98, 99, 101-109, 140, 143-

148, 152-158.

3. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар/ За ред. Б. І. Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003; (до зазн. статей).

4. Земельньїй кодекс Украиньї: Комментарий. - X.: ООО "Одиссей", 2002; (до зазн. статей).

5. Цивільний кодекс України, ст. 15, 22, 395,396, 401,403, 414.

6. Закон України "Про природно-заповідний фонд" від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 502.

7. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про основи містобудування" від 8 лютого 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 16. - Ст. 76.

8. Закон України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 38. - Ст. 313.

9. Закон України "Про державний контроль за використання та охо роною земель" від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -

2003.-№39.-Ст. 350.

263

Проблеми забезпечення іагальпосоціальних прав селян

РОЗДІЛ 13

Проблеми забезпечення загальносощальних прав селян

1. За умов побудови правової держави людина, її права стають епіцентром суспільних відносин. Це стосується всіх верств населення. Проте найбільшою є криза в системі реального захисту прав селян. Між тим за переписом 2001 р. кількість сільського населення в Україні становила 32,8%. Тут держава далеко не повною мірою виконує свою захисну соціальну функцію.

Необхідно зазначити, що стосовно реальних прав селян, їхньої державної гарантованості, норми Конституції втілюються в життя не повною мірою. Йдеться насамперед про такі права і свободи, як безпечні і здорові умови праці; на оплату праці, не нижчу від визначеної законом; на відпочинок; оплачувану щорічну відпустку; надання днів щотижневого відпочинку; права на соціальний захист; на житло; на охорону здоров'я; на освіту тощо. Загальновідомо, що рівень забезпеченості цих прав для селян поки що є значно нижчим, аніж для міського населення.

Серед селян значно менше підприємців, бізнесменів, менеджерів, майже немає мільйонерів.

Про конкретну соціальну ситуацію на селі свідчать, зокрема, такі факти. Лише 1,6% сільських квартир мають центральне опалення, 17% сіл - водопровід, 14% сітьовий газ; 1800 сіл не мають під'їзних доріг Із твердим покриттям, переважна кількість сільських вулиць не впорядкована. Загрозливою є демографічна ситуація на селі . Середньомісячна заробітна плата в сільському господарстві є найнижчою серед галузей економіки країни. Більше половини селян не зайнято на виробництві. Припинилось оновлення матеріальної бази соціальної сфери села. Різко погіршилась демографічна ситуація на селі". З карти України внаслідок обезлюднення зникло понад 300 сільських населених пунктів. Половина сіл не мають шкіл, дві третини - дошкільних закладів .

¹ Див.: Концепція Національної програми відродження села на 1995-2005роки// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23. - Ст. 163.

² Див.: Постанову Верховної Ради України "Про рекомендації парламентських слу хань про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі" від 6 лютого 2003 р. // Голос України. - 2003,25 лютого.

³ Довженко Г. Село на узбіччі / Урядовий кур'єр. - 2002, 16 січня.

Умови праці в сільському господарстві, об'єктивно обтяжені складними природно-кліматичними факторами, є дуже важкими І з огляду на створення належних технічних, професійних, медичних умов. Низькими і нестабільними є оплата праці та пенсійне забезпечення. Держава в останні роки вживає досить багато заходів щодо покращення фінансово-кредитного та ресурсного забезпечення, налагодження цінового паритету, податкових та інших пільг для села. Але здебільшого вони стосуються сільськогосподарських підприємств, а не селян безпосередньо. До того ж вони ще не зумовили виникнення стійкої тенденції виходу з кризових явищ. За таких умов гостро постає загальнодержавна і загальносуспільна проблема посилення захисної, регулюючої та контролюючої функцій держави в сфері реального забезпечення потреб і прав селян. На це повинна бути скоригована економічна і соціальна політика держави.

Аналізуючи суперечливість сучасної класичної демократії, В. В. Цвєт-ков зазначає, що в Україні існує несправедливий розподіл матеріальних благ, проте влада його виправдовує і подає як стимул зростання економіки¹. Це проявляється, насамперед, у "міській" економічній сфері, але існує більш крупномасштабна несправедливість: вона проявляється в розподілі матеріальних і соціальних благ між містом і селом.

Ринкова економіка не ліквідує фактор державного впливу на неї, а лише змінює адміністративні методи цього впливу на методи соціально-справедливого регулювання. Перш за все це - державне визначення соціально-економічних пріоритетів.

Світовий досвід (зокрема США, Франції, Китаю), засвідчує, що коли реально і першочергово встановлюються пріоритети аграрного сектору економіки і до нього скеровуються основні резервні потужності, то це стає базою для поступової стабілізації всіх інших галузей. У нас цей принцип начебто і не відкидається, але і не реалізується повною мірою.

По-друге, держава повинна дбати про піднесення соціального статусу селянина в суспільстві. Це повинно стати одним із генеральних ¹¹ завдань, а головним способом їхнього забезпечення - створення селянам умов для того, щоб вони могли самостійно досягти свого економічного благополуччя. Одним із конкретних шляхів для цього є державна Допомога у становленні новостворених аграрних формувань та забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) селянами, на вигідних для них умовах. Окрім того, йдеться про системну нормальну кредитну і податкову політику держави щодо селян.

Див.: Цвєтков В. В. Суперечливість сучасної класичної демократії // Правова держава. Щорічник наукових праць. - Вип. 11,- Київ, 2000. - С. 14.

265

РОЗДІЛ 13

Проблеми забезпечення загальносоціальпих прав селян

Слід зазначити, що в останні роки державний протекціонізм стосовно села в Україні нарешті почав проявляти себе досить реально і позитивно. Так у 2000 році було відновлено банківське кредитування АПК, урядом було введено позитивний для села механізм часткової компенсації відсоткової ставки кредитів із державного бюджету. Суми цих кредитів зросли від 1 млрд гри у 2000 р. до 2,2 млрд грн у 2001 р. Це, поряд з іншими факторами державного впливу на аграрну економіку, сприяло значному зростанню у 2001 р. експорту зерна та іншої сільськогосподарської продукції. У 2004 р. істотно збільшено бюджетні асигнування для сільського господарства.

Проте грубі помилки в реалізації державної політики в процесі організації експорту навіть рекордного врожаю зерна в 2002 р. Негативно позначились на реальному стані сільського господарства країни у подальшому.

2. Селянство у всьому світі є тією структурною детермінант тою, від якої залежить добробут суспільства. Це пояснюється, на самперед, тим, що воно своєю працею забезпечує життєдіяльність сус-і пільства, а більшість галузей економіки - сировиною. На відміну віді продукції багатьох галузей народного господарства, жодне суспільство не може обійтися без продукції сільського господарства. В свою чергу, це зумовлено міжнародно визнаним "всеосяжним принципом", суть якого полягає в тому, що сільськогосподарські землі є унікальною економічною, бізнесовою, екологічною та соціально-національною цінністю. Зрозуміло, що люди, які працюють на цих землях та виконують такі глобально важливі соціально-економічні функції, повинні користуватися високою суспільною повагою, мати стабільну державну підтримку та непорушні правові гарантії свого нормального життя та успішної праці.

Історичний досвід США свідчить, що зазначені фактори відкрили шлях до соціально-економічного зміцнення селянства країни, а через це і до її промислового зростання¹. Фермери США на протязі майже двох століть"... служили знаряддям вирішення економічних і політичних проблем країни, а феноменальні успіхи американських фермерів задавали тон розвитку промисловості, закріпивши в нації віру в себе і прагнення до досягнення нових висот".³ До того ж селянство в США, як і в інших країнах світу, завжди було носієм національних традицій та добропорядних звичаїв.

Paarlberg, Don, American Farm Policy, N.Y., 1984.-p. 9.

Воробйов Е. Ще раз про фермерство // Сільський журнал - 1994. - №

266

З міжнародно визнаною високою соціально-економічною місією селянства пов'язано, зокрема, і виникнення спеціальної багатопрофіль-ної науки "селянознавства", засновником якої вважається професор Манчестерського університету (Великобританія) Теодор Ціанін. Нещодавно Його хрестоматія була видана й російською мовою .

Висока соціальна роль селянства на політичному рівні визнана і в Україні. Так Президент України Л. Д. Кучма у зверненні до селян та всього українського народу зазначив, що "саме український селянин уособлює підвалини політичної та економічної стабільності держави, саме його працелюбність, терпимість і життєва мудрість цементують наше суспільство".

Україна є потенційним лідером у світовому співтоваристві з виробництва найважливішої сільськогосподарської продукції: зерна, цукру, олії, м'яса, молока та продуктів їхньої переробки. А землі сільськогосподарського призначення є головним природним багатством України. Отже, селянство України має базові підстави бути привілейованою верствою суспільства. А насправді ж воно залишається зараз, як і раніше, найменш юридично захищеною категорією громадян.

Держава належним чином не враховує, що сільське господарство - специфічна галузь господарства: воно об'єктивно консервативне щодо оперативності реагування на радикальні соціально-економічні перетворення; органічно залежне від природно-кліматичних факторів.

Праця в сільському господарстві зумовлена конкретними природними умовами, а тому є зоною найбільшого виробничого ризику. Через це, навіть у високорозвинених країнах світу сільське господарство є дотаційним з боку держави. В США, наприклад, постійно діють більше десятка спеціальних державних програм підтримки фермерів, існує різного роду їхнє пільгове кредитування, активно діє система їхнього сервісного обслуговування тощо. Все це означає реальне забезпечення з боку держави принципу пріоритетності сільського господарства стосовно інших сфер людської діяльності. Справедливо зауважити, що в Україні прийнято спеціальний Закон "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", який діє в редакції закону від 15 травня 1992 р.³ Проте, по-перше, цей закон здебільшого присвячений

Див.: Великий незнакомец. Крестьяне и фермери в современном мире: Пер. с амгл. -М., 1992.

Голос України. - 1995, 13 липня. Відомості Верховної Ради України. - 1992. -№ 32.

: 267

РОЗДІЛ 13

питанням розвитку АПК, а, по-друге, він майже не виконується, за що ніхто не несе жодної відповідальності. Останнє, окрім іншого, є свідченням того, що у нас навіть конкретні норми можуть перетворитися на фактично абстрактні, позбавлені гарантій їхнього здійснення.

3. Видається, що принцип пріоритетності сільського господарства як галузі господарювання, як глобальний, повинен бути закріплений на конституційному рівні. Він означатиме, перш за все, гарантування прав селянства як товаровиробників. Його розкриттю та спеціалізації повинно спричинитися, перш за все, земельне І аграрне законодавство України, а також інші галузі законодавства. Реалізуючи цей принцип пріоритетності, законодавство повинно враховувати принаймні два фактори:

• сільськогосподарська (аграрна) праця має істотні особливості, яких не має жодний інший вид праці;

• охорона земель сільськогосподарського призначення (які є основ ним і незамінним засобом виробництва) є не локальною, а загальносус пільною справою, оскільки з цим пов'язано забезпечення інтересів не ли ше безпосередніх виробників (селянства), а всього суспільства. Теорія за- гальносоціальних функцій земельної власності є підставою для держав ного втручання навіть у відносини приватної власності для забезпечення загальних людських інтересів І охорони земель.

Ось чому держава, з одного боку, повинна всіляко стимулювати працю селянина, враховувати її складність і виробничу ризикованість, а з другого - брати на себе основний тягар витрат на охорону земель сільськогосподарського призначення та на їхнє покращення.

4. Конституція України проголосила, що права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3). Це повинно відображатися, насамперед, у її законодавчій діяльності.

Особливу увагу слід звернути на те, що законодавство України стосовно земельних прав громадян України і, в першу чергу, Земельний кодекс, повинні враховувати, що норми Конституції про землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, презюмують наявність у земельному законодавстві елементів нублічно-правового характеру. З цим пов'язана проблема не лише проголошення, а й державного гарантування прав селян, зокрема.у соціальній сфері.

Земельний кодекс України 2001 р. сукупно закріпив земельні права всіх власників земельних ділянок (ст. 90) без розподілу суб'єктів

268

Проблеми забезпечення загальносоціальних прав селян

власності в особі громадян (селян) та юридичних осіб, а також без врахування тих організаційно-правових структур, у яких ці права здійснюються. Кодекс не торкається соціальних прав селян.

Безумовним позитивом Земельного кодексу України є наявність у ньому спеціального розділу V "Гарантії прав на землю". Він регулює захист прав на землю, встановлює способи захисту прав на земельні ділянки, а також подає гарантії права власності на неї і навіть закріплює відповідальність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за порушення ними права земельної власності. Кодекс передбачає також відшкодування збитків власникам земель внаслідок їхнього вилучення (викупу), тимчасового зайняття, погіршення якості ґрунтового покриву тощо (ст. 156).

Проте Земельний кодекс не торкається гарантій соціальних прав селян, оскільки ця проблема не входить до предмету його регламентації.

На сьогодні в Україні не існує спеціального нормативно-правового акту, який би врегулював особливості соціальних прав селян та закріпив обов'язки держави щодо їхнього гарантування.

Земельне та аграрне законодавство України традиційно розвивається за посуб'єктним принципом. Існують закони про сільськогосподарську кооперацію, про фермерське господарство, про особисте селянське господарство. Головна увага в них присвячена правовому становищу цих суб'єктів, здебільшого як юридичних осіб. Значно менше уваги в них приділяється правам селян-працівників і ще менше - гарантіям їхніх прав. Між тим у цих важливих законодавчих актах насамперед повинна була би бути дана спеціалізація прав і свобод людини і громадянина, які закріплено в Конституції України, стосовно до селян та з врахуванням статусу цих організаційно-правових структур, у які вони добровільно об'єдналися.

Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію"¹ правам і обов'язкам членів кооперативу присвятив лише одну статтю (ст. 11), а власне правам - лише один пункт в цій статті. В ньому правомірно зафіксовано право на участь в управлінні справами кооперативу, користування його послугами, одержання кооперативних виплат та частки доходу на пай, а також у разі виходу з кооперативу. Закон чомусь зовсім зігнорував право членів сільськогосподарських кооперативів на відпочинок, на одержання роботи в кооперативі, на розпорядження доходами кооперативу, на культурно-побутове обслуговування, на інформацію, на житло, на охорону здоров'я тощо. За суттю цс є невиконанням конституційних засад що-

Голос України. -1997, 13 серпня.

269

РОЗДІЛ 13

Проблеми забезпечення загальносоціальних прав селян

до прав громадян, які значно розширено. Можна вважати, що це певною мірою є невиконанням вимог Міжнародного кооперативного альянсу.

Можна було б виправдати зазначене положення тим, що йдеться про спеціальний закон, який (в силу цього) зазначає лише на спеціальні - кооперативні права членів сільськогосподарських кооперативів, а рештою прав (закріплених в Конституції) вони користуються як громадяни України. Проте це виправдання є лише частковим. Адже йдеться, зокрема, про такі істотні права, як право на працю та відпочинок. І саме в зв'язку з істотними особливостями сільськогосподарської праці (сезонний характер, залежність від природно-кліматичних умов, тривалість виробничих циклів тощо), ці конституційні права обов'язково повинні бути спеціалізовані застосовно до умов кооперативної організації праці та її земельно-аграрної специфіки.

Новий Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. закріпив право власників земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства (ст. 13), право самого господарства на будівництво (ст. 150) та на користування природними ресурсами (ст. 17). Позитивною новелою закону є врегулювання у ньому соціального страхування і пенсійного забезпечення членів фермерських господарств (ст. 33). Проте більшість громадянських прав членів фермерських господарств залишились і надалі неврегульованими.

Істотної аграрно-правової спеціалізації потребують права селян як підприємців. Оскільки фермерські відносини створюють найбільш характерні можливості підприємницької діяльності, то це, насамперед, слід зробити щодо тих селян, які ведуть саме фермерську діяльність. . Слід погодитись з В. В. Устюковою, що "більш чітке закріплення правового статусу селянського (фермерського) господарства, як особливої форми сімейної підприємницької діяльності, визначення прав та обов'язків його членів буде сприяти розвитку цієї форми господарювання та її найбільш активній участі в ринкових відносинах" .

Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р. закріпив у ст. 7 досить широкий перелік переважно господарських прав членів господарства. Позитивним є зазначення на такі права, як, одержання трудової пенсії, отримання дорадчих послуг, участі у конкурсах сільськогосподарських товаровиробників, об'єднання у виробничі товариства, спілки, асоціації. Проте Закон зовсім не спеціалізує

¹ О субьектах предпринимательской деятельности в сельском хозяйстве (материальї „круглого стола") // Государство и право. - 1997. - № 4. - С. 24.

270

такі конституційні права громадян України в особі членів особистих селянських господарств, як право на освіту, відпочинок, охорону здоров'я, соціальний захист тощо.

Навіть короткий аналіз зазначених важливих аграрних законів показує наскільки неповно, значною мірою недосконало врегульовано права селян як суб'єктів земельних, трудових, соціальних, майнових, підприємницьких та інших відносин. Звичайно, що це не сприяє реальному і повному забезпеченню їхніх конституційних прав на сучасному рівні.

5. Гарантованість прав має місце лише тоді, коли вони чітко і повно зафіксовані в законодавстві, а їхня реалізація знаходиться під державним захистом. Що ж до селянства, то до цих загальних факторів гарантованості, долучаються ще й додаткові, які пов'язані з тим, що воно було і залишається найменш юридично освіченою частиною суспільства та до того ж зі значним негативно-пасивним психологічним ставленням до можливості судового захисту своїх законних прав та інтересів.

Отже, існує нагальна потреба в удосконаленні, а також у спрощенні законодавства щодо прав селянства, їхніх гарантій, а також судової процедури захисту цих прав.

З огляду на перше з зазначених завдань, на наш погляд, було би доцільно прийняти "Основи аграрного законодавства України"¹. Це був би базовий нормативно-правовий акт, який би, окрім іншого, закріпив принципи земельного та аграрного устрою, загальні особливості сільськогосподарського землевикористання та сільськогосподарської праці в усіх організаційно-правових структурах аграрно-промислового комплексу України; базові спеціалізовані права та обов'язки суб'єктів цих структур, які б конкретизувалися в спеціальних законах про ці структури.

Головна увага в них повинна бути присвячена праву селян (а певною мірою і інших громадян) на створення і функціонування різноманітних аграрних структур: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, аграрних акціонерних товариств, індивідуальних аграрних формувань, особистих селянських господарств, приватних аграрних господарств, державних сільськогосподарських підприємств, спільних

Див.: Титова И. 1. Проблеми кодифікації аграрного законодавства України // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація. - К., 1995.

-С75.

Осокін М- М. пропонус прийняття закону „Про землю", як „Основи земельного законодавства"// Государство и право. -2001. -№ 6.-С. 111.

271

РОЗДІЛ 13

агропромислових та інших формувань. В Основах слід з'ясувати головну сутність кожного з них та вихідні засади їхнього створення.

У цьому провідному нормативно-правовому акті треба також зафіксувати можливість об'єднання зусиль селян (інших громадян, а також юридичних осіб) у виробничій, фінансовій, матеріально-технічній, комерційній та інших сферах і створення з цією метою найрізноманітніших об'єднань: асоціацій, кооперативів фермерів, селянських кредитних банків тощо.

Основи могли би стати кодифікаційним нормативи о-правовим актом узагальнюючого характеру, що, крім іншого, спростило б кожному селянинові розуміння засад аграрного законодавства України. Для цього в них у простій формі повинні бути також розкриті форми власності в сільському господарстві, право землевикористання щодо земель сільськогосподарського призначення, основні засади трудової та господарської діяльності, державна підтримка та захист селян тощо. "Основи" могли би закріпити і вихідні положення щодо зовнішніх економічних та фінансових зв'язків суб'єктів аграрної діяльності.

6. В "Основах аграрного законодавства України" слід закріпити спеціалізований зміст конституційних прав селян та обов'язки держави щодо їхнього забезпечення. це повинно стати їхнім епіцентром. При цьому, звичайно, йдеться не про всі права людини і громадянина, що закріплені для всіх у Конституції України, у тому числі Й для селян, а про ті, які саме потребують земельно-правової, аграрно-правової або еколого-пра-вової спеціалізації. Окрім того, слід враховувати положення ст. 22 Конституції про те, що закріплені нею права не є вичерпними.

До тих конституційних прав, які можуть бути відповідно спеціалізовані, на наш погляд, слід віднести наступні:

♦ Право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23).

Це означає, що селяни, як і інші громадяни України, мають право брати участь у економічному, соціальному, культурному і політичному розвитку, як повноправні суб'єкти цього процесу. Це має бути правом їхнього вільного вибору, забезпеченого державою. Між тим на селі поки що здебільшого не створено реальних можливостей для селян займатися творчою діяльністю. Йдеться про потребу організації на селі соціально-культурних осередків, творчих спілок, бібліотек тощо за рахуно. бюджетних та інших коштів.

♦ Кожен має право на освіту (ст. 53).

Ця стаття за суттю конкретизує один із головних напрямів реалі зації попереднього права. Загальновідомо, що рівень сільської освіти, Я

272

Проблеми забезпечення загальносоціальних прав селян

правило, є нижчим, аніж міського населення, а тому, враховуючи потребу у фаховій підготовці кадрів для села, необхідно передбачити ряд системних пільг для сільської молоді при вступі у вищі навчальні заклади загального профілю та при вступі у вузи аграрного напряму. Надзвичайно важливо зацікавити таких молодих спеціалістів у поверненні їх в села для постійного там проживання і праці. Слід передбачити пільгові умови кредитування будівництва молодими сільськими спеціалістами власних котеджів у сільській місцевості, розробити програму "Молодий фермер України".

♦ Право на свободу об'єднання у політичні партії та громад ські організації (ст. 36).

Тут особливо слід наголосити на потребі широкої організації на селі професійних спілок та державної допомоги у забезпеченні їх приміщеннями, комп'ютерним та іншим обладнанням, організації курсів підвищення кваліфікації, обміну досвідом, навчання тощо.

Окрім того, доцільно організувати українську спеціальну асоціацію з захисту прав селян. Це має бути незалежна демократична організація, створена з спеціальною метою - захисту прав та соціальних інтересів селян. Ідею створення такої асоціації ще в 1989 р. висував В. В. Петров¹.

♦ Кожен має право на працю (ст. 43).

♦ Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45). Сільськогосподарська праця має істотні особливості, а тому вона

повинна регулюватися, окрім врахування відносно загальних, специфічних положень, про які вже йшлося, також характер та особливості праці у кожному конкретному господарстві, підприємстві тощо. Тому у кожному з них повинні прийматися Правила внутрішнього розпорядку як локальний нормативно-правовий акт. Для полегшення його розробки доцільно прийняти "Примірні правила внутрішнього розпорядку" для кожного виду аграрних структур.

Як відомо, до процесу сільськогосподарської праці на практиці часто залучаються діти. При цьому спеціальні умови їхньої праці в конкретних агроструктурах здебільшого не передбачаються в їхніх Статутах та Правилах внутрішнього розпорядку. Тому в "Основах аграрного законодавства" слід такі спеціалізовані умови передбачити. Зокрема, слід врахувати положення міжнародної "Конвенції про мінімальний вік Допуску дітей на роботу в сільському господарстві", яка вступила в силу

Див.: Крестьянство и право. - „В А". - № 34. - 1989, август.

273

РОЗДІЛ 13

Проблеми забезпечення загальносоціальних прав селян

ще 31 серпня 1923 р. Згідно зі ст. 1 цієї Конвенції, "діти у віці до чотирнадцяти років не можуть бути прийняті на роботу або працювати на державних або приватних сільськогосподарських підприємствах, або в будь-яких філіях в години, встановлені для відвідування школи". З метою практичного професійного навчання можна дозволити дітям здійснювати лише певні легкі сільськогосподарські види робіт за умови, що це не створить перешкод для відвідування ними занять у школі.

Слід також врегулювати і конкретні правові умови забезпечення відпочинку працюючих селян, враховуючи важкі умови праці та сезонний характер виробництва.

Режим праці і режим відпочинку для працівників села не може бути таким, як для робітників і службовців. Специфіка сільськогосподарської праці зумовлює істотні особливості робочого дня, тижня, року, а також у періодичності надання днів відпочинку, відпусток. У кожному господарстві, з врахуванням Його спеціалізації, рівня технічного забезпечення, наявності працездатних, ці питання повинні враховуватись на рівні локальних нормативно-правових актів (Статутів, Правил внутрішнього розпорядку тощо) з тим, щоб максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку були встановлені на рівні, закріпленому Кодексом законів про працю. Загальні ж та особливі умови праці селян та їхнього відпочинку в недержавних сільськогосподарських структурах повинні бути закріплені в "Основах аграрного законодавства".

♦ Право на соціальний захист (ст. 46).

Повна, часткова або тимчасова втрата працездатності для сільськогосподарських працівників повинна встановлюватись не за загальними, а за спеціальними правилами, які б враховували характер сільськогосподарської праці та можливості виконувати певну іншу працю.

У сільському господарстві на державному рівні повинен буть визначений спеціальний список робіт (важких, небезпечних для здоров'я), який би давав підстави для встановлення пільг для виплати пенсій та інших видів соціальних виплат та допомог.

♦ Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49).

Охорона здоров'я всіх громадян, згідно з цією статтею, забезпе- чується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. При фактич-? ному невиконанні цього свого обов'язку для сільської місцевості, що І здебільшого має місце на практиці, повинні виплачуватися спеціальні компенсаційні виплати селянам.

274

7. Гарантованість прав селянства (а зрештою і не тільки їх) знаходиться в прямій залежності від економічного, фінансового, соціально-культурного стану суспільства. Тому надзвичайне значення має зараз проблема виведення селянства з загального податкового та кредитного законодавства та встановлення для них стабільного єдиного і одного податку - земельного та встановлення державного пільгового кредитування.

Податкові відносини на селі слід тісніше прив'язати до основного об'єкту земельних відносин - земель сільськогосподарського призначення та плати за них. Тому земельний податок та орендна плата могли би стати основними видами платежів за цей вид зем леви користання. Земельний податок повинен бути єдиним господарським податком, який би визначався пропорційно кількості і якості земель. Він стимулюватиме їхнє раціональне використання.

Державне пільгове кредитування села, зокрема індивідуального житлового будівництва, проводиться епізодично, окремими нормативно-правовими актами. Між тим воно повинно носити сталий характер і бути закріплено як один з принципів стабільної державної підтримки села.

Це цілком виправдовується унікальною специфічністю сільського господарства як сфери "особливого природного ризику" і, водночас, життєзабезпечувального фактору для всього суспільства. Це означатиме справді державний підхід до аграрного сектору, реальне визнання його пріоритетного характеру.

У зв'язку з тим, що, як доводить аналіз практики, основними спорами в сільській місцевості зараз стали земельні спори, а загальні суди переобтяжені різними категоріями Інших складних спорів, було б доцільним створити спеціальні - земельні суди (вони існують в багатьох країнах світу).

Селяни, а не ті організаційно-правові структури, в яких вони працюють, повинні стати головними суб'єктами земельних і аграрних відносин. Це може бути реалізовано як через прийняття нових законодавчих актів, які б дали їм можливість запроваджувати різноманітні форми індивідуального господарювання, так і через змістовну переорієнтацію забезпечення їхніх прав у складі різних аграрних підприємств та інших господарюючих суб'єктів.

8. Нарешті, слід підкреслити необхідність загальносуспільного сприйняття селян, які важко працюють на землі, як людей, які заслуговують на загальну повагу, як носіїв народних традицій, високої громадянської моралі та свідомості.

275

РОЗДІЛ ІЗ

Проблеми забезпечення загальносоціальних прав селян

Аграрний потенціал України на світовому ринку і відродження її як хлібниці Європи дадуть українській промисловості можливість відновитись на твердій економічній основі. Це можливе лише за умов, коли головна постать аграрного виробництва - селянин буде забезпечений системою реальних гарантованих державою прав.

Роль селянства зараз в Україні істотно змінилась: порівняно з промисловістю, яка в силу гострої економічної кризи значною мірою перестала активно функціонувати, сільське господарство працює відносно стабільно, а самі селяни є зараз найбільш соціально виваженою верствою суспільства. З цим теж слід рахуватись, як із тим, що вирішення найскладнішої - продовольчої проблеми залежить від них. Державі слід враховувати, що без вирішення цієї першочергової проблеми неможливо вирішити і всі інші проблеми.

Політична рівність повинна слугувати формою "розподільчої справедливості" між містом і селом¹.

Для України, потенційно - найпотужнішої аграрної держави Європи, соціальний захист селянина є фактором забезпечення успішного входження її до кола багатих ринкових держав.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Україні дорівнює 306,8 млрд гривень. їхня ринкова вартість є значно вищою і буде надалі зростати. Проте "позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще не привели до радикального і ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва, підвищення добробуту населення"². Одна з причин цього - однобічність і неповнота законодавства про земельну та аграрну реформи. Зокрема, з нього невиправдано майже випала сфера реального забезпечення соціальних прав селянства. Конкретно про неї не йдеться і в "Основних напрямах земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки".

Слід погодитись з необхідністю прийняття спеціальної Державної програми соціального розвитку села України на період до 2015 року . На відміну від Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", ця програма повинна бути державно реально забезпеченою І в першу чергу

¹ Див.: Цвєтков 8- В. Суперечливість сучасної класичної демократії // Правова держа ва. Щорічник наукових праць. - Вигт. 11. - К., 2000. - С. 4.

² Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки// Урядовий ку р'єр. - 2001, 2 червня.

³ Див.: Сиденко В. Аграрная реформа в Украине: достижения и просчетьі. // Зеркало

нсдели, - 2001,16 июня.

276

скерованою на гарантування соціальних прав селян, гуманізацію його

правового статусу.

Соціальна держава - держава принципово нового призначення, нових демократичних стандартів. А тому все земельне і аграрне законодавство сучасної України повинно бути сфокусовано на особі селянина. Тому відокремлення законодавчої регламентації загальних та виробничих проблем сільського господарства від адекватної регламентації статусу селянина приречено на неефективність. Прикрим прикладом цього може бути на перший погляд дуже змістовний Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18 січня 2001 р.' У ньому досить юридично солідно врегульовано ряд важливих економічно-фінансових відносин, які стосуються ціноутворення, підтримки доходів у сільському господарстві; податкової та бюджетної політики, особливостей кредитного забезпечення сільського господарства тощо. Проте все це не кореспондується з діяльністю працівників аграрних формувань, умовами їхнього життя та праці. Слід не забувати, що село - це не лише сільськогосподарське виробництво, а й умови життя та праці третини населення України. Але зазначений розрив у законодавчій регламентації вже став традиційним.

24 червня 2004 р. прийнято Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України"², який має високе економічне значення, але зовсім ігнорує соціальні умови життя і праці селян. Між тим виробничі і соціальні проблеми села не можна розвивати, оскільки вони тісно взаємопов'язані. Визначаючи ж цілі закону як такі, що скеровані на "стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення" (ст. 1), він навіть не згадує тих, хто реалізує ці цілі селян.

Не йдеться в Законі І про державну підтримку соціальної сфери села, створення належних умов життя і праці селянства, без чого надалі неможливо досягти високих виробничих успіхів у сільському господарстві України.

Проблеми захисту прав громадян в особі селян знаходиться у глибокій кризі. її головною причиною є невиконання державою своїх соціальних публічно-правових функцій. Концептуальним центром соціальної правової держави повинно бути посилення її відповідальності

¹ Офіційний вісник.-2001.-№51.

² Урядовий кур'єр. - 2004, 29 вересня.

277

РОЗДІЛ 13

за реальний стан прав і свобод людини І громадянина. У процесі буді_в_ ництва ринкової аграрної економіки це, окрім іншого, повинно означати, що приватна власність на землі сільськогосподарського призначення при всіх її стимулюючих позитивах не може конкурувати з системними засадами прав селян як повноправних громадян України.

Контрольні завдання

1. Як виглядає соціальна ситуація в українському селі?

2. Які обов'язки держави щодо захисту соціальних прав селян як громадян і як аграрних товаровиробників?

3. Яка роль селянства в нашому суспільстві? Якою вона повинна бути?

4. Що таке "селянознавство"?

5. Як закріпити в законодавстві України про фермерство та про сіль ськогосподарську кооперацію права членів цих аграрних формувань?

Дискусії та обговорення

1. В чому сутність публічно-правових засад сучасного земельного законодавства України?

2. В якому галузевому законодавстві слід закріпити особливості соціальних прав селян та гарантії їхнього державного захисту?

3. Де і як повинен бути закріплений принцип пріоритетності сіль ського господарства в Україні?

4. Яка ваша думка щодо необхідності прийняття "Основ аграрного законодавства України"?

5. Чи доцільно прийняти спеціальну Державну програму соціально го розвитку села України до 2015 року?

6. Чи можна законодавчо розривати державну підтримку виробничої діяльності селян від умов їх життя і праці?

Література

1. Аграрне право України: Підручник / За ред. В. З Янчука. Вид. друге. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - Розділ ХХШ, ХХІХ,§ 2.

2. Социальное государство и защита прав человека / Под ред. Е. А. Лукашевой. - М, 1994.

3. Великий незнакомец, крестьяне и фермери в современном мире; Пер. сангл.-М., 1992.

4. Титова Н. і Проблеми кодифікації аграрного законодавства Украї ни // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація. - К., 1995.

278

Проблеми забезпечення загальносоціапьних прав селян

Законодавство

1. Конституція України, ст. З, Розділ II.

2. Земельний кодекс України, ст. 1, 5, 90, 156.

3. Концепція національної програми відродження села на 1995- 2005 роки // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23.

4. Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" в редакції Закону від 15 травня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. -

1992.-№32.

5. Постанова Верховної Ради України "Про рекомендації парламент ських слухань про хід реформування ситуації на селі" від 6 лютого 2003 року // Голос України. - 2003, 25 лютого,

6. Закон України "Про фермерське господарство" від 19 липня 2003 р. // Голос України. - 2003, 29 липня.

7. Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 39.

8. Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р. // Урядовий кур'єр. - 2003, 11 червня.

9. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського госпо дарства на період 2001-2004 років" від 18 січня 2001р.// Урядовий кур'єр. - 2001, 20 лютого.

10.Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 р. // Урядовий кур'єр. - 2004, 29 вересня.

279

РОЗДІЛ 14

Правова регламентація режиму сільськогосподарських земель у сша

1. Сполучені Штати Америки мають унікальний досвід використання сільськогосподарських земель, який переважно проявляється у веденні фермерства. Аграрний сектор економіки США історично асоціюється зі становленням та функціонуванням у ньому фермерського укладу.

Від дрібних ферм до їхнього поступового укрупнення та кооперування країна набула досвіду ефективного використання сільськогосподарських земель, що зробило можливим подолати кризу 30-их років і зберегти високий сільськогосподарський потенціал.

У сучасний період півмільярда гектарів посівних площ США дають річний врожай, який створює можливість повноцінно забезпечувати потреби громадян цієї держави в продовольстві та активно експортувати сільськогосподарську продукцію.

Американське фермерство, ядром якого була і залишається сімейна ферма, має глибоке коріння у політичній свідомості та ідеології США.

Джеферсонівським ідеалом була нація, яка б складалась з родинних ферм. Цей ідеал органічно поєднується з демократичними засадами суспільства та з ідеологією вільного ринку сільськогосподарської продукції. І хоча в останнє десятиріччя у зв'язку зі зростанням конкуренції та деякого зниження завжди раніше високого рівня державної допомоги фермерам, вони змушені йти до концентрації земельних, технологічних та інших матеріальних ресурсів і організовувати крупні аграрні формування на засадах переважно корпорацій, суто фермерських господарств зменшилось, родинна ферма в США залишається домінуючою первинною структурою в сільськогосподарському землевикористанні. Кооперативно-корпораційна організація фермерського бізнесу лише допомагає фермерам боротися проти зниження цін на сільськогосподарську продукцію та долати інші труднощі ринкового середовища.

2. Правова регламентація фермерського землевикористання виступає, як зазначає Б. Д. Клюкін, у "найбільш кваліфікованому і зрілому для буржуазного світу вигляді"¹. Слід зауважити, що вона реалізується в межах спеціальної законодавчої галузі, інкорпорація якої зосереджена в окремому Титулі 7 "Сільське господарство" Зібрання законів ' КлюкинБ. Д. США: правовоерегулированиесельского хазяйства. - М, 1972. -С І4.

Правова регламентація режиму сільськогосподарських земель у США

гША (The Code of the law of the United State of America), а також вміщена Зводі федеральних правил (The Code of Federal Regulation) та нормативних актах Міністерства сільського господарства США (The US Department of Agriculture). Крім цього спеціального (дуже обширного) сільськогосподарського законодавства, яке включає і регулювання земельних відносин, на аграрний сектор економіки поширюються норми Зведеного комерційного кодексу США (7Ье Uniform Comercial Code - U.C.C.). Здебільшого це - уніфіковані норми стосовно купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (розділ 2) та забезпечувальних угод (розділ 9).

У 1956 р. в США був прийнятий спеціальний закон "Про сільське господарство" та Програма "Земельний банк" і закон про нього.

Слід наголосити на тому, що в США, як і в більшості країн із розвинутою ринковою економікою, діє доктрина т. зв. "загального права для всіх". Конституція США, прийнята ще в 1787 р., не має конкретних земельно-правових норм, але вона є основним джерелом правового регулювання земельних і аграрних відносин, надаючи їм типову функціональну роль. Проте можна вважати, що в США існує унікальний виняток із системи загального законодавства, коли в ньому відокремлено існує автономна пІдгалузь аграрного законодавства, яка (як і у Франції) функціонує на "спеціалізованій аграрно-правовій системі"¹. Це спеціальне законодавство включає і земельне фермерське законодавство. Ця підгалузь загального законодавства або - другий його рівень являє дуже розгалужений "окремий, спеціальний комплекс аграрного законодавства" . Поширеним науковим мотивом для цього є висновок про те, що "сільське господарство вимагає спеціального правового регулювання І тлумачення" .

3. Протекціоністська політика держави щодо фермерів позначилась вже в Законі 1862 р. "Про гомседи", запрограмувавши пільгові умови одержання селянами земель "під власну домівку", що стало базою для створення власних ранчо. Характерно, що американське фермерське кре-До (як і в Європі, зокрема політика щодо земельних власників у Німеччині) побудовано на поєднанні принципів державної допомоги молодим землевикористувачам і чіткого контролю за вмінням раціонально використовувати ними сільськогосподарські землі, чого, на жаль, немає в

Павлова 3. И. Организационно-правовьіе формьі аграрних хозяйств во Франиии // Реформирование сельскохозяйственньїх предприятий. Правовьіе проблеми. - М., 1996.-С. 101.

Davidson, ohn. Agricultural law. Vol. 1, Colorado Springs, 1981, p. 31.

uergensmeyer Wadley, Agricultural law. Vol. 1, p.6.

281

РОЗДІЛ 14

Україні. Наприклад, за зазначеним законом земельна ділянка розміром до 160 акрів передавалась фермеру у повну власність лише після 5 років її вдалого обробітку. А за законом 1877 р. пустельні грунти вже дозволялось купувати, але за символічну плату (1 долар 25 центів за акр), проте з умовою приведення їх у родючі. Наслідком такої поблажливої, але підконтрольної політики в США було створення перших великих земельних площ фермерів на заході країни. У подальшому держава взяла на себе допомогу в реалізації фермерами їхньої сільськогосподарської продукції (спеціальний закон про це був прийнятий у 1929 p.).

Поточне земельне законодавство в США як на федеративному, так І на, особливо, рівні штатів, дуже оперативно реагує на потреби практики. Проте воно завжди підпорядковано конкретним вимогам ринку. Так, наприклад, державою встановлюються потреби в консервації сільськогосподарських земель в окремих штатах, затверджуються квоти (норми) орних земель під певними сільськогосподарськими культурами, виходячи з кон'юнктури на ринку збуту (Закони 1936, 1938 р.)- Такі заходи щодо підтримки цін, як правило, супроводжуються і певними державними компенсаційними виплатами власникам земель.

У період депресії ЗО'Их років в США стала поширюватись і орендна форма використання сільськогосподарських земель. У 1937 р. був прийнятий спеціальний Закон про сільських орендарів (Закон Банкхеда-Джонса).

У післявоєнний період, коли зросли потреби в продукції сільсько- \ го господарства, державна політика була скерована на заохочення фермерів до розширення посівних площ. Урядом було встановлено високі попередні ціни на найбільш потрібну продукцію сільського господарства. За т. зв. "Поправкою Стегала" (Stiagal's Amendment) на дворічний період фермерам давалась державна гарантія високих фіксованих цін. Це якраз те, чого не вистачило в аграрній політиці України в 2001-2002 p., коли, не дивлячись на одержані високі врожаї зернових культур, селяни здебільшого залишились у збитковому стані.

У цей же період у США почали зростати державні стабілізаційні позики. Так у 1953 р. Державні інвестиції у сільське господарство до-сягли 4,5 млрд доларів, а в 1954 р. вони дорівнювали 7 млрд доларів. Це була "ера мільярдних програм допомоги сільському господарству"¹, в тому числі в обробітку земель.

4. Індустріалізація сільського господарства, позитивні зміни в інфраструктурі, освіті, культурі села призвели до багатьох змін в аграрному землеробстві в США, що позначилось і на його правовому опосередкуванні. Як відзначає М. Ю. Галятин, "...у праві США виникла

282

Правова регламентація режиму сільськогосподарських земель у США

нова правова спільність, яка в американській юридичній літературі визначається як "Land Use Regulation" або ''Land Use taw", тобто як правове регулювання використання земель¹. На самостійність правового інституту землевикористання в США і охорони земель вказує А. Ніколас Робінсон".

Законодавча регламентація земельних відносин в США характеризується істотними елементами децентралізації, що дає можливість активно враховувати особливості окремих сільськогосподарських регіонів. При цьому відсутній певний комплексний єдиний законодавчий акт (на зразок Земельного кодексу України). Це породжує величезну кількість законодавчих актів, а також судових прецедентів (що є джерелами права), які не складають єдиної централізованої системи, хоча водночас вони підпорядковані певним загальним економічним і правовим принципам.

Земельне законодавство США об'єктом свого регулювання переважно має фермерську діяльність з використання земель і тому часто називається ще й фермерським законодавством. Його явно позитивною рисою є, зокрема, чітке визначення спеціальних аграрних понять з їхньою прив'язаністю до природних властивостей сільськогосподарських земель. Так наприклад, Закон штату Орегон дає таке визначення поняття "фермерське землевикористання": це - "використання земель для вирощування, збирання та продажу сільськогосподарських культур, включаючи відгодівлю, розведення, утримання та продаж домашньої худоби і птиці, а також виробництво продуктів тваринництва"³. Як бачимо, тут виділено сутність сільськогосподарської праці на землі, а також товарний характер результатів цієї праці. Закон штату Флорида дає типове і для інших штатів визначення поняття сільськогосподарських земель як таких, що характеризуються наявністю ґрунтового покриву, клімату, водних ресурсів і рельєфу у такому поєднанні і в такому взаємозв'язку, що вони, за умови їхнього раціонального використання і збереження природних характеристик, є придатними Для вирощування сільськогосподарських культур . Це визначення є вдалим

' Галятин М. Ю. США: правовое регулирование использования земель. - М, 1991.

-С.4-5.

² РобинсонА. Николас. Правовое регулирование природопользования и охраньї окружающей средьі в США. - М: Прогресе, 1990.

³ Devies, D., Belden . Survey of State Program to Preserve Farmland, Springfield, 1976, P- 103.

The Florida State Comprehensive Act of 1979, South Dakota Law, Rev. Vermillions (SD), 1980.

283

РОЗДІЛ 14

з огляду на Його об'єктивну природну обгрунтованість і в своїй основі може бути запозичено українським земельним законодавством.

Найбільш поширеною правовою основою фермерської діяльності в США є право приватної власності фермера на землі, яке він використовує для одержання прибутків. Підприємницькі засади має і досить поширена орендна форма фермерської діяльності. Понад 60% американських фермерів поєднують права власників з правами орендарів земель. Це переважно крупні фермерські господарства. Найбільші земельні площі (1200-1600 га) мають фермери Каліфорнії, Техасу, Канзасу, Небраски, Флориди.

Фермерське господарство США у своїй низовій ланці продовжує існувати у формі сімейної ферми (ранчо), яке являє як економічну одиницю, так і соціальну (родинну) структуру суспільства. При цьому поєднуються функції власності, праці і управління.

У 70-их р. в США почали розроблятися спеціальні державні програми регулювання використання земель, посилилася екологізацІя земельного законодавства, розширились відповідні права штатів. При цьому залишається недоторканим право приватної власності на сільськогосподарські землі. Водночас законодавчо регламентуються такі положення: 1) право відчуження земель за певних умов і обставин (emitent domain); 2) певні регулятивні повноваження (police law); 3) право витрачати державні кошти у земельну сферу (spending power); 4) право встановлювати та стягувати податки (taxation power). Переважно ці повноваження належать штатам.

У США існує спеціальне сільськогосподарське зонування, яке скеровано на охорону земель, їхнє раціональне використання. Існує чіткий контроль за застосуванням хімікатів у сільському господарстві з огляду як на охорону грунтів, так і на забезпечення виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції (ціни на неї є значно вищими, аніж за іншу продукцію). Заслуговує на запозичення наступна поширена конкретна норма американського законодавства: якщо власник земель не веде належної боротьби з бур'янами, то окружні органи мають право організувати цю роботу і пред'явити власникові рахунок за ці послуги.

Від 1935 р. в США при Міністерстві сільського господарства існує спеціальна служба охорони грунтів, яка організує і реалізує програми регулювання використання сільськогосподарських земель. Існують спеціальні програми охорони земель та консервації земель. Остання супроводжується системою державної компенсації втрат сільськогосподарським суб'єктам за скорочення посівних площ. 284

Правова регламентація режиму сільськогосподарських земель у США

Фермерські програми конкретизуються контрактами фермерів з різними фермерськими корпораціями.

Земельний податок в США здебільшого направляється у розпорядження місцевої адміністрації. Раціональне використання земель та їхня охорона дають фермерам додаткові пільги, а зміна цих умов зобов'язує їх повернути державі надані пільги. Пільги в різних штатах є різними; вони можуть торкатися цін на сільськогосподарську техніку, обладнання, добрива тощо.

Усе це є проявом загальної доктрини США, вираженої у формулі про те, що соціальну рівновагу в сільському господарстві країни повинна підтримувати держава . Це є свідченням того, що І за умов існування ринкової економіки, держава втручається в діяльність фермерів щодо використання ними сільськогосподарських земель; вся справа - в характері цього втручання. Йдеться не про адміністрування цієї діяльності, а про забезпечення рівноваги між виробництвом сільськогосподарської продукції і оплаченим попитом на неї. В цьому напрямі держава заохочує раціональність аграрного землевикористання, виробіток конкурентоспроможної продукції, забезпечення її вигідного збуту як в самій державі, так і за її межами. Ця стратегічна концепція держави об'єктивно обгрунтована стабільними принципами ринкової економіки. А тому в США, на відміну від України, немає потреби щороку обговорювати в Конгресі "вузькі проблеми села", як це робиться у Верховній Раді, та приймати численні "заходи" на підтримку села.

Водночас не слід абсолютизувати законодавчу і практичну фермерську діяльність в США та ставлення до фермерів держави. Гостра конкуренція на товарному ринку часто призводить до ліквідації Дрібних фермерських господарств.

Перевиробництво сільськогосподарської продукції, труднощі з її збутом, податковий прес та інші проблеми в процесі аграрного землевикористання в сучасних умовах призводять до організації різного роду фермерських кооперативів, компаній, корпорацій та інших бізнесових структур. Слід звернути увагу на достатньо простий порядок їхнього створення. Він передбачений Зведеним (уніфікованим) комерційним кодексом США (The Uniform Comercial Code - U.C.C.), який передбачає цілий ряд істотних особливостей для сільськогосподарської діяльності на землі (зокрема продажу сільськогосподарської продукції).

Див.: СамерсС. Роберт. Господствующая правовая теория в США// Советское государство и право. - 1989. - № 7. - С. 109.

285

РОЗДІЛ 14

І все ж можна стверджувати, що економічна ефективність аграрного землевикористання в США, в основному, зумовлена фермерською організацією його ведення, яке має тривалий досвід і здійснюється під патронатом державної протекціоністської політики. Остання не означає там централізованого адміністративного диктату, а є формою забезпечення раціональних аграрних ринкових відносин.

Земельні фермерські відносини в США здебільшого зумовлені характером приватної власності на сільськогосподарські землі, а також значною мірою орендними земельними умовами.

У сучасний період ідея абсолютизації і недоторканості приватної власності на сільськогосподарські землі в США зазнала істотних змін з огляду на соціальні функції цих земель. Як зазначає Г. Ю. Бистров, "відношення законодавства в США в XX ст. до приватної власності є діаметрально протилежним тому, яке підтримувалося у XIX ст. відносно святості приватних інтересів на землю".¹ Це викликано врахуванням публічно-правового значення сільськогосподарських земель і можливості, у зв'язку з цим, обмеження прав земельних власників "... в галузі охорони здоров'я, безпеки, моральних підвалин та загального добробуту суспільства".²

Пріоритетне значення земельних відносин, врахування їхніх природних та соціальних особливостей стали підставою для відносного відокремлення сільськогосподарського законодавства в окремому титулі інкорпорованого законодавства США, яке включає і регулювання багатосторонніх земельних відносин.

Контрольні завдання

1. Які характерні риси правового регулювання фермерства у США?

2. Яким законодавством регламентується фермерство у США?

Дискусії та обговорення

1. Що, на ваш погляд, можна запозичити з досвіду правової регламентації сільського господарства в США для України?

2. Які особливості створення та діяльності фермерських господарств у США?

Правова регламентація режиму сільськогосподарських земель у США

Література

1. Клюкин Б. Ю. США: правовое регулирование сельского хозяйст- ва.-М, 1972.

2. Галятин М. Ю. США: правовое регулирование использования зе мель. -М., 1991.

3. Бьістров Г. Е. Правовьіе проблеми земєльной и аграрной реформ в зарубежньїх странах: теория, практика, итоги, перспективи. - Минск: БГЗУ,2001.-С. 4-5, 81-82.

4. Харл Н. Інфраструктура и система легальних институтов рьшоч- ного сельского хозяйства // Проблеми совершенствования сельскохо- зяйственного законодательства в условиях рьшка. - М., 1981.

5. Самерс С. Роберт. Господствующая правовая теория в США // Сов. государство и право. - 1989. - № 7.

6. Краснова И. О. Зкологическое право США: сравнительно-право- вое исследование: Автореф. дисс... д-ра юрид. наук. - М., 1997.

7. Логуш Л. В. Фермерство у США: правові аспекти (досвід для України): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. -Львів, 1997.

8. Зіновчук В. В. Кооперативна ідея в сільському господарстві Украї ни і США.-К., 1996.

¹ Бьістров Г. Е. Правовьіе проблеми земєльной и аграрной реформ в зарубежньїх странах: теория, практика, итоги, перспективи. - С. 81.

² Там само.

286

287

РОЗДІЛ 15

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

Українська наука земельного та аграрного права має значні істо. ричні коріння. Ще у 1966 р. вийшла книга П. В. Свєжинського "Аграрні відносини на Західній Україні в кінці XIX - на початку XX ст."¹, у якійі всебічно з'ясовано історичні аспекти розвитку земельних та аграрних відносин на західноукраїнських землях, зображено становище селян, проаналізовано їхні земельні права на відповідному Історичному етапі. •' Дослідженню земельних та аграрних відносин на українських землях присвячені праці й інших представників історичної науки, зокрема,; М. ГТ. Герасименка², . О. Гуржія³, В. К. Осечинського , В. Л. Тепли-, цького та інших авторів.

У 1925 р. викладачем Київського Інституту народного господарства та Сільськогосподарського Інституту М. М. Гершоновим і професором Київського Інституту народного господарства Е. І. Кельманом було; розроблено Коментар до першого Земельного кодексу УРСР. У ньому досить детально проаналізовано принципи трудового безстрокового землекористування громадян, у тому числі трудової оренди землі, захисту права землекористування тощо.

У радянський період земельні права селян здебільшого залежали від їхнього членства в колгоспах. Серед українських вчених, що в цей час глибоко розробляли науково-правові питання земельних прав громадян, необхідно відзначити професорів В. Л. Мунтяна⁷, Ц. В. Боцян

¹ Див.: Свєжинський П. В. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці ХГХ - на початку XX ст. - Львів: Вид-во Львівського університету, 1966.

² Див.: ГерасііменкоМ. П. Аграрні відносини в Галичині. - К.: Вид-во АН УРСР, 1959.

³ Див.: Гуржій І. О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському госпо дарстві України першої половини XIX ст. - К., 1954.

" Див.: Осетинський В. К. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. - Львів: Книжно-журнальне вид-во, 1954.

^s Див.: Теплицький В. П. Реформа 1861 р. і аграрні відносини на Україні (60-90-і роки ХІХст.).-К., 1959.

⁶ Див.: ГершоновМ. М., КельманЕ. И. Комментарий к Земельному кодексу УССР. 2-ое переработанное издание. - X.: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1925.

⁷ Див.: Мунтян В. Л. Правова охорона грунтів УРСР. - К.: Наукова думка, 1965; та ін.

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

кову), Ю. О. Вовка , І. А. Дмитренка , П. Д. Індиченка , І. О. Середу , Н. І. Титову⁵, В. 3. -Янчука⁶ та інших. Земельно-правові питання досліджувались в Україні також Л. В. Бориславським , І. С: Цемком , Г. Ясінською та іншими авторами.

Професор Ю. О. Вовк, поряд Із дослідженням договірних відно-

та колгоспних трудо-актуальних

10

син колгоспів з організаціями і підприємствами

вих правовідносин", значну увагу приділяв з'ясуванню

¹ Див.: Вовк Ю. А. Право колхозника на труд в общественном хозяйстве// Правовьіе проблеми сельского хозяйства (Тезиси докладов). Республиканская межвузовская научная конференція / Отв. ред. доц. В. Н. Яковлев. - Кишинев, 1970. - С. 91-92; Його ж. Колхозное трудовое правоотношение. - М: Юрид. лит., 1972; та ін.

² Див.: Дмитренко И. А. Охрана земельньїх прав колхозов. - Днепропетровск: Про мінь, 1969; Охрана земельньїх прав колхозов. - Киев, 1973.

³ Див.: Індиченко П. Д Основи колгоспного і земельного права: Посібник для викладачів середніх шкіл. - К.: Радянська школа, 1959; Його ж. Колгоспне право: Курс лекцій для студентів юридичного факультету по заочній освіті. - К: Вид-во Київського університету, 1960; Індиченко П. Д Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (1861-1917). - К.: Вид-во Київського університету. 1959; Його ж. Основи колгоспного і земельного права: Посібник для викладачів середніх шкіл.-К.: Радянська школа, 1959; та ін.

⁴ Див.: Середа И. Е. Правовьіе средства зашитьі субьективньіх прав членов колхоза// Правовьіе проблеми сельского хозяйства (Тезисьі докладов). Республиканская межву зовская научная конференция / Отв. ред. доц. В. Н. Яковлев. - Кишинев, 1970. - С. 89-91; Його ж. Конституція СРСР про права колгоспників. - К., 1979; Його ж. Права і обов'язки членів колгоспу. - К.: Урожай, 1974; та ін.

⁵ Див.: ТитоваН. И. Новий Примерньїй устав колхоза и субьективньїе права колхозни- ков // Правовьіе проблеми сельского хозяйства (Тезисьі докладов). Республиканская меж вузовская научная конференция / Отв. ред. доц. В. Н. Яковлев. - Кишинев, 1970. - С.78-80.

Див.: Янчук В. 3. Проблеми теории колхозного права. - М.; Юридическая литература, 1969; Його ж. Земельне право: Підручник. - К., 1960; Советское колхозное право/ Под ред. В. 3. Янчука. - М.: Юрид. лит., 1978; та ін.

Див.: Бориславский Л. В. Ответственность за порчу земель сельскохозяйственного назначения: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 1974.

Див.: ЦемкоВ. П. Право сільськогосподарського використання землі в Українській РСР.-К.: Наукова думка, 1975.-280 с.

Див.:ЯсинскаяГ, О землепользовании в сельских населеннях пунктах// Правовьіе проблеми сельского хозяйства (Тезиси докладов). Республиканская межвузовская научная конференция/Отв. ред. доц. В. Н. Яковлев. -Кишинев, 1970.-С. 113-114. ¹⁰ Див. ВовкЮ. А. Договорние отношения колхозов с организациями и предприятия-ми. - М: Госюриздат, S962.

Див.: ВовкЮ. А. Колхозное трудовое правоотношение. М: Юридическая литерату-ра, 1972; Його же. Право колхозника на труд в общественном хозяйстве // Правовьіе проблеми сельского хозяйства (Тезиси докладов). Республиканская межвузовская научная конференция / Отв. ред. доц. В. Н. Яковлев. - Кишинев, 1970. - С. 91-92.

289

РОЗДІЛ 15

проблем права землекористування громадян і організацій¹. Крім того, Ю. О. Вовком ґрунтовно досліджено правові проблеми охорони навколишнього природного середовища та права природокористування (в т. ч. і землекористування).²

Проблеми правового регулювання земельних відносин у колгоспах, охорони 'їхніх земельних прав з'ясовані у роботах 1. А. Дмитренка³.

Основи колгоспних та земельних правовідносин ґрунтовно досліджені П. Д. Індиченком⁴. Наукові дослідження вченого становили вагому загальнотеоретичну базу для подальшої розробки теорії земельних прав громадян.

Професор В. Л. Мунтян, аналізуючи проблеми раціонального природокористування⁵ та правової охорони природи⁶, питання юридичної відповідальності у галузі охорони навколишнього середовища , приділяє також значну увагу правовому регулювання суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. Так вченим на дисертаційному рівні (а також у монографічній формі - 1973 р.) вперше в українській юридичній науці здійснено спеціальне комплексне дослідження правових та органїза-

' Див.; Вовк Ю. А. Право вторичного пользования землями колхозов: Автореф. дис.. канд. юрид. наук. - X., 1953; Його ж. Право приусадебного землепользования колхоз ного двора. - М.: Госюриздат, 1957.

² Див.: ВовкЮ. А- Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружаю щей средьі. Общая часть: Учебное пособие для студентов юридичєских специальнос тей вузов. - X.: Вища школа, 1986.

³ Див.: Дмитренко И. А. Охрана земельньгх прав колхозов. - Днепропетровск: Про мінь, 1969; Його ж. Охрана земельних прав колхозов. - К., 1973; Його ж. Укрепленш правовой основи деятельности колхозов и реализация Продовольственной програм мьі. - К.: Вьіща школа, 1984.

⁴ Див.: Індиченко П. Д. Основи колгоспного і земельного права. Посібник для виклада-' чів середніх шкіл. - К.: Радянська школа, 1959; Його ж. Колгоспне право: Курс лекцій¹ для студентів юридичного факультету по заочній освіті. - К.: Вид-во Київського уні-ї верситету, 1960; Індиченко П. Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Ро сії (1861-1917). - К.: Вид-во Київського університету, 1959; Його ж. Основи кол госпного і земельного права: Посібник для викладачів середніх шкіл. - К.: Радянська школа, 1959; та ін.

⁵ Див.: Мунтян В. Л. Правовьіе проблемьг раціонального природопользования. - К.: Издательство Киевского государственного университета, 1973; Його ж. Правовьіе проблеми рационального природопользования: Автореф. дис. ... докт, юрид. наук. - Харьков, 1975.

⁶ Див.: Мунтян В. Л. Правова охорона лісів УРСР. - К.: Наукова думка, 1964; Його ж. Правова охорона природи УРСР. - К.: Виша школа, 1973; та ін.

⁷ Див.: Мунтян В. Л., Щемшученко Ю, С, Розовський Б. Г. Юридична відповідаль ність у галузі охорони навколишнього середовища. - К.: Наукова думка, 1978-

290

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

цінних питань природокористування. В. Л. Мунтян у докторській дисертації висловив думку про формування нової галузі законодавства - права раціонального природокористування і правового комплексу, що забезпечує найбільш ефективне регулювання відносин охорони довкілля і використання природних ресурсів.¹ Істотне значення для розвитку наукових досліджень проблем природокористування (в т. ч. землевикористання) має також науковий висновок ученого щодо включення до системи принципів раціонального природокористування, як найбільш значимого, принципу пріоритету охорони людини.²

Важливе значення для розробки наукою земельного, колгоспного, а відтак - і аграрного права загальнотеоретичних засад земельних прав громадян має ґрунтовне монографічне дослідження В. Л. Мунтяна "Правова охорона грунтів УРСР" (1965 р.)³, яке є актуальним і сьогодні. Цією працею було започатковано формування наукової школи правової охорони ґрунтів.

Професора В. Л. Мунтяна глибоко турбують і сучасні проблеми розвитку українського села, зокрема, законодавча регламентація та практика реформування земельних відносин. У своїй глибоко аналітичній статті на цю тему вчений стверджує, що конституційні положення про право власності на землю дають підстави зробити висновок, що Український народ- це колективний власник специфічного, створеного природою об'єкта, яким є земля, а право власності на землю кожного члена суспільства належить йому з моменту народження. В. Л. Мунтяном наводяться погляди М. Грушевського, 1. Франка, М. Туган-Барановського, О. Чаянова, В. Вин-ниченка на проблеми земельної власності в Україні, а також міркування сучасних науковців стосовно колективної власності на землі.

Професор В. Л. Мунтян робить висновок про те, що результати реформування земельних відносин свідчать, що приватна власність на землю та інші природні ресурси суперечить екологічній політиці держави і інтересам Українського народу.

Професором І. О. Середою на основі з'ясування суті та юридичної природи членських відносин у колгоспах здійснено дисертаційне комплексне, систематизоване дослідження суб'єктивних прав та обов'язків чле-

Див.: Мунтян В- Л. Правовьіе проблемьі рационального природопользования: Авто-реф. дис... докт. юрид. наук. - Х-, 1975. ² Див.: Там само.-СІ 8.

Див.: Мунтян В. Л. Правова охорона грунтів УРСР. - К.: Наукова думка, 1965.

Мунтян В. Л- Деякі актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в Україні // Що робити? - 2001. - № 7-8.

291

РОЗДІЛ 15

нів колгоспу . Наукові висновки вченого зі згаданих питань викладені також у монографічній праці "Права і обов'язки членів колгосп/' (1974 р.).² При цьому значну увагу у цих та інших роботах вчений приділяв дослідженню земельних прав громадян та розробці основ аграрного землевикористання.

Необхідно відзначити науковий внесок професора Н. І. Титової у вироблення основних понять, підходів та загальнотеоретичних засад земельних прав громадян. Поряд із дослідженням окремих правових інститутів колгоспного права⁴, велику увагу вчена приділила правовим проблемам правової охорони природи . Слід зазначити, що наукові дослідження Н. І. Титової мали Істотне значення для становлення та розвитку науки правової охорони природи України (згодом - науки екологічного права).

Велике значення для розвитку науково-правової думки про земельні права громадян має науковий доробок професора В. 3. Янчука. ПІД науковим керівництвом та у співавторстві вченим видано юридичні довідники для працівників сільського господарства у 1968, 1972, 1982, 1986 р., а також "Науково-практичний коментар ПримІрного Статуту колгоспу" в 1988 р. У 1963, 1968, 1978 р. за ініціативою вченого та у співавторстві з ним видано "Збірники колгоспного законодавства", а в 1972 і 1979 р. - "Збірники земельного законодавства".⁶ У дисертаційній

¹ Див.: Середа Н. Е. Теоретические проблеми субьективньїх прав и обязанностей членов колхоза в условиях развитого социализма: Автореф. дис... докт. юрид. наук. - X., 1974.

² Див.: Середа І. О. Права і обов'язки членів колгоспу/ За ред. доктора юрид. наук, проф. В. З- Янчука. - К.: Урожай, 1974.

³ Див.: Середа И. Е. Юридическая природа прав и обязанностей членов колхоза. - Одесса: Издательство Одесского университета, 1973; Його ж. Правовьіе средства зашита субьектив- ньіх прав членов колхоза// Правовьіе проблеми сельского хозяйсгва (Тезиси докладов). Рес- публиканская межвузовская научная конференция / Огв. ред доц. В. Н. Яковлев. - Кишинев, 1970.-С. 89-91; Його ж. Права і обов'язки членів колгоспу; Його ж. Правовьіе вопросьг изья- тия земель колхозов для ґосударственньи, общественньи и иньк надобностей // Бюллегень сельскохозяйственной информации. - 1959. - № 2; Його ж. Некоторьіе вопросьі разрешения земельниьи споров// Радянське право. - 1959. -№5; Його ж. Право граждан на земельньїй участок// Новое Советское законоательство и права граждан. - Одесеа: Одесское книжное издательство, 1960; Його ж. Некоторьіе вопросьі землепользования граждан в СССР // Трудьі научной конференции. - К.: Издательство Киевского университета, 1961; та Ін.

⁴ Див.: ТитоваН. И. Новьщ Примерньш устав колхоза и субьективньїе права колхоз- ников; її ж. Роль Примерного Устава колхоза в развитии колхозно-правовой ответст- венности // Примерньш Устав колхоза и правовое регулирование колхозньїх отноше- ний на современном зтапе. Сборникнаучньгхтрудов. -М., 1980. -С. 129-135.

⁵ Див.: Титова Н. І. Правова охорона природи Української РСР. Курс лекцій для сту дентів юридичного факультету університету. - Львів, 1965; її ж. Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи. - Львів: Видавництво Львівського університету, 1973.

⁶ Див.: Вчені-юристи України: Довідник. - К., 1998. - С. 77.

292 .

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

та монографічній формі В. 3. Янчуком глибоко досліджено загальнотеоретичні проблеми колгоспного права, проблеми кодифікації законодавства про колгоспи (1969 р.)¹.

Доцентом Л. В. Бориславським на дисертаційному рівні було з'ясовано правові питання відповідальності за псування земель сільськогосподарського призначення.² Зокрема автором визначено поняття псування земель сільськогосподарського призначення та обґрунтовано необхідність їхнього посиленої правової охорони.³

Наукові дослідження у сфері колгоспного та земельного права слугували науковою базою для сучасної розробки теорії земельних прав громадян в межах наук аграрного та земельного права України.

Необхідно також відзначити, що істотне наукове значення у сфері дослідження земельних прав громадян мають також теоретичні праці вчених колишнього СРСР професорів І. В. Павлова⁴, М. Д. Казанцева⁵, М. І. Козиря , Г. В. Чубукова , 3. С. Бєляєвої² та інших.

¹ Див.: Янчук В. 3. Проблеми теории колхозного права. - М: Юрид. лит., 1969; Йо го ж. Теоретические проблеми кодификации законодательства о колхозах: Автореф. дис... докт. юрид. наук. - М, 1969.

² Див.: Бориславский Л. б, Ответственность за порчу земель сельскохозяйственного назначения: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 1974.

³ Див.: Там само.

" Див.: Павлов И. R Колхозньга двор. - М.: Издательство АН СССР, 1951; Його ж. Право личной собственности колхозного двора. - М.: Ииздательство АН СССР, 1955; Земельное и колхозное право / Отв. ред. И.В.Павлов. - М.: Госюриздат, 1957; Його ж. Колхозное право. - М.: Госюриздат, 1959; Колхозное право / Под ред. проф. Н. Д. Казанцева, проф. И. В. Павлова, доц. А. А. Рускола, - М.: Госюриздат, 1959; Павлов И. В. Колхозное право. - М: Госюриздат, 1960; Його ж. Правовое положение личного подсобного хозяйства колхозников. - М: Знание, 1966; Колхозное право / Под ред. проф. Н. Д. Казанцева и проф. И. В. Павлова. - М.: Юрид. лит., 1972 ; та ін. ⁵ Див.: Казанцев Н. Д Право колхозного землепользования в СССР. - М: Издательство АН СССР, 1951; Його ж. Право колхозноЙ собственности. - М: Издательство АН СССР, 1952: Советское земельное и колхозное право / Под ред. проф. Н.Д.Казанцева. - М.: Гос. Издательство юрид. лит., 1959; Колхозное право / Под ред. проф. Н. Д. Казанцева, проф. И. В. Павлова, доц. А. А.Рускола. - М: Госюриздат, 1959; Н. Д. Казанцев. Предмет и система колхозного права, - М: Издательство Московского университета, 1961; Його ж. Законодательньїе основьі земельного строя в СССР. - М: Юрид. лит., 1971; Земельное право. Учебник для юрид, вузов и фак. / Под ред. проф. Н. Д. Казанцева и засл. деятеля науки РСФСР проф. И. В. Павлова. - М.: Юрид. лит., 1971; Колхозное право / Под ред. проф. Н. Д. Казанцева и проф. И. В. Павлова. -М: Юрид. лит., 1972; та ін.

Советское колхозное право / Под ред. доктора юрид. наук, проф. М. И. Козьіря, В. 3. Янчука. - М: Юрид. лит., 1978; та ін.

293

РОЗДІЛ 15

Так професором М. І. Козирем у 1973 р. вперше в юридичній

науці у статті "Советское сельскохозяйственное право: тенденции-становлення и развития" виділено об'єктивні і суб'єктивні передумови формування сільськогосподарського (аграрного) права, сформульвано поняття цієї галузі права, її предмета, методів, системи тощо/

Із сучасних праць М. І. Козиря особливо необхідно відзначити фундаментальну монографію "Аграрное право России: проблеми становлення и развития" , де автором всебічно з'ясовано загальнотеоретичні засади та особливості процесу становлення аграрного права як комплексної галузі права, галузі законодавства, науки та навчальної дисципліни, а також глибоко досліджено практичні проблеми розвитку і вдосконалення правового регулювання аграрних та земельних відносин в сучасний період. Зокрема, вченим глибоко розглядається зміст та особливості аграрних, в тому числі земельних правовідносин, суб'єкти аграрного права, склад і проблеми вдосконалення аграрного законодавства на сучасному етапі, а також аналізується аграрне право і значною мірою земельне право як наука і навчальна дисципліна.

Серед представників української аграрно-правової науки, що в сучасний період глибоко досліджують науково-правові засади земельних прав громадян особливо необхідно відзначити професорів В. І. Андрейцева, О. О. Погрібного, В. І. Семчика, Н. І. Титову, В. 3. Янчука, Ю. С. Шемшу-ченка, М. В. Шульгу, А. М. Статівку та деяких Інших українських вчених.

Так професор В. І. Андрейцев, поряд із дослідженням проблем екологічного права, права екологічної безпеки , завжди велику увагу приділяє правовим проблемам раціонального природокористування в

¹ Див.: Чубуков Г. В. Проблеми правового регулирования труда в колхозах // Пример-ньій устав колхоза и правовое регутарование колхозньїх отношений на современном зтапе. Сборник научньїхтрудов. - М., І980.-С- Ш9-І16.

^: Див.: Беляева 3. С. Источнкки колхозного права. М, Наука, 1972; її ж. Примерньїй Устав колхоза и развитие межхозяйственной кооперации в сельском хозяйстве// Примерньїй устав колхоза и правовое реулирование колхозньїх отношений на современном зтапе. -С.79-84.

³ Див.: Козьірь М. И. Советское сельскохозяйственное право: тенденции становлення и развития//Сов. государствои право. - 1973. -№6. -С.49.

⁴ Див.: Козьірь М- И. Аграрное право России: проблемьі становлення и развития. - М: Право и государство, 2003.

⁴ Див.: Андрейцев В. И. Правовьіе вопрось) зкологической жспертизьі проектов: Авто-рєф. дис... канд. юрид. наук. - К., 1984; Його ж. Правовое обеспечение зкологической зкспертизьі проектов. - К.: Будивельник, 1990; Його ж. Гарант™ зффективности зколо-гической зкспертизьі: социально-правовьіе проблеми. - К., 1992; Його ж. Екологічне право: Курс лекш'й в схемах: Загальна частина. - К.: Вентурі, 1996; Його ж. Екологія і закон: Еколого-правова відповідальність. -К.: Товариство "Знання" УРСР, 1991; та ін.

294

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно чемельних прав громадян України

АПК, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві, правовому регулюванню земельних прав громадян тощо.¹

В сучасний період одним з основних напрямів наукової діяльності В. І. Андрейцева є проблеми правового забезпечення земельної реформи, приватизації земель, удосконалення земельного законодавства та ін.

Теоретичну та практичну цінність мають також праці В. І. Андрейцева, присвячені проблемам розробки нового кодифікованого акта земельного законодавства України , яким, на його думку, повинен був стати Кодекс законів України про землю. Необхідно зазначити, що норми, якими врегульовано право на землю, в т. ч. й земельні права громадян, В. І. Андрейцев обгрунтовано називає серцевиною кодифікованого акта земельного законодавства.

У співавторстві з В. І. Андрейцевим у 2001 р. видано академічний курс земельного права України , а в 2003 - науково практичний коментар до Земельного кодексу України .

¹ Див.: Андрейцев В. И. Правовое обеспечение рационального природопользования предприятий и обьсдинении АПК. - К.: Урожай, 1989; Його ж.. Еколого-правові проблеми земельної реформи в Україні // Аграрна реформа в Україні: економічні і правові проблеми: Матеріали "круглого стола". Одеса, вересень, 1993. Тези доповідей і виступів. - Одеса, 1993. - С. 87-90; Його ж. Екологічне і земельне право України: Практикум для студентів юридичних вузів і факультетів. - К.: Юрінком Інтер, 1998; Його ж. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник. - К.: Істина, 1999; Його ж. Суверенній Україні - нову "Земельну Конституцію" (Концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) // Право України. - 1999,-№ 8.-С. 58-65; та ін.

² Див.: Андрейцев В. І. Еколого-правові проблеми земельної реформи в Україні; Його ж. Екологічне і земельне право України: Практикум для студентів юридичних вузів і факуль тетів; Його ж. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Нав чально-практичний посібник; Його ж. Суверенній Україні - нову "Земельну Конституцію" (Концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю); та ін.

Див.: Андрейцев В. І. Концепція кодексу законів України про землю // Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник. -С. 95-112; Його ж. Суверенній Україні - нову "Земельну Конституцію" (Концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю). ¹ Див.: Андрейцев В. І. Концепція кодексу законів України про землю// Правові засади земельної реформи І приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник.-СІ 02.

Див.: Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей виших навчальних закладів: Академічний курс / За ред. докт. юрид. наук, професора, академіка Академії правових наук України, члена-кореспондента НАН України В. І. Семчика і канд. юрид. наук П.Ф.Кулинича. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001.

Див.: Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н., проф., акад. АПН України В.І. Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003.

295

РОЗДІЛ IS

Професор І. А. Днитреико у монографічній формі дослідив законодавчі основи земельних відносин в Україні (1993 р.) . У цій роботі автором проаналізовано процес розвитку земельного законодавства України та внесено пропозиції щодо його вдосконалення. Велику увагу в зазначеній монографії І. А. Дмитренко присвятив проблемам законодавчого регулювання земельних прав громадян, зокрема у сфері сільськогосподарського виробництва. Предметом наукових досліджень 1. А. Дмитренка в сучасний період є також проблеми правової охорони земель в Україні.'

Професор О. О. Погрібний є автором більше 100 наукових праць, з яких 2 індивідуальні монографії та 15 колективних, співавтор 7 підручників, а також ЗО навчально-методичних робіт.³ О. О. Погрібний взяв участь у підготовці підручників з аграрного права⁴ та земельного права . У 2000 р. в Харкові під редакцією вченого видано два навчальні посібники "Аграрное, земельное и зкологическое право Украиньї", що вмістили загальні та особливі частини трьох навчальних дисциплін. Професор О. О. Погрібний є одним з авторів науково-практичних коментарів Земельного кодексу України, виданих в Харкові (2002 р.) та Києві (2003 р.)⁸. За його редакцісю у 2000 р. видано дві книги земельного законодавства України, а в 2001 р. -підручник із земельного права України .

¹ Див.: Дмитренко И. А. Законодательньїе основи земельних отношений в Украяне. - К., 1993.

² Див.: Дмитренко І А. Правова охорона земель в Україні. -К., 1994.

³ Див.: Вчені-юристи України: Довідник. - С. 74.

⁴ Див.: Аграрне право України: Підручник / Заред. академіка АЛН, проф. В.З.Янчука.-К. Юрінком, 1996; Аграрне право України: Підручник. - 2-е видання перероблене і flonoBHeH / За ред. академіка АПрН України, проф. В.З.Янчука. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

' Див.: Земельне право: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих нав-і чальних закладів: Академічний курс / За ред. докт- юрид. наук, професора, академіка' Академії правових наук України, члена-кореспондента НАН України В. І. Семчика і кандидата юрид. наук П. ф. Кулинича. - К.: Видавничий дім "Ін Юрє", 2001.

⁶ Див.: Аграрное, зємельное и зкологическое право Украиньї. Общие части учебньїх курсов / Под ред. докт. юрид. наук, проф. А. А. Погребного и канд. юрид. наук, дон. И. И. Каракаша. - X.: Одиссей, 2000; Аграрное, земельное и зкологическое право Украиньї. Особен. части учебн. курсов / Под редакцией доктора юрид. наук, проф. А-А.Погребного и канд. юрид. наук, доцента И.И.Каракаша. - X.: Одиссей, 2001.

⁷ Див.: Земельний кодекс України. Коментар /За ред. проф. А. П. Гетьмана, проф. М. В. Шульги. -X.: Одіссей, 2002.

⁸ Див.: Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н., проф., акад. АПН України В. І. Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003.

⁹ Див.; Земельное право Украиньї / Под ред. А. А. Погребного и И. И. Каракаша. - К.: Истина, 2001.

296 ,

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

Одним із напрямів наукових досліджень ученого є з'ясування правових питань реалізації земельних прав громадян через заснування фермерських господарств. О. О. Погрібний всебічно досліджуючи правовий статус нових суб'єктів аграрних відносин - фермерських господарств¹, з'ясовує основні земельні права громадян, які займаються сільським господарством."

О. О. Погрібним розкрито суть та зміст орендних відносин в аграрному секторі економіки, правові питання укладення, зміни та припинення договору оренди тощо.³

Професор В. І. Семчик є автором і співавтором більше 220 наукових праць, з яких 4 індивідуальні, 20 колективних монографій, 5 підручників І навчальні посібники, 15 довідників, колективних науково-практичних коментарів. Поряд із дослідженням майнових відносин у сільському господарстві, вченим глибоко з'ясовані правові питання реалізації земельних прав громадянами шляхом заснування сільськогосподарських кооперативів⁶ та фермерських господарств¹, основні аспекти розвитку законодавства про земельні права громадян в АПК України² та ін.

¹ Див.: Погрібний О. О. Селянські господарства і оренда: організаційно-правовІ питання. - К.: Урожай, 1992; Його ж. Правовое регулирование деятельности крестьянских (фер-мерских) хозяйств в условнях рьшка. - М.,1992; Його ж. Правовьіе проблеми учета в крестьянских (фермерских) хозяйствах // Аграрна реформа в Україні: економічні і правові проблеми". Матеріали "круглого стола". - С. 27-30; ПогрєбнойА. А., Коваленко О. Я. Многообразие форм хозяйствования в АПК. Правовьіе вопросьі// Там же - С.84-86; СемчикВ. /,, Погрібний О. О. Нові аспекти організації сільськогосподарського виробництва // Правова держава. - 1993. - Вил. 4, С.73-80; Його ж. Правове становище селянського (фермерського) господарства// Аграрне право України: Підручник. - К., 1996. -С.285-299; Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред.член.-кор. В. І. Семчика. - К., 1998. - С. 41 -47; та ін.

Див.: Погрібний О. О Землеволодіння і землекористування громадян, які займаються селянським господарством// Селянські господарства і оренда: організаційно-правові питання. - С. 95-99.

Див.: Погрібний О. О. Селянські господарства і оренда: організаційно-правові питання. - С. 6-79.

Див.: Вчені-юристи України: Довідник. - С. 74.

Див.: СемчикВ. І. Правовая охрана колхозной собственности. - К.: Вища школа, 1978. -60 с; Його ж. Проблеми организационно-правового обеспечення рационального использо-вания имущества сельскохозяйственньк предприятий в условиях АПК: Автореф. дис. ... Докт. юрид. наук. - К., 1985; Його ж. Имущественньїе правоотношения в сельском хозяйстве. - К.: Наукова думка, 1984; Агропромисловий комплекс: правові питання / За Ред. члена-кор. АН УРСР Ю. С. Шемшученка. - К: Урожай, 1992. - С. 3-81; та ін.

Див.: СемчикВ. И. Кооперация и право. - К.: Наукова думка, 1991. - 148 с; СемчикВ. И., КулиничП- Ф. Правовое обеспечение развития кооперации. - К.: Урожай, 1988; Його ж. Правові засади сільськогосподарської кооперації в Україні// Право України. - 1999.-№ 5. - С.34-38.

297

РОЗДІЛ IS

Важливою для розвитку науково-правової думки про земельні права громадян є наукова діяльність В. І. Семчика з підготовки підруч, ників з аграрного³ та кооперативного права . Крім того під редакцією вченого у 1998 р. видано колективну монографічну роботу "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності"⁵, де проаналізовано різноманітні аспекти законодавчої регламентації та правових можливостей реалізації земельних прав громадян, проблемні аспекти процесу розвитку законодавства у цій сфері, У 2001 р. за редакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича було видано перший в Україні академічний курс земельного права України⁶, а в 2003 р. - за редакцією вченого видано науково-практичний коментар до Земельного кодексу України .

Значний внесок у становлення та розвиток теорії земельних прав громадян зроблено професором Н. І. Титовою, яка є автором понад 200 наукових праць, з яких 7 монографій, 4 розділи в колективних монографіях, З розділи в підручниках, рецензування 3 підручників, значної кількості теоретичних статей із проблем земельного та аграрного законодавства.

Починаючи від 70-их років і донині вченою у монографічній та інших наукових формах послідовно досліджуються теоретичні проблеми аїрарного права. Зокрема Н. І. Титовою глибоко розроблено загальні теоре-

¹ Див.: СемчикВ. L, Погрібний О- О- В порядку денному - відродження селянських гос подарств (організаційно-правові питання); Сємчик В. И. Организациоино-правовьіе воп- росьі создания крестьянских хозяйств//Сов. государство и право. - 1991. -№ 11;таін.

² Див.: СемчикВ. 1. Розвиток законодавства про господарську діяльність і власність в АПК України // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. Члс- на-кореспондента НАН України В. І. Семчика. - К.: Наукова думка, 1998. - С. 11 -65.

³ Див.: Аграрне право України. Підручник / За ред. академіка АПН, проф. В. 3. Янчу- ка. - К.: Юрінком, 1996; Аграрне право України. Підручник / За ред. академіка АПН, проф. В. 3. Янчука. - К., Юрінком Інтер, 2000.

' Див.: Кооперативне право: Підручник для кооперативних, сільськогосподарських, економічних, юридичних вищих навчальних закладів і факультетів / За ред. членгі-кореспондента НАН України В. І. Семчика. - К.: Ін Юре, 1998.

⁵ Див.: Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. члена-корес- пондента НАН України В.І.Семчика. - К.: Видавництво "Наукова думка", 1998.

⁶ Див.: Земельне право: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. за кладів. Академічний курс / За ред. докт. юрид. наук, проф., академіка Академії правових наук України, члена-кореспондєнта НАН України В. І. Семчика і канд. юрид. наук П. Ф. Кулинича.-К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001.

' Див.: Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н.. проф., акад. АПН України В. І. Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003. ⁸ Див.: ВченІ-юристи України: Довідник. - С. 74.

298

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

г положення про сутність аграрного права як комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі; поняття аїрарного (сільськогосподарського) законодавства та його співвідношення з аграрним (сільськогосподарським) правом; роль земельних і трудових відносин (у їх взаємозв'язку) як основопо-пожних суспільних відносин у системі аграрних відносин; значення формування уніфікованих комплексних спеціалізованих правових інститутів для формування сільськогосподарського права на прикладі інституту матеріальної відповідальності працівників сільськогосподарських підприємств , дослідженню якого була присвячена докторська дисертація."

У монографії 1989 р. "Продовольственная проблема: земля, труд (правовьіе аспектьі)" Н. 1. Титовою обгрунтовано розуміння предмету, змісту та процесу формування галузі аграрного (сільськогосподарського) права, в тому числі глибоко з'ясовано структуру та предметну специфіку аграрних відносин. У цій роботі вченою вперше в аграрно-правовій науці земельні відносини, як основна складова аграрних відносин, розглядаються з органічній цілісності з трудовими відносинами, "наведено специфічні риси земель сільськогосподарського призначення як об'єкта правової регламентації та розглянуто істотні особливості сільськогосподарської праці".

У згаданій роботі Н. І. Титовою науково обґрунтовано і введено поняття "землевикористання", яке відмежовується від поняття "землекористування¹' як однієї з правомочностей власника, і розглядається вченою як трудовий процес щодо використання природних властивостей родючості земель всіма аїрарними суб'єктами . Проведено розмежування понять "земля" та "землі", а також диференційовано поняття "сільськогосподарські землі" та "землі для потреб сільського господарства" (ширшого за змістом) .

Істотне значення серед сучасних наукових досліджень Н. І. Титової мають роботи, присвячені вивченню нового правового інституту аграрного

Див.: ТитоваН, И. Материальная стветственность работников сельскохозяйственньїх предприятий. - М.: Юридическая литература, 1978; Гї ж. Сельскохозяйственное право и регулирование труда работников сельскохозяйственньїх предприятий // Советское госу-ларство и право. - 1981.-№3.-С.98-103; її ж. Сельскохозяйственное законодательство как развиваюшдяся отрасль // Советское государство и право. - 1977. ~ N» 12; Е ж. Продовольственная проблема: земля, труд (правовьіе аспектьі). - Львов: "Вьіща школа", 1989.

Титова Н. И. Теоретические проблеми правового регулирования материальноЙ отве-^тственности работников сельскохозяйственньїх предприятий: Автореф. дис. ... докт. рид. наук: 12.00.06/ АН СССР; Институг государстваи права. -М, 1980.

Вчені-юристи України: Довідник. - С.76.

Див.: Титова Н. И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовьіе аспекти). ¹ Див.: Там само.-С.32-49.

299

РОЗДІЛ 15

права України - інституту фермерського господарства¹, де вченою глибоко з'ясовано специфіку земельних відносин у фермерських господарствах земельні права членів цих господарств. Зокрема Н. І. Титова є автором двох перших в Україні монографій, присвячених правовому статусу фермер, ських господарств - "Фермер і закон" (1996 р.)², "Фермерство в Україні-основні правові засади. Питання та відповіді" (1998 р.)³.

Поряд із дослідженням правових проблем розвитку фермерства в Україні, вченою також з'ясовується правове становище інших аграрних суб'єктів, зокрема сільськогосподарських кооперативів , де, крім інших важливих наукових висновків, обґрунтовується необхідність чіткого законодавчого закріплення земельних та інших прав членів цих структур⁵.

Велика увага приділяється Н. І. Титовою також правовим проблемам розвитку земельного законодавства. Зокрема нею досліджено особливості земель як специфічного об'єкта правової регламентації та на цій основі зроблено висновок про необхідність розуміння права власності на землі особливою і самостійною юридичною категорією . Крім того, вченою сформульовано основні засади нового кодифікованого акта земель-

¹ Див.: Титова И.І. Про правовий статус селянських (фермерських) господарств// На шляху до правової держави. Тези, доповіді і повідомлення. Львівська регіональна конференція 7-8 лютого 1991 р, - Львів, 1991; її' ж. Законодавство про фермерство - нова складова частина аграрного законодавства // Аграрна реформа в Україні: економічні і правові проблеми. Матеріали "круглого стола". - С.24-26; ЇЇ" ж. Селянське (фермерське) господарство України: правова регламентація, поняття, ознаки, перспективи//Право України. - 1995. -№9-10. - С. 14-18; її ж. Фермер і закон. -Львів, 1996; її ж. Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді. - Львів: Атлас, 1998; та ін.

² Див.: Титова Н. 1. Фермер і закон.

³ Див.: Титова Н. І. Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді.

⁴ Див.: Титова Н. 1. Сільськогосподарські кооперативи: їх правове забезпечення // Радянське право. - 1991. -№ 6; Титова Н. #., Федорович В. И. О правовом регулиро- вании деятельности сельскохозяиственньгх кооперативов граждан // Организация и деятельность кооперативов: правовой аспект. - М., 1991. - С. 71-75; ТитоваНІ Права членів сільськогосподарських кооперативів: тенденції та проблеми їх законо- давчого забезпечення // Право України. - 2000. - № 2. - С. 25-27; та ін. '

⁵ Див.: Титова Н. 1. Права членів сільськогосподарських кооперативів: тенденції та проблеми їх законодавчого забезпечення.

⁶ Див.: Титова Н. І. Землі як об'єкт правового регулювання // Право України. - 1998. - № 4. - С. 10-15; її ж. Землі сільськогосподарського призначення - особливий об'ект правової регламентації// Вісник Львівського університету Серія юридична. - 1999. - Вип. 34.-С 135-140.

300

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

ного законодавства, розкрито його структуру, зміст та межі правового регулювання .

Професор Ю. С. Шемшученко займаючись проблемами охорони навколишнього природного середовища, досліджує їх також стосовно сільського господарства². Загалом Ю. С. Шемшученко є автором понад 400 наукових праць, у тому числі 13 індивідуальних і колективних монографій³, співавтором підручника з земельного права (2001 р.)⁴ та науково-практичного коментаря до Земельного кодексу України (2003 р.) .

У своїх роботах вчений аналізує правові проблеми охорони довкілля⁶, а також правове регулювання суспільних відносин в АПК.

10

Важливою в частині розробки науково-правових засад земельних прав громадян є робота Ю. С. Шемшученка по підготовці колективних монографій з аграрно-правових питань "Правовьіе вопросьі деятельности производственньгх агропромьішленньгх обьединений" (1983 р.)⁸, "Про-изводственно-хозяйственньїе связи в агропромьішленном комплексе (организационно-правовьіе вопросьі)" (1988 р.)⁹, "Агропромисловий

комплекс: правові питання" (1992 р.)'^и та ін.

Див.: ТитоваН. І. "Земельний кодекс" чи "Кодекс законів про землю"// Радянське право. - 1970. - № 2; її ж. До концепції нового основного земельного закону України // Право України. - 2000. -№ 4. - С. 68-73.

Див.: Агропромисловий комплекс: правові питання; Щемшучепко Ю, С. Правовьіе основьі охраньї окружаюшей средьі в сельском хозяйстве. - К.: Вища школа, 1984.

Див.: Вчені-юристи: України. Довідник. - С. 96.

Див.: Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Академічний курс / За ред. доктора юрид. наук, проф., акад. Академії правових наук України, члена-кореспондента НАН України В. І. Семчика і канд. юрид. наук П. Ф. Кулинича. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001.

Див.: Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н., проф., акад. АЛН України В. І. Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003.

Див.: Шемшученко Ю. С. ОрганІзаційно-правовІ питання охорони навколишнього середовища в СРСР. - К., 1976; Його ж. Людина, природа, закон. - К., 1983; Його ж. Местньїе Советьі и охрана окружающей средьі. - М, і 988; Його ж: Правові проблеми екології. -К., 1989; та ін.

Див.: Агропромисловий комплекс: правові питання; Шемшученко Ю. С. Правовьіе основьі охраньї окружающей средьі в сельском хозяйстве. -К.: Вища школа, 1984.

Див.: Правовьіе вопросьі деятельности производственньїх агропромьішленньїх обьединений.-К.: Наукова думка, 1983.

Див.; Производственно-хозяйственньїе связи в агропромьішленном комплексе (орга-низацинно-правовьіе вопросьі) / Отв. ред. Ю.С. Шемшученко. -К.: Наукова думка, 1988. Див.: Агропромисловий комплекс: правові питання. - К.; Урожай, 1992.

301

РОЗДІЛ 15

У сучасний період вчений бере активну участь у дослідженні правових засад та науковому обґрунтуванні таких нових правових інститутів аграрного та земельного права України, як інститут аграрної та земельної реформ, приватної та колективної власності на землі та ін.

Послідовно дослідженням правових проблем земельного права, у тому числі земельних прав громадян, займається професор М. В. Шульга. Зокрема питанням виникнення та припинення права користування землями сільських населених пунктів була присвячена його кандидатська дисертація.²

У дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук та в монографічній формі М. В. Шульга глибоко та всебічно дослідив сучасні проблеми правового регулювання земельних відносин в ринкових умовах.³ Так у монографії 1998 р. "Актуальньїе правовьіе проблеми земельньїх отношєний в современньгх условиях"⁴ вчений, розглядаючи землі як елемент єдиної екосистеми, пов'язаний з іншими об'єктами природи, аналізує правові форми власності на землі, організа-ційно-правові форми використання земель, правові гарантії земельних прав громадян тощо.

Автором на монографічному рівні розроблено загальнотеоретичні засади земельного права України, яке автор розглядає специфічною підгалуззю в системі екологічного права; визначено основні шляхи і перспективи розвитку земельних відносин в Україні.⁵

Слід відзначити його вагомий внесок у розробку науково-правових засад нових правових інститутів аграрного права, зокрема інститутів

¹ Див.: Щємшученко Ю. С, Павлович 3. А. Проблеми організаційно-правового забем печення реалізації аграрної реформи в Україні // Аграрна реформа в Україні: еконгі мічні і правові проблеми. Матеріали "круглого стола". - С 3-6; Шемшучєнко Ю Кулинич П. Право земельной собственности в У крайнє// Будівництво України.- 1993 -№ 3-4. -С. 46-54; та ін.

² Див.: Шульга М. В. Возникновение и прекращение права пользования землями сель- ских населенньїх ггунктов: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / ВНИИ совет- ского законодательства. - М, 1981.

³ Див.: Шульга М. В. Актуальньге правовьіе проблеми земельних отношєний в совре- менньїх условиях. - X.: Консум, 1998.

⁴ Див.: Там само.

⁵ Див.: Шульга М. В. Актуальньїе правовьіе проблеми земельньїх отношєний в совре- менньїх условиях; Його ж. Правовьіе вопросьі возникновения форм собственности на землю // Правовьіе проблеми земельной и аграрной реформьі в странах Центральной и Восточной Европьі, России, Беларуси, Украйни и других стран СНГ, государствах Балтии. Тезиси докладов Международного конгресса. Минск, 9-Ю сентября 1999 г. Минск, 1999.-С. 34-36.

302

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

аграрної та земельної реформ, права приватної та колективної власності _На землі, оренди земель, паювання земель та ін.¹

М. В. Шульга на основі аналізу позицій різних авторів щодо юридичної природи договору оренди земельної ділянки приходить до обґрунтованого висновку про те, що цей договір є земельно-правовим. Такий характер договору зумовлений сутністю і особливостями земель як об'єкта договору.² У зв'язку з цим автор зазначає, що "відносини у сфері орендного землекористування є предметом насамперед земельного законодавства, а цивільно-правові норми можуть застосовуватися до земельних відносин лише в тих випадках, коли ці відносини не врегульовані земельним законодавством".

Вчений є співавтором підручника з земельного права (2001 р.)⁴ та коментарів до Земельного кодексу України (2002 p., 2003 p.)⁵.

Професор В. 3. Янчук має понад 150 публікацій, брав участь у написанні 6 підручників з основ права, 2 підручників з радянського

колгоспного права.

У сучасний період вченим активно розробляються теоретичні проблеми аграрного права в умовах здійснення аграрної та земельної реформ, проблеми правового забезпечення нових аграрно-правових Інститутів⁶ та ін.

Слід особливо підкреслити вагомий внесок професора В. 3. Янчу-ка у підготовці першого в Україні підручника "Аграрне право України",

¹ Див.: Шульга М. В. Актуальньїе правовьіе проблеми земельньїх отношєний в

современньїх условиях.

² Див.: Там само. -С. 129-131. Див.: Там само. - С. 132-133.

4

Див.: Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Академічний курс / За ред. докт. юрид. наук, проф., акад. Академії правових наук України, члена-кореспондента НАН України В. І. Семчика і кандидата юрид. наук П. Ф. Кулинича. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001.

Див.: Земельний кодекс України. Коментар /За ред. проф. А. П. Гетьмана, проф. М. В. Шульги. - X.: ТОВ "Одіссей", 2002; Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н., проф., акад. АПН України В. І. Семчика. -К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003.

Див.: Янчук В. З, Аграрне право України. Підручник / За ред. академіка АПН, проф. В 3. Янчука. - К.: Юрінком, 1996.; Нагрєбельний В. П., Янчук В, 3- Правове забезпечення впровадження ринкових відносин в сільському господарстві // Правова держава. ~ І993. - Вип.4; Янчук В. З Теоретические проблеми аграрного права Украиньї// Правовьіе проблеми земельной и аграрной реформи в странах Центральной и Восточной Евроїш, России, Беларуси, Украиньї и других стран СНГ, государствах Балтии. Тезиси докладов Международного конгресса. - С. 99-103; та Ін.

303

РОЗДІЛ 15

який має вже два видання.¹ Вчений також є співавтором науково-практичного коментаря до Земельного кодексу України².

Професором А. М. Статівкою досліджуються теоретичні проблеми правового регулювання договірних відносин у системі АПК України³. Крім того А. М. Статівка є автором понад 40 статей та публікацій, в яких досліджено окремі аспекти договірних відносин у сфері агропромислового комплексу в сучасних умовах, в тому числі з'ясовано поняття та види правових гарантій суб'єктів договірних відносин, в системі АПК, проблеми договірної свободи в АПК, особливості окремих видів договорів аграрних суб'єктів, проблеми державного регулювання АПК тощо. А. М. Статівкою послідовно досліджується правове становище особистих селянських господарств громадян. Учений є також співавтором навчального посібника "Аграрне право", виданого в Харкові (1997 р.)⁴.

Важливим у розвитку науково-правової думки про земельні права громадян є науковий доробок представників науки екологічного права України, зокрема професорів А. П. Гетьмана, С. М. Кравченко, В. К. Попова, Н. Р. Малишевої та інших вчених.

Так професор А. П. Гетьман у 1986 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему "Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку". Вчений є автором понад 60 праць із питань земельного, екологічного та природоресурсового права, серед яких монографія "Процесуальні норми та правовідносини в екологічному праві"⁶, навчальні посібники "Екологічне право України", "Процесуальні питання в природоресурсовому

¹ Аграрне право України. Підручник / За ред. академіка АПН, проф. В. 3. Янчука. - К.: Юрінком, 1996; Аграрне право України. Підручник / За ред. академіка АПН, проф. В- 3. Янчука. - К., Юрінком Інтер, 2000.

² Див.: Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н.. проф., акад. АПН України В.І.Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре",2003.

³ Див.: Спіативка А. Н. Договор на вьіращивание в личньїх подсобньк хозяйствах колхоз- ников скота и птицьі, принадлежащих колхозу: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - М, 1990; Його ж. Договори в агропромьшшенном комплексе Украйни в условиях рьшка. - X.: Право, 1997; Його ж. Договори в системі агропромислового комплексу України в умовах ринкових відносин: Автореф. дис... докт. юрид. наук. - X., 1998.

⁴ Див.: Аграрне право: Навчальний посібник. / За ред. канд. юрид. наук, доц. В. П. Жушмана. -X.: Нац. Юрид. академія України, 1997.

⁵ Див.: Гетьман Л- П. Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і ; розвитку: Автореф. дис.... докт. юрид. наук. - X., 1995.

⁶ Див.: Гетьман А. П. Процессуальньїе нормьі и отношения в зкологическом праве. - X.: Основа, 1994.

304

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

праві", "Вступ до теорії еколого-процесуального права України", д. П. Гетьман є співавтором коментарів до Земельного кодексу України, виданих в Харкові (2002 р.)² та Києві (2003 р.)³-

Значну наукову цінність для науки екологічного, земельного та аграрного права в частині розробки основних засад земельних прав громадян мають дослідження професора С. М. Кравченко. Ще у 1977 р. вчена захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Відшкодування шкоди, заподіяної об'єктам природи"⁴, а у 1991 р. - докторську дисертацію на тему "Реалізація екологічного законодавства: соціально-психологічні аспекти".

У працях С. М. Кравченко ґрунтовно досліджено правові проблеми охорони довкілля, зокрема питання майнової та матеріальної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства⁶, правові питання реалізації екологічного законодавства⁷, соціально-психологічні аспекти правової охорони природи та ін.

Професор С. М. Кравченко останнім часом плідно розробляє актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища.

Вчена є автором і співавтором більше 100 наукових праць, з яких 7 монографій, 8 навчальних посібників, 4 підручники, інші наукові видання. '

' Див.: Вчені-юристи України. Довідник. - С.71.

Див.: Земельний кодекс України. Коментар / За ред. проф. А.П.Гетьмана, проф. М. В. Шульги. - X.: ТОВ "Одіссей", 2002; Земельний кодекс України. Коментар /За ред. проф. А. П. Гетьмана, проф. М. В. Шульги. - X.: ТОВ "Одіссей", 2002.

Див.: Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н., проф., акад. АПН України В. І. Семчика. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003.

Див.: Кравченко С. Н. Имущественная ответственность за причинение вреда природним обьектам: Автореф.дис... канд. юрид.наук.-М., 1977.

Дий.: Кравченко С. Н. Реализация права в охране окружающей средьі: (Социально-психологические условия): Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. - X., 1991.

Див.: Кравченко С. Н. Имущественная ответственность за нарушение природоохра-нительного законодательства. - Львов: Вища школа, 1979; її же. Материальная ответственность всистемеохраньї природи,- К.: Вьіщашкола, 1981;та ін.

Див.: Кравченко С Н. Реализация зкологического законодательства. - К.: Знание, 1989.

Див.: Кравченко С. Н- Социально-психологические аспекти правовой охраньї окружающей средьі. - Львов: Вьіща школа, 1988; Кравченко CM., Костицький М.В. Екологічна етика і психологія людини. - Львів: Світ, 1992.

Див.: Кравченко С. М., Андрусевич А. О., БонайнДж. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. Підручник. -Львів: Вид. центр ЛНУ, 2002.

305

РОЗДІЛ 15

Професор В. К. Попов, досліджуючи переважно проблеми екологічного права, розробляє й окремі інститути аграрного права. Так автор взяв участь у розробці навчальних та навчально-методичних посібників з природоресурсового та екологічного права.²

Крім того, вченим досліджуються договірні відносини в сільськогосподарському виробництві³, правові проблеми міжгосподарської кооперації , правове становище виробничих об'єднань у сільському господарстві, забезпечення хімізації земель в сільському господарстві⁶ тощо.

Професор Н. Р. Малишева є автором близько 200 наукових праць, з яких 3 індивідуальні монографії, 13 розділів у колективних монографіях, 6 брошур і довідників. Ученою глибоко досліджуються економіко-правові питання екології, проблеми державного управління охороною навколишнього природного середовища, питання охорони довкілля від шумових впливів тощо.

Істотне значення мають наукові дослідження Н. Р. Малишевої (у дисертаційній та монографічній формах) сучасних проблем гармонізації екологічного законодавства в Європі (1996 р.) . Слід особливо відзначити участь вченої у підготовці підручника з земельного права (2001 р.) та науково-практичного коментаря до Земельного кодексу України (2003 р.)⁹.

¹ Див.: Вчені-юристи України. Довідник. - С.72-

² Див.: Бжс-логічне право України (особлива частина): Навчальний посібник. - X., 1996; Советское природоресурсовое право. Особен. часть. Учебн. пособие для студ. юрид. спеціальностей вузов. - Харьков : Вища школа, 1987.

³ Див.: Попов В. К- Договорньїе отнощения и зффективность сельскохозяйственного производства. - X.: Вьіща школа при ХГУ, 1976.

⁴ Див.: Попов В. К. Право и матсриальнне интересьі в межхозяйственной кооперации. - X.: Вьіща школа при ХГУ, 1983; Його ж. Переддоговірні спори, що виникають при міжгосподарському кооперуванні //Рад. право. - 1981.-№ 1. -С.35-40.

⁵ Див.: Попов В. К., Маслов В. Ф. и др. Правовое положение производственньїх обье- динений в сельском хозяйстве. - К., 1979.

⁶ Див.: Попов В. Правові питання хімізації земель сільськогосподарського призначен ня //Рад. право. - 1988. -№9. - С.29-33.

⁷ Див.: Малишева Н.Р. Гармонізація екологічного законодавства в Європі: Дис. ... докт. юрид. наук у формі наукової доповіді, яка виконуг функції автореферату: 12.00.06 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 1996; Мальішева Н. Р. Гармонизация зкологического законодательства в Европе. - К., 1996.

Див.: Земельне право: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих навч. закладів: Академічний курс / За ред. докт. юрид. наук, проф., акад. АПрН України, члена-кореспондента НАН України В. І. Семчика і кандидата юрид. наук П. Ф. Кулинича. -К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001.

⁹ Див.: Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н.. . проф., акад. АПН України В. І. Семчика. - К.; Видавничий дім "Ін Юре",2003.

306

Представники науки земельного та аграргого права України стосовно земельних прав громадян України

Ґрунтовні дослідження економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища в теоретичному та практичному аспектах проводяться професором В. В. Костицьким.

Правовий статус громадян як суб'єктів аграрних та земельних відносин аналізується професором В. П. Жушманом.²

Вагоме значення мають також здобутки науковців кандидатів юридичних наук, доцентів - 1.1. Каракаша, В. В. Носіка, П. Ф. Кулинича, В. В. Ян-чука, В. К. Гуревського, В. І. Федоровича, В. П. Цемка, Д. А. Суржана, К. І. Кучерук, а також М. Я. Ващишин, О. М. Вовк, Є. І. Заєць, Н. В. Ільків (Ільницької), Я. 3. Гасцької-Колотило, Т. О. Коваленко, О. М. Пащенка, Н. О. Багай та інших.

Проблеми правового забезпечення та розвитку окремих інститутів аграрного, земельного та екологічного права послідовно досліджуються кандидатом юридичних наук, доцентом 1.1. Каракашем. Вчений є автором понад 70 наукових праць зі згаданих проблем, зокрема розділів підручника "Основи держави та права", навчального посібника "Кооперативне право", підручника "Екологічне право України"³. У 1979 р. вчений захистив кандидатську дисертацію на тему "Теоретичні питання правового регулювання обов'язків членів аграрних підприємств" , де вперше в українській науці колгоспного права здійснив комплексний та системний аналіз основних питань правового регулювання обов'язків членів колгоспів.

У сучасний період напрямами наукової діяльності автора є розробка теоретичних проблем права власності на природні ресурси; правове забезпечення земельної реформи; регіональні проблеми екології та їх подолання тощо.⁵ У 2001 р. під редакцією І. І. Каракаша видано розгорнутий курс лекцій з екологічного права України , а у 2004 р. -ґрунтовний науково-практичний посібник "Право собственности на землю и право землепользования в Украине".

Див.: Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). - К.: Інс-т законодавчих передбачень і прав, експертизи, 2003.

Див.: Аграрне право України: Підручник / За ред. В.М.Гайворонського та В.П.Жуш-мана. - X.: Право, 2003. - Розділ XI.

Див.: Вчсні-юристи України. Довідник. - С. 310.

Див.: Каракаш И. И. Тєоретическис вопросьі правового регулирования обязанностей членов аграрних предприятнй: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - М, 1979.

Див.: Вчені-юристи України: Довідник. - С. 310.

Див.: Зкологическое право Украйни: Курс лекиий / Под ред. канд. юрид. наук, доц. Каракаша И. И.. - Одесса, 2001.

Див.: Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землепользования в Крайнє: научно-практическое пособие. - К.: Истина, 2004.

РОЗДІЛ 15

Правові засади інституту права приватної власності на землі глибоко досліджуються доцентом В. К. Гуревським¹. Зокрема вчений у своїх працях провів історико-правовиЙ аналіз існування права приватної власності на землі на території Української держави, визначив поняття права приватної власності громадян на землі, дав аналіз об'єкта та суб'єктів цього права, сформулював рекомендації щодо вдосконалення земельного законодавства та практики його застосування тощо.

Важливим в частині глибокого аналізу науково-правових засад аграрного зємлевикористання є науковий доробок доцента В. В. Носіка. Вчений є автором більше 60 наукових і науково-методичних праць, з яких 3 розділи підручника "Аграрне право України", посібник із правових питань кооперації, довідники із питань проведення земельних аукціонів та тендерів в Україні, статті з питань аграрного, земельного, кооперативного права, навчально-методичні посібники з курсу аграрного та земельного права.

Поряд із розробкою загальнотеоретичних проблем аграрного права України , автор досліджує також окремі правові інститути цієї галузі. Зокрема ним глибоко з'ясовані правові засади сільськогосподарського зємлевикористання у кандидатській дисертації на тему "Право-вое регулирование рационального использования земель сельскохо-зяйственньїх предприятий агропромьішленного комплекса (на материал-лах Украинской ССР)" (1986 р.)

Нині напрямами наукової діяльності вченого є дослідження проблем правового забезпечення інститутів аграрної та земельної реформ, права приватної та колективної власності на землі, в т. ч. конституційно-правові засади формування ринку землі, паювання земель тощо.⁵

¹ Див.: Гуревськип В. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Автореф. дис... канд, юрид. наук. - К., 1999; Його ж. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. - Одеса, 1999.

² Див.: Вчені юристи України. Довідник. - С. 318.

³ Див.: Иосік В. Аграрне право України: окремі проблеми//Радянське право. - 1990.-№7.

⁴ Див.: Носик В. В. Правовоє регулирование рационального использования земель сельскохозяйственньїх предприятий агропромьїшленного комплекса (на материалах Украинской ССР): Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 1986.

⁵ Див.: Иосік В. Право власності на землю в У країні: практичний довідник. - К.: Знання, 1992; Його ж. Конституційно-правові засади формування ринку землі // Землевпорядний вісник. - 1997. - № 1. - С 13-16; НосікВ., КоваленкоТ. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. - 2000. - № 3. - С.48-53.

308

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

Зокрема В. В. Носіком (у співавторстві) вперше в українській аграрно-правовій науці досліджено проблемні та складні питання юридичної природи права на земельну частку (пай), підстави виникнення та припинення такого суб'єктивного права тощо . Вчений є автором практичного довідника "Право власності на землю в Україні" (1992 р.)~, співавтором навчального посібника "Право власності в Україні" (2000 р.), практичного посібника "Придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення" (2002 р.) . В. В. Носік також брав участь у підготовці підручника з аграрного права³ та коментарів до Земельного кодексу України⁶.

Кандидат юридичних наук, доцент В. В. Янчук є автором понад 75 наукових праць, у тому числі монографій, наукових коментарів, юридичних довідників, навчальних посібників, збірників актів законодавства, співавтором підручника "Кооперативне право".

У 1983 р. вченим захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Правовий режим орних земель (на матеріалах Української РСР)"⁸. На дисертаційному рівні ним уперше в українській аграрно-правовій науці здійснено теоретичний аналіз правового режиму орних земель.

У монографічній формі автором досліджені й інші питання правового регулювання земельних і аграрних відносин, зокрема правова охорона земель сільськогосподарського призначення , а також правове

¹ Див.: Носік В., Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю). -С. 52;

Носік В. В. Правове забезпечення соціального розвитку села // Аграрне право України:

Підручник. - К-, 1996. - С. 442 - 461.

^: Див.: Носік В. В. Право власності на землю в Україні: Практичний довідник. - К.:

Знання, І 992.

' Див.: Носік В. В. Право власності на землю в Україні // Право власності в Україні:

Навчальний посібник// За заг. ред. О. В.Дзери, Н. С Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер,

2000.-С. 43299.

Див.: Придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Практ. посібн. // В. В. Носік, С. А. Власюк / За заг ред. к.ю.н., доц. В. В. Носіка. - К., 2002.

Див.: Аграрне право України: Підручник / За ред. академіка АПН, проф. В. 3. Янчу-ка. -К.: Юрінком, 1996.

Див.: Земельний кодекс України. Коментар /За ред. проф. А. П. Гетьмана, проф. М. В. Шульги. - X.: Одіссей, 2002; Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. д.ю.н., проф., акад. АПН України В. І. Семчика. - К.: Ін Юре", 2003.

Див.: Вчені-юристи України. Довідник. - С. 326.

^& Див.: Янчук В. В. Правовой режим пахотньїх угодий (на материалах УССР): Автореф. дисс... канд. юрид. наук. - М, 1982.

Див.: Янчук В. В. Правова охорона земель сільськогосподарського призначення. - К.: Урожай, 1987; Його ж. Правовой режим пахотньїх угодий (на материалах Украинской ССР): Автореф. дисс... канд.юрид.наук.

309

РОЗДІЛ IS

забезпечення впровадження інтенсивних технологій в рослинництво¹ тощо.

Доцент П. Ф. Кулинич у 1984 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Правове забезпечення раціонального використання меліорованих земель (на матеріалах Української РСР)"², де вперше в юридичній науці розглянув комплекс правових питань, пов'язаних із використанням меліорованих земель у сільськогосподарському виробництві з позицій не лише земельного, але й водного, цивільного та інших галузей права. Зокрема вченим сформульовано поняття меліорованих земель, досліджено систему прав і обов'язків аграрних суб'єктів у галузі використання меліорованих земель, запропоновано їхню класифікацію тощо.

Зараз учений є автором понад 90 наукових публікацій із проблем земельного, аграрного, екологічного та цивільного права, серед яких розділи в 10 колективних монографіях, зокрема "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.) . За редакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича в Києві у 2001р. видано підручник із земельного права України⁴.

Слід відзначити значний внесок П. Ф. Кулинича в розробку правови інститутів аграрної та земельної реформ, права приватної та колективне власності на землі, а також проекту нового Земельного кодексу України."

¹ Див.: Янчук В. В. Правовое обеспечение внєдрения интенсивньїх технологий в расте- ниеводстве. - К.: Урожай, 1990,

² Див.: Кулинич П. Ф. Правове забезпечення раціонального використання меліороваї земель (на матеріалах Української РСР): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 1984. і Див.: Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. члена-корес-і пондентаНАН України В. І. Семчика. -К.: Наукова думка, 1998. -245 с • ⁴ Див.: Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Академічний курс / За ред. докт. юрид. наук, проф., акад. АПрН' України, члена-кореспондента НАН України В.І.Семчика і канд. юрид. наук П. Ф. Ку линича. - К.: Видавничий дім "1н Юре", 2001.

Див.: Кулинич П. Ф. Закон про землю - важливий крок в розвитку економічної та політичної реформ// Радянське право. - 1990. ~ №6. - С. 3-4; Його ж. Земля і ринок: правові проблеми // Правова держава. - 1993. - Вип.4. - С. 65-73; Його ж. Коментар до \ Земельного кодексу України// Підприємництво і ринок України. - 1992. - № 7. -; С. 94-96; Його ж. Правові аспекти прискорення реформування аграрного сектора; економіки// Право України. - 2000. - №4 - С. 26-30; Його ж. Правовьіе проблеми приватизации сельскохозяйственннх земель на Украине// Правовьіе проблеми земельной и аграрной реформьі в странах ЦентральноЙ и Восточной Европьі, России, Беларуси, Украиньї и других стран СНҐ, государствах Балтии. Тезиси докладов Международного конгресса. Минск, 9-10 сентября 1999 г. - С. 129-133; Шемшучен-ко Ю., Кулинич П. Право земельной собственности в У крайнє.

310

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

Певний внесок у розробку науково-правових засад земельних прав громадян зробив і В. П. Цемко. Так у монографії "Право сільськогосподарського використання землі в Українській РСР" вчений дослідив економіко-правові проблеми, принципи права сільськогосподарського використання земель. Автором також з'ясовано проблеми відшкодування збитків при вилученні земель для державних І громадських потреб , еколого-економічнІ аспекти охорони грунтів³ тощо.

Проблеми правового забезпечення охорони та раціонального використання земель в сільському господарстві досліджуються Д. А. Сур-жаном. Автором у дисертаційній формі з'ясовано питання правового захисту земель сільськогосподарського призначення.⁵

У дисертаційній формі право громадян на землю в сільській місцевості комплексно досліджені О. М. Вовк.⁶ При цьому вчена виділяє окремі особливості таких прав, проводить їх класифікацію та вносить пропозиції щодо вдосконалення чинного земельного законодавства. Важливим є проведене вченою розмежування прав власників земельних ділянок та землекористувачів та її науковий висновок про необхідність їхнього роздільного регулювання в Земельному кодексі.⁷

Є. І. Заєць у 1999 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Правові аспекти земельної реформи в Україні".⁸ У цій роботі нею сформульовано поняття земельної

Див.: Цемко В. П, Право сільськогосподарського використання землі в Українській РСР. - Київ: Наукова думка, 1975.

Див.: Цемко В. Возмещение убьггков при изьятии земель для государственньїх и общественньїх надобноетєй. (На материалах Украинской РСР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 1963; Його ж. Возмещение убьггков прн изьятии земель для государственньїх и общественньїх надобноетєй. (исторический обзор законодательства СССР и УССР с 1917 по 1962 годи). - К., 1963.

Див.: АлалювА. Н., Цемко В. Я., Новоторов А. С. Зколого-зкономические аспекти охраньї почв Украинской ССР.-К.: Наукова думка, 1980.

Див.: СуржанД. А. Питання правового захисту земель сільськогосподарського призначення: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - X., 1979; Його ж. Правові заходи раціонального використання земель сільськогосподарського призначення // Рад. право.

-1981.-№1.-С.б5-б7.

Див.: Суржан Д А. Правовме вопросьі рационального использования земель сель-скохозяйственного назначения: Автореферат кандидатской диссертации. - М, 1979.

Див.: Вовк О. М. Право громадян на землю в сільській місцевості: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - X., 1997.

Див.: Там само. - С. З, 5-7.

Див.; Заєць Є. І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Авторєф. дис... канд.

юрид. наук.-К., 1999.

311

РОЗДІЛ 15

реформи, обгрунтовано її мету, проведено наукову класифікацію правовідносин у сфері земельної реформи тощо. Важливе практичне значення мають пропозиції щодо доцільності розширення змісту нового кодифікованого акта земельного законодавства в частині включення до нього розділу "Правове забезпечення земельної реформи".¹

Складні юридичні проблеми договору купівлІ-продажу земельної ділянки у цивільно-правовому та земельно-правовому аспектах досліджуються доцентом К. І. Кучерук.²

Сучасний період розвитку науки аграрного права України за умов здійснення аграрної та земельної реформ характеризується розширенням напрямів аграрно-правових досліджень у зв'язку зі значним розширенням кола суб'єктів аграрних відносин, виникненням нових правових інститутів аграрного права України тощо.

У зв'язку з цим українськими юристами-аграрниками глибоко розробляються науково-правові засади реалізації громадянами земельних прав через заснування фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, інших аграрних формувань.

Серед науковців, що досліджують земельні правовідносин у фермерських господарствах, окрім вже згаданих, необхідно також відзначити таких авторів, як Л. В. Логуш, Т. П. Проценко, М. Я. Ващишин та ін.

Л. В. Логуш проведено панорамне дослідження правових засад фермерства у США. На дисертаційному рівні авторкою вперше здійснено порівняльно-правовий аналіз фермерського законодавства США і України, на основі якого внесено конкретні пропозиції щодо розвитку загального та спеціального законодавства України у цій сфері.

Т. П. Проценко, що є автором близько 20 наукових праць, у 1996 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств" , у якій вперше в українській науці аграрного права комплексно дослідила зміст правового режиму майна фермерських господарств, права власності, інших майнових і, частково, земельних прав громадян, що займаються веденням фермерського господарства. Аналізу проблемних

¹ Див.: Там само. - С.5.

² Див.: К)черукК. І. Договір купівлі-продажу земельної ділянки: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К.: 2002.

¹ Див.: ЛогушЛ. В Фермерство в США: правові аспекти (досвід для України): Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Львів, 1997.

⁴ Див.: Проценко Т. П. Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств України: Автореф. дис... канд. юрид. наук. -К., 1996.

312

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

аспектів сучасного законодавчого забезпечення майнових відносин в фермерських господарствах та напрямів його удосконалення присвячена і монографія вченої (2000 р.).¹ Автором також досліджено конституційні засади розвитку фермерських господарств."

Земельні правовідносини у фермерських господарствах, в тому числі й земельні права та обов'язки осіб, які ведуть це господарство, на дисертаційному рівні всебічно проаналізовані М. Я. Ващишин.³ Автором глибоко досліджено юридичні особливості земельних відносин у фермерських господарствах, їхній зміст, суб'єктний склад тощо. Істотне значення мають авторські пропозиції щодо вдосконалення гарантій земельних прав громадян внаслідок створення та функціонування фермерських господарств.

Проблеми правової реалізації земельних прав громадян шляхом заснування сільськогосподарських кооперативів та правового регулювання земельних відносин у цих структурах послідовно розробляють у своїх працях О. М. Сонін, В. І. Федорович, В. Ю. Уркевич.

Так правове становище сільськогосподарських кооперативів досліджується О. М. Соніним⁴. Автором на дисертаційному рівні аналізується питання про виникнення, реорганізацію та ліквідацію сільськогосподарських кооперативів.⁵

Одним із напрямів наукових досліджень ученого є також земельні відносини в сільськогосподарських кооперативах. Так автором проаналізовано питання правового забезпечення землекористування і землеволодіння сільськогосподарських кооперативів.

Проблеми сільськогосподарської кооперації всебічно з'ясовуються доцентом В. І. Федоровичем. Вченим, здійснено глибокі теоретичні розробки з питань правового регулювання організації діяльності сільськогосподарських кооперативів, в т. ч. створення, реорганізації та при-

Див.: Проценко Т. П. Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств України. - К., 2000.

Див.: Проценко Т. П. Конституційні засади розвитку селянських (фермерських) господарств.-К., 1998.

Див.: Ващишин М. Я. Земельні відносини в селянських (фермерських) господарствах: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Львів, 2000.

Див.: Сонін О. М. Правові основи виникнення сільськогосподарських кооперативів // Право України. - і 992. - № 1. - С. 15-17; Його ж. Правовое положение сельскохозяйст-венньгх (кроме колхозов) кооперативов: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - X., 1992.

Див.: Сонин О. М. Правовое положение сельскохозяйственньїх (кроме колхозов) кооперативов: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. ⁶ Див.: Там само. - С. 20-22.

313

РОЗДГЛ 15

пинення¹, їхні взаємовідносини з місцевими радами², історії сільськогосподарської кооперації³, вироблено поняття та специфічні риси сільськогосподарського кооперативу, сформульовано основні правові умови організації ньої діяльності тощо. При цьому автор розглядає земельні відносини в сіль. ськогосподарських кооперативах як пріоритетні в системі інших відносин.⁵

Значну увагу в сучасний період автор також приділяє проблемам правового забезпечення еволюції відносин власності на землі в Україні, змісту предмета земельного права України в сучасний період тощо. Деякі (у тому числі - земельні) правові аспекти становлення сільсько-

¹ Див.: Федорович В. І. Правові умови організації діяльності виробничих сільськогосподарських кооперативів// Аграрна реформа в Україні: економічні і правові проблеми. Матеріали "круглого стола". - С-35-37; ТитоваН.И., Федорович В- И. О правовом регулировании деятельности сельскохозяйственньїх кооперативов граждан// Орга-низация и деятельность кооперативов: правовой аспект. - М., 1991. - С. 71-75; Федорович В. І. Статут сільськогосподарського кооперативу // Проблеми державотворення в Україні. Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Вил. 31. - Львів, 1994; Його ж. Регулювання створення, реорганізації та припинення сільськогосподарських кооперативів: правові питання // Право України. - 1998. - № 1. - С. 53-57; Його ж. Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів: Автореф. дис... каяд. юрид. наук. -С. 18; Його ж. Правові основи створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні. - Львів: Атлас, 1998. ¹ Див.: Федорович В. /. Ради народних депутатів і сільськогосподарська кооперація// Становлення і розвиток самоврядування в суверенній українській правовій державі. Тези доповідей і повідомлень республіканської науково-практичної конференції. -Львів, 1991.- С.64-66.

³ Див.: Федорович В. І. Види, правовий статус, розвиток сільськогосподарських коопе ративів у 20-і роки // Проблеми формування суверенної правової української держави. Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Випуск ЗО. - Львів: Світ, 1993. - С. 68-71; Його ж. Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільсько господарських кооперативів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. -Львів, 1998. - С. 18; Його ж. Правові основи створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні. - Львів: Атлас, 1998.

⁴ Див.: Федорович В. 1. Про поняття сільськогосподарського кооперативу// На шляху до правової держави. Тези доповідей і повідомлень. Львівська регіональна науково- практ. конференція. - Львів, 1992. - С. 92-93; Його ж. Правове регулювання створен ня, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - С. 18; Його ж. Правові основи створення та діяльності сільськогос подарських кооперативів в Україні. - Львів: Атлас, 1998.

⁵ Див.: Федорович В. 1, Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сіль ськогосподарських кооперативів: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - С.6.

⁶ Див.: Федорович В. І Реформирование отношений земельной собственности в про- цессе реорганизации колхозов на Украине// Правовьіе проблеми земельной и аграр- ной реформи в странах Центральной и Восточной Европьі, России, Беларуси, Украи- ньі и других стран СНГ, государствах Балтии, Тезисьі докладов Международного конгресса, Минск, 9-10 сентября 1999 г. - С.43-45.

314

Представники науки земельного та аграрного права України стосовно земельних прав громадян України

господарських кооперативів в умовах ринкової економіки України вивчаються В. Ю. Уркевичем.¹

Н. В. Ільків (Ільницька) вперше в українській науці земельного та аграрного права на дисертаційному рівні комплексно і всебічно дослідила основні правові аспекти оренди земель сільськогосподарського призначення за умов переходу до ринкових засад." Авторкою наголошується, що сучасний активний розвиток орендних відносин на селі є наслідком і формою прояву земельної реформи в Україні; головна увага приділяється договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення: його поняттю, особливостям, правам орендодавців та орендарів, вдосконаленню земельного законодавства у цій сфері.

Я. 3. Гаєцька-Колотило плідно працює над теоретичними і практичними правовими аспектами відродження, понятгя та функціонування сільськогосподарських кооперативів в Україні як аграрних підприємницьких структур ринкової економіки на землях сільськогосподарського призначення. Авторкою пропонується вдосконалити законодавчу регламентацію земельних прав сільськогосподарських виробничих кооперативів та їхніх членів.

Складні актуальні правові аспекти паювання земель сільськогосподарського призначення, а також правового становища особистого селянського господарства розглядаються Т. О. Коваленко.

Дисертаційне дослідження Н. О. БагаЙ присвячене розвитку науки аграрного права України започаткувало формування аграрного правового наукознавства як науки. Автором послідовно аналізуються закономірності та особливості української науки аграрного (значною мірою і земельного) права, еволюція її поняття, предмета та системи.

Актуальні питання розвитку і кодифікації земельного законодавства України є предметом дослідження О. М. Пащенка.⁵

Див.: УркевичВ. Ю. Становлення сільськогосподарських кооперативів в умовах ринкової економіки України: деякі правові аспекти: Монографія. - X.: ТОВ "Одіссей", 2004.

Див.:ІльницькаИ. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспекти: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 2001.

Див.: Гаєцька-Колотило Я. 3. Організаційно-правові форми сільськогосподарської кооперації в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 2003.

Див.: Иосік В., Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. - 2000. - № 3; Науково-практичний коментар до Закону України "Про особисте селянське господарство". - К.: Кондор. 2004.

Див.: Пащенко О. М. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 2001.

315

15

Як ми бачимо, представниками науки земельного та аграрного права України всебічно досліджуються земельні права громадян проблеми їхнього правового регулювання. Сучасний період реформування земельних відносин, що супроводжується значним розширенням земельної правосуб'єктності громадян, поставив нові складні завдання перед українською правовою наукою щодо обгрунтування прав громадян (в першу чергу селян) на землі сільськогосподарського призначення та забезпечення їм реальних умов господарювання на цих землях.

Контрольні завдання

1. Вкажіть, які праці українських вчених слугували основою для розвитку теорії земельних прав громадян?

2. Які основні напрями земельно-правових досліджень можна виділити в сучасний період?

3. Назвіть визначних представників науки земельного та аграрного права України та їхні основні дослідження.

Дискусії та обговорення

1. Визначте, який взаємозв'язок Існує між науками аграрного та земельного права України?

2. Назвіть праці вчених-юристів України з питань науково- правового забезпечення земельної реформи.

3. Висловіть власні пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації земельних прав громадян України.

Література

1. Земельне право: Підручник/ За ред. М. В. Шульги, докт. юрид. наук. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 20-22.

2. Земельне право України/ За ред. докт. юрид. наук, проф., члена- кореспондента АПрН України О. О. Погрібного, канд. юрид. наук, доцента 1.1. Каракаша. - К.: Істина, 2003р. - Розділ 1.

3. Юридична наука і освіта на Україні / Шемшученко Ю. С, Усенко І. Б., Бабій Б. М, Нагребельний В. П., Серебряков А. М. та ін. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К.: Наукова думка, 1992.

4. Вчені-юристи України: Довідник. - К., 1998.

5. Визначні юристи сьогодення. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001.

6. Багай Я. О. Розвиток науки аграрного права України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 06 / Інститут держави і права ім. В. М. Ко- рецького НАН України. - К., 2002.

316