3. Типи уроків та їх структура.Викладання математики за лекційно-практичною системою.

Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Урок має такі особливості:

- є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу,;

- є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;

- спільна діяльність учителя і учнів;

- сприяє формуванню пізнавальних якостей, а також розумовому розвитку учнів.

Розрізняють такі типи:

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування вмінь і навичок;

3) урок застосування знань, умінь і навичок;

4) урок узагальнення і систематизації знань;

5) урок перевірки, оцінювання та корекції знань,

умінь і навичок;

6) комбінований урок.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад, послідовність, зв'язок.

Майже в усіх типах уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закінчення уроку.

Вступна частина уроку повинна забезпечити нормальну зовнішню обстановку для роботи та психологічний настрій учнів на нормальну роботу

Перевірка домашнього завдання складається з двох частин: перевірки письмового завдання, яку здійснюють різними методами залежно від поставленої мети, і усної перевірки знань, яку проводять за допомогою розглянутих раніше методів.

Вивчення нового матеріалу передбачає або повідомлення вчителя за допомогою словесних методів навчання, або самостійну роботу учнів з підручниками, навчальними посібниками та ін. Мова його має бути зрозумілою для відповідного віку. Пояснювати треба, спираючись на попередній досвід учнів, виділяючи істотне в матеріалі. Найважливіший засіб формування вмінь і навичок — вправи. Закріплення нового матеріалу має на меті встановлення міцного зв*язку між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше,

. Повідомлення домашнього завдання. Вчитель повинен продумувати його зміст, щоб воно було конкретним, посильним для учнів.

4 .Вимоги до сучасного уроку математики в школі. 5-6 кл, 7-9 кл.

Урок це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язання визначених завдань. Компоненти навчального процесу: мета, засоби, методи, організація форми навчальної діяльності, організація і керівництво, всі дидактичні елементи. Сутність і призначення уроку колективно-індивідуальна взаємодія учителя і учнів. Функція уроку полягає у досягненні завершеної або часткової мети. Урок як цілісна система реалізує освітню, виховну й розвиваючу функцію навчання, є багатогранним і багатоплановим. Урок мат-ки є основною колективною формою організації навчання в умовах класно-урочної системи. Дедуктивний харак-р мат-ки як предмета, абстрактність і загальність мат-х понять, фактів і повязаних з ними способів діяльності. Формувати абстрактне мис-ня від конкретних спостережень до абстрактних (узагальнення); кожен урок повинен носити завершений харак-р; прикладне значення; мат-ка як базова наука для природничих дисциплін, їх взаємодія (діяльністний підхід до викладення). Типи уроків:1)комбінований урок, в якому поєднуються різні цілі і види навчальної роботи (робота щодо закріплення вивченого раніше, засвоєння нового навчал. мат-лу, виробл. практ. навичок і умінь тощо), 2)подання нових знань, 3)уроки закріплення вивченого, зокрема уроки формування навичок і умінь,4)повторення, систематизації й узагальнення вивченого (урок-семінар за лекц прак форм нав-ня), 5)уроки перевірки і оцінювання знань. З погляду логіки процесу навчання в структурі мат-ки виділяють 3 компон-ти: 1)актуалізація здобутих знань і способів діяльності, 2) формування нових знань і способів діяльності, 3)застосування – формування навичок і умінь. Основні етапи уроку мат-ки 1) постановка мети уроку, 2) ознайомлення з новим матер-м, 3)закріплення нового матер-лу: а)на рівні відтворення інформації і способів діяльності, б) на рівні творчого застосування і здобуття нового; 4)перевірка знань, навичок і умінь.

Невід’ємною частиною уроку 5-6кл. є усний рахунок, кожен урок розпоч. із усних вправ. С/р 3 типів: 1)навчального хар-ру, 2) контролюючого, 3) робота з книжкою

1-шу вправу пояснює вчит як робить і пише на дошці, 2-гу викликає учня, що гарно пише, 3-тя самостійна вправа. Після пояснення нового матер-лу в щоденники записують Д/З (1/3 того що зроблено в кл. не >15-20хв.), підсумки уроку і оцінки. У 5-6кл. перевір. зошити з Д/З, сильні учні отримують додаткові вправи. Математичні диктанти, текстові завд-ня. Дітям подобаються С/Р завдання яких диференційовані, поглиблені задачі оцінюються окремо. З 8-го класу вводять залікову систему опитування, порівняння способів доведення нових теорем та їх застосування з раніше вивченими, для перев-ки Д/З викор. роздатковий матер-л а також засвоєння учнями теоретичного матер-лу. На уроках алгебри постійно перевіряти знання формул і правил, усне опитування теоретичного мат-лу, написання мат. диктантів .

Позакласна робота з математики - це заняття, які проводяться в позаурочний час, ґрунтуються на принципі добровільної участі, мають на меті підвищення рівня математичного розвитку учнів і цікавості до предмета за рахунок поглиблення і розширення базового змісту програми. До форм позакласної роботи можна віднести: 1) позакласну роботу в школі; 2) позашкільну роботу в дитячих будинках творчості, в літніх таборах тощо; 3) роботу різних рівнів заочних математичних шкіл. Всередині кожної з цих форм існують різноманітні форми по­закласної роботи: мат-й гурток, тиждень або місячник мат-ки, мат-ні вечори, математичні ранки для учнів (1-6 класи), клуби веселих і кмітливих мат-в, шкільні олімпіади, мат-а преса (класна і шкільна мат-і га­зети, бюлетені, стенди тощо), мат-і екскурсії, шкільні на­укові конференції, позакласне читання науково-популярної літе­ратури з математики, підготовка учнями доповідей з мат-ки, виготовлення мат-х моделей тощо.

Найпоширенішою формою позакласної роботи є математичні гуртки, в діяльності яких можна виділити два напрямки. Пер­ший - формування і розвиток початкової цікавості до математики та розвиток математичного мислення. Другий - поглиблення і розширення знань з математики і розвиток мислення. Перший напрямок є провідним для гуртків учнів 5-7 класів, другий - для гуртків учнів 8-11 класів, хоч елементи обох напрямків наявні в кожному з них. Залучення учнів до гурткової роботи найкраще здійснювати на уроках, запропонувавши їм цікаву задачу або фрагмент з істо­рії розвитку математики і запросивши продовжити цю роботу на засіданнях гуртка.

Заняття в гуртках (особливо учнів 5-7 класів) мають бути якомога жвавішими, з елементами гри, змагань, мають захоплю­вати учнів. Окремі задачі і запитання бажано добирати так, щоб труднощі, які виникають в процесі їх розв'язування, спонукали учнів до розгляду певних питань теорії і нових способів діяльнос­ті, які дещо розширюють і поглиблюють програму.

Водночас у зміст роботи гуртків і клубів веселих і кмітливих математиків варто включати ребуси, математичні фокуси і загад­ки, турніри й естафети, інсценівки, вікторини, математичні софіз­ми, цікаві факти з історії розвитку математики і біографії видат­них математиків тощо.

До проведення математичного вечора треба заздалегідь ре­тельно готуватися: розробити його сценарій, зміст матеріалу запропонувати деяким учням за рекомендованою літературою, підібрати фрагменти їхніх виступів і перевірити їх, підготувати цікаво оформлене оголошення, наочний матеріал тощо. Учні мають виявляти максимум ініціативи в підготовці і проведенні вечора.

Факульт. курс склад з 2-х розділів: 1) за сторінками підручників мат-ки – доповнюють навчальний мат-л, підготовка до вступу до вузів, задачі підвищеної складності, 2)мат-на мозаїка. За лекц практ системою навчання, метод проблемного нав-ня (пробл виклад, еврестична бесіда, дослідницкий метод). Теми яким приділяється мало часу за програмою, або немає.