28. Ресурси страховика: фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні.

До матеріальних ресурсів належить нерухоме і рухоме майно – будівлі транспорт, обчислювальна та офісна техніка, меблі. До фінансових ресурсів відносяться власні кошти і кошти, що перебувають в управлінні компанією – статутний фонд, вільні резерви, нерозподілений прибуток, гарантійний фонд, страхові резерви. До трудових ресурсів відноситься персонал компанії, кваліфікація котрого повинна бути достатньою для ефективної діяльності підприємства. До інформаційних ресурсів відносяться масиви даних про страхувальників, діючі страхові договори та зобов'язання згідно них, довідкова, законодавча, нормативна інформація, статистичні дані і дані бухгалтерського обліку.

Велике значення має вдалий добір приміщень для офісу компанії.

Важливо визначити, де саме буде розміщена компанія. Під час вирішення цього питання береться до уваги, насамперед, створення максимальних зручностей для потенційних страхувальників.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов’язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Вони характеризуються значною специфічністю формування та використання.

Страхування є однією з галузей бізнесу, найбільш залежних від інформаційного забезпечення. Кожний страховик відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх чинників, що можуть вплинути на наслідки роботи компанії. Компанії варто мати бібліотечний фонд страхової літератури, періодичних видань. Найбільш оперативну і зручну для розмноження інформацію забезпечують електронні її носії.

Основу успіху страхової компанії становлять трудові ресурси Від інтелектуального та професійного рівня її персоналу залежить досягнення нею стратегічної мети. Працівники не сприймають механічного, неусвідомленого управління. Адже кожний з них приходить в організацію з певною метою, потребуючи сприяння в її досягненні. Тому керівництво компанії має постійно приділяти увагу кадровій політиці, дбаючи про максимальне розкриття професійних здібностей кожного працівника.

30. Структура страхових компаній. Центральний офіс. Філіали й представництва. Управління страховою компанією. Страхові об'єднання.

Структура компанії – зв’язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети, поділ роботи на окремі завдання, які виконуються:

• керівництвом;

• галузевими та функціональними управліннями (департаментами) відділами;

секторами та іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.

Структура управління страховою компанією може будуватись за такими принципами:

Принцип лінійного підпорядкування. Згідно з цим принципом керівники наділяються правом давати розпорядження співробітникам нижчого рівня з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

Принцип функціонального підпорядкування. Згідно з цим принципом право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.

Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це здебільшого "мозкові" центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Існують такі відокремлені підрозділи: філія, агенство, представництво.

Філія – це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії від Держфінпослуг і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика у повному обсязі або з обмеженнями.

Модуль (представництва) підрозділи страхової компанії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інформації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності.

Агентства — підрозділи, які мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладання та обслуговування договорів.

Усі елементи внутрішньої структури страхового ринку взаємопов'язані. Вплив на один із них спричиняє дію в інших. Тому управлінському складу страхової компанії важливо враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середовищем.

Органи управління страховою компанією:

Наглядова рада - обирається з числа акціонерів у кількості від трьох до дев’яти осіб. Цей орган контролює стан справ у компанії в період між загальними зборами акціонерів.

Правління страхової компанії - є виконавчим органом, який керує роботою компанії згідно з повноваженнями, визначеними статутом компанії і положенням про правління.

Голова правління - може виконувати водночас функції і голови Ради директорів. Дозволяється також поєднувати в одній особі посади голови правління і головного менеджера.

Президент - це посада, що за ієрархією йде після голови правління. Важлива особливість: якщо президент є одночасно і головним менеджером, то за рангом він може бути вищим за голову правління.

Секретаріат - На нього покладаються важливі функції з контролю за виконанням керівних рішень.

Ревізійна комісія - контрольний орган страховика, що відстежує виконання статуту, рішень загальних зборів акціонерів, додержання чинного законодавства.

Виділяють наступні основні принципи організації і управління страховою компанією:

Організаційно-правовий: Страхова діяльність визначається організаційно-правовою формою страховика: відкрите (закрите) акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство взаємного страхування.

Територіально-адміністративний: Визначає форми територіальної (регіональної, національної, світової) організації страхової діяльності.

Функціональний: Організаційну структуру страховиків визначають галузева та видова структури страхових операцій. Саме від потреб забезпечення страхових операцій залежать структура залучених фахівців, угруповання їх по відділах, склад і кількість посередників, використання страхового фонду в комерційній діяльності.

Страхові об'єднання – створюються страховиками для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечать чинному законодавству країни.

Виділяють такі страхові об'єднання:

Холдинг – це особливий вид компанії, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їхньою діяльністю. 

Консорціум – це тимчасовий союз господарських незалежних підприємств (фірм, компаній). 

Концерн – це форма об’єднання підприємств, фінансово-промислова група, відмітними особливостями якої є збереження юридичної та господарської самостійності учасників, але з деякою часткою координації з боку головних фінансових структур.

Страховий пул – добровільне об’єднання страхових компаній для спільного страхування страхових ризиків.

Синдикат - це таке монополістичне об'єднання, в якому підприємства, що до нього входять, втрачають свою комерційну самостійність.

Асоціація – це добровільне об’єднання підприємств, створене для постійної координації господарської діяльності.