63. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Технічні резерви, їх склад.

Платоспроможність страховика – це об’єктивний показник його поточного фінансового стану шляхом його прогнозування в осяжному майбутньому. Інакше, це можливість виконання в осяжному майбутньому його зобов’язань завдяки тим активам, які є в розпорядженні страховика, являють собою реальні цінності, а тому є ліквідними.

Умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:

— наявність сплаченого статутного фонду;

— наявність гарантійного фонду страховика;

— перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;

— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Власні кошти страховика – статутний фонд і нерозподілений прибуток, спеціальні і резервні (крім страхових) фонди, вільні резерви – можуть бути вкладені до будь-якої галузі економіки й у будь-якій формі згідно з чинним законодавством.

Технічні резерви — це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно — сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Технічні резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій за цими договорами.

Страхові резерви створюються в тій валюті, якою страховики відповідають за своїми страховими зобов'язаннями, і призначені саме для забезпечення виплат страхових сум і страхових відшкодувань за укладеними договорами страхування. Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування. Резерви із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування формуються окремо від резервів для інших видів страхування.

64. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.

Розрізняють три показники платоспроможності: коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття та загальний коефіцієнт покриття.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу пла-тоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичних резервів) на коефіцієнт 0,05. Загальна ве-личина резерву довгострокових зобов’я зань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), розрахованих на цю саму дату окремо за кожним договором страхування життя.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здій-снює загальні види страхування, обчислюється двома способами.

Відповідно до першого способу, нормативний запас платоспро-можності обчислюється множенням суми страхових премій за попе-редні 12 місяців на коефіцієнт 0,18 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на скориговану суму страхових премій, належних перестраховикам. Відповідно до другого способу нормативний запас платоспро-можності обчислюється множенням суми страхових виплат за попе-редні 12 місяців на коефіцієнт 0,26 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку).

При цьому сума страхових виплат зменшується на скориговану суму страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладе-ними договорами перестрахування.

Якщо фактичний показник перевищує обраний більший показ-ник, то можна говорити про дотримання страховиком визначених законодавством вимог.

Економічний смисл такого порівняння полягає в тому, щоб визна-чити, наскільки обороти за страховими операціями конкретного стра-ховика відповідають його фінансовим можливостям. Обороти страхо-вої компанії за звітний період можна розглядати як з погляду на зібрані страхові премії, так і на здійснені страхові виплати. Через це законо-давство встановлює два показники нормативного запасу платоспро-можності. Вільний від зобов’язань власний капітал страхової компанії (а саме цей показник уособлює фактичний запас платоспроможності) має станови ти не менше ніж 18 % від оборотів страховика за преміями і не менше ніж 26 % від оборотів страховика за виплатами. Якщо для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій страхова компа-нія використовує перестрахування, то показники нормативного запасу платоспроможності дещо зменшуються. Тобто законодавчі вимоги для такої страхової компанії менш жорсткі.

Крім ніж трьох головних умов забезпечення платоспромож-ності, законом з метою підтримки належного рівня платоспромож-ності страховиків визначено обов’язкові вимоги передачі ризиків на перестрахування. Це стосується, по-перше, зобов’я зань стра-ховика за окремими об’єктами страхування; по-друге – загальної суми зобов’язань страховика. У першому випадку законодавство вимагає від страховика укласти договір перестрахування, якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резер-вів та страхових резервів. У другому випадку йдеться про те, що страховики, які прийняли на себе страхові зобов’язання в обся-гах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок влас-них активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобо в’язань у перестраховиків (резидентів або нерезидентів). Перевіряючи дотримання цих законодавчих вимог, аудитор спира-ється на дані аналітичного обліку, зокрема на дані журналу обліку договорів страхування, який має вести страхова компанія. Порівню-ючи страхові суми за окремими договорами страхування з обсягом сплаченого статутного фонду, сформованих страхових і вільних ре-зервів, аудитор переконується в дотриманні вимог щодо максималь-ної відповідальності страховика за окремим об’єктом страхування.