- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понятть приватного та цивільного права
- •2. Европейские системы приватного права
- •4. Гражданское право как наука и учебная дисциплина.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавста.
- •6. Общая характеристика гражданского кодекса.
- •7. Действие гражданских законов во времени, в пространств еи по кругу лиц.
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •14. Понятие юридических фактов
- •15. Общие положения физического лица.
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дееспособность граждан. Размер дееспособности физических лиц.
- •18. Ограничение дееспособности физического лица. Признание его недееспособной.
- •20. Признание гражданина безвестно отсутствующим или объявления его умершим
- •22. Акты гражданского состояния.
- •25. Виды юридических лиц
- •26. Правосубъектность юридических лиц
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Виды и содержание учредительных документов юридических лиц
- •30. Порядок виникнення юридичних осіб
- •31. Припинення юридичних осіб.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадня як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україні. Державний імунітет ?внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави в цивільних правовідносинах
- •42. Види цивільних правовідносин
- •43. Арк як субєкт цивільних правовідносин
- •44. Правове становище теріторіальної громади в цивільних правовідносинах
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про обєкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей
- •48. Деньги и ценные бумаги как объекты гражданских прав
- •49. Дії та результати дії як обєкт цивільних прав.
- •53. Сделками признаются действия граждан и юридических лиц,
- •55. В научной литературе различают следующие основания классификации и соответствующие виды сделок:
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61. Субєкти представництва. Повноваженя представника.
- •62. Виникнення та види представництва
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Передоручення.
- •66. Поняття та значення строку і терміну у цивільному праві
- •67. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69. Поняття позовної давності
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець перебігу позовної давності
- •72. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав
- •76. Зміст та здійнення особистих немайнових прав
- •77. Особисті немайнові права
- •78. Особисті неманові права, що забеспечують соціальне буття фізичної особи
- •79. Захист особистих немайнових прав
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Субєкти та обєкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності
- •86. Поняття захисту права власності
- •87. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності.
- •88. Захист прав титульних посесорів (володільців).
- •89. Поняття і система цивільно-правових способів захисту права власності й інших речових прав.
- •90. Право приватної власності
- •91. Право державної власності
- •92. Поняття права державної ті комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення ті припинення окремих видів права власності.
- •94. Обєкти та суб’єкти окремих видів права власності.
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітут поняття та види
- •98. Суперфіцій
- •99. Емфітевзіз.
- •100. Володіння та право володіння
- •101. Поняття іпотекі як права на чужі речі.
- •Іпотечний заставник, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний:
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління).
- •103. Захист прав на чужі речі
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної властності
- •106. Право спільної часткової власності
- •107. Право спільної сумісної власності.
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності
- •Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності
- •Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчудження. Особливості захисту права спільної власності. Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників
- •Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності
- •Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискусійнй питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття іджерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Обєкти авторського права. Види об’єктів. Що охороняються авторським правом.
- •114. Субєкти авторського права. Співавторство.
- •115. Суміжні права. Поняття і види.
- •116. Поняття і джерела промислової власності. Обєкти правової охорони.
- •117. Субєкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
- •118. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації субєтів цивільного обігу. Та ознаки товарів та послуг.
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності.
- •120. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •121. Моральна шкода
- •122. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •123. Випадки обмеженої відповідальності.
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
40. Причини правосуб’єктності держави Україні. Державний імунітет ?внутрішній та зовнішній).
Суверенное государство является основным субъектом международного права. В международно-правовой литературе издавна используется понятие государства, представляет единство трех элементов - суверенной власти, населения, территории. Государство - необходимая форма организации населения для участия в международном сообществе, для представительства и защиты его интересов. Нормы, определяющие статус государства, реализуются, в первую очередь, в Его правосубъектности. Таким путем определяются положение государства в международном сообществе, его потенциальные возможности. Основные права и обязанности - категория, отражающая условия, необходимые для жизни государства в рамках международного сообщества. Поэтому они относятся к категории так называемых неотъемлемых прав, которые в нормальных условиях не могут быть ограничены. Каждое государство вправе требовать разрешения споров мирными средствами и обязано уважать соответствующее право других государств. Каждое государство вправе самостоятельно решать свои внутренние дела и обязано не вмешиваться в соответствующие дела других государств. Государство имеет право на сотрудничество с другими государствами на основе демократических принципов, закрепленных Уставом ООН, и несет обязанность сотрудничать. Государство имеет право свободно выбирать свою социально-политическую систему и обязано уважать соответствующее право других государств, а также равноправие и самоопределение народов. Для реализации суверенных прав государства существенное значение имеет понятие юрисдикции. Последняя является проявлением суверенитета и означает государственную власть, ее объем и сферу действия. По объему различают юрисдикцию полную и ограниченную, по сфере действия - территориальную и экстратерриториальный, по характеру власти - законодательную, исполнительную, судебную. Полная юрисдикция означает власть государства приказывать поведение и обеспечивать реализацию своих предписаний всеми имеющимися в его распоряжении законными средствами. Ограниченная означает, что государство может предписывать поведение, однако она в большей или меньшей степени ограничено в использовании средств, обеспечивающих выполнение предписаний. В силу территориального верховенства государство осуществляет полную юрисдикцию в пределах своей территории. В силу личного верховенства - ограниченную юрисдикцию в отношении своих граждан за рубежом. Юрисдикция должна осуществляться с соблюдением иммунитетов, признанных международным правом. Иммунитет вытекает из принципа суверенного равенства. Ранее иммунитет был абсолютным, распространялся на любую деятельность иностранного государства и его собственность. В конце прошлого века появилась, а в наше время нашла широкое признание концепция ограниченного иммунитета. Согласно этой концепции, иммунитет ограничивается лишь теми отношениями, в которых государство выступает как носитель суверенной власти, действиями, которые осуществляются в силу государственной власти. Существенное значение имеет содержание понятия "государство" в плане иммунитета, от чего зависит круг органов и лиц, пользующихся иммунитетом. В проекте статей Комиссии международного права ООН это понятие определено как означающее: государство и его различные органы управления; политические подразделения государства, имеющие право осуществлять прерогативы государственной власти; учреждения или институты государства при условии, что они имеют право предпринимать действия в осуществлении прерогатив государственной власти, представители государства, действующие в этом качестве.
Государственный иммунитет Иммунитет - слово латинского происхождения и в переводе на украинский язык означает освобождение от чего-либо. В международном праве иммунитет государства рассматривается как принцип, согласно которому государству или его органам не может быть предъявлен иск в суде иностранного государства. Рассматривая вопрос об иммунитете государства, не следует делать вывод о том, что всякого рода спорные вопросы, возникающие, не могут вообще рассматриваться. Соответствующие иски к государству, не должным образом выполняет свои обязательства, могут быть предметом рассмотрения в судах этой самой страны или, по его согласию, в судах другой страны. Так, при заключении соглашений в рамках международной торговли, как правило, предусматривается внесение в их содержания вопроса о том, кто может быть арбитром в случаях, когда возникнут какие-либо споры. Наличие иммунитета у государства не означает, что им наделены и соответствующие хозяйственные организации, например государственные, которые выступают как юридические лица. В данном случае речь идет о внешнеторговые объединения, морские пароходства, в оперативном управлении которых находятся государственные торговые суда. Существование принципа раздельной имущественной ответственности между государством и его юридическими лицами означает, что за невыполнение обязательств перед иностранными контрагентами (фирмами) имущественную ответственность несут юридические лица самостоятельно. Это положение, например, четко указано в ст. 32 Закона Украины «О внешнеэкономической деятельности», в которой записано, что Украина как государство не несет ответственности за действия субъектов внешнеэкономической деятельности, как и они не несут такой ответственности за действия Украины как государства.