- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понятть приватного та цивільного права
- •2. Европейские системы приватного права
- •4. Гражданское право как наука и учебная дисциплина.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавста.
- •6. Общая характеристика гражданского кодекса.
- •7. Действие гражданских законов во времени, в пространств еи по кругу лиц.
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •14. Понятие юридических фактов
- •15. Общие положения физического лица.
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дееспособность граждан. Размер дееспособности физических лиц.
- •18. Ограничение дееспособности физического лица. Признание его недееспособной.
- •20. Признание гражданина безвестно отсутствующим или объявления его умершим
- •22. Акты гражданского состояния.
- •25. Виды юридических лиц
- •26. Правосубъектность юридических лиц
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Виды и содержание учредительных документов юридических лиц
- •30. Порядок виникнення юридичних осіб
- •31. Припинення юридичних осіб.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадня як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україні. Державний імунітет ?внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави в цивільних правовідносинах
- •42. Види цивільних правовідносин
- •43. Арк як субєкт цивільних правовідносин
- •44. Правове становище теріторіальної громади в цивільних правовідносинах
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про обєкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей
- •48. Деньги и ценные бумаги как объекты гражданских прав
- •49. Дії та результати дії як обєкт цивільних прав.
- •53. Сделками признаются действия граждан и юридических лиц,
- •55. В научной литературе различают следующие основания классификации и соответствующие виды сделок:
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61. Субєкти представництва. Повноваженя представника.
- •62. Виникнення та види представництва
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Передоручення.
- •66. Поняття та значення строку і терміну у цивільному праві
- •67. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69. Поняття позовної давності
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець перебігу позовної давності
- •72. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав
- •76. Зміст та здійнення особистих немайнових прав
- •77. Особисті немайнові права
- •78. Особисті неманові права, що забеспечують соціальне буття фізичної особи
- •79. Захист особистих немайнових прав
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Субєкти та обєкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності
- •86. Поняття захисту права власності
- •87. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності.
- •88. Захист прав титульних посесорів (володільців).
- •89. Поняття і система цивільно-правових способів захисту права власності й інших речових прав.
- •90. Право приватної власності
- •91. Право державної власності
- •92. Поняття права державної ті комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення ті припинення окремих видів права власності.
- •94. Обєкти та суб’єкти окремих видів права власності.
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітут поняття та види
- •98. Суперфіцій
- •99. Емфітевзіз.
- •100. Володіння та право володіння
- •101. Поняття іпотекі як права на чужі речі.
- •Іпотечний заставник, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний:
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління).
- •103. Захист прав на чужі речі
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної властності
- •106. Право спільної часткової власності
- •107. Право спільної сумісної власності.
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності
- •Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності
- •Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчудження. Особливості захисту права спільної власності. Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників
- •Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності
- •Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискусійнй питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття іджерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Обєкти авторського права. Види об’єктів. Що охороняються авторським правом.
- •114. Субєкти авторського права. Співавторство.
- •115. Суміжні права. Поняття і види.
- •116. Поняття і джерела промислової власності. Обєкти правової охорони.
- •117. Субєкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
- •118. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації субєтів цивільного обігу. Та ознаки товарів та послуг.
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності.
- •120. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •121. Моральна шкода
- •122. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •123. Випадки обмеженої відповідальності.
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
119. Поняття цивільно-правової відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. На неї поширюються загальні положення про юридичну відповідальність, але вона має й такі особливості, що змушують розглядати її як самостійну правову категорію.
Спільним для всіх видів юридичної відповідальності є те, що до порушника чужих прав застосовуються санкції. Але зміст санкцій, порядок і мета їх застосування мають свою специфіку для кожного виду юридичної відповідальності.
Під санкцією розуміється передбачений нормами права перелік заходів впливу, що можуть бути застосовані компетентними державними органами до правопорушника.
Класифікація санкцій у правовій науці відбувається за різними ознаками. На нашу думку, найдоцільнішим є поділ санкцій на види за галузевими ознаками. А саме, необхідно виділити санкції, що застосовуються галузями приватного і публічного права.
Характерними для більшості санкцій приватного права є їх правопоновлюючий, компенсаційний характер. Публічно-правові санкції, як правило, виконують штрафні, каральні функції. Хоча це дещо умовний поділ, але він відповідає системі й особливостям правового регулювання суспільних відносин галузями приватного і публічного права.
Цивільно-правова санкція може застосовуватись як до порушників зобов´язань, так і до порушників інших прав. Наприклад, у разі виконання сторонами правочину, укладеного в результаті насильства, сторона, що вдалася до насильства, зобов´язана відшкодувати потерпілому збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв´язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 231 ЦК).
У цивільному праві мають місце також санкції, застосування яких можливе і без правопорушення з боку особи, до якої вони можуть бути застосовані. Так, у випадках стихійного лиха, аварії, епідемії та інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово викуплено у власника (реквізиція) (ст. 55 Закону «Про власність»).
Більшість правопоновлюючих санкцій законодавець відносить до способів захисту прав та інтересів особи. Згідно зі ст. 16 ЦК такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов´язку особи в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим та органу місцевого самоврядування. Закон не дає повного переліку таких заходів. Суд може захистити права чи інтереси також іншим способом.
Як видно, зазначені в законі способи захисту прав та інтересів особи є неоднорідними. Вони можуть бути поділені на дві групи: способи захисту і способи відповідальності.
До способів захисту слід віднести такі засоби, застосування яких, як правило, не тягне для боржника додаткових негативних наслідків майнового характеру, а лише поновлює порушений майновий стан кредитора. Такими способами є: визнання права; визнання правочину недійсним при застосуванні двосторонньої реституції; припинення дії, що порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення - зміна чи припинення правовідношення та деякі інші.
Засоби відповідальності мають за мету не тільки поновити порушений стан кредитора, а й покласти на боржника додаткові обтяження. Серед перелічених у ст. 16 ЦК способів захисту до засобів відповідальності належать відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди.
Спірним є питання - до якого виду санкцій слід віднести примусове виконання обов´язку - до способів захисту чи до засобів відповідальності? Адже без примусового впливу на боржника може стати неможливим не тільки захист порушеного права (повернути майно, припинити правопорушення), а й стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди тощо). До примусового виконання необхідно також віднести такі засоби, як знесення за свій рахунок житлового приміщення, побудованого без встановленого дозволу або з істотним відхиленням від проекту чи з грубим порушення основних будівельних норм і правил, примусове виселення та ін. Отже, примусове виконання обов´язку можна віднести до засобів відповідальності.
Додаткові цивільно-правові обов´язки можуть мати різний характер: а) порушник чужого права повинен компенсувати заподіяну потерпілому шкоду і таким чином поновити порушене право; б) незалежно від відшкодування шкоди порушник може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки (штрафу або пені); в) порушник може втратити право на проживання у спірній квартирі, на конфісковане чи реквізоване майно, на одержання спадщини після смерті дітей, відносно яких особа позбавлена батьківських прав тощо.
Отже, цивільно-правова відповідальність - це санкції, що застосовуються до правопорушника у вигляді покладання на нього додаткових цивільно-правових обов´язків або позбавлення належного йому цивільного права.