- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понятть приватного та цивільного права
- •2. Европейские системы приватного права
- •4. Гражданское право как наука и учебная дисциплина.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавста.
- •6. Общая характеристика гражданского кодекса.
- •7. Действие гражданских законов во времени, в пространств еи по кругу лиц.
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •14. Понятие юридических фактов
- •15. Общие положения физического лица.
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дееспособность граждан. Размер дееспособности физических лиц.
- •18. Ограничение дееспособности физического лица. Признание его недееспособной.
- •20. Признание гражданина безвестно отсутствующим или объявления его умершим
- •22. Акты гражданского состояния.
- •25. Виды юридических лиц
- •26. Правосубъектность юридических лиц
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Виды и содержание учредительных документов юридических лиц
- •30. Порядок виникнення юридичних осіб
- •31. Припинення юридичних осіб.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадня як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україні. Державний імунітет ?внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави в цивільних правовідносинах
- •42. Види цивільних правовідносин
- •43. Арк як субєкт цивільних правовідносин
- •44. Правове становище теріторіальної громади в цивільних правовідносинах
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про обєкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей
- •48. Деньги и ценные бумаги как объекты гражданских прав
- •49. Дії та результати дії як обєкт цивільних прав.
- •53. Сделками признаются действия граждан и юридических лиц,
- •55. В научной литературе различают следующие основания классификации и соответствующие виды сделок:
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61. Субєкти представництва. Повноваженя представника.
- •62. Виникнення та види представництва
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Передоручення.
- •66. Поняття та значення строку і терміну у цивільному праві
- •67. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69. Поняття позовної давності
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець перебігу позовної давності
- •72. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав
- •76. Зміст та здійнення особистих немайнових прав
- •77. Особисті немайнові права
- •78. Особисті неманові права, що забеспечують соціальне буття фізичної особи
- •79. Захист особистих немайнових прав
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Субєкти та обєкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності
- •86. Поняття захисту права власності
- •87. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності.
- •88. Захист прав титульних посесорів (володільців).
- •89. Поняття і система цивільно-правових способів захисту права власності й інших речових прав.
- •90. Право приватної власності
- •91. Право державної власності
- •92. Поняття права державної ті комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення ті припинення окремих видів права власності.
- •94. Обєкти та суб’єкти окремих видів права власності.
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітут поняття та види
- •98. Суперфіцій
- •99. Емфітевзіз.
- •100. Володіння та право володіння
- •101. Поняття іпотекі як права на чужі речі.
- •Іпотечний заставник, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний:
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління).
- •103. Захист прав на чужі речі
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної властності
- •106. Право спільної часткової власності
- •107. Право спільної сумісної власності.
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності
- •Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності
- •Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчудження. Особливості захисту права спільної власності. Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників
- •Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності
- •Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискусійнй питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття іджерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Обєкти авторського права. Види об’єктів. Що охороняються авторським правом.
- •114. Субєкти авторського права. Співавторство.
- •115. Суміжні права. Поняття і види.
- •116. Поняття і джерела промислової власності. Обєкти правової охорони.
- •117. Субєкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
- •118. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації субєтів цивільного обігу. Та ознаки товарів та послуг.
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності.
- •120. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •121. Моральна шкода
- •122. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •123. Випадки обмеженої відповідальності.
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Передоручення.
ідстави припинення довіреності і наслідки такого припинення встановлені правилами ст. 69 ЦК. Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення її строку; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови особи, якій видана довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої видана довіреність; 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7) смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним або безвісно відсутнім.
Виходячи із презумпції, що відносини між представником і особою, яку представляють, ґрунтуються на особистій довірі, закон передбачає, що особа, яка видала довіреність, може в усякий час скасувати довіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, — відмовитися від неї. Причому угода про відмову від цього права недійсна (ч. 2 ст. 69 ЦК).
Про припинення довіреності особа, яку представляють,
або її правонаступник зобов'язані сповістити як особу, якій довіреність видана, так і третіх осіб, з якими ця особа повинна була вступити у правовідносини, якщо, звичайно, ці особи відомі. Такий же обов'язок у відповідних випадках покладається на опікуна і піклувальника.
Права і обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якій видана довіреність, до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосову-егься, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилась. При припиненні довіреності особа, якій вона видана, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність. У деяких випадках представництво взагалі не допускається. Не можна, зокрема, укладати угоди через представника, якщо такі угоди за своїм характером повинні укладається собисто. Наприклад, договір довічного утримання, який передбачає особисті зобов'язання набувача, через представника укладатися не може. Це стосується також складання заповіту, видачі довіреності, укладення трудового договору, реєстрації шлюбу, усиновлення, реалізації права вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я або спричиненням смерті, виконання обов'язків за договором художнього замовлення, виконання обов'язків за договором на створення твору в рамках авторського права і т. ін. Це означає, що в законі можуть бути передбачені й інші випадки, коли укладення угод через представника не допускається (див. ч. 4 ст. 62 ЦК).
У тих же випадках, коли угоду укладає особа без повноважень або з перевищенням повноважень, для особи, яку представляють, вона може породити правові наслідки лише у разі дальшого схвалення угоди цією особою. Тому дальше схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.