- •Чинність кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність) в просторі.
- •2. Чинність кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність) щодо осіб.
- •3. Набрання і втрата чинності кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність).
- •4. Зворотна дія кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність).
- •Встановлення злочинності діяння (його криміналізація) може бути досягнуте шляхом:
- •При посиленні санкції норми Особливої частини кк новий закон може:
- •Поняття і ознаки злочину.
- •Той факт, що злочином є лише діяння, означає, що злочином не можуть бути визнані самі по собі:
- •Суспільна небезпечність як ознака злочину означає об'єктивну його особливу шкідливість, яка розкривається у ч. 2 ст. 11 кк через:
- •6.Класифікація злочинів і її кримінально-правове значення.
- •7. Поняття і ознаки складу злочину. Злочин і склад злочину.
- •Поняття і значення об'єкта злочину. Класифікація об'єктів злочину, її критерії і значення
- •9. Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони злочину.
- •4. Злочинні наслідки. Поняття, види і значення злочинних наслідків. Матеріальні і формальні склади злочинів.
- •2. Поняття спеціального субєкта злочину. Ознаки, що характеризують спеціального субєкта злочину. Види (класифікація) спеціальних субєктів злочину.
- •11. Поняття і критерії неосудності.
- •Процес встановлення неосудності особи має певні послідовні складові:
- •13. Примусові заходи медичного характеру.
- •14. Відповідальність за злочин, вчинений у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, і їх обґрунтування в теорії кримінального права.
- •16. Поняття, ознаки і значення суб'єктивної сторони злочину.
- •17. Умисел і його види.
- •18. Необережність і її види.
- •19. Поняття і види стадій вчинення злочину
- •20. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця: поняття, ознаки і кримінально-правове значення. Відмінність добровільної відмови від доведення злочину до кінця від дійового каяття.
- •21. Поняття співучасті у злочині, її об'єктиві і суб'єктивні ознаки.
- •До об’єктивних ознак відносяться:
- •Суб’єктивні ознаки співучасті включають:
- •22. Види співучасників злочину, критерії і значення їх виділення. Види співучасників:
- •Дії організатора полягають:
- •За суб’єктивними ознаками:
- •Відповідальність співучасників:
- •Співучасть у злочинах з спеціальним суб'єктом:
- •Види ексцесу:
- •23. Поняття, ознаки і види множинності злочинів.
- •Обов’язковими ознаками множинності злочинів є наступні:
- •Множинність має місце в таких випадках:
- •Злочин зберігає своє кримінально-правове значення у межах:
- •Повторність злочинів:
- •Стаття 33. Сукупність злочинів
- •Стаття 34. Рецидив злочинів
- •24. Поняття, види і значення повторності злочинів. Відмінність повторності злочинів від продовжуваного злочину
- •25. Поняття і ознаки обставин, що виключають злочинність діяння
- •26. Необхідна оборона: поняття та умови її правомірності. Перевищення меж необхідної оборони.
- •1) Суспільно небезпечного посягання
- •2) Необхідності в його негайному відверненні чи припиненні.
- •27. Необхідна оборона і уявна оборона.
- •28. Затримання особи, що вчинила злочин.
- •29. Крайня необхідність: поняття і умови її правомірності
- •30. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •31. Фізичний або психічний примус. Відповідальність за шкоду, заподіяну від впливом фізичного або психічного примусу.
- •32. Виконання законного наказу або розпорядження. Кримінально-правові наслідки виконання і невиконання явно злочинного наказу або розпорядження.
- •33. Діяння, пов'язане з виправданим ризиком.
- •34. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •35. Поняття, підстави і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності.
- •36. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
- •37. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
- •38.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •2). У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин".
- •39. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.
- •40. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку закінченням строків давності.
Стаття 34. Рецидив злочинів
Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
1. Передбачаючи найбільш небезпечну форму множинності злочинів (їх рецидив), ст.34 фактично закріплює наступні ознаки рецидиву злочинів, що утворюють його специфічний зміст:
а) в межах рецидиву всі вчинені особою злочини є лише умисними;
б) вчинюватись злочини повинні в різний час; в) на момент вчинення нового злочину (кількох злочинів) особа має не погашену чи не зняту судимість за попередній злочин (злочини).
Отже, рецидив злочинів можна визначити як таку форму їх (злочинів) множинності, яка полягає у тому, що особа, маючи судимість принаймні за один умисний злочин, вчиняє один чи декілька нових умисних злочинів.
Для наявності рецидиву не мають значення видові особливості умисних злочинів, що вчиняються. Якщо це однорідні чи тотожні злочини, вчинене одночасно може утворювати і повторність, і рецидив. Про поняття однорідних та тотожних злочинів див. п.4 коментаря до ст.32.
Основними формулюваннями, що відображають рецидив злочинів в Особливій частині КК 2001 р., є формулювання типу:
а) “...повторно”, “...особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений...”, “...особою, яка раніше вчинила...”, які крім рецидиву злочинів повністю охоплюють і таку форму їх множинності, як повторність;
б) “...особою, раніше судимою за...”, які крім рецидиву злочинів також охоплюють їх повторність, однак лише в частині, в якій її зміст співпадає з рецидивом.
Правильне визначення терміну (проміжку часу), у період якого вчинення особою нового умисного злочину утворює разом з попереднім умисним злочином (тим, за який особа має судимість) рецидив злочинів, обумовлюється вирішенням питання про час (момент), з якого особа вважається судимою, — з моменту її засудження судом першої інстанції чи з моменту вступу вироку суду у законну силу.
Це у свою чергу призводить до того, що початковим моментом часу (спеціальне правило), в період якого вчинення особою нового злочину може утворити з попереднім злочином рецидив злочинів, слід визнавати:
1) винесення апеляційним судом (судом апеляційної інстанції) ухвали про залишення обвинувального вироку без зміни, а поданої апеляції — без задоволення (п.1 ч.1 ст.366 КПК);
2) винесення апеляційним судом ухвали про зміну вироку у випадках:
а) пом’якшення призначеного покарання, коли він визнає, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;
б) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;
в) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину;
г) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.
Кінцевим моментом даного терміну (проміжку часу) є, відповідно до ч.1 ст.88 КК України:
а) погашення судимості
б) зняття судимості
Отже, такими, що мають судимість, слід визнати фізичних осудних осіб, які у віці, з якого відповідно до ст.22 може наставати кримінальна відповідальність (16 (14) років відповідно), вчинили злочин (злочини) будь-якого ступеня тяжкості (тобто суб’єкти злочинів), засуджених за обвинувальним вироком суду першої (або апеляційної) інстанції, щодо яких (осіб) він набрав законної сили, до моменту погашення або зняття судимості за даний злочин (злочини). Тому вчинення такими особами, які мають судимість за умисний (умисні) злочини, в цей термін (проміжок часу) нового умисного злочину або злочинів (незалежно від ступеня тяжкості) утворює разом з попереднім злочином (тим, за який особа має судимість) рецидив злочинів.