24. Поняття, види і значення повторності злочинів. Відмінність повторності злочинів від продовжуваного злочину

Повторність, сукупність та рецидив злочинів, про які йдеться у ст.32—34 розділу VII Загальної частини КК України, є окремими проявами (формами) інституту кримінального права множинності злочинів, під якою слід розуміти наявність двох чи більше окремих діянь однієї і тієї ж самої особи, які з позиції декількох кримінально-правових норм Особливої частини КК вже визнані та/або повинні визнаватись самостійними окремими (одиничними) злочинами для вирішення питання їх кваліфікації та караності.

Стаття 32. Повторність злочинів

1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Види повторності злочинів.

У понятті повторності було зазначено, що вона має місце незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Цього цілком достатньо, щоб визнати існування двох видів повторності злочинів:

1) повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин;

2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.Повторність, пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, називають рецидивом.

Стаття 32 передбачає таку форму множинності злочинів, як їх повторність.

Специфіка цього прояву множинності злочинів полягає в тому, що її обов’язковими ознаками є:

а) вчинення однією і тією ж особою двох або більше діянь, кожне з яких містить самостійний окремий склад злочину;

б) вчинення цією ж особою вказаних діянь в різний час.

Із урахуванням зазначених ознак повторність злочинів можна визначити як таку форму їх (злочинів) множинності, яка полягає у вчиненні однією і тією ж особою кількома окремими діяннями, не об’єднаними єдиним умислом, в різний час кількох тотожних, однорідних або різнорідних злочинів. При цьому повторність матиме місце як у випадку засудження особи за злочин (злочини), який вона вчинила до вчинення останнього, так і у випадку, коли особа за жоден із вчинених нею злочинів не притягувалася до кримінальної відповідальності.

За змістом ч.1 ст.32 повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК; відповідно до ч.3 ст.32 вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Таким чином, повторність за загальним правилом можуть утворювати злочини одного виду (тотожні злочини), а у випадках, передбачених в Особливій частині КК, — однорідні злочини.

Злочини одного виду (тотожні злочини) — це злочини, передбачені однією і тією ж статтею або однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК. Також, вирішуючи питання про те, чи є вчинені особою злочини злочинами одного виду, необхідно враховувати положення п.17 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК, тобто злочинами одного виду будуть вважатися і злочини, передбачені ККУ.

Однорідні злочини — це злочини, які посягають на однакові чи подібні безпосередні об’єкти, передбачені різними статтями Особливої частини.

За змістом ч.2 ст.32 продовжуваний злочин — це злочин, який складається з кількох (двох або більше) тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Отже, за об’єктивними ознаками повторність злочинів одного виду і продовжуваний злочин зовні можуть співпадати. Однак за суб’єктивними ознаками вони суттєво відрізняються між собою. Зокрема, в межах продовжуваного злочину єдиний злочинний намір особи, за наявності загальних ознак конкретного виду умисної форми вини (прямого чи непрямого умислу), фактично об’єднує вчинені нею тотожні злочинні діяння таким чином, що всі вони спрямовуються на досягнення загального (єдиного) результату.

Отже, за змістом повторність злочинів як форма їх множинності і продовжуваний злочин як особливий різновид одиничного злочину є різними кримінально-правовими явищами. Тому слід мати на увазі, що наявність у злочинній поведінці (діянні) особи всіх ознак єдиного продовжуваного злочину виключає наявність ознаки повторності при кваліфікації.

Крім відмежування повторності злочинів від продовжуваного злочину, про що прямо зазначено в ч.2 ст.32, повторність злочинів необхідно відрізняти також від так званого складеного злочину та злочину, склад якого передбачає кілька альтернативних діянь.

Складений злочин — це різновид одиничного злочину, особливістю якого є поєднання в законодавчій конструкції в єдиний злочин вчинення особою діянь, які містять ознаки окремих (самостійних) злочинів, однак завдяки їх (діянь) органічній єдності утворюється один одиничний злочин, що охоплюється лише однією статтею або частиною статті Особливої частини КК.

У даному випадку, як і при вчиненні продовжуваного злочину, такі діяння стають елементами одиничного злочину і в межах кримінально-правової кваліфікації самостійними злочинами не визнаються. Прикладом складеного злочину є створення злочинної організації у формі участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, в межах якої можуть бути вчинені декілька заволодінь чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою (шахрайство) в особливо великих розмірах.