1. Матеріальні ресурси.

1.1. Капітал, основний і оборотний.

1.2. Земельні ресурси.

1.3. Енергетичні ресурси.

2. Нематеріальниє ресурси – ресурси, матеріально-вещественной форми, що не мають, але що беруть участь у виробництві продукції і сприяючі здобуттю прибули.

2.1. Авторські права.

2.2. Патенти.

2.3. Торгівельні марки.

2.4. Програмне забезпечення, ноу-хау і тому подібне

3. Трудові ресурси.

3.1. Праця – це доцільна діяльність людини по виробництву, управлінню і реалізації продукції, пов'язана з витратами біологічної енергії. Праця характеризується кількістю персоналу i професійною кваліфікацією.

3.2. Підприємницька здатність – це особливий вид діяльності, пов'язаний з реалізацією комерційних ідей, направлених на досягнення успіху в умовах риски.

4. Фінансові ресурси (не є економічними) – це сукупність грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Вони можуть бути:

— власні – статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд і тому подібне

— приваблені – емісія коштовних паперів, акцій, векселів і тому подібне

— позикові – кредити, облігації і тому подібне

— засоби, отримані в порядку перерозподіли – страхові відшкодування, вступи з державного бюджету, дивіденди по коштовних паперах і тому подібне.

Основний капітал

Основний капітал (основні фонди, внеоборотні активи, основні засоби) – це засоби праці, які переносять свою вартість на готовий продукт, поступово, частками, протягом декількох виробничих циклів і при цьому зберігають свою натурально-річову форму. Основні фонди підрозділяються на виробничi (беруть участь в процесі виробництва) і невиробничі (не беруть участь в процесі виробництва). Основні фонди вимірюються в натуральному і грошовому вираженні. Натуральна оцінка – це їх виробнича характеристика.

В даний час прийнята наступна класифікація основних фондів за їх видами:

1) Будівлі (цехи, складу і так далі);

2) Споруди (мости, тунелі, дороги і так далі);

3) Передавальні пристрої (трубопроводи, ЛЕП, і так далі);

4) Машини і устаткування:

а) Силові машини і устаткування (виробляють різні види енергії);

б) Робочі машини і устаткування (впливають на предмет праці – верстати і так далі);

в) Вимірювальні і регулюючі прилади;

г) Обчислювальна техніка і так далі

5) Транспортні засоби;

6) Інструменти і пристосування (інструменти основних видів вартістю більше 50% МРОТ і терміном служби більше 1 року);

7) Виробничий і господарський інвентар;

8) Робоча і продуктивна худоба;

9) Багатолітні насадження;

10) Капітальні витрати на поліпшення земель;

11) Та інші.

До основних фондів не відносяться предмети вартістю менше 100 МРОТ і з терміном служби менше 1 року.

Оцінка основних фондів здійснюється по:

— первинній вартості основних фондів на момент їх придбання по цінах року придбання з врахуванням доставки і витрат на монтаж.

= + +

— відновленій вартості – ціні основних фондів на момент їх переоцінки:

= *

= *

— залишковій вартості основних фондів – вартості з врахуванням їх зносу:

= _

Знос основних фондів.

Основні фонди зношуються незалежно від того, використовуються вони чи ні. Розрізняють фізичний знос (втрата основними фондами продуктивних властивостей в результаті використання або дії навколишнього середовища) і моральний знос (старіння основних фондів в результаті науково-технічного прогресу і соціальних чинників). Знос враховується через амортизацію.

Амортизація – це поступове перенесення вартості основних фондів на знов створену продукцію. Річна сума амортизації пов'язана з терміном служби основних фондів і утворюється на основі норм амортизації.

Річна сума амортизації:

А_річна =

Ф_ср=Ф_{поч.року} +

Ф – середньорічна вартість основних фондів.

Т_вв – кількість місяців роботи фонду з моменту введення до кінця року.

Ф_вв – вартість основних фондів, що вводяться.

Ф_виб – вартість вибиваємих основних фондів.

Т_виб – кількість місяців з моменту вибуття основних фондів до кінця року.

N_а – норма амортизації.

На практиці сума амортизації нараховується щомісячно. Існує декілька методів нарахування амортизації. Основними з них є:

1. Лінійний метод (по приведеній вище формулі);

2. Метод прискореної амортизації (застосовується на малих підприємствах і СП) – по збільшеній в 2 рази нормі амортизації. Прискорена амортизація не повинна впливати на рівень цін.

Показники використання основних фондів

Існує 2 види показників:

1. Узагальнювальні:

— фондовіддача – скільки продукції знімається з однієї гривні основних фондів.

ФО=

— фондомісткість – скільки основних фондів доводиться на одину гривню продукції.

ФЕ=

— фондовооруженность – скільки основних фондів доводиться на одну людину.

ФВ=

ЧППП – чисельність промишленно-виробничого персоналу.

2. Якісні показники – характеризують якість основних фондів:

Коефіцієнт відновлення=

Коеффцієнт вибуття=

Коефіцієнт зносу

Приватні показники використання основних фондів характеризують використання окремих груп устаткування або виробничих майданів.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування=

характеризує використання устаткування по продуктивності.

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування=

характеризує використання устаткування за часом.

Ефективний фонд часу:

У економічних розрахунках використовуються 3 основних фонду часу:

1. Календарний фонд часу:

T_k=365

2. Номінальний фонд часу – фонд часу роботи за чинним законодавством:

Т_н = T_к - (Свята+Вихіднi)

3. Ефективний фонд часу – корисний фонд часу роботи устаткування:

Т_еф = Т_к – (Свята+Вихідні) – Т_{кап.ремонт}

Коефіцієнт інтегрального Коефіцієнт Коефіцієнт

завантаження = інтенсивного екстенсивного

устаткування завантаження завантаження

характеризує використання устаткування по потужності.

Знімання продукції з кв. метра майдану=

Коефіцієнт змінності=

Коефіцієнт завантаження устаткування=

Оборотний капітал

Для здійснення процесу виробництва підприємству необхідні не лише основні фонди, але і оборотні кошти. Оборотні кошти – це сукупність оборотних фондів і фондів звернення, виражених в грошовій формі. Оборотні фонди обслуговують процес виробництва, а фонди звернення – сферу звернення. Оборотні фонди – предмети праці, які споживаються протягом одного циклу. Оборотні фонди переносять свою вартість на готовий продукт відразу і при цьому змінюють свою натуральну речову форму.

Склад оборотних коштів:

Оборотнi кошти
Оборотнi фонди			Фонди звертання
Проїзводст-веннi запаси	Незавершенноє виробництво	Витрати майбутніх періодів		Готова продукція	Продукція відвантажена, але неоплачена	Додатковi ресурси
Сировина, матеріали, запчастини і тому подібне	Предмети праці в процесі виробництва на робочих місцях.	Витрати на підготовку випуску нових виробів, на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки; включаються в собівартість майбутніх періодів		Продукція на складі підприємства, минула ОТК.	Продукція в дорозі, за яку гроші ще не вчинили на р/с підприємства.	Гроші в касі, на р/с, гроші в дорозі і тому подібне

Оборотні кошти на підприємстві знаходяться в постійному русі і послідовно проходять 4 стадії:

Гроші – Товар – Виробництво – Грошi’ - …

Сфера виробництва

Кордон зміни

натуральної форми

Дохід

(Грошi’ – Гроші)

Сфера звертання

Для успішної роботи підприємства велике значення має швидкість звернення оборотних коштів. Для характеристики використання оборотних коштів застосовують 2 показники:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів – характеризує кількість зворотів оборотних коштів за певний період:

К=

2. Тривалість одного звороту:

Т_об =

Економічне значення оборотності оборотних коштів полягає в тому, що підприємство може провести і реалізувати з меншими оборотними коштами той же самий об'єм продукції або з тими ж засобами випустити більше продукції. І, навпаки, при збереженні колишнього об'єму продукції досить мати меншу кількість оборотних коштів.

Нормування оборотних коштів.

Для раціонального використання фінансових ресурсів необхідне нормування оборотних коштів, тобто визначення їх мінімального запасу, що забезпечує безперебійну роботу підприємства і їх ефективного використання.

Нормування оборотних коштів здійснюється по наступних елементах:

1. Виробничі запаси;

2. Незавершене виробництво;

3. Витрати майбутніх періодів;

4. Готова продукція.

Норматив оборотних коштів визначається по наступній формулі:

Норматив оборотних коштів= Одноднівні витрати Норму

оборотних коштів запасу(дні)

1. Норматив виробничих запасів:

Одноднівні витрати

НВЗ= виробничих

запасів

2. Норматив витрат незавершеного виробництва:

Н_н.з.= Витрати в продовж дня Тривалість виробничого циклу К_н.з.

К_н.з.=

К – коефіцієнт наростання витрат, М – матеріальні витрати в собівартості продукції (на матеріал), З – собівартість продукції. К характеризує відношення собівартості продукції в незавершенном виробництві до собівартості готової продукції.

К зазвичай розраховується в точці середини виробництва:

В итрати

С

М

Час

К_н.з.=

3. Норматив витрат майбутніх періодів:

Н_м.п.= _Т.П.

де αб.п. – питома вага витрат майбутніх періодів в собівартості майбутньої продукції; Ст.п. – собівартість товарної продукції майбутнього періоду.

4. Норматив витрат готової продукції:

Н_г.п.=d_{г.п .} T_c.

Спільна формула:

Н_о.с. = Н_п.з.+ Н_н.з.+н_м.п.+н_г.п.

Джерела формування основного і оборотного капіталу.

1. Власні засоби підприємства: статутною капітал, прибуток, амортизаційний фонд, стійкі пасиви (заборгованості по виплаті зарплати, борги, відрахування на соціальні потреби і тому подібне).

2. Приваблені і позикові засоби: засоби, отримані в результаті емісії акцій, облігацій і коштовних паперів, кредити, інвестиції (вкладення засобів в об'єкти підприємницької діяльності з метою здобуття прибули), фінансовий лізинг.

3. Засоби, отримані в порядку розподіли: субсидії з державного бюджету, виплати холдингів, концернів і інших об'єднань, страхові відшкодування, дивіденди по акціях і інших коштовних паперах.

Виробнича потужність підприємства

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції за певний період часу в заданій номенклатурі при повному використанні устаткування, виробничих майданів, передової технології і організації праці. Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях (кількості штук).

Номенклатура – список, перелік – визначає, які найменування продукції випускаються на підприємстві.

Асортимент – комплект – перелік видів продукції усередині даного найменування.

Виробнича потужність визначається по провідному устаткуванню – то, яке є основним.

Існує 2 основних методики визначення виробничої потужності:

— Для цехів, де можна виділити основне, спільне устаткування:

М=

де Т_е – ефективний час роботи устаткування, t_і – трудомісткість виготовлення i – го вироби, q – кількість однотипного устаткування.

— Для цехів, де немає провідного устаткування (монтажний, складальний і так далі):

М=

де Т_н – номінальний фонд часу цеху, t_і – трудомісткість виготовлення i – го вироби, S – майдан цеху, s – майдан одного робочого місця.

Виробнича потужність підприємства залежить від номенклатури устаткування, ступеня автоматизації виробництва, організації праці і є величиною змінної.

У зв'язку з цим розрізняють потужність:

– на початок року (М_пр);

– що вводиться (М_вв);

– вибиваємую (М_виб);

– на кінець року (М_кр).

М_кр =М_пр+М_вв-М_виб

Середньорічна потужність визначається по формулі:

М_ср=М_нр+

де Т_вв – кількість місяців з моменту введення потужності до кінця року, Т_виб – кількість місяців з моменту вибуття потужності до кінця року.

При аналізі використання виробничої потужності визначають коефіцієнт використання потужності:

К_п

де Q – кількість випущеної протягом року продукції.

Показники виробничої програми підприємства

Показники можуть бути натуральними, характеризуючими речовий випуск продукції і вартісними, характеризуючими випуск продукції в грошовому вираженні.

До вартісних показників відносяться:

1. Товарна продукція – готова продукція, призначена для реалізації.

ТП = ГП + ПФ + В + О + К_р

ГП – готова продукція, минула ОТК і готова до відвантаження;

ПФ – напівфабрикати для реалізації «на сторону»;

В – послуги промислового характеру;

О – устаткування власного виготовлення;

К_р – капітальний ремонт, що виконується господарським способом.

Коефіцієнт товарної продукції визначається по наступній формулі:

N_т =

де Цi – оптова ціна виду продукції (без ПДВ і акцизів), Q_i – кількість i-ой продукції.

2. Валова продукція – включає всю продукцію, проведену на підприємстві незалежно від ступеня її готовності і призначення. де Ц_i – оптова ціна виду продукції (без ПДВ і акцизів), Q_i – кількість i-ой продукції.

Н_в =Н_т + (Н_к-Н_н)

де Н – залишки незавершенного виробництва: Н_н – на кінець року, Н_п – на початок року.

3. Реалізована продукція – це продукція, за яку гроші вчинили на розрахунковий рахунок підприємства. Включає ті ж елементи, що і товарна продукція, але в об'ємах фактичної реалізації. При розрахунку об'ємів реалізованої продукції враховують залишки (О) готової продукції на складі підприємства на початок і кінець року.

N_р = N_т + (О_н-О_к)

4. Чиста продукція – знов створена вартість на підприємстві. Чиста продукція – це валова продукція за вирахуванням матеріальних витрат і амортизації:

N_ч =N_в-(М+А) або N_ч=Прибуток+Зарплата

Формування виробничої програми підприємства.

Виробнича програма підприємства розробляється в наступній послідовності:

1. Фірма проводить дослідження ринку, визначає позицію товару на ринку, можливий попит і об'єм продажів.

2. На основі можливого об'єму продажів визначають об'єм продукції, що реалізовується:

N_реал=Q_продаж Ц

3. Планують об'єм товарної продукції:

N_тов=N_реал - (О_н-О_К)

4. Визначають величину валової продукції:

N_вал=N_тов+ (н_к-Н_н)

5. Зіставляють можливий обсяг випуску продукції з наявними матеріальними, фінансовими і іншими ресурсами.

Кадри підприємства і продуктивність праці.

Всі працівники підприємства підрозділяються на промислово-виробничий персонал (ППП) – осіб, безпосередньо зайнятих у виробництві або його обслуговуванні, і непромисловий персонал – осіб, що не мають відношення до випуску продукції (виробництву). У розрахунках чисельності і продуктивності праці враховують лише ППП. Спільна чисельність ППП складається з наступних категорій працівників:

Ч_ппп=Робітники+ІТП+Службовці+МОП+Учні+Охорона

Робітники – що безпосередньо впливають на предмет праці – підрозділяються на основних і допоміжних.

ІТП – інженерно-технічні працівники – що займаються організаційним, економічним і технічним управлінням підприємства.

Службовці – працівники, що виконують облікові, рахункові або аналітичні роботи, що займаються діловодством.

МОП – молодший обслуговуючий персонал.

Учні – особи, що проходять навчання прямо на підприємстві і знаходяться в його штаті.

Охорона – всі види охорони.

По ГОСТу, що діє на сьогоднішній день:

Ч_ппп=Робітники+Керівники+Спеціалісти+Службовці

Під структурою ППП розуміють процентний склад певної категорії працівників в їх спільній чисельності.

d_i= , де чi – чисельність i-ой групи працівників.

Розрахунок чисельності працівників підприємства.

При визначенні працівників розраховують їх явочну і облікову кількість.

Явочна кількість працівників – це необхідне для виконання виробничої програми кількість працівників.

Облікова кількість працівників – це число працівників, що прийняте на підприємстві і входить в кадровий список (з врахуванням осіб, що знаходяться у відрядженнях, відпусках, що виконують державні або суспільні обов'язки, відсутніх по хворобі і так далі).

Кількість робітників розраховується по обліковій і явочній кількості, працівників всіх останніх категорій – лише по обліковому.

Чисельність робітників визначається трьома методами: