1) Проста почасова;

2) Почасова-преміальна.

Баланс часу одного робітника в рік.

Показники Рік

Звіт 1997 р. План 1998 р.

1. Календарний фонд часу……………………………… 365 365

Неробочі дні……………………………… 105 103

в т.ч. святковi………………… 8 8

вихiднi……………………………… 97 95

2. Номінальний фонд часу………………………………. 260 262

Нез'явлення на роботу………………………………. 26 25

у т.ч.: чергова або додаткова вiдпустка……………. 17 17

відпуски у зв’язку з навчанням…………………………………… 0,5 0,5

відпуски в у зв'язку з родамі…………………………….. 3 3

відпуски по хворобi…………………………………… 4 3,5

виконання державних обов’язкiв 1 1

по дозволу адміністрації……………………… 0,5 -

3. Ефективний фонд часу………………………………... 234 237

Номінальна тривалість змiни………...………… 8г. 8г.

Внутрізмiннi втрати……………………………...………. 0,3г. 0,1г.

Ефективний фонд часу в змiну………………………. 7,7г. 7,9г.

4.Ефективний фонд часу одного робiтника ……………. 1800г. 1872г.

Собівартість продукції, її склад і структура.

В процесі виробництва продукції витрачаються сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата і так далі Всі ці витрати утворюють витрати виробництва (собівартість).

Собівартість – це все витрати на виробництво і реалізацію продукції. У спільному вигляді собівартість є:

С = М + А + ЗП

де М – матеріальні витрати, А – амортизація, ЗП – заробітна плата.

Собівартість є частиною ціни:

Ц = С + П + ПДВ

Зниження собівартості сприяє збільшенню чистого доходу суспільства, прибутку підприємства і формуванню бюджету. Собівартість однакової продукції на різних підприємствах може бути різною. Вища собівартість свідчить про гіршу організацію процесу виробництва на підприємстві в порівнянні з іншими.

Собівартість використовується для:

• визначення цін

• характеристики фінансового достатку підприємства

• прийняття менеджерами оперативних вирішень

Собівартість можна визначити по всій продукції, по окремих її видах, вузлах, деталях, виробничих процесах, по роботі підрозділів, ділянок, цехів.

Всі витрати на виробництво прийнято групувати по певних окремих ознаках. До основної групи витрат прийнято відносити витрати:

-по економічних елементах – всі витрати зводяться в окремі групи по їх економічній однорідності незалежно від місця їх витрачання і цільового призначення. Вони діляться на:

матеріальні витрати – вартість сировини і всіх матеріалів за вирахуванням поворотних витрат.

• зарплата.

відрахування на соціальні потреби – 38,5% від зарплати йде до позабюджетних фондів: пенсійний – 28%; соціальне страхування – 5,4%; фонд зайнятості – 1,5%; фонд медичного страхування – 3,6%.

• амортизація.

інші витрати – на ремонт; оплата відсотків за кредити; платежі за викиди в навколишнє середовище; нематеріальні активи; витрати на рекламу.

-по статтях витрат: Під статтями витрат розуміються витрати що включають один або декілька економічних елементів. Статті калькуляції враховують призначення і їх місце виникнення. Вона називається калькуляцією собівартості продукції.

Основні витрати пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції, а накладні – з обслуговуванням і управлінням підрозділів або виробництвом в цілому.

Стаття включає один простий елемент; якщо в неї входить декілька економічних елементів, то вона вважається комплексною. При численні собівартості частину витрат можна прямо віднести на конкретний виріб або вид робіт і послуг.

Номенклатура статей витрат в калькуляції собівартості продукції.

№п.п. Найменування статей калькуляції Витрати Стаття

1. Сировина і осн. матеріали основні проста, пряма

2. Вартість поворотних витрат основні проста, пряма

3. Напівфабрикати основні проста, пряма

4. Паливо і енергія на технол. цілі основні проста, пряма

5. Основна зарплата проїзв. робітників основні проста, пряма

6. Додаткова зарплата проїзв. раб. основні проста, пряма

7. Відрахування на соціальні потреби основні проста, пряма

8. Витрати на підготовку і освоєння виробництва нової продукції основні комплексна,пряма

9. Витрати на содерж. і експл. оборудов. основні комплексна, косвена

10. Общепроїзводственнi витрати накладні комплексна, косвена

Цехова собівартість = Сума 1 - 10

11. Загальногосподарські витрати накладні комплексна, косвена

12. Втрати від браку

13. Інші виробничі витрати накладні комплексна, косвена

Пряма собівартість = Цехова себестоїмость+11+13

14. Позавиробничі витрати (комерційні) накладні комплексна, косвена

Повна комерційна собівартість = Пряма собівартість +14

Витрати на підприємстві діляться також на постійних і змінних. Постійні витрати не залежать від об'ємів продукції, що випускається (орендна плата за приміщення, освітлювальна енергія, опалювання, страхові внески, зарплата адміністрації). Розмір змінних витрат пропорційний об'єму продукції, що випускається (сировина, матеріали, силова енергія, зарплата).

Витрати можуть бути постійними або змінними лише щодо їх області рельовантності. Область рельовантності – це така область, в якій витрати підкоряються одноманітній закономірності.

Розрахунок критичного об'єму продажів і визначення точки беззбитковостi.

Для кожного підприємства (особливо нового) надзвичайно поважно знати з якого моменту воно почне отримувати прибуток. Критичний об'єм продажів – це такий випуск продукції, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам. Критичний об'єм продажів визначається по наступних формулах:

Ц_од – ціна одиниці продукції. Х – критичний об'єм продажів.

C_f – постійні витрати. С_v – змінні витрати на одиницю продукції.

Ц Х = С_f + C_v Х(Ц - С_v) = С_f Ц Х - С_v Х = С_f Х =

Виручка

В итра від реалiзацii

В иручка продукцii

Д охiд

Змiннi

затрати

Собiвар

сть

проду

Постiйнi кцii

затрати

V_продаж

_{Зниження собівартості досягається за рахунок всіляких чинників. До важливих з них можна віднести:1) збільшення випуску продукції (за рахунок економії на постійних витратах).}

З_п=(

З_п=С_f

_{B1 – випуск до збільшення;}

_{B2 – новий розмір випуску продукції.}

2) зниження матеріаломісткості (досягається економія по сировині і матеріалам).

3) за рахунок випереджаючого зростання в порівнянні із зростанням зарплати (досягається економія по зарплаті).

4) за рахунок впровадження нової техніки автоматизації і механізації виробництва.

З₂= ( С₁ - С₂) В₁

С1 – собівартість одиниці продукції до впровадження заходу.

С2 – собівартість одиниці продукції після впровадження заходу.

В2 – випуск продукції після впровадження заходу.

5) зниження фондомісткості продукції (досягається економія на амортизації).

6) впровадження заходів щодо зменшення відходів і втрат.

На практиці використовуються наступні показники собівартості:

1) Кошторис витрат на виробництво.

2) Собівартість одиниці і всієї товарної продукції.

3) Показники зниження собівартості.

4) Показники витрат на гривню товарної продукції.

В_тп =

В процесі планування собівартості на підприємстві проводять наступні заходи:

1) Розробляють кошторис виробництва по елементах витрат, яка відображає всі витрати підприємства на виконання виробничої програми. Як правило, кошторис розробляють не відразу по всьому підприємству, а окремо по кожному цеху і підрозділу, і отримані дані підсумовують.

2) Визначають калькуляцію собівартості окремих видів виробів (по окремих замовленнях, комплектах, секціях, партіям і тому подібне). У допоміжних цехах, що випускають однорідну продукцію (ел. енергія, транспортні послуги і тому подібне), об'єктом калькуляції є одиниця продукції, що випускається (квт./ч., т. і тому подібне).

Калькуляція собівартості продукції здійснюється наступними методами:

— Нормативний – заснований на використанні матеріальних і трудових нормативів.

— Попередельний – застосовується в масових виробництвах, в яких продукція проходить декілька стадій обробки. Кінцева продукція є результатом її переробки по декількох стадіях.

— Позаказний – використовується на підприємствах, що випускають неповторiмi екземпляри продукції.

— Післяопераційний – застосовується, якщо товари одночасно мають спільні і індивідуальні характеристики.

Прибуток і рентабельність.

Економічний ефект – це абсолютна величина, що характеризує зміну якого-небудь показника. Економічна ефективність – це величина відносна, характеризуюча відношення економічного ефекту до витрат, що викликали цей ефект. Прибуток характеризує економічний ефект діяльності підприємства і є синтетичним показником (П=Ц–С). Основним показником прибутку є балансовий (валовий) прибуток:

П_б = П_р + П_п.р + П_в

Пр – прибуток від реалізації продукції.

Пп.р. – прибуток від іншої реалізації продукції.

Пв – внереалізаціоний прибуток.

П_{р =}(В_р-ПДВ-А)-С_п

Вр – виручка від реалізації.

А – акцизи.

Сп – повна собівартість продукції.

П_п.р.= Ц_реал - (Ц_пріобр - А_t) I_t

Розподіл прибутку.

П_б = П_р + П_п.р. +П_в

Податки (враховуючи ПДВ и акцизи)

Виплати по вiдсотках за банкiвський кредит

За рiшенням Формування страхового фонду (до 25% уставного фонду)

акцiонерних зборiв

С пецiальнi фонди (фонд раозвитку виробництва, фонд спецiального розвитку)

1) Визначається відсоток виплат по акціях (процентна ставка по дивідендах):

2) Визначається курсова вартість акцій:

Ц_рин=

Формування прибутку на західних підприємствах.

Бухгалтерський об лік

—

=

—

=

На підприємстві також визначається маржінальний дохід – це різниця між виручкою від реалізації і змінними витратами. Він дозволяє визначити долю кожного виробу у формуванні прибутку підприємства.

Грошi

В иручка вiд

р еалiзацii

П остiйнi

в итрати

Змiннi

в итрати

Об’єм продажiв

Показники рентабельності.

Показники рентабельності характеризують ефективність виробництва (його прибутковість) або ефективність випуску того або іншого виду продукції. Розрізняють наступні види рентабельності:

1) Рентабельність виробництва:

R_o =

ОС – середньорічний залишок оборотних коштів на підприємстві.

Фосн – основні фонди.

2) Рентабельність виробів:

R_i =

3) Рентабельність звороту:

R_об = 100%

Vр – зворот (об'єм реалізації).

4) Рентабельність капіталу:

R_k =

Капітальні вкладення.

Розрізняють капітальні і поточні вкладення. Капітальні вкладення міняють вартість виробничих фондів, а поточні – немає. Капітальні вкладення прямують на будівництво нових підприємств, їх розширення, реконструкцію і технічне переозброєння. На

підприємствах, що діють, ці вкладення використовуються на придбання нового і модернізацію устаткування, що діє, впровадження нових технологічних процесів, а також створення непроїзводственних основних фондів. Окрім вартості основних фондів в капітальні вкладення також включаються витрати на:

— будівельно-монтажні роботи;

— дослідницькі і проектні роботи, пов'язані з будівництвом;

— створення інфраструктури і охорону навколишнього середовища;

— втрати від ліквідації основних фондів і витрати на збільшення оборотних коштів.

При розподілі капітальних вкладень по формах приросту потужностей розрізняють:

1) нове будівництво – будівництво підприємств і споруд на нових майданах, на яких ще не вводилися виробничі потужності.

2) розширення і реконструкція – продовження будівництва на підприємстві за проектом, зміненим після введення потужностей.

3) технічне переозброєння – заміна на підприємстві машин і устаткування, транспортних засобів, вимірювальних приладів і пристроїв на нових і сучасніших.

Капітальні вкладення підрозділяють на наступні види:

1) старі капітальні вкладення – вартість основних фондів, що діють (К_ст).

2) нові капітальні вкладення – вартість нового устаткування з врахуванням транспортування, монтажу, витрат на модернізацію основних фондів, що діють, витрат на проектування, витрат на будівництво і зміну оборотних коштів:

К_н = К_заг + К_{м +}К_п + К_с О

3) К_заг = К_н + К_{використані}

К_вик – використані капітальні вкладення.

4) К_дод = К_заг – К_ст

Ефективність капітальних вкладень.

Розрізняють абсолютну ефективність капітальних вкладень, яка показує скільки прибутки отримуємо на один рубель витрат, характеризується коефіцієнтом економічної ефективності:

Е =

Показники порівняльної економічної ефективності.

Показники порівняльної економічної ефективності використовуються для вибору найбільш ефективного варіанту з декількох можливих. Показниками порівняльної ефективності є формули приведених витрат:

С + Е_н К

К + Т_н С min

С – собівартість річного випуску продукції.

Тн – нормативний термін окупності капітальних вкладень.

К-капітальні витрати по заходу.

Е_н-нормативний коефіцієнт економічної ефективності.

Найбільш ефективний варіант з декількох можливих вибирається по мінімуму приведених витрат. При цьому варіанти мають бути сопоставіми по всіх параметрах. У всіх варіантах має бути один і той же обсяг випуску. Економічний ефект від впровадження ефективнішого варіанту визначається по наступній формулі:

Е= (С₁ + Е_н К) - ( С₂ + Е_{н 2})