Інвестиційна політика підприємства.
Інвестиції – вкладення засобів в об'єкти підприємницької діяльності з метою здобуття прибули. Залежно від мети і терміну інвестиції діляться на 2 групи:
— портфельні – придбання коштовних паперів і управління інвестиційним портфелем шляхом їх куплі-продажі.
— реальні (капіталообразующие) – фінансові вкладення в конкретні проекти, пов'язані з придбанням реальних активів (устаткування, сировини, палива і тому подібне).
Реальні інвестиції діляться на:
1) інвестиції в майно (будівлі, споруди, устаткування).
2) нематеріальнi інвестиції (підготовка кадрів, реклама, дослідження, розробки).
Залежно від форм інвестиції можуть бути:
а) грошовими коштами або їх еквівалентами;
b) землею;
с) будівлями, спорудами, устаткуванням або іншим майном;
d) майновими правами, оціненими в грошовому еквіваленті (патентами, торгівельними марками, ліцензiями).
Джерелами інвестицій можуть бути:
1) власні засоби підприємства (прибуток, амортизація, страховка);
2) приваблені засоби (засоби від продажу акцій, облігацій і інших коштовних паперів);
3) позикові засоби (кредити, облігаційні позики, кредити іноземних банків і компаній, страхових суспільств і пенсійних фондів);
4) Засоби, що виділяються вищестоящими холдингами і акціонерними компаніями, а також фінансово-промисловими групами на безвідплатній основі;
5) Асигнування з федерального, регіонального і місцевого бюджетів, а також з фондів підтримки підприємства на безвідплатній основі;
6) Іноземні інвестиції, що надаються міжнародними фінансовими інститутами і організаціями різних форм власності.
Розрахунок ефективності інвестицій.
Інвестиції можуть надавати всіляку дію на діяльність підприємства. У зв'язку з цим розрізняють наступні результати інвестицій:
— економічні
— технiчнi
— соціальні
— екологічні
— політичні
Залежно від рівня оцінки ефективності інвестицій розрізняють наступні показники:
1) показники комерційної ефективності – враховують наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників.
2) показники бюджетної ефективності – відображають фінансові наслідки здійснення проекту для федерального, регіонального і місцевого бюджету.
3) показники економічної ефективності – характеризують витрати і результати, що зачіпають прямі інтереси учасників, регіону або всієї країни.
Інвестиції роблять вплив на діяльність підприємства протягом довгого часу. Оцінка витрат і результатів проводиться в межах певного розрахункового періоду, який називається горизонтом розрахунку (Т). Відрізки часу, з яких складається горизонт розрахунку, називаються кроками розрахунку. Тривалість горизонту розрахунку приймається залежно від:
тривалістi створення і експлуатації об'єкту;
терміну служби основного технологічного устаткування;
залежно від досягнення заданих характеристик прибули;
вимог інвестора.
Всі витрати при інвестуванні підрозділяються на первинних і поточних. Ціни, які застосовуються в процесі розрахунків, можуть бути:
1) Базисні – ціни, що склалися в народному господарстві на певний момент часу. Ці ціни залишаються незмінними протягом всього періоду розрахунку (Цб).
2) Прогнозні ціни – встановлюються на основі прогнозу динаміки цін і коректуються на кожному кроці розрахунку (без врахування інфляції):
Цп = Цб Іс(t,tн)
Ic(t,tн) – індекс зміни собівартості на даному кроці розрахунку t, в порівнянні з початковим періодом tн.
3) Розрахункова ціна – використовується для обчислення результатів інвестування з врахуванням інфляції, якщо розрахунки виконані в прогнозних цінах:
Цр = Цп Іи(t,tн)
Iи– індекс інфляції.
Інфляція – зростання цін в економіці або на окремий вид ресурсу.
І=
Ціни можуть виражатися в гривнях або будь-який інший стійкій валюті (ECU $, DM, ₤).
Оскільки інвестиції роблять вплив на діяльність підприємства протягом тривалого періоду часу, виникає необхідність приведення всіх витрат і результатів до єдиної цінності в початковому періоді. Це приведення здійснюється через коефіцієнт дисконтування:
t – крок розрахунку.
Е – норма дисконту, рівна нормі прибутку на капітал і що приймається інвестором самостійно.
При прийнятті норми дисконту орієнтиром служать наступні показники: відсоток по банківських депозитах, дивіденди по акціях крупних надійних фірм, рентабельність виробництва, що діє.
Ефективність інвестування проекту визначається на основі наступних показників:
1) ЧДД – Чистий Дисконтований Дохід.
2) ІП – Індекс Прибутковості.
3) ВНД – Внутрішня Норма Доходності.
4) Т – Термін Окупності.
1. ЧДД (NPV)
ЧДД
=
)
T – горизонт розрахунку.
t – крок розрахунку.
Rt – результат інвестування на кроці t.
Зt – витрати на кроці t
На практиці для розрахунків також використовують наступну формулу:
ЧДД
= 
)
Зt* - витрати на кроці t без капітальних вкладень.
К=
– дисконтування капітальних вкладень
на кроці t.
Якщо Чдд>0, то проект може вважатися ефективним.
2. ІД (PI)
ИД
= 
-
)
Якщо ИД>1, то проект вважається ефективним.
3. ВНД (IRR)
Показник внутрішньої норми прибутковості проекту (Internal Rate of Return) визначається на основі вирішення наступного рівняння:
)t
=
t
Eвн – внутрішня норма прибутковості – норма дисконту, при якій величина приведеного ефекту дорівнює приведеним капіталовкладенням.
Якщо ВНД>Е, то проект ефективний.
4. Т – мінімальний час – інтервал від початку здійснення проекту, за яким інтегральний ефект стає і надалі залишається неотріцательним:
Т
= 
Якщо,
Т 
min то проект ефективний.
Т повинен визначаться з дисконтуванням (у спрощеному варіанті дисконтування можна не використовувати).
Поряд
з цими показниками можна використовувати
і інші критерії, зокрема норму прибутку
на капітал ( Е =
) або приведені
витрати (
С + ЕнК
)
(
К + ТнС 
min).
Комерційна ефективність інвестицій.
Комерційна ефективність проекту визначається співвідношенням фінансових витрат і резервів, що забезпечують норму прибутковості, прийняту інвестором.
Е
= 
=
При цьому як ефект на i кроці виступає потік реальних грошей.
При здійсненні проекту прийнято виділяти 3 види діяльності:
1. Інвестиційна – пов'язана із зміною вартості основних фондів.
2. Операційна – пов'язана з управлінням підприємством і поточними витратами.
3. Фінансова – пов'язана з портфелем коштовних паперів.
Кожен вид діяльності характеризується припливом і відтоком грошових коштів.
Фi
=Пі(t)
-
П – приплив грошових коштів.
В – відтік грошових коштів.
Ф – результат.
Потоком реальних грошей називається різниця між припливом і відтоком грошових коштів від інвестиційної і операційної діяльності.
Ф
= 
-
)
Сальдо реальних грошей – це різниця між припливом і відтоком грошових коштів по всіх трьох видах діяльності.
Ф
= 
-
)
1. Потік реальних грошей від інвестиційній діяльності є аналогом Kt і включає наступні види доходів і витрат:
З – витрати на придбання, що враховуються із знаком “–“.
П – вступи від реалізації, що враховуються із знаком “+”.
-
№
Найменування показника
Значення
0
1
…
n
1
Земля
З/П
2
Будiвлi i споруди
З/П
3
Машини i устаткування
З/П
4
Нематерiальнi активи
З/П
5
Разом : вкладення в основной капiтал
З/П
6
Збiльшення оборотних коштiв (зворот капиталу)
З/П
7
Разом: iнвестицiй
З/П
2. Потік реальних грошей від операційної діяльності є аналогом Rt-Зt і включає наступні види доходів і витрат:
-
№
Найменування показника
Значення
0
1
…
n
1
Об’єм продажiв
2
Цiна
3
Виручка вiд реалiзацii (1*2)
4
Внереалiзацiйнi доходи
5
Змiннi витрати
6
Постiйнi витрати
7
Амортизация зданий
8
Амортизацiя будiвель
9
Вiдсотки по кредитах
10
Прибуток до вирахування податкiв (3+4-5-6-7-8-9)
11
Податки i сбори
12
Проектований чистий дохiд (10-11)
13
Амортизацiя (7+8)
14
Чистий приплив вiд операцiй
Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проекту є позитивне сальдо реальних грошей в будь-якому тимчасовому інтервалі.
Облік невизначеності і ризику.
Під невирiшенiстю розуміється неповнота або неточность інформації обумовленою реалізацією проекту. Неопределенность характеризується поняттям риски. Ризик – можливість втрати підприємцем його засобів або активів.
При розрахунку ефективності проекту прийнято враховувати наступні види невизначеності і ризику:
1. Ризик, пов'язаний з несприятливістю економічного законодавства і поточною економічною ситуацією, а також умов інвестування і використання прибутку.
2. Зовнішньоекономічний ризик (можливість закриття кордонів або введення обмежень на торгівлю).
3. Несприятливість політичної ситуації, несприятливі соціально-політичні зміни в країні або регіоні.
4. Можливість зміни валютних курсів цін і ринкової кон'юнктури.
5. Невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих.
6. Виробничо-технологічний ризик (аварії, відмови устаткування, технологічний брак).
Розрахунки риски для крупних проектів здійснюється на основі ЕММ (Економіко-математичних методів) з використанням ЕОМ, для проектів простіше – експериментальними методами.
Якщо вірогідність кожної риски відома, то очікуваний спільний ефект від інвестицій визначається по формулі математичного очікування:
Е
= 
Е – інтегральний ефект від проекту.
Еі – інтегральний ефект за i-том умови реалізації.
рі – вірогідність реалізації i-того умови.
Критерії відбору проекту.
Вибір проекту не може бути здійснений на основі одного, скільки завгодно складного формального критерію. Вибір залежить від різних і суперечливих характеристик проекту і його учасників.
До основних критеріїв відбору проектів відносяться:
— цільові критерії
— зовнішні і екологічні критерії
— критерії інвестора, що реалізовує проект
— науково-технічні критерії
— комерційні критерії
— виробничі критерії
— ринкові критерії
— критерії регіональних особливостей реалізації проекту.
Фінанси підприємства.
Фінанси – сукупність грошових коштів підприємства, а також система їх формування, розподілу і використання. Фінанси не можна ототожнювати лише з грошима, оскільки фінансовий зворот може здійснюватися і в безгрошевій формі. Наприклад, плата за устаткування, узяте в лізинг, здійснюється готовою продукцією або оплата оренди коштовними паперами.
Первинне формування фінансів на підприємстві (стартовий капітал) здійснюється у момент установи підприємства, при утворенні його статутного фонду. Його джерелами можуть бути:
— приватні накопичення
— акціонерний капітал
— пайові внески
— довгостроковий кредит
— інвестиції
— бюджетні кошти (для державних підприємств).
Фінансові ресурси підприємства
Власні і прирівняні до них засоби
— статутний фонд
- нерозподілений прибуток
— амортизаційний
фонд
— стійкі пасиви
(заборгованість підприємству)
Приваблені і позикові засоби
— емісія коштовних паперів
— кредити банків
— інвестиції
— фінансовий лізинг
Засоби, отримані в порядку перерозподіли
— державні субсидії (бюджетні)
— Засоби, отримані від корпорацій і холдингів
— страхові відшкодування
— дивіденди і відсотки по акціях і облігаціях
На кожному підприємстві розробляється фінансовий план, метою якого є забезпечення платоспроможності підприємства і його ліквідності. Розрізняють три види фінансового планування: