5. Договір страхування

Договір страхування є цивільно-правовою угодою між стра­хувальником і страховиком, що регулює їхні взаємні обов'язки відповідно умовам визначеного виду страхування.

Договір страхування як угода сторін містить взаємоузгоджені умови щодо страхування певного об'єкта. Законом України "Про страхування" передбачено певні права та обов'язки сторін при укладені договору страхування:

Обов'язки страховика та страхувальника:

Страхувальник:

• ознайомити страхувальника з умовами та правилами стра­хування;

• протягом двох робочих днів, тільки-но стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшко­дування страхувальнику;

• у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування в передбачений договором термін;

• відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку щодо запо­бігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору та ін.

Страхувальник:

• своєчасно вносити страхові платежі;

• при укладенні договору стра­хування надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для оцінки ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

• повідомити страховика про інші чинні договори стра­хування щодо цього об'єкта страхування;

• вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

• повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умо­вами страхування.

Угода про страхування досягається взаємним волевиявленням сторін. Страхувальника до укладання договору страхування спонукає страховий інтерес. Страховик, укладаючи договір, не лише реалізує страхові інтереси страхувальника, а й свої економічні інтереси, які спрямовані на поповнення ресурсів страхового фонду, збалансування страхового портфеля й отримання прибутку від укладеної угоди.

Зверніть увагу!

Договір страхування є письмовою угодою. Згідно з цією угодою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником, на користь якої укладено договір страхування.

У своїй основі договір страхування - це договір про передачу та прийняття ризику. Страховик за страхову премію зобов'язується відшкодувати страхувальнику втрати, які відбулися у зв'язку з настанням обумовленої в договорі події.

Для того, щоб домовленість було досягнуто, необхідно узгодити сторонами суттєві умови договору (розмір страхового забезпечення -страхову суму, величину страхової премії, строк страхування, умови виплати страхової суми або страхового відшкодування). Однак на практиці при наявності стандартних умов договору страхування, зафіксованих у правилах страхування, що розроблені страховиком, перелік таких істотних умов має більш вузьке тлумачення. Як правило, він зводиться до визначення страхової суми та строку страхування. Інші умови стандартних договорів страхування не узгоджуються, а в односторонньому порядку визначаються стра­ховиком на основі затверджених правил.

Правила страхування розробляються за видами страхування та містять:

* визначення об'єктів страхування

* перелік страхових випадків страхові тарифи

* визначення строків страхування

* порядок укладання договору страхування

* порядок сплати страхових премій обов'язки сторін за договором

* можливі випадки відмови у страхових виплатах

* порядок розгляду претензій за договорами страхування та ін.

Умови стандартних договорів страхування належать до категорії нормативно установлених, тобто принципи руху договору страхування визначаються законами та нормативами, часовими параметрами, які закладені в загальних правилах (умовах) страхування.

Страховик і страхувальник не можуть вносити будь-які зміни або інші умови до стандартних договорів страхування на власний розсуд.

Підставою для укладення договору є заява. Вона містить явно виражений та адресований страховику намір страхувальника укласти договір страхування на відповідних умовах. У ній обов'язково повинні бути викладені усі суттєві особливості ризику, який передбачається страхувати. Наприклад, якщо подається заява на страхування від нещасних випадків, то в ній повинні міститися дані про вік, стан здоров'я, історію родини особи, яка бажає застрахуватися. У випадку, коли у заяві йде мова про страхування майна, то повідомляється про цінність, місцезнаходження майна, характер оточуючих його предметів тощо.

Страховик, розглянувши заяву, може прийняти її або відхилити.

Підтвердженням укладення відповідного договору страхування є страховий поліс (свідоцтво, сертифікат). Він містить усі істотні умови договору страхування і видається страхувальнику.

До правил має бути додано зразок форми страхового полісу.

Принципова структура його виглядає так:

1. Найменування суб'єктів договору страхування.

2. Визначення інтересу страхування.

3. Перелік страхових випадків, при настанні яких страховик зобов'язаний

виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

4. Розмір страхової суми.

5. Розмір страхової премії (внеску, платежу) і строк її сплати.

6. Початок і кінець страхування.

7. Строк виплати страхового відшкодування та відповідальність страховика за

порушення цього строку.

Слід зазначити, що наявність або відсутність страхового полісу сама по собі не означає наявність або відсутність договору страхування.

Зверніть увагу!

Дуже суттєвим моментом є тлумачення умов полісу. Будь-які двозначні, неточні та невизначені формулювання полісу повинні тлумачитися на користь страхувальника.

Договір страхування відноситься до категорії відплатних. На практиці це виражається в зобов'язанні страхувальника сплатити страховику премію, повідомити всі істотні обставини страхового ризику, прийняти необхідні заходи для рятування застрахованого об'єкта при страховому випадку. У свою чергу, страховик зобов'язується відшкодувати заподіяні втрати страхувальнику на умовах укладеного договору страхування.

Договір страхування вступає в силу не з моменту досягнення сторонами угоди про страхування, а після сплати відповідної страхової премії (першого внеску), передбаченої угодою сторін таким чином:

• При безготівковому розрахунку - з нуля годин того дня, в який страховий платіж (або його перша частина) надійшов на рахунок компанії;

• При розрахунку готівкою - з нуля годин того дня, в який сплачено страховий платіж (або його перша частина);

• При відновленні договору до закінчення строку попереднього договору - з моменту закінчення його дії.

Страховий внесок може сплачуватися на виплат за умовами, які визначає кожна страхова компанія самостійно. Такі подробиці переважно є комерційною таємницею.

Постійним клієнтам компанія може надавати пільги при укладенні договору на новий строк (відстрочка платежу, зниження страхового тарифу тощо).

Договори страхування можуть укладатися з громадянами та юридичними особами і передбачати виконання зобов'язання на користь третьої особи, а не страхувальника. Так, наприклад, у договорі страхування від нещасного випадку може бути передбачено, що в разі смерті застрахованого страхова сума підлягає виплаті особі, яку страхувальник зазначив в договорі.

Зверніть увагу!

Страхувальник і страховик повинні суворо дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договорами страхування. Страховик виплачує страхове відшкодування лише після того, як повністю будуть встановлені причини та реальний розмір збитку.

Схема взаємодії сторін договору страхування

Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою, наприклад, аварійним комісаром у формі, що визначається страховиком.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми або страхового відшкодування у випадках:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір

страхування, спрямованих на настання страхового випадку;

2) скоєння страхувальником або іншою особою, на користь якої укладено договір

страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт

страхування;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим

страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків тощо.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін не більший, ніж передбачено правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Між страхувальником і страховиком можуть виникати роз­біжності з різних питань. Суперечки з приводу договорів страхування розглядаються у встановленому законом порядку: або за взаємною згодою, або за рішенням суду (арбітражу). У випадку, якщо страхувальник не згоден з розміром відшкодування збитку, він має право (за умови, що це не встановлено правилами страхування) призначити свого експерта, який має відповідну кваліфікацію та право на експертну діяльність. Експерти страховика й страхувальника в цьому випадку разом розглядають результати експертизи щодо розміру компенсації. Якщо вони не приходять до згоди, то справа розглядається згідно з чинним законодавством.

Страхувальник має право пред'явити претензію страховику для одержання компенсації за договором протягом строку давності, встановленого законодавством.

Рух договору страхування дуже складний процес. Для того, щоб реалізувати його, слід добре знати складові цього процесу і забезпечити їхню погоджену взаємодію.

Механізм руху договору страхування враховує:

* ціль укладення договору;

* принципи страхування;

* об'єкти, які підлягають страхуванню і які ним не охоплюються ;

* ознаки та перелік страхових подій;

* права й обов'язки страховика та страхувальника;

* фінансові показники договірних відносин;

* часові межі початку та кінця реалізації договору;

* порядок вирішення суперечок.

Етап супроводження договору страхування в діяльності страховика розтягнутий у часі і має ряд суттєвих ознак. Так, укладення та підписання договору страхування, що є почасти формальною процедурою, у випадку, коли страхові платежі можуть вноситися не одноразово, а щоквартально, щомісячно і т.п., у подальшому може принести ряд проблем. Розтягнуті у часі внески вимагають від страховика постійного контролю з використанням інформації з бухгалтерії, спілкування з клієнтом, контролю за сплатою першого внеску і початком страхового захисту, нагадування про наступний внесок тощо.

Окремі страхові компанії пропонують такий порядок про­ходження договору страхування:

• попередня домовленість про умови страхування, визначення виду та умов страхового захисту, тарифів;

• оформлення договору (після письмової заяви від клієнта) та оформлення інших документів, що характеризують ризик;

• запис у книзі реєстрації договорів, виписка облікової картки;

• доробка та уточнення умов договору (якщо необхідно) з урахуванням побажань клієнта;

• остаточне погодження умов договору з урахуванням змін, що внесені клієнтом і прийняті працівником страхової компанії;

• підписання договору;

• передача інформації про договір у компанію (з філії);

• визначення необхідності у перестрахуванні*;

• пропозиції щодо перестрахування;

• контроль за надходженням платежу;

• інформування та надання копій за запитами, архівна обробка договорів, облікових карток і т.д.

Крім цього, супровід договору передбачає здійснення не менш важливих заходів для регулярного контролю за об'єктом страхування щодо:

• виконання клієнтом своїх обов'язків з дотримання норм безпеки, своєчасного виявлення та усунення передумов для страхового випадку;

• своєчасного знаходження можливих тенденцій у характері ризику (наприклад, заміна маршруту транспортування застрахованого вантажу);

• систематичного одержання інформації (наприклад, про причини затримки перевезення застрахованого вантажу);

• відслідковування стану та якості послуг, які надаються клієнтові третьою стороною за дорученням страховика (наприклад, медичними установами при медичному страхуванні).

Договір страхування може бути укладено на будь-який строк, за домовленістю сторін, що передбачено чинним законодавством і зумовлено багатьма факторами (метою, з якою укладається договір страхування, видом і формою проведення страхування, плато­спроможністю страхувальника тощо).

Дія договору страхування припиняється за згодою страхувальника та страховика, а також у разі:

1) закінчення терміну його дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи;

5) смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;

6) ліквідації страховика в порядку, передбаченому законодавством України;

7) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним тощо.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

У випадку відсутності страхової події протягом періоду страхування страховик може в порядку послуги інформувати про це клієнта, запрошуючи його до подальшого співробітництва, і вносити відповідну інформацію до банку даних, у першу чергу - для фінансово-економічних і актуарних підрозділів.

Висновки

Вітчизняний страховий ринок поступово формується і розвивається та є невід'ємною та важливою складовою ринку фінансових послуг.

Умови існування ринку обумовлюють його основні принципи та функції. Значний вплив на динаміку вітчизняного страхового ринку здійснює страхове законодавство. Встановлені Законом України "Про страхування" вимоги до страховиків щодо величини статутних капіталів дають можливість підвищити гарантії виконання ними своїх зобов'язань, збільшити обсяг внутрішнього страхового ринку.

Однією з основних дійових осіб на страховому ринку України є страхові посередники. Це ринковий фільтр, через який проходять усі страхові продукти, своєрідна гарантія того, що клієнт може одержати повний спектр пропозицій щодо необхідної йому послуги.

Входження страхових компаній України в систему світової конкуренції висуває на перший план проблему організації та впровадження маркетингу як складової частини діяльності страхової компанії.

Маркетинг у страховій справі із сучасного незалежного інструменту, який бере участь у розробці страхового продукту та організації збуту, повинен стати інтегрованою частиною будь-якої сторони діяльності страхової компанії.

Зобов'язання страхувальника й страховика в процесі їхніх взаємовідносин регламентує договір страхування, в якому вони виступають основними сторонами.

Договір страхування може бути укладено при посередництві страхового агента або страхового брокера.

Становлення інституту брокерства в нашій державі, проведення маркетингових досліджень у страховому бізнесі та застосування у страховій практиці змісту, порядку й контролю діючих страхових договорів, а також аналіз статистичних даних, свідчать про те, що страховий ринок України набуває цивілізованих форм.