Висновки
Грошовий обіг страховика більш складний, ніж у інших суб'єктів господарювання і включає до себе два відносно самостійні грошові потоки: обіг коштів, що забезпечують страховий захист, і обіг коштів, пов'язаний з організацією страхової справи. З метою отримання доходу від використання фінансів, що є в тимчасовому його розпорядженні, страховик здійснює інвестиційну діяльність.
Страхова компанія має кілька джерел доходів: від страхових операцій, які формуються на основі страхових премій, отримуваних страховиком; доходи від інвестиційної діяльності та інші доходи.
У процесі розподілу коштів страхового фонду формуються витрати страховика, склад і структуру яких визначають два взаємопов'язаних процеси: погашення заборгованості перед страхувальниками та фінансування діяльності страхової організації.
Шляхом співставлення обсягу фактичних доходів і витрат страховик визначає фінансовий результат своєї діяльності, який включає два елементи: прибуток (збиток) страховика та приріст (зменшення) резерву внесків. Потреба страхової організації у прибутку визначається специфікою діяльності в умовах ринку. Обґрунтований аналіз фінансових показників дає змогу страховим компаніям будувати свою стратегію та визначати своє місце на страховому ринку.
Згідно з чинним податковим законодавством, так само як інші суб'єкти господарювання, страхові компанії сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки та збори.
Тема 13. Фінансова надійність страхової компанії
1. Поняття фінансової надійності страховика та її значення.
2. Платоспроможність страховика та умови її забезпечення.
3. Інвестиційна діяльність страховиків.
4. Превентивна діяльність страхових компаній.
розуміння особливостей фінансово-економічної діяльності страховика;
опанування загальними поняттями фінансово-економічної діяльності страховика;
оволодіння методикою визначення рівня платоспроможності, надійності та ефективності діяльності страховика;
Після вивчення теми студент повинен знати:
склад активів та фінансових ресурсів страховика;
склад резервів страховика;
умови збереження платоспроможності страховика;
порядок формування та використання фондів і резервів страховика;
порядок розміщення страхових резервів в Україні;
вміти:
розраховувати рівень платоспроможності страховика;
визначати ефективність діяльності страховика;
обирати „свою" страхову компанію.
Міні-лексикон:
фінансова надійність, власні кошти страховика, страховий портфель, платоспроможність, ліквідність, запас платоспроможності, вільні резерви, централізований резервний фонд, фонд страхових гарантій, резерви страхові, резерви технічні, резерви премій, резерви збитків, резерв коливань збитковості, резерв катастроф.
1. Поняття фінансової надійності страховика та її значення
Становлення страхового ринку України, створення страхових компаній згідно з нормами, що наближені до міжнародних, збільшують вимоги до їхньої фінансової надійності. В умовах ринку страхова компанія активно включена в інвестиційний процес, бере участь у різноманітних фінансових відносинах, а відтак, вона повинна бути фінансове надійною.
Діяльність страховика складається з кількох елементів: здійснення страхових операцій та звичних для будь-якого суб'єкта господарювання функцій (фінансування власної діяльності, одержання кредитів, розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо), інвестування фінансових ресурсів.
Зобов'язання, пов'язані зі страховим ризиком, теоретично мають виконуватися за рахунок коштів страхового фонду. Однак, беручи до уваги при розрахунку тарифу страхові фактори, страховик не може з такою ж точністю передбачити вплив ринкових факторів (коливання цін на страхові продукти, кон'юнктура ринку тощо). Внаслідок цього в реальній страховій діяльності можливі ситуації, коли страховику необхідні додаткові кошти для виконання своїх зобов'язань. Фінансовою гарантією надійності страховика є власний капітал, який за економічним змістом є вільними від зобов'язань коштами страхової компанії.
Історична законодавча довідка.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про страхування'величина статутного фонду визначалася в розмірі $5 тис.Законом "Про страхування" (редакція 1996 р.) мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлювався в ! сумі, еквівалентній 100 тис. евро за обмінним курсом і валют в Україні, а для страховиків, створених за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян - у сумі,
еквівалентній 5OO тис. евро.
Програмою розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 pp. було передбачено підвищення мінімального розміру статутного капіталу з 1 червня 2001 р. - до 500 тис. євро, з 1 січня 2003 р. — до 1 млн евро. Для страховиків, які здійснюють страхування життя з 1 січня 2002 р. - до 750 тис. євро та з 1 січня 2003 р. - до 1,5 млн євро.
Ситуація з різким ростом статутних фондів страховиків підтверджує необхідність існування на страховому ринку нашої держави потужних, фінансове надійних страхових організацій, що повинно зробити привабливою для інвестування цю галузь народного господарства. Усвідомлення страховиками значення нарощування фінансових потужностей необхідне для безумовного виконання страхових зобов'язань.
Висока частка статутного фонду в загальній величині власних коштів страховика розглядається як позитивна характеристика фінансового стану компанії.
Фінансову надійність страхової компанії можна визначити як такий стан (кількість і якість) її фінансових ресурсів, який забезпечує платоспроможність і подальший розвиток страхової організації в умовах ринку.
Як відомо, при страхуванні спочатку передбачається сплата страхової премії, а через деякий час - надання страхової послуги у вигляді виплат страхового відшкодування. Час сплати премії та виплати відшкодування не співпадають. Через те страховик повинен акумулювати значні кошти в такому розмірі, щоб їх у будь-який момент часу повинно бути достатньо для виконання страховиком умов договору страхування. А для цього необхідно акумулювати страхові платежі, що визначаються на підставі тарифів.
Основні принципи тарифної політики в галузі страхування були розглянуті в темі "Страхові ризики", але доцільно нагадати, що страховик прагне вирішити подвійне завдання:
1) => при мінімальних тарифах, доступних для широкого кола страхувальників
2) => забезпечити достатній обсяг страхової відповідальності
Якщо тарифну ставку розраховано правильно, то
За допомогою обґрунтованих страхових тарифів забезпечується оптимальний розмір страхового фонду. Чим вища вірогідність того, що створений страховиком фонд виявиться достатнім для виконання своїх страхових зобов'язань (виплати страхового відшкодування), тим вищою є фінансова стабільність страховика.
Серед внутрішніх факторів важливим є збалансованість страхового портфеля як показник надійності.
Пригадаємо, що страховий портфель характеризується
кількістю діючих страхових договорів
числом застрахованих об’єктів
розміром сукупної страхової суми
Зверніть увагу!
Страхова компанія повинна прагнути до створення стабільного страхового портфеля шляхом укладення якомога більшої кількості договорів.
Однак в реальних ринкових умовах процес формування страхового портфеля знаходиться під впливом ряду факторів -економічних, юридичних, психологічних, які ускладнюють його реалізацію. Так, наприклад, бажано, щоб портфель страховика складався з великої кількості приблизно однакових за розміром ризиків. Недотримання цієї умови може стати причиною того, що при настанні навіть одного страхового випадку страхова компанія може стати банкрутом. Структура ж страхового портфеля складається під впливом асортименту страхових послуг*.
При аналізі страхового портфеля слід звернути увагу на його:
динамічність (характеризується співвідношенням між договорами, які вже закінчуються, і новими договорами)
однорідність (за обсягом страхової суми об'єктів згідно з відповідною їй сукупністю ризиків)
Практика зарубіжного страхування підказує:
І хоча мета функціонування їх одна - підвищити надійність страхового ринку взагалі, організаційно-правові форми та функції -різні.
При аналізі фінансової надійності страховика розглядають дві сторони його економічного потенціалу:
майновий та фінансовий стан страхової компанії характеризується:
величиною, складом і станом довгострокових активів і змінюється за рахунок різних факторів, головний з яких - досягнуті за минулий період фінансові результати;
досягнутими за звітний період фінансовими результатами, і, крім того, описується деякими активними та пасивними статтями балансу, співвідношенням між ними
Фінансовий стан може бути охарактеризовано як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу. У першому випадку говорять про ліквідність і платоспроможність компанії, у другому - про її фінансову стабільність.
Обидві сторони економічного потенціалу компанії взаємопов'язані, їх враховують при аналізі та визначенні напрямів покращання фінансової надійності страхової компанії.