Метою навчання економіки в школі є:

1. Ознайомлення учнів з основами економічних знань.

2. Розвиток в учнів умінь і навичок конструктивно-критичного мислення та аналізу економічних подій.

3. Виховання у школярів свідомого відповідального ставлення до своєї майбутньої ролі як раціонального споживача, ефективного виробника, компетентного інвестора, працівника чи роботодавця тощо.

Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Економічна культура передбачає формування у школярів-студентів моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, оновлення технологічних процесів, підвищення продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

4. Отримання учнями досвіду прийняття раціональних економічних рішень та відповідальної економічної поведінки.

5. Формування в учнів основ економічної свідомості та економічного мислення.

Економічна свідомість — знання основних законів економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

Чинником економічної свідомості є економічне мислення: здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.

.Отже, завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних еко­номічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведі­нку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.

4. Нормативно-правова база вивчення економічних дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах.

Нормативно-правовою базою вивчення економічних дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах є, насамперед,:

• Закон України «Про освіту»,

• Закон України «Про загальну середню освіту»,

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від 27.08.2010 р. № 778,

• Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392.

Поняття Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти

Поняття Державного стандарту визначено у ст.. 15 Закону України «Про освіту». Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освяти.

Державні стандарти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

У преамбулі до Державного стандарту загальної середньої освіти записано:

1. Державний стандарт – це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави уїї досягненні громадянами.

2. Стандарт регулює відносини суб’єктів освітнього процесу (державних органів управління освітою, закладів освіти, учнів, їх батьків або повноважних їх представників, педагогічних працівників, громадськості тощо) щодо його розробки запровадження і дотримання.

Стандарт визначає:

• структуру змісту загальної середньої освіти, яка встановлює загальнообов’язкову (інваріанту) та змінну (варіативну) його складові за ступенями навчання у загальноосвітніх закладах;

• національний базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи, який дає цілісне уявлення про змістовий склад загальної середньої освіти за галузями знань та їх співвідношення, окреслює обсяги (нормативи) навчального досягнення учнів та його розподіл за освітніми рівнями і роками навчання;

• обов’язковий мінімум навчання з кожної освітньої галузі, що входить до державного компонента;

• обов’язкові результати навчання на різних рівнях (початкова, базова та повна загальна середня освіта);

• компетенцію і взаємну відповідальність учасників освітнього процесу, державні гарантії в одержанні загальної середньої освіти та контроль за дотриманням державного стандарту;

• порядок внесення змін до державного стандарту загальної середньої освіти.

Стандарти освітніх галузей, які обумовлюють їх змістовне наповнення (обов’язків мінімум змісту освітньої галузі, що входить до державного компонента, та обов’язкові результати навчання, що відповідають різним освітнім рівням – початкової, базової та повної середньої освіти) є самостійними документами, що становлять складову даного стандарту.

Державний стандарт з економіки є складовою освітньої галузі «Суспільствознавство». Стандарт шкільної економічної освіти визначає мінімально необхідний обсяг знань з врахуванням віку учнів, обсягу допустимого навчального навантаження школярів та вимог щодо рівня засвоєння ними цих знань, набуття певних умінь та навичок.

Стандарт економічної освіти передбачає вивчення загальних економічних явищ, притаманних економікам різних країн. В той час він забезпечує спрямування на реальні проблеми розвитку української економіки, на її майбутні потреби.

На підставі даного стандарту можуть розроблятися різноманітні навчальні програми, створюватися підручники, навчальні посібники та інші методичні матеріали, в яких реалізуватимуться сучасні педагогічні концепції та ідеї.

Стандарт дає можливість формувати навчальні економічні програми з максимальним урахування інтересів і потреб дітей, батьків, регіональних особливостей, рівня підготовленості та віку школярів.

Стандарт має трьохрівневий підхід, що передбачає послідовність та безперервність економічної освіти школярів. Спадкоємність знаходить вираз в лінійно-циклічний структурі курсів.

1-4 класи – початкова школа;

5-9 класи – основна школа;

10-11 класи – старша школа

Вибір року початку навчання та його термін залишається за складом освіти.

При вивченні економіки у 1 – 4 класах діти отримають початкове уявлення про навколишнє економічне середовище. Відбувається формування первинної економічної культури та освіченості.

На цьому етапі вивчення економіки навчання може здійснюватись як на окремих кроках, так і в інтегрованому вигляді.

У 5 – 9 класах має відбуватися:

• послідовне розширення економічного кругозору учнів, передбачає подальше вивчення економічних понять;

• нагромадження нового досвіду у самостійному прийнятті виважених економічних рішень у процесі вибору;

• висвітлення зв’язав, які існують у ринковій економіці між людиною (дитиною), родиною, державою;

• розуміння основних впливів економічного середовища на діяльність підприємця, споживача, виробника, інвестора, роботодавця, свідомого громадянина;

• здобуття вмінь та навичок застосовувати отримані знання для аналізу різноманітних подій економічного життя;

• набуття досвіду роботи з періодичною економічною літературою.

Економічна освіта учнів у 10-11 класах передбачає:

• поглиблене засвоєння комплексу універсальних економічних категорій та законів;

• здобуття досвіду роботи із спеціальною літературою, комп’ютером тощо;

• оволодіння навичками робити економічно аргументовані висновки замість емоційних;

• надбання досвіду планування свого подальшого життя: освіти, праці, кар’єри, наукової діяльності тощо.

Матеріал економічних дисциплін у загальноосвітніх середніх закладах включає наступні блоки:

І. Людина як суб’єкт економічних відносин.

Блок включає наступні питання:

• економічні потреби та інтереси,

• класифікація потреб,

• блага, корисність,

• товари і послуги,

• альтернативна вартість, сутність економічних рішень,

• домогосподарство як економічний суб’єкт,

• споживання.

ІІ. Господарювання і виробництво.

Блок включає наступні питання:

• підприємництво; підприємницька діяльність та її види,

• підприємство і власність,

• ринкові установи тощо.

ІІІ. Економіка України.

Блок включає наступні питання:

• моделі економічних систем,

• функціонування економіки як цілого,

• національне виробництво,

• система національних рахунків,

• економічний цикл, зайнятість, безробіття,

• грошово-кредитна політика,

• податкова система,

• держава і сучасний ринок,

• економічний потенціал України, її місце серед інших країн.

ІV. Світове господарство.

Блок включає наступні питання:

• світове господарство,

• міжнародна торгівля.

• міжнародні валютні відносини,

• глобалізація світової економіки,

• міжнародна економічна інтеграція,

• зовнішньоекономічні зв’язки України.