Уживання прикметників у наукових текстах

Так уживають	Так правильно
Високоосвідчений Вживання у більш вужчому значенні Сприйнятний Таке припущення — вірогідне Учбовий заклад Учений ступінь	Високоосвічений Вживання у вужчому значенні Сприйнятливий Таке припущення — імовірне Навчальний заклад Науковий ступінь

Слід звертати увагу на значення певних прикметни­ків. Так, здатний — це спроможний, такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити: аспірант здат­ний виконувати експериментальне дослідження; здіб­ний означає «обдарований, такий, що має здібності»: здібний аспірант. Загальноприйнятий — це визнаний усіма, узвичаєний, натомість загальноприйнятний — такий, якого всі можуть визнати і прийняти.

Числівник. Однозначні числа, які не мають поси­лань на одиниці виміру, у науковому тексті записують словами, складні і складені кількісні, дробові числів­ники— цифрами.

Порядкові числівники часто використовують на по­значення часу. Утворюючи такі сполуки, потрібно пра­вильно підбирати прийменники (о (об), пів, на, до, за): о сьомій годині, пів на дванадцяту, пів до восьмої, трид­цять хвилин на третю, за двадцять чотирнадцята, п'ятнадцять до сьомої. Половину години передають за допомогою двох прийменників — на і до: пів на десяту, пів до десятої. У межах першої півгодини час познача­ють такими мовними конструкціями: п'ять хвилин на восьму, чверть на п'яту, десять на другу, двадцять на четверту; другої — за п'ятнадцять восьма, за чверть години дев'ята. На питання типу «О котрій годині засі­дання вченої ради?» варто відповідати, додавши при­йменник о («О пів на одинадцяту» ) чи об («Об одинад­цятій годині» ). Коли йдеться про кількість часу, витрачену на якусь роботу чи дію, послуговуються кількісни­ми числівниками: «Пленарне засідання триватиме з десятої ранку до чотирнадцятої дня» або «Обговорення триватиме півтори години».

Уживання порядкового числівника другий у значен­ні прикметника інший створює враження віддаленості. Не прийнято використовувати в наукових творах не­означено-кількісні числівники {багато, мало, чимало, кільканадцять, декілька), а також збірні {двійко, троє, обидва, обоє).

Особливості використання деяких числівників пода­но в табл.1.13

Таблиця 1.13

Використання числівників у наукових текстах

Так уживають	Так правильно
Більше ста опитаних Підвищується у два рази У 20 столітті Одна третина учнів Півтора мільйони гривнів У тисячу дев'ятисот шестидесятому році Двохрічна перерва Тривав протягом кількох днів	Понад сто опитаних Підвищується вдвічі У XX столітті Третина учнів Півтора мільйона гривень У тисяча дев'ятсот шістдесятому році Дворічна перерва Тривав кілька днів

Із числівниками два, три, чотири іменники вжи­вають у називному відмінку множини {три студен­ти, чотири студенти), із числівниками п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять — у формі родового відмін­ка множини: шість монографій. Типовою помилкою у наукових текстах є використання числівникових сполук зі словом раз типу два і п'ять десятих рази. Слово раз відмінюється як мільйон, мільярд. З дробо­вими числівниками слід уживати раза (два і п'ять десятих раза).

Займенник. Ця частина мови маловживана в науко­вому тексті. Не слід використовувати займенники я, ти. Займенником ми послуговуються, коли необхідно представити думку певної групи людей, однак частіше він функціонує у сполуках на нашу думку, на наш, погляд. Займенник ви вживають в усному і писемному науковому мовленні для вираження поваги, пошани і ввічливості: Прошу Вас, шановний колего...; Хотілося б почути Вашу думку стосовно цього... :

Не завжди етичне в науковому мовленні викори­стання займенників він, вона, вони. Присутню на засі­данні особу потрібно називати на ім'я і по батькові чи за прізвищем. Поширена форма викладу від 3-ї особи: автор доводить, майстер слова наголошує, вчений роз­глядає.

В українській науковій мові послуговуються вказів­ними займенниками цей, той, такий з прийменника­ми, що визначають логічні зв'язки між частинами висловлювання: в тому випадку, з цією метою. Ужива­ють також означальні займенники інший, увесь, запе­речний жоден, натомість не доречні в науковому тексті неозначені займенники щось, дещо, що-небудь.

Особливості використання деяких займенників подано в табл. 1.14.

Таблиця 1.14

Використання займенників у наукових текстах

Так уживають	Так правильно
3 других лабораторій Ні одного разу Їх науковий керівник Моє особисте враження Виявили свої здібності Ні в якому разі Однією і тією ж мовою	3 інших лабораторій Жодного разу Їхній науковий керівник Особисте враження Виявили власні здібності У жодному разі Тією самою мовою

Щодо займенників їх і їхній український письмен­ник Борис Антоненко-Давидович зауважує, що займен­ник їх звичайно є родовим або знахідним відмінком множини від займенника вони. Він трапляється іноді й у функції присвійного займенника, тотожного до за­йменника їхній. Щоб уникнути зайвого паралелізму, який створює плутанину, в усному і писемному мовлен­ні варто використовувати присвійний займенник їхній.

Дієслово. Усне і писемне наукове мовлення харак­теризується значною кількістю дієслівних форм. Інфі­нітив має форму на -ти (починати, виконувати); закін­чення -ть переважає в розмовному мовленні.

Більшість дієслів у наукових текстах функціонує у формі теперішнього часу, що виражає значення констатації факту: розглядається, спостерігаються, виявля­ються, існують, відбуваються.

Рідковживані в науковому мовленні форми дієслів 1-ї та 2-ї особи однини (виконую, простежую, пишеш., конспектуєш, доповідаєш), натомість у відгуках і виступах використовують форми 1-ї особи множини: Відзначимо струнку і достатньо продуману структу­ру роботи; Цінність дисертації вбачаємо в наявності «наскрізної» ідеї.

Поширеними в наукових текстах є різновидові дієсло­ва дійсного способу (охарактеризувати, інтерпретува­ти, мотивувати, доводити, вважати), рідше вживають умовний спосіб. Не доречні дієслова наказового способу.

Багато дієслів у науковому стилі виконує роль зв'яз­ки: бути, стати, слугувати, вважатися, характеризу­ватися. Наприклад: Згодом слово «суржик» набуло метафоричного значення та стало вживатися на по­значення чиєїсь безнадійно скаліченої української мови...

Недоконаний вид у текстах фахового спрямування переважає у складених формах (будуть проводитися, буде здійснюватися), доконаний вид утворюється за допомогою префіксів (відвідати, започаткувати).

Характерні для наукових текстів стійкі дієслівно-іменникові сполуки (брати участь, дотримуватися вимог, надавати слово, ставити запитання), інфіні­тиви у поєднанні з модальними словами (необхідно від­значити, слід наголосити, у попередньому розділі було розглянуто, подібне вирішення питання є доцільним).

Переклад дієслів у наукових текстах часто залежить від безпосереднього контексту (табл. 1.15).

Таблиця 1.15