1.4. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури науковця

Однією із складових наукової мовної культури нау­ковця є лексикографічна компетенція. Вона охоплює мотиваційний, емоційно-естетичний, когнітивний, операційно-діяльнісний компоненти.

Мотиваційний та емоційно-естетичний компоненти передбачають сформованість стійкої усвідомленої потреби, емоційно-оцінного ставлення та інтересу в опануванні здобутків української лексико­графії, переконаності в суспільній значущості знань з лексикографії, бажання здійснювати лексикографіч­ний науковий пошук, вироблення мовного смаку шля­хом розширення філологічного кругозору, професійно­го задоволення від виконуваної діяльності. Важливе значення при цьому мають духовні цінності, глибина лексикографічних мовних знань особистості.

Когнітивний компонент становлять знання типів словників, праць українських лексикографів, особливостей словникової статті, її своєрідності у слов­никах різних типів, а також професійної лексикогра­фічної роботи з текстом.

Складовими операційно-діяльнісного ком­понента є вміння і навички оперувати набутими лек­сикографічними знаннями у професійній діяльності: сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх з погляду нормативності, відповідності сфері й ситуації спілку­вання; з'ясовувати роль синонімічних, антонімічних, фразеологічних, орфоепічних, орфографічних та інших словників у формуванні мовної культури особистості; здійснювати порівняльний аналіз словників, володіти навичками збирання та оброблення лексикографічного матеріалу, у т. ч. комп'ютерного, укладати власні словники-довідники тощо.

Важливим шляхом формування складових лексико­графічної компетенції є ознайомлення із здобутками від­повідної науки. Постійні лексичні зміни в мовній системі і необхідність їх ефективної фіксації зумовлюють пере­гляд і збагачення чинної класифікації лексикографії. Увиразнюються теоретична і практична лексикографія, теорія лексикографії і навчальна лексикографія, дина­мічно розвиваються комп'ютерна і корпусна лексикогра­фія. Зростає значення металексикографії (галузь лекси­кографії, до компетенції якої належать осмислення суті, змісту, завдань та структури лексикографії; з'ясування методів, принципів та методик лексикографічного опису мовної системи; вироблення засад лексикографування мовного матеріалу; окреслення системи та структури словника залежно від його мети, типу і жанру; розро­блення метамови словника; дослідження функцій слов­ника; історія лексикографії), окреслюється адресна спрямованість лексикографічної продукції: для широко­го кола носіїв мови; тих, хто вивчає українську мову як іноземну; філологів, учителів, учнів тощо.

Головним об'єктом лексикографії є словник.

Словник — зібрання слів (словосполучень), розташованих у пев­ному порядку, із супутніми Поясненнями залежно від призначення.

Енциклопедичні словники зосереджують увагу на понятті, подають інформацію про ті чи інші явища дійсності, країни, події, лінгвістичні — акцен­тують на значенні слова. Водночас лексикографи наголо­шують на прозорості межі між цими видами словників.

Кожний словник залежно від призначення і функ­цій — загальномовний чи спеціальний, одномовний чи перекладний, нормативний, вибірковий, генетичний - допомагає вибудувати текст й адекватно сприймати від­повідні елементи в ньому. Зокрема, коли виникають проблеми стосовно розуміння значення слова в тексті, вагання у правильності його використання в мовленні, слід звертатися до тлумачного, або комплексно­го, словника, в якому слово розкрито в нерозривній єдності парадигматичного, синтагматичного і дерива­ційного аспектів. Робота з тлумачним словником заго­стрює сприйняття і розуміння глибинного смислу слова. Сьогодні у тлумачних словниках, укладених на основі 11-томного радянського видання, усунуто ідеоло­гічно маркований ілюстративний матеріал, зафіксовано нові слова, які з'явилися в останні десятиліття, розши­рено основні функції (наукову, систематизаційну, нор­мативну, тлумачну), створюється єдина система засобів стилістичної характеристики.

Робота з етимологічним словником дає змогу поглибити складові лексикографічної культури, з'ясувати походження лексем, розширити уявлення про духовно-матеріальну культуру різних регіонів України. Збагатити мовний потенціал допомагають синоніміч­ні, антонімічні, фразеологічні словники, словники епітетів, іншомовних слів та ін. Орфоепічний і орфографічний словники засвідчують правописні стандарти і норми вимови.

Професійна діяльність зумовлює ознайомлення з термінами відповідної науки, оволодіння термінологіч­ним мінімумом, отже, звернення до термінологіч­них словників (подано інформацію про терміни), що уможливлює також розвиток мовнотермінологічної компетенції, зокрема завдяки «Українсько-російсько­му словнику наукової термінології» (2004) за редакцією Л. Симоненко. На формування лексикографічної і вод­ночас мовнокомунікативної компетенцій спрямований перший в українській лексикографії «Словник термінів міжкультурної комунікації» (Ф. Бацевич, 2007). У ньому подано терміни комунікативної лінгвістики, що відображають процес вербального і невербального спіл­кування людей, які належать до різних національних лінгвокультурних спільнот.

На сьогодні активізувалися процеси семантичного розширення або звуження значення лексичних оди­ниць. Так, маргінес (марґінес) крім семантики «берег, поле книжки, зошита тощо» в сучасній українській публіцистиці функціонує у значенні «узбіччя цивіліза­ції, прогресу; глуха, відстала провінція». Лексему фун­дація вживають у значеннях: «пожертвування коштів на заснування чого-небудь; фонд; установа, організація (благодійницька); товариство, спілка». Увиразнюються питомі українські словотвірні ознаки: комп'ютерний;, випереджувальний та ін.

Характеристика слова, особливо його стилістичних ознак, створення лексикографічного портрета слова чи групи слів потребують звернення до словників різних типів і різних баз даних. Це стимулює розвиток корпу­сної (електронної) лексикографії, отже, зумовлює впро­вадження до лексикографічної компетенції сучасного користувача інформаційно-комп'ютерної складової.

Корпусна (лат. соrриs — організація, основа) лексикографія (грец. lехікоп — словник і grарho — пишу) — галузь вивчення мови на основі текстів сучасної мови з постійним використанням комп'ютера для аналізу, збереження і опрацювання лексикогра­фічної інформації.

Корпусна лексикографія дає змогу постійно збіль­шувати кількість лексичних одиниць, не очікуючи чер­гового перевидання словника, значно економлячи час і матеріальні ресурси. Електронні словники забезпечу­ють збереження великого обсягу інформації за рахунок використання гіперпосилань, мають ефективну систему пошуку (повнотекстовий пошук, одночасний пошук у кількох словниках, швидкість пошуку). Крім того, можна постійно відбирати й упорядковувати словнико­вий матеріал. Спробою корпусної лексикографії є елек­тронна енциклопедія «Українська мова» як додатковий засіб до друкованого варіанта (К., 2000), створеного в Інституті мовознавства імені О. О. Потебні та Інституті української мови НАН України.

Українським мовно-інформаційним фондом (науко­во-дослідний інститут Національної академії наук Укра­їни, діяльність якого пов'язана з дослідженням мови комп'ютерними методами) в онлайновому варіанті розро­блена інтегрована лексикографічна система «Словники України», до складу якої належать п'ять словників — орфографічний, транскрипції, фразеологічний, синоні­мів та антонімів (252 тис. слів). У процесі підготовки перебуває новий 20-томний тлумачний словник укра­їнської мови, інформаційно-лінгвістична система якого еволюціонуватиме і як дослідницька. До неї буде «вмон­товано» лінгвістичний корпус української та інших мов з автоматизованою лексичною картотекою, озвучуванням заголовних слів, фотографіями, анімацією, відеофрагментами, елементами мультимедіа.

Один із шляхів формування лексикографічної ком­петенції — вивчення досвіду словникарської роботи за кордоном. У Франції, наприклад, систематично попов­нюють словник чужоземної лексики [http://www.culture.fr/culture/dglf], яку недоцільно вживати в офіцій­них документах; а діяльність Національного комітету з етики спрямована на постійне очищення мови від американізмів, германізмів, жаргонізмів. У навчальному про­цесі університетів США успішно використовують елек­тронний тлумачний словник англійської мови Merriam-Webster’s collegiate dictionary [http://www.m-w.com/thesaurus.htm], кількість нових слів у якому систематич­но збільшується.

Отже, на сьогодні зростає роль словника як путівни­ка в різних галузях знання, вагомої складової мовної культури особистості. Пошана до української мови, систематичне розширення інформаційного, практично­го обсягу лексикографічних знань, стійка усвідомлена потреба в опануванні здобутків української лексикографії, бажання здійснювати лексикографічний науко­вий пошук, уміння і навички сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коменту­вати, оцінювати їх з погляду нормативності, відповід­ності сфері й ситуації спілкування — усе це підвищує рівень лексикографічної компетенції науковця. Сфор­мована лексикографічна культура визначає рівень розвитку лінгвістичного чуття.

Запитання. Завдання

1. У чому сутність поняття «культура наукової мови»?

2. Поясніть відмінність між термінами «мова науки», «наукове мовлення», «науковий стиль».

3. Які чинники впливають на розвиток наукового стилю?

4. Визначте ознаки наукового стилю.

5. З'ясуйте, у чому полягає відмінність між усним і писемним нау­ковим мовленням.

6. Охарактеризуйте шляхи формування індивідуального інтона­ційного стилю.

7. Розмежуйте поняття «термін», «професіоналізм», «загальнонаукові слова».

8. Поміркуйте, з якою метою в науковому стилі вживають устале­ні сполуки.

9. Поясність термін «екологія наукової мови».

10. У чому виражається сувора нормативність уживання морфоло­гічних форм частин мови в науковому стилі?

11. З'ясуйте особливості використання словоформ іменників у науковому стилі.

12. У чому специфіка вживання порядкових числівників на позна­чення часу?

13. Які частини мови маловживані у науковому стилі? Чому?

14. Поміркуйте, чи можна написати якісне наукове дослідження без звернення до словника. Чи підтримує держава роботу з підготов­ки та популяризації словників?

15. Мовознавець Олекса Синявський говорив своїм учням: «...працювати над своїм словником, себто над тим, щоб до речі й якнайкраще вжити слово, треба б далеко більше, ніж то в нас ведеть­ся... Така праця... збагачує лексику, витоншує її і зменшує лексичну однобокість, хибні нахили залюблятися в одних словах (чи з певними наростками) і обминати інші». Прокоментуйте слова вченого. Що для вас означає працювати зі словником?

16. Підготуйте рекламу одного з електронних словників, врахував­ши його мету, оптимальний обсяг інформації на слайді, вікові особли­вості глядачів, специфіку сприйняття інформації з екрана, вплив кольору фону і шрифту на розуміння інформації.

37