- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) для студентів іі-ііі курсів Харків
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни і. Основи філософії
- •Р о з д і л II. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія
- •Іі. Філософія права
- •4. Плани семінарських занять
- •Р о з д і л і. Сутність філософії та основні етапи її розвитку
- •Бичко а.К., Бичко і.В., Табачковський в.Г. Історія філософії: Підруч. – к.: Либідь, 2001. – с. 93-168.
- •Бичко а.К., Бичко і.В., Табачковський в.Г. Історія філософії: Підруч. – к.: Либідь, 2001. – с. 169-304.
- •Ч а с т и н а 2. Філософія права
- •Р о з д і л іі. Основні проблеми філософії права
- •Заняття 1. Ціннісні основи права
- •Заняття 2. Універсальне й культурно-особливе у ціннісному змісті права
- •5. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Змістовий модуль I. Сутність філософії та основні етапи її розвитку Тема 1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві.
- •6. Індивідуальна робота студентів з філософії
- •7. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •8. Контрольні питання для підготовки до іспиту
- •9. Словник основних філософських термінів
- •10. Список літератури ч а с т и н а і. “Основи філософії”
- •Ч а с т и н а іі. “філософія права”
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних (семінарських) занять та самостійної роботи
- •Затверджено
- •3. Програма навчальної дисципліни “адміністративне право”
- •Та адміністративне право україни
- •1. Державне управління і виконавча влада
- •2. Предмет, метод і система
- •3. Адміністративно-правові норми
- •7. Органи виконавчої влади в Україні
- •8. Місцеві органи виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування
- •9. Державні службовці
- •10. Функції державного управління, їх види
- •11. Форми державного управління
- •Відповідальність за адміністративним правом україни
- •12. Адміністративно-правові методи
- •13. Поняття та основні риси адміністративної
- •14. Адміністративне правопорушення, його склад
- •15. Система та види адміністративних стягнень.
- •16. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність
- •20. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •21. Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в Україні
- •24. Прокурорський нагляд у державному управлінні
- •26. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності
- •29. Правові засади управління економікою
- •30. Управління обороною і національною безпекою
- •31. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •32. Організаційно-правові засади управління юстицією
- •33. Управління освітою і наукою
- •34. Управління охороною здоров’я населення
- •4. Завдання до практичних (семінарських) занять та самостійної роботи
- •Адміністративного права України
- •Адміністративного права України
- •Органи місцевого самоврядування
- •Його склад
- •Правила і строки накладення адміністративних стягнень
- •Адміністративного процесу
- •В справах про адміністративні правопорушення
- •Та адміністративне судочинство в Україні
- •(Для самостійного вивчення)
- •У державному управлінні
- •Регіонального управління (семінарське заняття)
- •5. Самостійна робота студентів
- •6. Поточний модульний контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Змістовий модуль IV. Адміністративний процес
- •Змістовий модуль V. Законність і дисципліна в державному управлінні
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Підсумкова оцінка успішНості студентів
- •9. Контрольні питання до іспиту
- •10. Основні терміни
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •Для студентів іi курсу денних факультетів Харків
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин з навчальної дисципліни
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Р о з д і л і. Загальні положення
- •Поняття та предмет римського приватного права
- •2. Джерела римського права
- •3. Особи
- •4. Сімейне право
- •5. Захист прав. Позови
- •6. Загальні положення про речове право
- •7. Володіння
- •8. Право власності
- •9. Права на чужі речі
- •10. Загальне вчення про зобов’язання
- •11.Загальні положення про договори
- •12. Окремі види договорів. Квазіконтракти
- •13. Деліктні зобов’язання. Квазіделікти
- •14. Загальні положення про спадкове право
- •4. Питання з основ римського приватного права для самостійного вивчення р о з д і л і. Загальні положення
- •5. Словник основних термінів
- •6. Контрольні питання для підготовки до заліку з основ римського приватного права
- •7. Вимоги до заліку з основ римського приватного права
- •8. Список літератури
- •Вступ........................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, самостійної роботи
- •Цивільного права
- •1. Цивільне право – галузь приватного права
- •2. Цивільне право як наука та навчальний курс
- •3. Джерела цивільного права
- •4. Загальна характеристика цивільного права
- •5. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин
- •6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •7. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •8. Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим,
- •9. Об’єкти цивільних прав
- •10. Правочини
- •11. Представництво
- •12. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків. Захист цивільних прав
- •13. Цивільно-правова відповідальність
- •14. Строки та терміни у цивільному праві.
- •15. Особисті немайнові права фізичної особи та їх захист
- •16. Право власності та інші речові права
- •17. Окремі об’єкти права власності
- •18. Право спільної власності
- •19. Речові права на чуже майно
- •20. Захист права власності та інших речових прав
- •Р о з д і л V. Спадкове право
- •22. Спадкування за заповітом
- •23. Спадкування за законом
- •24. Спадковий договір
- •25. Загальні положення про інтелектуальну власність
- •26. Авторське право та суміжні права
- •27. Патентне право
- •28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг
- •29. Інші види прав інтелектуальної власності
- •4. Завдання до практичних занять та самостійної роботи
- •(Для самостійного вивчення)
- •Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •Розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб.
- •Цивільних обов’язків. Захист цивільних прав
- •Позовна давність
- •Т е м а 16. Право власності та інші речові права
- •5. Основні поняття і терміни
- •6. Поточний (модульний) контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів (індивідуальні навчально-дослідні завдання)
- •8. Програмні питання з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч.1
- •Обов’язки власника та обмеження його прав.
- •Підстави припинення права власності.
- •Цивільно-правові засоби захисту права власності.
- •Загальна характеристика суміжних прав. Суб’єкти та об’єкти суміжних прав.
- •9. Критерії оцінки успішності студентів
- •Розподіл балів, присвоюваних студентам
- •10. Список рекомендованої літератури*
- •Імені ярослава мудрого
- •Імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects)
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин практичних занять та самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Говоріння
- •Аудіювання
- •4. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •5. Критерії оцінювання поточного модульного контролю
- •6. Критерії оцінки успішності студентів з англійської мови
- •7. Контрольні питання та завдання до іспиту з англійської мови
- •8. Словник основних термінів (Лексичний мінімум)
- •Wanted розшукується
- •To descend походити
- •Full-time department денне відділення
- •To grant with надавати
- •9. Список літератури
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) для студентів п курсу Харків
- •Вступ……………...................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, колоквіумів, самостійної та індивідуальної роботи
- •3. Витяг з програМи навчальної дисципліни „кримінальне право україни” (загальна частина)
- •Тема 1. Поняття, система, ознаки кримінального права
- •Ознаки та мета. Система покарань. Призначення покарання
- •4. Плани, завдання і методичні рекомендації для практичних занять, колоквіумів та самостійної роботи Загальні методичні поради
- •Завдання для самостійної контрольної роботи
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Питання, які пропонуються для самостійного вивчення
- •5. Словник основних термінів
- •6. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів опис предмета курсу
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Програмні питання
- •9. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) Харків
- •1. Вступ.........................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин навчальної дисципліни
- •Основні теоретичні положення правової статистики – 27 год
- •Основні методи обчислення та аналізу показників правової статистики – 27 год
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Р о з д і л і. Основні теоретичні положення правової статистики
- •1.1. Предмет і метод статистичної науки
- •1.2. Предмет, метод і система правової статистики
- •1.3. Статистичне спостереження
- •1.4. Документи первинного обліку і статистична звітність правоохоронних органів
- •1.3. Статистичне спостереження
- •1.4. Документи первинного обліку і статистична звітність правоохоронних органів
- •1.5. Зведення і групування статистичних знань
- •2.3. Статистичне вивчення динаміки суспільно-правових явищ
- •2.4. Індекси
- •2.5. Статистичний аналіз
- •5. Словник основних термінів Правової статистики
- •Варіанта – значення ознаки одиниці сукупності, яке відрізняється від значень його в інших одиницях. Деякі одиниці можуть мати однакове значення.
- •6. Поточний контроль знань студентів (методичні настанови)
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Контрольні питання для підготовки до заліку з навчальної дисципліни “правова статистика”
- •9. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •10. Список законодавчих актів та літератури
- •Вступ...........................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •Основи правового статусу особи
- •Розділ II. Конституційно-правовий статус органів публічної влади
- •Глава держави в зарубіжних країнах
- •Уряд у зарубіжних країнах
- •Місцеве самоврядування та місцеве управління. Муніципальна діяльність
- •Розділ III. Основи конституційного права окремих держав
- •Основи конституційного права Великої Британії
- •Основи конституційного права Федеративної Республіки Німеччини
- •Основи конституційного права Франції
- •Основи конституційного права Італії
- •Основи конституційного права Японії
- •Основи конституційного права Канади
- •Основи конституційного права Російської Федерації
- •Основи конституційного права Польщі
- •Основи конституційного права Болгарії
- •Та самостійної роботи Предмет, джерела і система державного (конституційного) права зарубіжних країн
- •Держава як основний елемент політичної системи і як конституційно-правовий інститут
- •Основи конституційного права Канади
- •Конституція Канади.
- •5. Основні поняття і терміни
- •6. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів опис предмета курсу
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Програмні питання з навчальної дисципліни “державне (конституційне) право зарубіжних країн”
- •9. Критерії оцінки успішності студентів
- •10. Список рекомендованої літератури
- •Міністерство освіти і науки україни національна юридична академія україни
- •Вступ...................................................................................... 3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин навчальної дисципліни “Українська та зарубіжна культура”
- •Затверджено
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Розділ I. Культура як суспільне явище
- •2.1. Первісна культура
- •2.2. Культура давніх цивілізацій
- •2.3. Культура середньовіччя
- •3.1. Культура доби Відродження в Західній Європі
- •3.2. Культура Західної Європи XVII – XVIII ст.
- •3.3. Особливості розвитку західноєвропейської культури
- •3.4. Культура Російської імперії
- •3.5. Проблеми і суперечності культури хх ст.
- •4.1. Феномен української культури
- •4.2. Прадавня культура на теренах України
- •4.3. Культура Київської Русі
- •4.4. Культура України
- •4.5. Культурні процеси в Україні другої половини XVII – XVIII ст.
- •4.6. Українська культура XIX ст.
- •4.7. Культура України хх ст.
- •4. Плани семінарських занять
- •Філософсько-культурологічне осмислення явища
- •2.1. Первісна культура (1 год)
- •2.2. Культура давніх цивілізацій (3 год)
- •2.3. Культура середньовіччя (2 год)
- •3.1. Культура доби Відродження в Західній Європі (2 год)
- •3.2. Культура Західної Європи хvii – XVIII ст. (2 год)
- •3.3. Особливості розвитку західноєвропейської
- •3.4. Культура Російської імперії (4 год)
- •3.5. Проблеми та суперечності світової культури хх ст. (2 год)
- •4.1. Феномен української культури (2 год)
- •4.2. Прадавня культура на теренах України (2 год) План
- •4.3. Культура Київської Русі (2 год)
- •4.4. Культура України
- •4.5. Культурні процеси в Україні
- •4.6. Українська культура XIX ст. (4 год)
- •4.7. Культура України хх століття (4 год)
- •5. Словник основних термінів української та зарубіжної культури
- •2) Передвісниця лиха.
- •6. Поточний контроль знань студентів
- •7. Самостійна робота студентів
- •8. Критерії оцінки успішності студентів
- •9. Контрольні питання для підготовки
- •10. Список літератури
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) Харків
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни “конституційне право україни”
- •Р о з д і л і. Конституційне право України
- •Як галузь права, наукА і навчальнА дисципліна
- •Р о з д і л іі. Конституція України як Основний Закон держави і суспільства
- •4. Плани семінарських занять
- •1. Поняття і предмет конституційного права України
- •Як провідної галузі права План
- •2. Теоретичні засади Конституції
- •3. Характеристика чинної Конституції України
- •4. Механізм реалізації Конституції України.
- •5. Засади конституційного ладу України
- •6. Конституційні засади громадянського
- •Слінько т.М., Кушніренко о.Г. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні. – х.: Арсис, 1998.
- •7. Інформація як об’єкт конституційно-правового регулювання. Правовий статус друкованих засобів масової інформації
- •8. Структура конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні і його загальна характеристика
- •9. Громадянство України
- •10. Зміст конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
- •11. Правовий статус іноземців і біженців в Україні
- •12. Референдум як форма безпосередньої демократії
- •13. Конституційні засади виборчої системи і виборчого права в Україні
- •Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 берез. 2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст.366.
- •14. Конституційно-правовий статус парламенту України
- •15. Правовий статус народного депутата України,
- •Депутатів місцевих рад
- •16. Конституційний статус Президента України
- •17. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в Україні
- •18. Правовий статус Конституційного Суду України План
- •19. Конституційний статус органів суду і прокуратури (тема для самостійного вивчення)
- •20. Конституційні засади територіального устрою України
- •21. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
- •22. Конституційний статус місцевого самоврядування
- •5. Самостійна робота студентів
- •6. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Змістовий модуль ιv. Конституційно-правове регулювання форм безпосередньої демократії в Україні
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Контрольні питання для підготовки до іспиту
- •9. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •10. Словник основних термінів
- •Вступ.......................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Р о з д і л 1. Вступ до економічної теорії
- •1. Економічна теорія як наука
- •2. Етапи виникнення, становлення та розвитку економічної теорії
- •3. Виробничі можливості суспільства. Соціальна сутність виробництва
- •4. Інститути і право власності
- •5. Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи. Перехідна економіка
- •Р о з д і л іі. Основи функціонування ринкової економіки
- •6. Товарне виробництво. Теорії вартості та грошей
- •7. Ринок як економічна форма організації функціонування економіки
- •8. Конкуренція в ринковій економіці
- •Р о з д і л ііі. Мікроекономіка
- •9. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки
- •10. Підприємництво. Фірма в системі ринкових відносин
- •11. Витрати і доходи фірми. Механізм ціноутворення
- •12. Ринок праці. Заробітна плата
- •13. Ринок капіталу. Процент
- •14. Ринок землі. Земельна рента. Ринок нерухомості
- •Р о з д і л IV. Макроекономіка
- •15. Система макроекономіки. Основні результати і показники макроекономіки
- •16. Макроекономічна рівновага та економічне зростання
- •17. Макроекономічна нестабільність. Циклічність розвитку ринкової економіки
- •18. Грошовий ринок
- •19. Кредитно-банківська система
- •20. Ринок цінних паперів. Фондова біржа
- •21. Страховий ринок
- •22. Фінансова система. Державний бюджет. Податки
- •23. Економічна безпека держави
- •24. Роль держави в ринковій економіці
- •25. Сутність, структура та закономірності розвитку
- •26. Міжнародні валютні відносини
- •4. Плани семінарських занять
- •Вступ до економічної теорії
- •Та розвитку економічної теорії
- •Соціальна сутність виробництва
- •Загальні основи ринкової економіки
- •Сучасні економічні системи. Перехідна економіка
- •Функціонування економіки
- •Мікроекономіка: теорія споживчого вибору (домогосподарства) і теорія фірми
- •Ринкової економіки
- •Механізм ціноутворення
- •Мікроекономіка: факторні ринки
- •Ринок нерухомості
- •Основи макроекономіки
- •І показники макроекономіки
- •Та економічне зростання
- •Циклічність розвитку ринкової економіки
- •Держава в ринковій економіці. Міжнародна економіка
- •Податки
- •Світового господарства
- •5. Самостійна робота студентів
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Підсумкова оцінка успішності студентів з навчальної дисципліни
- •Розподіл балів, що виставляються студентам
- •Шкала оцінювання
- •9. Питання до заліку з навчальної дисципліни “основи економічної теорії”
- •1 Семестр
- •10. Питання до іспиту з навчальної дисципліни “оСнови економічнОї теорії”
- •11. Словник основних економічних термінів
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни
- •Загальний розрахунок годин Навчальної дисципліни “Релігієзнавство”
- •1.1. Загальна характеристика релігієзнавства. Структура та функції релігії і церкви
- •Тема 3.3. Релігія і церква в системі державно-правових
- •Словник основних термінів релігієзнавства
- •Контрольні Питання для підготовки до заліку з Релігієзнавства
- •Вимоги до заліку з навчальної дисципліні “релігієзнавство”
2) Передвісниця лиха.
Катарсис (грец. katharsis – очищення) – термін, який запровадив Арістотель у вченні про трагедію (“Поетика”), що означає очищення духу за допомогою страху й співчуття.
Кераміка (грец. keramikos – череп’яний, гончарний) – 1) гончарне мистецтво; 2) вироби з природної глини.
Кіномистецтво – вид мистецтва, твори якого створюються за допомогою кінозйомки подій – реальних, спеціально інсценованих або відтворених засобами мультиплікації. К. синтезує естетичні ознаки літератури, театру, образотворчого мистецтва й музики на основі специфічних засобів зображення: монтажу, кадру, ракурсу, плану.
Класицизм (лат. classicus – першокласний, взірцевий) – 1) художній напрям у мистецтві XVII – початку XIX ст. в Європі, для якого були характерні суворі стилістичні нормативи й ієрархія вищих і нижчих жанрів за античними зразками. К. характеризується підвищеною увагою до громадянських проблем, відображає життя в образах ідеальних, які тяжіють до загальної норми, зразка; 2) художній стиль у Європі і відповідна йому естетична теорія, що базувалася на зразках античного мистецтва.
Кобзар – 1) український народний музикант і співець, виконавець народних пісень і дум, який супроводжує спів грою на кобзі (бандурі); 2) назва збірки поетичних творів Т.Г. Шевченка.
Колізей (лат. colosseum – величезний, колосальний) – амфітеатр Флавіїв у Римі – пам’ятка давньоримської архітектури (75 – 80 рр. н.е.), використовувався для гладіаторських боїв та інших видовищ.
Колт – давньоруська жіноча, найчастіше парна, прикраса XI – XIII ст. у вигляді порожнистої підвіски.
Комедія (грец. komodia) – 1) вистава у Стародавній Греції, яка розвинулася з пісень, що виконувалися під час карнавальних процесій на честь бога Діоніса; 2) жанр драми, у котрому характери, позиції й діалоги викликають сміх; 3) удавання, лицемірна поведінка.
Комедія дель арте (італ. comedia dell’arte – комедія масок) – вид італійського театру XVI – XVII ст., спектаклі котрого створювалися методом імпровізації на основі сценарію.
Концептуальне мистецтво (англ. concept – поняття, ідея, загальне уявлення) – напрям мистецтва, котрий розглядає художній твір як спосіб демонстрації понять, що вживаються у наукових дисциплінах: філософії, антропології, соціології, мистецтвознавстві та ін. Для ілюстрації понять використовуються різні матеріали: літературні тексти, графіка, відеозаписи, людське тіло, природні об’єкти, промислові вироби, що дає змогу уникнути асоціацій, пов’язаних із застосуванням традиційних матеріалів.
Кора (грец. kore – дівчина) – у давньогрецькому мистецтві вертикальна статуя дівчини в одязі.
Космогонія (грец. kosmogonia – походження світу) – система уявлень про походження космосу, космічних тіл, втілена у міфах, сказаннях, легендах давнього світу.
Кромлех (бретонський crom – коло і lech – камінь) – один із видів мегалітичних будівель. К. складається з величезних кам’яних плит і стовпів у вигляді круглого муру.
Кругла скульптура – скульптурне зображення, що розраховане на огляд з багатьох точок.
Ксилографія (грец. xylon – зрубане дерево) – гравюра на деревині.
Кубізм (фр. coube – куб) – напрям у мистецтві, який зародився у Франції на початку ХХ ст. Ґрунтується на прагненні художників, розкладаючи предмет на площини, уподібнюючи його найпростішим тілам (кулі, конусу, кубу), створити нову художню реальність, виявивши геометричну структуру об’єкта.
Культура (лат. cultura – вирощування, обробка, виховання, освіта, розвиток) – явище, яке існує і функціонує в людському суспільстві. Існують різні підходи до визначення культури, які фіксують ті чи інші її ознаки і якості: аксіологічний, що вбачає в культурі систему духовних цінностей; гуманітарний, що розглядає культуру як вияв сутнісних сил людини; інформаційний, що розуміє культуру як соціальну пам’ять людства, накопичення соціальної інформації; семіотичний, що уявляє культуру як сукупність знакових систем, де соціальна інформація кодується, зберігається, транслюється; технологічний, що тлумачить культуру як спосіб діяльності; евристичний, що розглядає культуру як творчий потенціал діяльності тощо.
Курос (грец. kuros) – у давньогрецькому мистецтві статуя оголеного юнака-атлета.
Куртуазна література (фр. caurtois – чемний, лицарський) – придворно-лицарська течія в європейській літературі
XII – XIV ст., представлена лірикою трубадурів, труверів, мінезингерів, лицарськими романами.
Левкас (грец. leukos – білий) – крейдяний ґрунт живопису та графіки.
Ліногравюра – 1) вид друкованої графіки, що являє собою відбиток, зроблений на папері із зображення, яке виконано на лінолеумі; 2) гравюра на лінолеумі.
Літографія – гравюра на камені (вапняку).
Літопис – 1) вид розповідної літератури; 2) пам’ятка історичного розповідання XI – XVII ст., історичної прози давньої Русі; 3) один із основних жанрів давньої літератури, де оповідь велася із року в рік, не має аналогів в інших середньовічних літературах.
Літургія – християнське богослужіння, у православних – обідня, у католиків і лютеран – меса. Л. передбачає читання уривків із Біблії, урочистий спів, молитви й певні символічні дії і процеси, у яких алегорично зображується життя і смерть Ісуса Христа.
Літургійна драма (лат. litera – літера) – вид релігійної вистави, що входить до складу пасхальної або різдвяної церковної служби (літургії) і ґрунтується на інсценуванні окремих епізодів Євангелія.
Магія (лат. magia, грец. mageia – чаклунство, чарування) – віра в надприродні здібності людини (чаклуна, мага) впливати на людей, тварин, явища природи, а також на уявлюваних духів і богів через чаклунство, чарівництво, чарування, обряди. Визначає культуру первісного суспільства.
Маньєризм (італ. maniera – манера, стиль) – художня течія західноєвропейського мистецтва XVI ст., що виникла в період кризи культури Відродження. М. стверджував нестійкість, трагічні дисонанси битви, владу ірраціональних сил, суб’єктивність мистецтва.
Мастаба (араб. буквально – кам’яна лава) – назва гробниць давньоєгипетської знаті, збудованих у вигляді лежачого бруса з нахиленими до центру стінами, у підземній погребальній камері котрих містилися статуї, рельєфи, розписи.
Мегалітичні споруди (грец. megas – величезний і lithos – камінь) – культові споруди III – II тис. до н.е. з величезних необроблених або напівоброблених кам’яних брил.
Менгіри (бретонський – menhir, men – камінь і hir – довгий) – вид мегалітичних споруд, котрий складається з одного блоку каменя, що вертикально вкопаний у землю (вис. від 4 – 5 м до 20 м). М. іноді створюють довгі алеї або розміщуються у формі кола; можливо, мали культове призначення.
Менестрель (фр. menestrel, пізньолат. ministralis – той, хто перебуває на службі) – 1) співець, потішник і декламатор (звичайно і поет доби Середньовіччя, що перебував на службі при дворі феодального сеньйора або мандрував); 2) в Англії і Франції XIV – XVIII ст. назва музиканта-професіонала.
Менталітет (лат. mens – розум, мислення, напрям думок, склад душі) – особливий якісний душевний стан людей.
Ментальність (лат. mens – розум, мислення, напрям думок, склад душі) – сукупність станів, орієнтирів, настанов, спрямованих на сприйняття, усвідомлення, відтворення і зміну світу певним чином.
Меса (фр. messe, пізньолат. missa) – 1) назва літургії, прийнята у католицькій церкві; 2) багатоголосний циклічний хоровий музичний твір на текст літургії; 3) концертний твір, що виходить за межі культової музики.
Мистецтво – одна з форм суспільної свідомості, спосіб практично-духовного освоєння світу через художній образ, а не через утилітарне освоєння або раціональне вивчення. М. спрямоване до світу почуттів і переживань людини. М. розвивається як система конкретних видів (музика, література, живопис, скульптура та ін.), які основані на специфічних засобах відображення дійсності.
Милування – іконографічний тип зображення Богоматері, яка стоїть або сидить з Немовлям на руках, коли їхні лики торкаються один одного.
Мистецтво абсурду (лат. absurdus – безглуздий) –
1) прояв авангардизму; 2) поняття, що відтворює явища в літературі й театрі Заходу 50 – 60-х рр. ХХ ст., пов’язані з уявленнями про світ як про абсурди, які ґрунтуються на песимізмі, некомунікабельності, передчутті загибелі.
Мімесис (грец. mimesis – імітація) – термін давньогрецької філософії, що характеризує сутність творчості, у тому числі й художньої.
Мінезингери (нім. minnesinger – співець любові) – німецькі поети-співці при германських дворах XII – XIII ст., котрі перейняли традиції провансальських трубадурів. Оспівували лицарську доблесть і самовіддане служіння дамі.
Мініатюра (лат. minium – кіновар: червона фарба для розцвічування заголовних літер; фр. miniature – мініатюра) – 1) художній твір, як правило, живописний, малих розмірів, який відрізняється особливо тонкою технікою накладання фарб; 2) у літературі, театрі, музиці, цирку, на естраді – жанр малих форм, невеликий за обсягом твір; 3) живописні зображення, що прикрашали й ілюстрували середньовічні рукописи у вигляді заставок, сторінкових ілюстрацій, орнаментально прикрашених буквиць.
Містерія (грец. mysterion – таємниця, таїнство) – 1) вид середньовічної західноєвропейської релігійної вистави: вільні, переважно віршовані інсценівки біблійних епізодів, у яких релігійні сцени чергувалися із вставними комедійно-побутовими сценами й розігрувалися на площах під час релігійних свят; 2) у давніх греків і римлян, у народів Давнього Сходу таємничі релігійні обряди, до участі в яких допускалися лише посвячені.
Міф (грец. mythos – сказання, легенда) – синкретичне відтворення дійсності у вигляді чуттєво-конкретних персоніфікацій і живих істот, що мисляться цілком реальними.
Міфологія (грец. mythos – легенда, сказання і logos – слово, мова) – 1) сукупність міфів (оповідань, розповідей) про богів, героїв, демонів, духів та інше, що відтворювала уявлення людей про світ, природу і людство; 2) наука, що вивчає міфи; 3) форма свідомості людей.
Модерн (фр. modern – сучасний) – стиль у мистецтві кінця XIX – початку ХХ ст., для якого характерне прагнення до зовнішньої декоративності, м’якість та плавність форм.
Модернізм (фр. moderne – новітній, сучасний) – 1) загальне позначення напрямів мистецтва кінця XIX – XX ст. (кубізм, сюрреалізм, експресіонізм, абстракціонізм, дадаїзм, футуризм тощо). Основа М. – антитрадиціоналізм і антинормативізм; 2) естетична теорія.
Мозаїка (фр. mosaigue) – 1) зображення або візерунки, виконані з використанням кольорових камінців, смальти, керамічних плиток тощо, що застосовувалися переважно для прикрашення будівель; 2) вид образотворчого мистецтва.
Монументальна скульптура (лат. monumentum – пам’ятник) – вид скульптури, твори якої створюються для конкретного архітектурного середовища й існують у вигляді монумента або пам’ятника, декоративної скульптури, що прикрашає мости, будинки, сади, парки, надгробки тощо.
Монументальне мистецтво – рід образотворчих мистецтв, твори яких створюються для конкретного архітектурного середовища, відрізняються значимістю змісту, узагальненістю форм, масштабністю.
Монументальний живопис – вид живопису, твори якого створюються для конкретного архітектурного середовища й існують у вигляді мозаїки, фрески, вітражу тощо.
Музика (грец. musike, буквально – мистецтво муз) – вид мистецтва, який відтворює дійсність у звукових художніх образах. М. ґрунтується на здатності людини асоціювати слухові відчуття із власними переживаннями, станами та процесами зовнішнього світу.
Нава (неф) (фр. nef, лат. navis – корабель) – витягнуте в довжину приміщення храму (або частина його), як правило, прямокутне у плані, відокремлене рядом колон чи стовпів.
Натуралізм (лат. nature – природа) – напрям у мистецтві останньої третини XIX ст., котрий характеризується старанним, безстороннім відтворенням дійсності, намагається подолати умовність мистецтва, перетворити художній твір на точну копію факту.
Неореалізм (грец. neos – новий, пізньолат. reals – матеріальний, дійсний) – напрям у літературі й кіно 40 – 50-х рр. ХХ ст., спрямований на зображення справжньої, неприкрашеної дійсності.
Образотворче мистецтво – сукупність видів мистецтва, що відтворюють дійсність у зорових образах. До О.м. належать: живопис, скульптура, графіка, іконопис, у значній мірі, декоративно-прикладне мистецтво.
Ода (грец. ode – пісня) – 1) урочистий, патетичний, хвалебний твір; 2) оркестрово-хоровий твір урочистого характеру, що оспівує якусь значну подію або подвиг; 3) жанр ліричної поезії й музики.
Одигітрія (грец. hodegetria, hodos – шлях) – іконографічний тип зображення Богоматері, котра стоїть або сидить з Немовлям на руках, їхні лики не торкаються одне одного.
Оп-арт (англ. op-art, скорочено від optical art – оптичне мистецтво) – течія в європейському, американському живописі й графіці, яка виникла в 40 – 60-ті рр. ХХ ст. і для якої є характерним застосування оптичних і кольорових ефектів.
Опера (італ. opera, буквально – твір) – 1) синтетичний музично-театральний твір, у якому поєднується слово, сценічна дія й музика і який втілюється за допомогою інструментальної (оркестрової) та вокальної (сольної, хорової) музики; 2) жанр музично-драматичного мистецтва.
Оперета (італ. operetta, франц. operette, буквально – маленька опера) – 1) музично-театральний твір, переважно комедійного характеру, у якому вокальні й інструментальні музичні номери, а також танці поєднуються з діалогом; 2) жанр музично-драматичного мистецтва.
Оранта (лат. orans – підіймаючий) – іконографічний тип зображення Богоматері в молитовній позі з піднесеними догори руками.
Ордер (лат. ordo – ряд, порядок) – один із видів архітектурної композиції, що складається з вертикальних несучих частин – підпір у вигляді колон, стовпів і горизонтальних частин – антаблементу.
Пантеїзм (грец. pan – все, theos – бог) – філософське вчення, яке зближує поняття “бог” і “природа”, ототожнює їх і розглядає природу як втілення божества, визначає спрямованість художньої діяльності.
Пантеон (лат. pantheon, грец. pantheion – місце, присвячене всім богам) – 1) у давніх греків і римлян храм, присвячений всім богам; 2) сукупність всіх богів того чи іншого культу; 3) усипальниця видатних людей.
Парсуна (викривлене слово “персона”) – умовна назва творів українського, російського й білоруського портретного живопису кінця XVI – XVII ст., які зберігають прийоми іконопису.
Партесний спів (пізньолат. partes – голоси, у переносному смислі – хорова партія) – стиль української й російської багатоголосної хорової музики без інструментального супроводу, яка створюється як на основі церковних, так і світських текстів. Кількість голосів коливається у межах від 3 до 12, іноді до 48.
Пастораль (лат. pastorallis – пастуший) – 1) жанровий різновид новоєвропейської літератури XIV – XVII ст., пов’язаний з ідилічним сприйняттям світу; 2) опера, пантоміма або балет, сюжет яких пов’язаний з ідеалізованим зображенням пастушого життя; 3) вокальний або інструментальний твір, котрий малює картини природи або сцени сільського побуту.
Патерик (грец. paterikon, pater – батько) – збірка життєписів отців церкви, монахів певного монастиря, зазвичай тих, що визнаються церквою святими.
Периптер (грец. peripteron, pert – навкруги, навколо, біля, pteron – крило, бокова колонада) – основний тип давньогрецького храму, у якому прямокутна будівля з чотирьох боків оточена колонадою.
Поезія (грец. poiesis – творчість) – 1) віршована, ритмічно побудована мова; 2) сукупність віршованих творів окремого народу, часу, поета або групи поетів; 3) мистецтво слова; 4) жанр літератури.
Полемічна література – жанровий різновид української літератури, що виник на початку XVI ст., головним змістом якого була боротьба проти католицизму, котрий намагався підкорити українську церкву; пізніше почав набувати виразних рис публіцистики, поєднаної з художністю, був спрямований проти тиску польської шляхти, примусової полонізації, на захист пригноблених верств міщанства, селян.
Поліфонія (грец. poly – багато, phonia – звук, голос) – вид багатоголосся, для якого характерним є одночасне поєднання двох і більше самостійних мелодій.
Поп-арт (англ. pop-art – скорочене popular art – загальнодоступне мистецтво) – напрям у сучасному образотворчому мистецтві, що виник у 50-ті рр. ХХ ст. у США й Великій Британії, особливою рисою якого є поєднання у творі мистецтва реальних побутових предметів (консервних банок, старих речей, частин автомашин тощо), механічних копій (фотографій, муляжів, репродукцій тощо) з їхнім зображенням.
Постмодернізм (лат. pоst – після, франц. moderne – модернізм – повільний, сучасний) – 1) явище в художній культурі останньої чверті ХХ ст., якому притаманні: постійне звертання до минулих історичних форм культури, активна взаємодія різних художніх систем у художніх творах; 2) підвищена увага до гнучкого слова, цитатність, відсутність фіксованої стильової, ідеологічної, моральної домінанти; єдиного “я” героя, зовнішня необробленість форми художніх творів.
Примітивізм (лат. primitivus – перший, ранній) – художній напрям кінця XIX – ХХ ст., якому притаманне наслідування норм мистецтва ранньої стадії розвитку; відрізняється наївністю образної побудови, цілісністю, виразною простотою форм.
Проза (лат. prosa (oratio) – проста (мова) – 1) усна або письмова невіршована мова; 2) сукупність невіршованих художніх творів.
Пропілеї (грец. propylon, propylaia – (місце) перед дверима, вхід) – монументальна споруда, яка визначає вхід у місто або до архітектурного ансамблю.
Пуантилізм (фр. pointillisme – писати крапками) – течія в мистецтві кінця XIX – початку ХХ ст., особливість якої полягає у створенні художніх творів за допомогою окремих мазків правильної овальної або прямокутної форми – в живописі та роз’єднаних паузами або стрибками у музиці – звуків.
Пуризм (фр. puriame, purus – чистий) – течія в західноєвропейському живописі, що виникла у Франції у 1918 р., визначальною особливістю якої є спрощене зображення силуетів звичайних речей.
Реалізм (лат. realis – суттєвий, дійсний) – напрям у мистецтві, представники якого вважали своїм завданням дати найбільш повне й правдиве відображення дійсності.
Рельєф (фр. relief, лат. relevo – піднімаю) – вид скульптури, у якому зображення опукле (або заглиблене) щодо площини фону.
Ренесанс (фр. renessanse – відродження) – епоха в розвитку світової культури, яка прийшла на зміну середньовіччя.
Ритуал (лат. ritualis – обрядовий) – 1) сукупність і встановлений порядок обрядових дій під час здійснення якого-небудь релігійного акту; 2) форма складної символічної поведінки, впорядкована форма дій.
Рок-музика (англ. rook – гойдатися, розхитуватися) – напрям сучасної музичної культури, який склався на основі рок-н-ролу й біт-музики, що зародилася у 50-х рр. ХХ ст. у зв’язку з молодіжним рухом протесту в США, Великої Британії і деяких інших країнах Заходу. Веде своє походження також від негритянського міського пісенно-танцювального фольклору, ритм-енд-блюзу, музики кантрі. Твори Р.-м. – вільні вокально-інструментальні форми, котрі розгортаються у вигляді потоку імпровізації, основані на підкресленій широті інтонаційних формул, багатократних повтореннях того чи іншого мотиву, вільному фразуванні на фоні активної метроритмічної пульсації і виконуються, в основному, електрогітарними й ударними інструментами, рідше – трубами, саксофонами, електроорганами тощо.
Рококо (фр. rocaill – раковина) – 1) художній напрям у мистецтві Європи XVIII ст., для якого є характерним тяжіння до асиметрії композиції, ретельного деталювання та форм, насиченої і разом з тим урівноваженої структури декору, витонченості, контрасту між суворістю зовнішнього вигляду й делікатністю внутрішнього; 2) художній стиль в архітектурі й декоративному мистецтві, що вирізняється примхливою асиметричною орнаментацією й вишуканістю форм.
Романський період, романський стиль (фр. roman, лат. romanus – римський) – 1) період західноєвропейського середньовіччя, у якому переважала орієнтація на римські начала.
Романтизм (фр. romantisme) – 1) художній напрям у мистецтві першої половини XIX ст., для якого характерні підвищений інтерес до особи й духовного світу людини, протиставлення світу реального світу ідеальному, створення образу світу за принципом контрасту з навколишнім життям, з надзвичайними героями й ідеальними прагненнями; 2) світовідчування, якому властива ідеалізація дійсності, мрійливість.
Сакралізація (лат. sacer – священний) – життя людини в системі релігійних культів та ритуалів.
Секуляризація (пізньолат. saecularia – мирський, світський) – звільнення людини від релігійного впливу, у тому числі в художній творчості.
Сентименталізм (фр. sentiment – почуття) – 1) художній напрям у мистецтві другої половини XVIII ст., у якому домінантою людської природи проголошуються почуття, а не розум, йому притаманні пошуки шляхів зображення ідеально-нормативної особи у звільненні й удосконаленні природних почуттів; 2) особливий умонастрій: меланхолійна мрійливість, прихильність до усамітнених роздумів, чутливість.
Символізм (фр. symbolisme, грец. symbolon – знак, символ) – 1) художній напрям у мистецтві кінця XIX ст. – початку ХХ ст., котрий зосереджувався на художньому виразі за допомогою символу явищ та ідей, що перебувають за межами почуттів сприйняття, намагаються прорватися крізь видиму реальність до нетлінної, трансцендентної суті світу; 2) художня течія й естетична концепція, які стверджують як головне в художній творчості несвідоме, інтуїтивне.
Симфонічна музика – інструментальна музика, яка призначається для виконання симфонічним оркестром і являє собою великі твори, що складаються з багатьох частин, а також дрібні музичні п’єси.
Синкретизм (грец. synkretismos – об’єднання) – злитність, нерозчленованість, що характеризує стан первісної культури.
Синопсис (грец. synopsis – огляд) – 1) зведене, сумарне викладання різних поглядів з якогось питання; 2) перший навчально-історичний твір, виданий у Києві, який містив відомості про походження й побут слов’ян, історію Давньоруської держави.
Синтетичні мистецтва – види мистецтв, основані на поєднанні різних мистецтв у нове художнє начало.
Складень – складна ікона з двох (диптих), трьох (триптих) або декількох (поліптих) частин.
Скульптура (лат. scuiptura, sculpo – висікаю, вирізую) – 1) вид образотворчого мистецтва, котрий засвоює світ у пластичних художніх образах і створює об’ємні зображення, які виліплюють із м’якого матеріалу (глини, воску), висікають з каменю, вирізають з деревини або виливають з бронзи, гіпсу тощо; 2) твори цього виду мистецтва, а також їхня сукупність.
Смальта (нім. smalte, італ. smalto – емаль) – кольорове напівпрозоре скло у вигляді кубиків або пластинок, що застосовується для виготовлення мозаїк.
Соборність – якість переважно російської культури, що базується на ройовому началі, прагненні до єдності, поєднання любові й волі, що не знає над собою зовнішнього авторитету і ґрунтується на незалежному духовному житті кожного.
Солярність (лат. sol – сонце) – культ Сонця і сонячного світла, який відображався в давній міфології, орнаментах, символіці кольорів.
Соціалістичний реалізм – 1) напрям у художньому житті СРСР, який ґрунтувався на принципі зображення життя у світі ідеалів соціалізму; 2) художній метод, в основі якого лежить комуністичній суспільно-політичний та естетичний ідеал; 3) естетична теорія.
Спадкоємність – 1) зв’язок між явищами й процесами у природі, суспільстві й культурі; 2) одна із закономірностей розвитку художньої культури.
Станкове мистецтво – 1) рід образотворчого мистецтва, твори котрого мають самостійний характер і не мають прямого декоративного або утилітарного призначення; 2) твори мистецтва, створені із застосуванням спеціального станка (мальберта чи скульптурного станка).
Стела (грец. stele – стовп) – вертикальна кам’яна плита з написом, рельєфним або живописним зображенням.
Ступа (санскр. – купа землі, каміння) – в індійській архітектурі монументальна буддійська символічна й меморіальна споруда, сховище реліквій.
Супрематизм (лат. supremus – найвищий) – різновид абстракціонізму в живописі початку ХХ ст., особливістю якого є комбінування кольорових геометричних фігур або об’ємних форм.
Сюрреалізм (фр. surrealism – надреалізм) – 1) художній напрям, що виник у 20-ті рр. ХХ ст. у Франції, представники якого проголосили сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації тощо) формами мистецтва; 2) естетична теорія, що ґрунтується на розриві логічних зв’язків і заміні їх суб’єктивними асоціаціями.
Ташизм (фр. tache – пляма) – течія в живописі ХХ ст., яка базується на методі безсвідомості й автоматизмі творчості, пов’язана зі створенням експресивних композицій з вільно покладених плям та мазків.
Театр (грец. theatron – місце для видовищ, видовище) – 1) вид синтетичного мистецтва, у котрому образне відображення дійсності відбувається у формі вистави, яку грають актори перед глядачами; 2) творчий колектив, трупа, що дають спектаклі; 3) особливий тип будівлі, що призначається для театральних вистав.
Телебачення (грец. tele – вдалину, далеко) – 1) засіб масової аудіовізуальної комунікації й екранне видовище, котре відрізняється періодичністю зв’язку з аудиторією, камерністю середовища сприймання, здатністю передавати інформацію про події, обминаючи стадію попереднього запису, можливість звертання до мільйонів фізично роз’єднаних глядачів; 2) передача зображення на відстань; 3) вид мистецтва, що типологічно близький до кіномистецтва.
Тотемізм (англ. totem – із мови індійців, що означає “його рід”) – образ мислення, оснований на вірі у кровну спорідненість даної родової групи з твариною, рослиною, предметом або явищем природи, на якому базується розвиток культури.
Трагедія (грец. tragodia – пісня козлів) – 1) драматичний жанр, в основі котрого лежить напружена боротьба, особиста або суспільна катастрофа, нерозв’язувана колізія, що звичайно закінчується загибеллю героя; 2) велике нещастя, тяжка подія із згубними наслідками.
Традиція (лат. traditio – передача) – елементи соціального й культурного наслідування, що передаються від покоління до покоління і зберігаються ним.
Тріумфальна арка – 1) криволінійне перекриття простору між двома опорами на честь воєнних перемог і знаменних подій; 2) тип давньоримської монументальної архітектурної споруди.
Трубадури (фр. troubadour, trobar – вишукувати, вирішувати) – 1) провансальські поети-співці XI – XIII ст., що оспівували лицарську куртуазну любов, радість життя; 2) поетична школа, яка розробляла любовно-лицарську тематику.
Трувери (фр. trouvere – знаходити, придумувати, складати) – французькі поети-співці XII – XIII ст., які змагалися з трубадурами і культивували любовно-лицарські теми.
Фаталізм (лат. fatalis – роковий, fatum – рок, доля) – віра у невідворотність долі, обумовленість, рок, на якій базується розвиток культури.
Фетишизм (португ. feitico – чародійство, амулет) – спосіб мислення, оснований на вірі у надприродні властивості окремих неживих предметів, на якому базується розвиток культури.
Формалізм (лат. formalis – те, що належить до форми) – художній напрям, що виник наприкінці XIX – початку ХХ ст. і виходив із визнання принципової суверенності й автономності форми.
Форум (лат. forum) – 1) площа, ринок у Давньому Римі; 2) місце виступів, 3) широкі представницькі збори, з’їзд.
Фреска (італ. fresco – свіжий) – 1) живопис на свіжій вогкій штукатурці фарбами, розведеними водою; 2) твори, які виконуються в цій техніці; 3) вид образотворчого мистецтва.
Функції мистецтва:
– естетична (спрямована на формування й розвиток естетичних смаків, здібностей і потреб людини, вироблення ціннісних орієнтацій, пробудження творчого духу і бажання творити за законами краси, формування вміння здійснювати естетичну діяльність);
– пізнавальна (забезпечує пізнання світу, формування світогляду);
– сугестивна (передбачає навіювання відповідних думок і почуттів, певний гіпнотичний вплив на психіку людини);
– виховна (спрямована на формування цілісної особистості);
– комунікативна (забезпечує спілкування людей);
– прогностична, кассандрівська (полягає у передбаченні майбутнього);
– компенсаторна (забезпечує зберігання й відновлення психічної рівноваги людини);
– катарсична (сприяє очищенню, оновленню людської душі через потрясіння, викликане співпереживанням з героями художнього твору);
– гедоністична (дає людині радість естетичної насо-лоди);
– розважальна (сприяє відпочинку й розвазі).
Футуризм (лат. futurum – майбутнє) – художній авангардистський напрям у європейському мистецтві 10 – 20-х рр. ХХ ст., який стверджує культ техніки, індустріальних міст; для нього є характерним динамізм, телеграфний стиль у мистецтві, заумлена мова, дисгармонія кольору й форми у живописі тощо.
Хепенінг (англ. happening – те, що трапляється, відбувається) – 1) імпровізована безфабульна театралізована дія; 2) вид сценічного мистецтва.
Хорал (нім. choral – пізньолат. cantus choralis – хоровий спів) – рід релігійних хорових співів у католицькій і протестантській церквах.
Хореографія (грец. choriea, танок + ... графія) – 1) весь обсяг танцювальних компонентів, що входять до балету або танцю; 2) запис танцю, мистецтво створення танцю; 3) вид мистецтва.
Хрестово-купольний храм – тип християнського храму, котрий виник у Візантії: купол на парусах спирається на чотири стовпи в центрі будівлі, звідки розходяться чотири склепистих рукави. Зверху будівля храму виглядає як хрест.
Художній напрям – сукупність художніх явищ, існуючих протягом певного часу, основана на спільних світоглядних і художніх та естетичних принципах, шляхах і способах відображення життя.
Художній образ – специфічна для мистецтва форма відображення дійсності, форма виразу думок і почуттів художника. Зароджується в уяві автора, втілюється у створюваному ним творі мистецтва і відтворюється уявою глядача, слухача, читача.
Художній символ (грец. symbolon – знак, символ) – 1) художній образ, що втілює яку-небудь ідею; 2) знак, наділений невичерпною багатозначністю образу; 3) багатозначно-алегоричний і логічно недоступний для пізнання образ.
Художній стиль (лат. stilys, stylus, грец. stylos – паличка, стрижень для письма) – сукупність образної системи, засобів художньої виразності, творчих прийомів, обумовлена єдністю художнього змісту. Розрізнюють: 1) Х.с.. окремого твору або жанру; 2) індивідуальний Х.с (творчу манеру) окремого автора; 3) Х.с. значних художніх напрямів.
Художня діяльність – особливий вид людської діяльності, спрямованої на художнє засвоєння світу, результатом якої є мистецтво. Х.д. відтворює світ у його цілісності та злитості, немовби повертає людині її саму в цілісній одвічній сутності. У процесі й результатах Х.д. відбувається своєрідне подвоєння людського життя, його доповнення, а іноді й заміна.
Художня культура – компонент духовного життя суспільства, що являє собою сукупність художньої діяльності, її продуктів і системи установ, які забезпечують соціальне функціонування мистецтва. Існує у двох формах: 1) предметній – як результат і процес художньої діяльності, що сприймається наочно; 2) особистісній – як внутрішній стан людей (суспільства, нації, класу, соціальної групи, людини), їхні художні здібності, потреби, орієнтації, творчі таланти. Процес розвитку Х.к. оснований на переході особистісної форми в предметну (опредметнення) і навпаки (розпредметнення). Вирішальну роль при цьому відіграє особистісна форма культури. Х.к. складається з субстанціональних і функціональних елементів.
Національне у Х.к. – те, що створюється, розвивається, зберігається етносом – нацією, народом, передається від покоління до покоління, відрізняється своєрідністю і неповторністю, зумовлюється його ментальністю.
Художня спадщина – зміст і форми художнього життя минулого, які засвоюються й переосмислюються сучасниками.
Цирк (лат. circus – коло) – 1) вид мистецтва, специфіка якого полягає у створенні художніх образів за допомогою гімнастичних та акробатичних трюків, дресури, клоунади, еквілібристики, музичної ексцентрики, ілюзіону та ін.; 2) будівля з ареною (манежем), де відбуваються циркові вистави; 3) у Давньому Римі – місце для кінних змагань колісниць, для боїв гладіаторів, звірів, кулачних боїв тощо.
Шкільна драма – драматургічний твір і театральне дійство, які виникли в середньовічній Західній Європі як засіб виховання й вивчення латинської мови.