Термінологічний стандарт укладається таким алгоритмом:

1. Систематизація понять певної галузі науки чи техніки , поділ їх на категорії, розмежування родових і видових понять.

2. Відбір усіх термінів галузі, взятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників, статей, підручників, рукописів, періодичних джерел).

3. Поділ термінів на групи: вузькогалузеві, міжгалузеві, загальнонаукові.

4. Вибір із групи термінів синонімів нормативного терміна.

5. Підбір еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів.

6. Формулювання українською мовою визначення поняття.

7. Рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

Відповідно у готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:

1. Назва поняття українською мовою.

2. Скорочена форма терміна.

3. Не рекомендований синонім.

4. Родове поняття.

5. Видове поняття.

6. Відповідники іншими мовами.

7. Дефініція(визначення).

8. Формула або схема.

На сьогодні у галузі комп’ютерних технологій одним з важливих засобів формування і розбудови терміносистеми стало також створення електронного словника термінів стандартування.

Унормовуючи і кодифіковуючи терміни слід дотримуватись таких правил:

1. Добирати питомо український термін до запозиченого якщо це можливо. Але якщо запозичені терміни введені в мову, то записувати їх правильно відповідно до орфографічних норм мови.

2. Добирати точне зазначення в українське слово.

3. Не запозичати іншомовне слово чи термін за наявності українського відповідника.

4. Запозичати термін безпосередньо з мови оригіналу, щоб оминути вплив мов-посередників.

5. Засвоювати запозичений термін за правописними нормами української мови.

Тема: сучасний стан економічної та кібернетичної термінографії

1. Укр.. лексикографія. Сучасна класифікація словників.

2. Українська термінографія. Специфіка термінологічних словників, їх роль у формуванні культури мови фахівця.

3. Етапи становлення та розвитку укр.. термінографії.

4. Сучасний стан термінографії.

5. Українська та зарубіжна термінографія.

6. Проблеми укладання сучасного словника в галузі інформаційних систем і технологій.

7. Українські електронні словники тлумачного та перекладного типів, їх структура та особливості.

8. Проблеми та перспективи українських комп’ютерних програм-перекладачів.

1. Лексикографія – це наука, яка займається укладанням словників. Під словником розуміють зібрання слів або фразеологічних зворотів, розміщених в алфавітному порядку.

Словники бувають енциклопедичні та лінгвістичні.

Енциклопедичні пояснюють різні поняття галузі культури, науки, техніки тощо. Є загальні та спеціальні.

Лінгвістичні словники пояснюють слово як мовну одиницю : тлумачні словники, перекладні словники, етимологічні словники, орфографічні, орфоепічні,словники іншомовних слів.

2. Термінографія – це наука, що займається укладанням словників термінологічного типу, де зібрані терміни з різних галузей науки, техніки, виробництва. Бувають одномовні словники і словники, призначені для науково-технічного перекладу.

Термінографію поділяють на: дескриптивну, завданням якої є розробка найбільш точних описів термінів, прескриптивну, яка визначає який термін слід вживати.

Методи термінографії містять: вибір термінографічних даних, розміщення лексичних одиниць у спеціалізованих словниках, організація і структура спеціальних термінологічних словників.

Загальні вимоги до спеціальних словників термінології:

1. Адекватний опис лексики обраної галузі науки і техніки.

2. Наявність усієї необхідної інформації.

3. Відсутність надлишкової інформації.

4. Уніфікація композиції і систем індексації з метою простого переходу від одного словника потрібного типу до іншого.

В основі усіх вимог до словників такого типу лежить вимога швидкості пошуку, точного перекладного еквіваленту у вихідній мові.

3. Розвиток української термінографії відбувався синхронно з розвитком української терміносистеми в різних галузях науки, техніки, виробництва тощо. Оскільки терміни потребували систематизації, пояснень і перекладів на інші мови, це оформлювалося у вигляді словників термінологічного характеру. Така праця в Україні пережила кілька етапів свого розвитку:

• Кінець 19-30-ті роки 20 століття: перші спроби систематичної термінологічної праці в Україні належать до 90-х років 19 ст. коли В.Левицький та І.Верхратський почали друкувати у «записках НТШ» невеликі словнички термінів. Вже на початку 20 ст. при деяких наукових установах, зокрема при Науковому товаристві в Києві було створено термінологічні комісії.

• В 1918 році було засновано Термінологічну комісію природничої секції київського наукового товариства. Через рік при академії наук було організовано орфографічно-термінологічну комісію, а вже в 1921 р. було створено Інститут української наукової мови академії наук.

• 40-50 рр. ХХ ст. У цей час термінологічні словники видавалися поодиноко, а першою лексикографічною працею після війни був латинсько-українсько-російський словник медичної термінології. У 1957 р., враховуючи гостру потребу в термінологічних словниках з найважливіших галузей знань президія академії наук УРСР створила спеціальну словникову комісію.

• 60-70 рр. За цей період було опубліковано 75 термінологічних словників, з них 22 – тлумачного типу, 32 – перекладні, 4 енциклопедії, 14 довідників. Діяльність словникової комісії продовжує Комітет наукової термінології, створений в 1978 році. Осередком видання був Київ. При складанні словників керувались такими вимогами: словники повинні відбивати сучасний рівень розвитку науки і техніки, закріпляти реальну практику вживання термінів у науковій літературі, впорядковувати використання термінів певної галузі знань.

• 80-90 рр. - поч. ХХІ ст. Піднесення термінографічної праці в 90-х роках пов’язано з впровадженням закону про мови з діяльністю товариства української мови «просвіта» з проголошенням незалежності України. Зокрема в 1994-1998 рр. було видано фундаментальну академічну працю «російсько-український словник наукової термінології в трьох томах». Вагому науково-методичну та консультаційну допомогу з питань лексикографічного опрацювання, редагування, рецензування словників здійснює відділ термінології Інституту української мови НАН України. А також технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Міністерства освіти України.

Потужний поштовх в термінологічній лексикографії дають регулярні міжнародні конференції «Українська термінологія і сучасність», «Проблеми української термінології». Впродовж 1990-2005 рр. видано близько 600 термінологічних словників з різних галузей знань.

4. Кібернетична термінографія – це наука яка займається укладанням словників, термінів з галузі інформаційних систем і технологій.

Від 50-х років починається розвиток галузі кібернетики в Україні і саме тоді виникають перші терміни цієї галузі, частково запозичені з новими значеннями з галузі математики або фізики. У 80-х роках не зважаючи на спад розвитку вітчизняної комп. Науки починається активне запозичення наукових методик з-за кордону, активна комп’ютеризація усіх процесів виробництва. Комп’ютер починає входити в життя людей як ПК. Відбувається запозичення термінів з англійської, російської мов. Далі в Україні виникає потреба у власне українській комп. Термінології та словниках термінологічного характеру сфери ІТ.