3. Універсалізм та індивідуація у психології Леонардо да Вінчі.

У епоху Відродження наука також народжувалася в майстернях художників, скульптурів, архітекторів, які були також інженерами, математиками, техніками. Ці майстерні були експериментальними лабораторіями, де з'єднувалися теоретична робота і досвід, що дало початок новим проблемам механіки, оптики, анатомії та ін.

Леонардо да Вінчі (1452 – 1519) – видатний італійський художник, вчений, інженер і філософ, засновник мистецтва Високого Ренесансу в Італії. В науковому і художньому відношенні творчість митця вирізняє універсальність.

Теоретичні ідеї, наукові пошуки Леонардо да Вінчі викладені у знаменитому "Трактаті про живопис" (бл. 1497 p.). Мистецтво і наука, на його думку, існують в єдності, як дві сторони загального процесу пізнання природи. На його думку, мистецтво, власне, і є наукою. Точною наукою він вважав передусім математику, тому намагався проаналізувати "у геометричному порядку" мистецтво як науку.

В класифікації видів мистецтва Леонардо враховував інтенсивність, з якою вони діють на почуття; а найблагороднішим почуттям вважав зір, звідси – першим мистецтвом вважав живопис.

Проблема гармонії привертала особливу увагу Леонардо, саме гармонія надає живопису перевагу над поезією. Живопис, подібно до музики, може охопити предмет загалом, а поезія повинна переходити від однієї його частини до іншої і зовсім позбавлена можливості викликати насолоду одноразового гармонійного співіснування частин. Творчість Леонардо-художника — результат тривалого експериментування і рефлексії над характером живописних прийомів.

Леонардо прагнув розкрити суперечність людини, в його розумінні людина – це прекрасне знаряддя природи, земний бог, але вона жорстока та часто нікчемна в своїх помислах і вчинках, але може утілювати свої духовні сили в «реальні» цінності і перетворювати природу своєю творчістю. Вищою цінністю для Леонардо, стала "божественна наука живопису" – сила і продукт творця, під якою їм розумілося не тільки мистецтво відображення світу в художніх образах – «живопис розповсюджується на філософію природи».

У міркуваннях Леонардо виявлялись сліди неоплатонізму (паралелізм людини і космосу) – вважав будову людини (земля, вода, повітря і вогонь) схожою з будовою світу. Леонардо не заперечував наявності душі, функція якої полягає у формуванні одушевлених тіл.

Шукання Леонардо спрямовані на точніше розуміння явищ, убік математико-експериментального натуралізму, абсолютно чуждого міркуванням містичного і космологічного порядку. Він заперечував, що почуття - тобто відчуття і спостереження - перешкоджає природному витонченому пізнанню. Був переконаний, що "ніяке людське дослідження не може привести до дійсного знання, якщо воно не спирається на математичні докази", щоб зрозуміти природу, слід повернутися до досвіду.

Сім принципів Леонардо да Вінчі: 1) Ненаситно-допитливий підхід до життя і незламне жадання учення — це початок всіх початків, перший крок на шляху пізнання, оскільки бажання знати, вчитися і рости — це свого роду «електростанція» всякого знання, мудрості і нових відкриттів; 2) Навчитися мислити самостійно і вивільнити свій розум з-під гніту обмежень (закамянілі звички і упереджені думки) – Леонардо підкреслював, наскільки важливо для кожної людини вчитися самому, спираючись на свій власний, суто практичний досвід; 3) Уміння бачити, чути, відчувати. Третій принцип — sensazione — свідомо і систематично стоншувати, шліфувати і відточувати п'ять відчуттів, даних вам від природи. Вдосконалення нашої сенсорної свідомості — уміння бачити і чути навколишній світ — найнадійніший ключ до збагачення нашого чутєвого досвіду; 4) у міру того, як в душі прокидатиметься жива, дитяча цікавість і невгамовна спрага ставити «дитячі» питання, — тоді все частіше доведеться перемагати невпевненість, борючись з ворогами — замішательством, невизначеністю і внутрішньою роздвоєністю. Цей принцип (Sfumato) є надійним компасом у прагненні краще освоїтися з невідомим і подружитися з парадоксом; 5) Щоб з невпевненості і смутної невизначеності народилася гармонія і творчість, потрібно застосувати цілісне мислення. Становлення внутрішньої гармонії не повинно обмежуватися однією лише сферою психіки; 6) потрібно прагнути до гармонійної взаємодії тіла і розуму; 7) Connessione зв'язує все воєдино. Це здатність: вибудовувати схему подій; уловлювати системні взаємозв'язки і глибинну спорідненість між різними речами і явищами. Це прагнення з'ясувати, яким чином мрії, цілі і цінності, самі піднесені ідеали і устремління можуть сплестися в єдину, міцну тканину вашого буденного життя.

Леонардо да Вінчі займався також анатомією, оптикою, музикою, поезією, філософією. Узагальнення наукових і мистецьких пошуків Леонардо да Вінчі — унікальна фреска "Таємна вечеря" (1495—1497 pp.), виконана для трапезної монастиря Санта-Марія делле Граціє в Мілані. Таємна Вечеря — остання трапеза, яку Христос здійснив разом з учнями в Єрусалимі перед своїм арештом. Під час трапези Христос оголосив дванадцяти апостолам, що один із них зрадить його. Ця тема широко висвітлювалась у християнському мистецтві всіх часів. В мистецтві два аспекти цієї теми — передбачення зради і перше Причастя Апостолів — домінували у різні періоди.