Примітка

Фінансова політика складається з фінансової стратегії і фінансової тактики.

Фінансова стратегія – це політика, що розрахована на досягнення довгострокових цілей економічного розвитку. Фінансова тактика розрахована на досягнення поточних цілей.

Залежно від тактичних задач фінансова політика може бути трьох видів: політикою стабілізації; політикою економічного зростання; політикою стримування ділової активності.

Політика стабілізації спрямована на підтримання сталих обсягів виробництва при стабілізаційних цінах. Розрізняють два різновиди цієї політики: політика стабілізації після економічного спаду, яка має стимулюючий характер; політика стабілізації в період економічного піднесення, яка має обмежувальне спрямування.

Політика економічного зростання спрямована на збільшення обсягів ВВП. Її метою є забезпечення доступності до фінансових ресурсів за цінами і за умовами залучення. Реалізація такої політики може здійснюватись трьома основними способами: через збільшення державних видатків, через зниження величини податків та через мінімізацію процентних ставок за кредитами.

Політика стримування ділової активності використовується з метою запобігання виснаження економіки внаслідок надмірних темпів економічного зростання. Реалізація такої політики може здійснюватись: через скорочення державних видатків, через збільшення величини податків та процентних ставок за кредитами.

2. Фінансовий механізм – це спосіб функціонування фінансової системи.

Дія фінансового механізму має кількісну і якісну визначеність. Кількісна визначеність полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів. Якісна – у ефективності використання виділених ресурсів.

Кількісній і якісній визначеності дії фінансового механізму відповідають два методи фінансового впливу: фінансове забезпечення і фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення може здійснюватись у вигляді: самофінансування, кредитування і зовнішнього фінансування.

Примітка

Самофінансування здійснюється за рахунок власного капіталу підприємств. Кредитування здійснюється за рахунок позичених ресурсів на принципах поворотності, терміновості, платності і матеріального забезпечення кредитів. Зовнішнє фінансування полягає у виділенні коштів підприємству на безоплатній основі.

На самофінансування держава впливає через податки. На кредитування – через облікову ставку Центрального банку та обсягу виділення коштів комерційним банкам на цільове кредитування. Зовнішнє фінансування залежить від розподілу бюджетних коштів на забезпечення вирішення пріоритетних завдань економічного розвитку держави.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні відносин розподілу, тобто у розробці і прийнятті відповідних законодавчих актів.

Примітка

У складі фінансового механізму існують інструменти, за допомогою яких здійснюється вплив держави на економічний розвиток. Такими інструментами є платежі в бюджет, платежі у фонди цільового призначення, державні субсидії і дотації, амортизаційні відрахування.

Функціонування фінансового механізму забезпечується діями органів державної влади через регламентування, планування, організацію і контроль. Регламентування і планування здійснюється законодавчими органами влади і полягає у розроблені і прийнятті державного бюджету. Організація покладається на Міністерство фінансів і Центральний банк. Контроль здійснюється контролюючими органами.

3. Фінансове право

Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини у суспільстві.

Фінансові закони можуть мати характер прямої і непрямої дії. У першому випадку закони є безпосередньою основою для фінансових операцій. У другому – закон визначає загальний порядок дій, а його деталізація знаходиться у відповідних інструкціях.

Закони прямої і непрямої дії відбивають розподіл повноважень між органами законодавчої і виконавчої влади. Законодавча влада розробляє закон, а виконавча влада забезпечує його втілення. Органи виконавчої влади мають право законодавчої ініціативи, тобто розробляти і подати закон на розгляд законодавчої влади.

Фінансове планування

Фінансове планування здійснюється на двох рівнях.

На мікрорівні – це плани окремих суб’єктів господарювання. Головним завданням цих планів є визначення джерел доходів та оптимізація витрат.

На макрорівні – це державний бюджет і фінансовий план. Вони призначені для визначення доходів держави і оптимізації державних видатків. Бюджет є директивним документом. Фінансовий план є довідковим документом.

Здійснення фінансової політики

Координуючими центрами в системі управління фінансами є Міністерство фінансів та Центральний банк. Міністерство фінансів розробляє фінансову політику країни і реалізує фіскальну політику, складається проект держбюджету і забезпечує його виконання. Центральний банк розробляє і реалізує монетарну політику.

Фінансовий контроль

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій.

Основні функції контролю покладені на вищі органи законодавчої та виконавчої влади. Безпосередній контроль здійснюють Міністерство фінансів та Рахункова палата. Міністерство фінансів розробляє фінансову політику та контролює її реалізацію. Рахункова палата контролює доцільність здійсню вальної фінансової політики.

Фінансовий контроль за діяльністю окремих суб’єктів має на меті перевірку її відповідності чинному фінансовому законодавству. Якщо у процесі контролю виявляються постійні порушення фінансового законодавства багатьма господарюючими суб’єктами, то це свідчить про необхідність внести певні корективи у фінансову політику.

Фінансовий контроль за діяльністю суб’єктів фінансових відносин передбачає різні його види, форми і методи. Види контролю визначають співвідношення контролюючого і підконтрольно7го суб’єктів. Форми фінансового контролю відображають стадію його здійснення відносно руху грошових потоків. Методи контролю – це прийоми та способи його здійснення.