Модель М.Портера по видам ведения конкурентной борьбы:  1) Стремление иметь самые низкие в отрасли издержки производства. Фирмы с низкими издержками произ-ва устанавливают низкие цены, привлекают больше покупателей и реализуют больше товаров. Изменения в издержках производства вынуждают фирму изменять цену не потому, что это изменит качество товаров, а это влияет на кол-во товаров, которые фирма может предложить покупателям. Есть 3 способа сокращения затрат производства на единицу продукции: экономия за счет ассортимента, масштаба и накопленного опыта. 1.1. Ассортимент – величина портфеля товаров, выпускаемых фирмой. 1.2. Предпосылки использования: рост масштабов позволяет отдельным работникам работать над решением более специализированных задач, повышая свой профессионализм и снижая потери времени при переходе от одной задачи к другой; дополнительные постоянные издержки; усовершенствование или более эффективное использование производственных процессов; возможность строительства более крупных объектов капитального оборудования. 1.3. Исп. опыта более зрелыми компаниями помогает экономить на издержках производства.  2) Поиск путей дифференциации производимой продукции от продукции конкурентов. Диф. – способность обеспечить компанию уникальной и большей стоимостью в виде нового качества товара, особых потребительских свойств или послепродажного обслуживания. Эти стратегии уместны в том случае, когда потребности и вкусы покупателей слишком отличаются, поэтому не могут быть удовлетворены путем производства стандартной продукции. Успешно проведенная диф. позволяет фирме устанавливать премиальную наценку на свою продукцию, продавать больше продукции, сделать торг марку фирмы более популярной среди покупателей. Наиболее эффективна диф., основанная на: технол. превосходстве, высоком качестве продукции, предоставлении потребителям большего набора соответствующих услуг. Лучше всего применять стратегии диф. в таких случаях: когда существ. много возможных способов диф. продукции или услуг и значительная часть покупателей воспринимает данные различия как имеющие опр. ценность; потребности покупателей данной продукции различаются при условии, что сам продукт можно исп по-разному; незначительное число конкурирующих фирм опираются на подобный подход диф.  3) Стратегия фокуса на определенном сегменте рынка, а не на всем рынке – фирма - продавец концентрирует свои усилия на одном или нескольких немногочисленных сегментах рынка, разрабатывает маркетинговые подходы и производит товары в расчете на удовлетворение опр. группы потребителей. Согласно стратегии товар должен в максимальной степени отвечать потребностям соотв. группы потребителей. Сегменты рынка, благоприятные для исп. такой стратегии должны обладать 1 или неск. свойствами: сегмент рынка достаточно велик для получения прибыли; обладает высоким потенциалом для развития; не гарантирует успеха большинству конкурентов; фирма – конкурирующая на сегменте, обладает квалификацией и ресурсами, необходимыми для эффективного обслуживания сегмента; фирма может защитить себя от конкурентов за счет установления хороших отношений с клиентами и лучших возможностей обслуживания покупателей в сегменте.

1. В чому полягає сутність поняття «конкуренція»?

Конкуренція — економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин — свобода вибору — реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий доход. Конкуренція означає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Широке розсіювання економічної влади, що становить основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею. Чиста конкуренція виникає, коли численні продавці займаються продажем однорідного продукту, й на ринку немає продуктової диференціації. Здійснена конкуренція — це чиста конкуренція + мобільність ресурсів усередині ринку й відсутність бар'єрів на вхід і вихід учасників. Ефективна конкуренція — покупці й продавці оперують незалежно у вільній конкурентній системі. У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі – максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. Однак способи й шляхи досягнення цієї загальної мети різні. Тому в конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку. Але завоювання переваг — це тільки початок, набагато складніше втриматися на ринку, зберігаючи свої первісні позиції.

2. Які Ви знаєте 4 класичних моделі конкуренції і в чому їх сутність?

На середину XX ст. визначилися загальні уявлення про сутність конкуренції та її основних рушійних сил, що виявилося в чотирьох постулатах класичних моделей: досконалої (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції та чистої монополії.

Чиста конкуренція відбувається за наявності досить великої кількості підприємств, які реалізують стандартизовану продукцію; контроль над цінами відсутній; дуже еластичний попит; нецінові ме-тоди конкуренції не практикуються; немає перешкод для організації бізнесу.

Монополістична конкуренція відбувається за наявності великої кількості підприємств, які реалізують диференційовану продукцію. При цьому діапазон контролю цін вузький, еластичний попит; використовуються нецінові методи конкуренції; вхідний бар’єр у галузь незначний.

Олігополістична конкуренція відбувається за наявності невели-кої кількості підприємств; діапазон контролю цін залежить від рівня узгодженості дій підприємств; переважає нецінова конкуренція, на-явні суттєві перешкоди для організації бізнесу.

Чиста монополія — наявність одного підприємства, яке виробляє унікальну продукцію і не має ефективних замінників; контроль над цінами значний; попит нееластичний; вхід у галузь для інших фірм заблокований.

3. Назвіть 5 сил конкуренції та розкрийте їх зміст.

Конкуренція на ринку складається з п’яти сил конкуренції:

1.         Суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі.

2.         Спроби компаній з інших галузей залучити покупців галузі на бік своїх товарів-замінників.

3.         Потенціал входження в галузі нових фірм.

4.         Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку поставників ресурсів.

5.         Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку покупців про-дукції.

Модель п’яти сил конкуренції, наведена нижче, є цінним концеп-туальним інструментом вивчення основних впливів конкуренції на ринок та оцінці сили і слабкості кожного з них. Використання цієї моделі дає можливість зрозуміти, як функціонує конкуренція

4. Визначити позитивні та негативні риси конкуренції.  Конкуренція має негативні й позитивні риси. До негативних відносяться: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляції, може бути порушено стабільність розвитку суспільного виробництва (надвиробництво товарів або їх нестача) тощо. Водночас конкуренція має позитивні риси. Вона є рушійною силою ринкової економіки, оскільки стимулює економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, зростання виробництва, підвищення якості продукції та найбільш повному задоволенню потреб споживачів, примушує постійно поновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками і активно впроваджувати їх у виробництво.

5. В чому полягають особливості міжнародної конкуренції.  Основною особливістю міжнародної конкуренції є те, що вона має транскордонний характер. Конкуренція, в тому числі і міжнародна, виступає регулятором ринку.  Особливості міжнародної конкуренції, за М.Портером, виокремлюють два типи галузей залежно від особливостей конкуренції:  · множинно-національні галузі, для яких характерна докорінна різниця у конкретному середовищі в окремих країнах, що не дозволяє здійснювати єдину конкурентну стратегію фірми на зовнішньому ринку;  · глобальні галузі, де існує світове конкурентне поле й фірма може застосувати уніфіковану конкурентну стратегію. Тут фірма може використовувати: 1) конфігурацію діяльності, тобто розміщення окремих її видів (наприклад, виробничі чи збутові підрозділи відповідно до рівня їх національного оподаткування) в різних країнах; 2) координацію діяльності філіалів (обмін загальною інформацією, ноу-хау, узгодження виробничої або торговельної політики) з метою спільної економії на витратах у межах усієї фірми.  Конкуренція в сфері послуг має свої особливості. Серед них доцільно виділити наступні:  ■ різні країни значно відрізняються за характером національних конкурентних переваг в галузях послуг, так само як це має місце у виробничій сфері.  ■ для більшості галузей сфери послуг ефект від укрупнення масштабів підприємств є невеликим. Багато з них дуже роздроблені і нараховують безліч невеликих фірм, що надають послуги на локальній основі. Тому сьогодні з метою збільшення своєї конкурентоспроможності велика кількість організацій сфери послуг швидко консолідуються.  ■ через природу більшості послуг багато видів діяльності організації, яка надає послуги, повинні здійснюватися безпосередньо там, де знаходиться покупець. Для того, щоб не втратити споживача та, відповідно, свої конкурентні позиції на ринку, фірми створюють в кожній країні офіси або відділення, що надають послуги.