Торакоскопія.
Показання. Захворювання плеври , легень , діафрагми , пневмоторакс , пухлина , стороннє тіло та інші .
Техніка. Якщо у хворого немає пневмотораксу , то попередньо накладають штучний пневмоторакс з внутришньоплевральним тиском в межах -0,5 - +0,98 кПа (-0,05 - +0,1 мм вод. ст.)
Хворого укладають на здоровий бік , під який підкладають валик. Руки відводять за голову. Під місцевою анестезією 0,25% або 0,5% розчином новокаїна (50мл.) , розтином довжиною 1,5-2см. розтинають шкіру , після чого троакаром типа Якобєуса роблять прокол грудної клітки у пахвовій ділянці у III або IV міжребер"ї. Після вилучення стилета , через металеву трубку вводять торакоскоп. При необхідності під час огляду плевральної порожнини роблять фотографування , біопсію , торакоакустику , для чого поряд , по вище описаній методиці , вводять каутер і роблять перепалювання плевральних зрощень.
Після ендоскопії грудної клітини , вилучення інструмента , взалежності від показань рану зашивають наглухо або вводять дренажну трубку.
Протипоказання. Відсутність пневмоторакса , гидроторакса , коли плевральна порожнина облітерована або уявляє собою вузку щілену.
Можливі ускладнення. Пошкодження легень , діафрагми (при високому ії стоянні або при низькому торакоцентезі) , внутрішньо плевральна кровотеча.
Перша допомога- дивись "Торакоцентез."
Накладання пов"язки при відкритому пневмотораксі.
Показання: Колоті рани більше одного см. в діаметрі , колото-різані пронікаючі рани , вогнепальні рани з відкритим пневмотораксом. Техніка: Для закриття проникаючих ран грудної клітки можна ввести в рану ватно-марлевий тампон , накласти масивну вологу ватно-марлеву пов"зку , вклеїти рану лейкопластирем , приклеїти клейонку від індивідуального пакета і т.д. Але не один із цих методів не створює надіїної тимчасової герметизації відкритого пневмотораксу.
Найбільш ефективним є аплікаційний метод закриття відкритого пневмотораксу. Для цього шкіру навколо рани необхідно обробити антесептиком ( 2-3% розчин йоду , йодонат , етиловий спирт).Потім прикладають до рани листки індивідуального пакета , приклеяні до ватно-марлевої подушечки. Верхню половину подушечки фіксують бинтом , а нижню на 20-30хв. залишають вільною. Така пов"язка діє як добре працюючий вихлопний клапан , сприяючий протягом цього часу максимальному звільненню плевральної порожнини від повітря.Через 30хв. нижню частину подушечки також фіксують бинтом. Протипоказання: Клапанний пневмоторакс.
Можливі ускладнення: Винекниння клапанного пневмотораксу , гематораксу , попадання інородних тіл в плевральну порожнину. З
ціллю попередження ускладненнь перед накладанням пов"язки необхідно провести ретельну ревізію рани і вподальшому
дотримуватись герметичної пов"язки.
Бужування стравоходу.
Показання. Опік, рубцове звуження стравоходу.
Техніка. Ьужування здійснюється набором бужей від 12-го до Зб-го номера зранку натщесерце з попередньою премедикациею 50% розчином анальгіну (2,0 мл) та 0,1% розчином атропіну (0,5 мл). Попередньо бужі розігріваються в теплій воді так, щоб вони стали більш м'ягкими, еластичними, легко змінюющими форму. Техніка введення бужа така ж, як і шлункового зонда. З бужем хворі лежать на правому боці напротязі 30-40 хвилин. Буж вводять по зростаючим номерам, щоденно збільшуючи номер у випадку задовільненого та безболісного проходження його при попередньому бужуванні, у випадку болю та труднощів при проходхенні бужа - хворих бужують одним і тим же номером напротязі 2-х днів. При різко виражених рубцових звуженнях стравоходу інколи накладається
гастростома і здійснюється так зване безперервне бужування: хворий ковтає кінець нитки з прив'язаною до неї бусинкою, цей кінець витягується через гастростому, до другого кінця прив'язується буж і протягується по стравоходу до кардії (мал). Після закінчення процедури буж витягують, кінці нитки фіксують лейкопластирем до шкіри обличчя (або вушної раковини) та передньої черевної стінки.
Можливі ускладнення. Кровотеча, перфорація стравоходу.
Мал.10 Безперервне Мал. Введення бужа в
бужування стравоходу. стравохід