1. Інформаційно - рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда,

повідомлення учнів.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем або схематичних малюнків.

5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.

6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, математика.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: дендрологія, терафіти, фанерофіти, криптофіти.

ПОНЯТТЯ ПРО ДЕНДРОЛОГІЮ ЯК НАУКУ І НАВЧАЛЬНУ ДИСЦИПЛІНУ

Дендрологія (грецьк.dendron – дерево і logos – наука) – наука про деревні рослини, їх морфологію, систематику, екологію, фітоценологію, географію та використання людиною.

Дендрологія пов’язана з такими дисциплінами:

• Загальна ботаніка

• Морфологія рослин

• Систематика рослин

• Географія рослин

• Фізіологія рослин

• Лісознавство

• Ґрунтознавство

• Географія

• Екологія

• Селекція рослин

Завдання дендрології:

1. Вивчення морфологічних, екологічних особливостей деревних рослин

2. Вивчення біорізноманітності деревних рослин

3. Поширення деревних рослин

4. Раціональне використання деревних ресурсів для покращення існуючих та створення нових

• лісових насаджень

• захисних лісових насаджень

• парків, лісопарків, зон відпочинку

5. рекомендації найкращих видів деревних рослин стосовно швидкості росту, високої продуктивності в лісах та декоративності, стійкості до негативних біотичних, абіотичних та антропогенних факторів при озелененні

1. ІСТОРІЯ ДЕНДРОЛОГІЇ, ОСНОВНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ

Початок розвитку науки дендрології лежить в глибокій давнині, коли людина отримувала початкові знання про навколишній світ, в тому числі і про рослини, шукаючи собі їжу. Рослини, в тому числі і деревні давали людині значну кількість харчів, у лісі наші предки знаходили собі схованку від ворогів і негоди. Осілий спосіб життя, який люди стали вести пізніше, призвів до розвитку культури різноманітних рослин, в т.ч., плодових і декоративних. Першими культурними рослинами, як свідчать археологічні розкопки, були ягідні, плодові та горіхоплідні породи. Вважають, що цей процес розпочався близько 10 тис. років тому. Саме в цей час було розпочато зміну природного ландшафту на культурний.

В Древньому Китаї, Греції, Римі використовувались багато видів деревних рослин. У 5 ст. до н.е в Афінах уже зростали посадки із явора, маслинних дерев, в’яза та інших порід.

На території сучасної України близько 6 тис. років тому вже існувала високорозвинена цивілізація – трипільська культура. Уже тоді наші предки вирощували сливу домашню (Prunus domestica) та абрикос звичайний (Armeniaca vulgaris), який природно зростав на території Китаю.

Подальші писемні відомості про освоєння деревних рослин датуються І тисячоліттям до н.е., коли греки почали колонізацію Північного Причорномор’я і Криму. У цей час у культурі з’явився виноград справжній (Vitis vinifera L.), лавр благородний (Laurus nobilis L.), кипарис вічнозелений (Cupressus sempervirens), а на початку н.е. – інжир (Ficus carica L.), маслина європейська (Olea europea L.), персик звичайний (Persica vulgaris Mill.) , горіх грецький (Juglans regia L.) та інші види деревних рослин.

Значним поштовхом у вирощуванні нових деревних рослин на території Київської Русі стало встановлення стабільних економічних зв’язків із Візантією. В цей час уже в лісостеповій частині України стали культивувати виноград звичайний, горіх грецький, вишню звичайну (Cerasus vulgaris), шовковицю білу (Morus alba). У 1051 році в Києві було закладено перший яблуневий сад.

Великі географічні відкриття сприяли пізнаванню нових видів рослин. Їх завозили в Європу, звідки вони поширювались по всьому континенту. В епоху Відродження (ХVII-XVIII ст.) активно починає розвиватися декоративне садівництво. Виникають перші парки, де з’являються липа, граб, глід, самшит, туя. Вони створювались повсюдно, практично біля кожної садиби панів та магнатів. До таких парків належить славнозвісна “Софіївка” в Умані, “Олександрія” в Білій Церкві та інші.

У ХІХ ст. в Україні починають з’являтися перші університетські ботанічні сади.