Тема 10. Підряд в міжнародному торговому обороті

За договором підряду має місце обмін послуг на якійсь еквівалент. Цей обмін має вигляд у таких формах:

· майно заміняється на роботу або надання послуг;

· гроші на роботу або майно;

· обмін роботи на роботу або послуг на послуги.

Договір підряду – двосторонній договір, за яким одна особа (замовник) замовляє якусь роботу, а інша сторона (підрядчик) своїми зусиллями виконує цю роботу. Особливістю договору підряду є те, що предметом такого договору є те, що чого ще не існує. Об’єктом є створення або переробка чогось у стан, який задовольняє замовника. Причому ця переробка повинна існувати в об’єктивній формі – оце "щось” повинно існувати відокремлено від того, хто виконує роботу.

Специфікою переходу права власності від особи, яка виконує замовлення й замовником є те, що по суті перехід укладається у формі договору купівлі-продажу, але в даному випадку товар спочатку виготовляється, а вже потім продається.

Класичними видами договору підряду є:

· замовлення на будівництво споруд (замовлення під ключ);

· надання технічних послуг на будівництво (а також поставка машин й обладнання);

· виконання монтажних робіт;

· здійснення технічного обслуговування побудованого об’єкта;

· надання консультаційних або інформаційних послуг.

Сферою застосування таких видів договорів є сфера будівництва споруд. Спочатку укладаються договори між державами щодо надання допомоги, а потім підписуються контракти між приватними особами у тому числі й договори на будівництво об’єктів.

Особливості:

· потребують значних фінансових коштів;

· реалізація договору потребує значних строків. Тому договори підряду найчастіше укладаються державними організаціями, які виступають замовником, а інші такі ж організації виступають підрядниками;

· підписанню контрактів передує проведення різноманітних конкурсів на право укладання контрактів.

Відсутність національного врегулювання в цій сфері зумовило розробку типових правил у межах міжнародних організацій (міжнародні уніфіковані норми рекомендаційного характеру). Першим розробником такої проформи є Економічна комісія ООН, яка в 1959 році розробила Керівництво щодо складання контрактів про виконання комплексних промислових робіт, яке складає 11 розділів (частин, які повинен мати будь-який договір підряду):

· поняття міжнародного обороту – використання термінів й зазначення предмета майбутнього договору;

· регулювання питань укладання договорів із субпідрядниками;

· ознаки юридичних осіб (консорціумів та головних субпідрядників);

· гарантії щодо реалізації договору;

· відшкодування шкоди;

· штрафні санкції за угодою;

· порядок й процедура розірвання договору;

· питання, пов’язані з валютними платежами;

· порядок зміни цін – можливі зміни цін на здійснення робіт;

· застосовне право до договору;

· порядок вирішення спорів.

UNCITRAL у 1988 році видав Керівництво зі складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об’єктів.

Міжнародна організація інженерів будівників (ФІДІС) розробила типові форми міжнародних договорів підряду в галузі будівництва. Всесвітній банк розробив принципи Всесвітнього банку щодо договорів підряду в галузі будівництва (1985), Загальні умови договору підряду й постачання, які фінансуються Європейським фондом розвитку (1972). Ще загальні умови називають умова ЄДС й вони містять зразки договорів підряду (кожен зразок складається із 23 статей). Документ, спрямований на обслуговування договорів, які укладаються після перемоги у проведенні тендера або конкурсу.

Замовник зобов’язується:

· надати підрядникові всю інформацію, яка необхідна для проведення проектних робіт;

· прийняти побудований об’єкт;

· сплатити обумовлену в договорі вартість об’єкта.

Колізійних або уніфікованих норм у цій сфері майже не існує.

В залежності від характеру й об'єму наданих інжинірингових послуг, на практиці використовуються різні види договорів.

Інженерно-консультативні послуги зазвичай оформляються контрактом про надання інженерно-консультативних послуг чи договором про командирування спеціаліста для виконання певного виду робіт.

Інженерно-будівельні послуги зазвичай надаються на основі договору підряду чи контракту про технічне сприяння в будівництві. Якщо будівництво здійснюється за рахунок покупця, надання продавцем технічних послуг оформляється трьома способами:

1) врахування переліку цих послуг в контракті купівлі-продажу обладнання;

2) укладенням спеціальної угоди про експортні поставки і монтаж обладнання;

3) укладенням угоди про надання технічних послуг в доповнення до контракту купівлі-продажу обладнання.

В міжнародній торговій практиці при здійсненні інжинірингових операцій широко використовуються різні варіанти типових контрактів, серед яких найцікавішим є розроблене групою експертів Комітету по розвитку торгівлі ЄЕК 00Н "Керівництво по складанню міжнародного договору на консультативний інжиніринг", враховуючи пов'язані з цим аспекти технічного сприяння. Це "Керівництво" містить повний перелік і характеристику умов, необхідних для включення в договір між консультантом і замовником , а також перелік послуг, що надає інженер-консультант.

При визначенні сторін договору треба мати на увазі, що в здійсненні проекту можуть приймати участь багато юридичних осіб, враховуючи фірми, фінансові заклади, державні заклади та ін. Може бути укладено декілька договорів, пов'язаних з одним і тим же проектом. Тому в кожному договорі важливо передбачити, хто саме (з юридичної точки зору) являється в ньому стороною. Якщо з кожної сторони приймають участь декілька юридичних осіб, то в даному договорі чітко визначається відповідальність кожного з них.

Визначаючи предмет і сферу дії договору, необхідно чітко визначити характер, масштаби, місце і мету проекту, а потім і сферу дії договору. Консультант зазвичай не може передати свій договір іншій особі без письмової згоди замовника, і це також повинно бути вказано в контракті.

Особливої уваги заслуговує розробка розділу, що стосується обов'язків консультанта. В ньому дається чіткий опис завдань консультанта на різних стадіях здійснення проекту і визначаються його повноваження. В договорі обов'язково містяться положення про надання послуг консультантом кваліфіковано, зі всією передбачливістю, сумлінністю і ефективністю виконання всіх його завдань у відповідності до професіональних норм.

Розрахунок витрат здійснюється на основі одного чи поєднання кількох наступних методів: час; вартість робочої сили, помножена на накладні витрати, плюс витрати; частина вартості будівельних об'єктів у відсотках; вартість плюс відсоткова винагорода чи вартість плюс фіксована винагорода; попередній гонорар та ін.

Договір між замовником і консультантом містить обмовку про винагороду субконсультанта. Якщо таких положень в договорі нема, послуги субконсультанта оплачує консультант. Платежі консультанта здійснюються у валюті, обговореній сторонами.

При розробці договору треба звернути увагу на статтю про податки, інші стягнення і мито. Треба обов'язково розглянути: які податки і стягнення повинні бути заплачені і яка сторона повинна їх заплатити; питання недопуску подвійного оподаткування і звільнення від сплати податків. В договорі вказується той, хто платить мито.

Важливим питанням договору являється питання про інтелектуальну власність і запатентовану інформацію. Сторони повинні визначити, чи може технічна документація другий раз використовуватися іншою стороною для інших проектів. Якщо надання консультативних послуг пов'язане з наданням прав на патенти і ліцензії, промислову власність, то сторони повинні вирішити, хто несе витрати, пов'язані з їх використанням. Сторони повинні досягти згоди відносно права одної з них використовувати розробки, на які друга сторона дає заявку на патент. В договорі повинна бути обмовка про секретність. Забороняється як замовнику, так і консультанту розголошувати конфіденційну інформацію.

Консультант зазвичай за свій рахунок забезпечує страхування, що охоплює його власну роботу, обладнання, з яким він працює, і страхування персоналу.

Часто важливим завданням консультанта є надання консультацій замовнику відносно стандартів і норм, які необхідно використати в зв'язку з даним проектом.