Питання до контролю залишкових знань студентів з дисципліни “Правознавство”

1 Основні теорії виникнення держави і права. У різні часи виникло досить багато теорій походження держави, з яких жодна не в змозі самостійно охопити і розкрити як сутність держави, так і передумови її появи.

Теологічна (релігійна): пояснює походження держави божественною волею (Августин Блаженний, Фома Аквінський)

Сакральна (харизматична): віра в божественну силу носіїв влади – вождів, князів, царів ( Дж. Фрезер)

Патріархальна: держава походить з родини, вона є продовженням батьківської влади (Арістотель, Р.Фільмер, М.Драгоманов)

Природно-правова (договірна): держава – результат об’єднання людей на підставі згоди (Ж.Ж.Руссо, Д.Локк, Т.Гобс, Д.Дідро)

Органічна: держава подібно до біологічного організму має своє тіло, вона народжується, розвивається, старіє й вмирає (Г.Спенсер)

Психологічна: держава виникає внаслідок психологічних потреб людей до покори і панування (Л.Петражицький, З. Фрейд )

Насильства: держава виникає внаслідок насилля внутрішнього і зовнішнього

(Є.Дюрінг, Л. Гумплович, К.Каутський)

Матеріалістична (класова): держава є продуктом і виявом непримиренності класових протиріч (К.Маркс, Ф.Енгельс)

2 Поняття та основні ознаки держави. Держава – це єдина політична організація суспільства, яка поширює свою владу на всю територію країни, її населення, видає юридично обов’язкові веління, має спеціальний апарат управління, і примусу, володіє суверенітетом Суттєві ознаки держави: територіальне розселення населення; суверенітет, наявність апарату управління і примусу, власні правові норми (система права),здатність стягувати податки. Ознаки держави є загальними для всіх держав без винятку, якого б історичного типу, форми вони не були б. Територіальне розселення населення - це безумовна ознака кожної держави. Без неї немає держави. Владні повноваження державних структур поширюються на всіх людей, які перебувають на території країни. Суверенітет – верховенство, найвища влада) – органічна властивість влади самостійно і незалежно від будь-якого впливу здійснювати свої функції як в середині країни, так і за її межами. Наявність апарату публічної влади. Апарат публічної влади складається з апарату управління й апарату примусу. Апарат управління - законодавчі, виконавчі органи, президент. До апарату примусу відносять: армію, міліцію (поліцію), суди, прокуратуру, установи виконання покарань. Наявність власних правових норм. Держава встановлює загальнообов’язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх у нормах права. Здатність стягувати податки. Держава збирає податки, що використовуються для утримання і діяльності державного апарату, функціонування держави. Крім того держава має і неосновні ознаки, до яких належать: державна символіка (гімн, герб, прапор, столиця та ін. атрибути держави); наявність конституції (основний закон); грошова система та ін. Соціальна сутність держави полягає в тому, чиї інтереси вона реально обслуговує, задовольняє і захищає, а також волю якої частини суспільства вона виражає.

3 Форма держави (державне правління, територіальний устрій, політичний режим).

. Особливості побудови та функціонування держави знаходять своє вираження у її формі. Форма держави — це порядок організації та здійснення державної влади в країні. Вона включає три взаємопов'язаних елементи: фор­му державного правління, форму державного устрою, політичний режим. Форма державного правління — це порядок утворення та органі­зації вищих органів влади в державі. За формою державного правління держави поділяються на монархії та республіки. У свою чергу монархія може бути абсолютною чи конституційною (парламентською або дуалі­стичною). Республіки поділяються на парламентські, президентські та змішані (президентсько-парламентські або парламентсько-президентські). Форма державного устрою — це порядок розподілу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними та державою в цілому. За формою державного устрою держави поділяються на унітарні, федеративні та конфедерації. Унітарна дер­жава — це єдина держава, яка поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав. Федерація — це союзна держава, частинами якої можуть бути декілька державних утворень (штати, землі та ін.), що мають державний суверенітет. Ці частини союзної держави є суб'єктами федерації і здійснюють свої суверенні права при збереженні цілісності держави. Конфедерація — це тимчасовий союз держав, що об'єдналися для досягнення певної мети і спільно здійснюють певні напрямки суверенної державної діяльності (оборона держави, зовнішня торгівля та ін.) при збереженні повної самостійності в інших питаннях. Політичний режим — поря­док здійснення державної влади певними засобами та методами. Політичний режим поділяється на демократичний та антидемокра­тичний. Демократичний, у свою чергу, може бути ліберально-демокра­тичним, консервативно-демократичним, радикально-демократичним. Антидемократичний режим — це авторитарний та тоталітарний (расистський, фашистський та військово-диктаторський). Визначення форми держави Україна закріплено Конституцією України. Державний устрій України визначено як унітарний, за формою правління Україну проголошено республікою, за політичним режимом — демократичною державою.

4 Поняття, ознаки і суть права. Сутність права полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об'єднань. Право – це сукупність конкретних, загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, які встановлюються (санкціонуються), гарантуються і охороняються державою. Ознаки права: Загальна обов’язковість виконання. Нормативність. Системність. Формальність. Забезпеченість державою. Багаторазовість застосування. Право може існувати лише як сукупність певних державних приписів (велінь), в яких визначається міра (зразок) можливої або обов'язкової поведінки конк­ретних індивідів. У зв'язку з цим юридичне право поділяють на право об'єктивне і право суб'єктивне.

Об'єктивне право — це система формально - обов’язкових правил поведінки (юридичних норм), що забезпечується державою. Суб'єктивне право — це закріплена правовими засобами можливість (свобода) конкретної особи здійснювати свої юридичні права. Зміст суб’єктивного права складається з можливості: чинити дії самостійно, відповідно до свого бажання; вимагати певних дій від інших суб’єктів; користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом; звертатися до держави за захистом свої порушених прав. Можна сказати, що суб'єктивне право — це повноваження, які належать даному суб'єктові згідно з приписами чинних у державі нормативно-правових актів. Право має свої функції. Це - основні напрями його впливу на суспільні відносини. Функції права поділяються на дві групи: спе­ціально-юридичні та загальносоціальні. До спеціально-юридичних функцій права належать: регулятивна функція (врегульовує су­спільні відносини шляхом закріплення юридичних прав і обов'язків їх учасників);охоронна функція (охороняє встановлені норми і примушує суб’єктів права до належної поведінки).­ Прикладом реалізації охоронної функції права є встановлення конкретних видів юридичної відпо­відальності за скоєння правопорушень. До загальносоціальних функцій права належать: інформативна (комунікативна) функція; виховна функція;; прогностична функція; гносеологічна (пізнавальна) функція.