1.Амебіаз (Amоebiasis) (а 06)

Клінічні форми:

• кишкові: гострий амебний коліт (А06.0), хронічний амебіаз (А06.1) (рецидивний чи безперервний перебіг), хронічний амебний коліт (А06.2), амебома товстої кишки (А06.3), амебний апендицит (А06.8);

• позакишкові: гепатит, абсцес печінки (А06.4), пневмонія, абсцес легень (А06.5), абсцес мозку (А06.6), шкіри (А06.7), рідких локалізацій - нирок, селезінки (А06.8) тощо;

• неуточнені (А06.9).

• латентні (цистоносійство).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення:

• кишкового амебіазу – периколіт, перфорація і гангрена кишки, кишкова кровотеча, рубцевий стеноз товстої кишки, інвагінація та інші види непрохідності кишок;

• позакишкового амебіазу – перигепатит, піддіафрагмальний абсцес, перитоніт, плеврит, перикардит, медіастеніт, піопневмоторакс, емпієма плеври, печінково-бронхіальна нориця та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Entamoeba histolytica.

1 Паразитологічне дослідження: протозооскопія нативних мазків із досліджуваного матеріалу; виявлення великої тканинної з еритроцитами вегетативної форми амеби та цист (у калі, матеріалі з дна виразки, харкотинні та ін.)

2 Культивування амеб на штучних живильних середовищах Робінзона, Павлової, Бека та ін.

3 Серологічні дослідження: РНГА, ІФМ, РЕМА, РЗК, РІФ з діагностикумом із культури дизентерійної амеби в динаміці. Діагностичний титр 1:80 і вище.

4 ІФА – визначення антитіл класу IgM і IgG до Entamoeba histolytica. ПЛР – ідентифікація ДНК збудника.

5 Біологічна проба на кошенятах, хом’яках, кроликах, морських свинках.

6 Загальноклінічні методи: аналіз крові (амебна дизентерія) – лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом, збільшена ШОЕ, можлива анемія; (амебний абсцес) – лейкоцитоз, нейтрофільоз, різко підвищена ШОЕ. Копроскопія – свіжі еритроцити (вигляд малинового желе), еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена та амеби.

7 Ректороманоскопія: наявність глибоких виразок із підритими краями, що розміщуються на незміненій слизовій оболонці; еритрофаги у фекаліях, узятих під час ректороманоскопії.

8 УЗД, КТ, рентгенографія, інфрачервона термографія для виявлення амебних абсцесів будь-якої локалізації.

2. Аскаридоз (Ascaridosis) (b77)

Стадії:

• личинкова (міграційна): еозинофільні інфільтрати в легенях (J82), гостра пневмонія, бронхіт, шкірні прояви тощо;

• статевозріла (кишкова): типова, латентна, стерта форми.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення кишкової стадії: без ускладнень; з ускладненнями – гостра кишкова непрохідність (спастична, обтураційна), перфорація кишки, шлунково-кишкова кровотеча, апендицит, дивертикуліт Меккеля, гепатит, холецистит, панкреатит, ураження сечостатевих органів тощо.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Ascaris lumbricoides.

1 Специфічні методи: копроскопія (виявлення яєць аскарид, іноді самих аскарид), мікроскопія мокротиння (виявлення личинок аскарид), серологічне дослідження: РІФ, РНГА, РЕМА (виявлення специфічних антитіл до аскарид).

2 Загальноклінічні методи: аналіз крові – лейкоцитоз (міграційна фаза), еозинофілія, іноді анемія. Дослідження калу – еритроцити.