Заняття 1

Тема. Правопорушення і юридична відповідальність

План

1. Поняття, ознаки та склад правопорушення.

2. Види правопорушень.

3. Причини правопорушень і шляхи їх усунення.

4. Поняття, характерні риси та види юридичної відповідальності.

Теми рефератів

1. Соціальна природа злочину.

2. Обставини, що виключають злочинність діяння.

Основні терміни і поняття теми

Правопорушення, проступок, злочин, суспільна небезпека, протиправність, вина, умисел, необережна вина, казус, караність, деліктоздатність, склад правопорушення, причини правопорушень, юридична відповідальність, позитивна і негативна відповідальність, необхідна оборона, крайня необхідність, неосудність, амністія, помилування.

Методичні вказівки до заняття 1

Приступаючи до засвоєння першого питання теми слід усвідомити, що правопорушення являє собою антигромадське, протиправне діяння особи, що завдає шкоди фізичним або юридичним особам, суспільству в цілому. Воно має свої ознаки і відрізняється від правомірної поведінки, тобто поведінки, що цілком відповідає вимогам правових норм. Далі треба зупинитись на ознаках правопорушення, якими є суспільна небезпека (шкідливість), протиправність, винність і караність діяння деліктоздатної особи, а також проаналізувати сукупність об’єктивних та суб’єктивних елементів, які характеризують правопорушення (об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони).

У другому питанні необхідно визначити види правопорушень, особливо тих, що залежать від ступеню їх шкідливості для інтересів суспільства. Визначивши критерії розподілу правопорушень на злочини і проступки (конституційні, цивільні, адміністративні, дисциплінарні) варто охарактеризувати окремі види правопорушень, використовуючи чинне законодавство України, навести конкретні приклади.

Вивчення третього питання передбачає детальний розгляд причин правопорушень, як факторів, що сприяють скоєнню злочинів і проступків. У сучасній юридичній літературі розрізняють об’єктивні та суб’єктивні причини правопорушень. Об’єктивні причини не залежать від людини, вони зумовлені зовнішніми обставинами. Під ними розуміють конкретні протиріччя у суспільному житті. Суб’єктивні ж причини пов’язані із самою людиною. На практиці найчастіше правопорушення зумовлюються не єдиною причиною, а відразу декількома. В кінці розгляду цього питання треба показати шляхи і методи профілактичної роботи, яку проводять органи державної влади і місцевого самоврядування щодо протиправної поведінки особи.

Для кращого засвоєння положень останнього питання важливо зосередити увагу на понятті юридичної відповідальності, її цілях, підставах і видах. Характеристика ретроспективної відповідальності як негативної реакції суспільства на факт скоєння протиправного діяння, окреслення конституційних принципів юридичної відповідальності, перелік обставин, які виключають юридичну відповідальність дозволять більш повно засвоїти сутність теми.

Основні терміни і поняття теми

Правопорушення – це суспільно небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта (фізичної чи юридичної особи), за яке чинним законодавством передбачена юридична відповідальність ( у виді покарання чи стягнення)

Проступок – правопорушення, яке порушує приписи норм права, але не досягає рівня соціальної безпеки, притаманне злочину.

Злочин – передбачене кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ст11 ККУ).

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству в цілому.

Суспільна небезпека – це характерна для злочинного діяння властивість завдавати великої шкоди охоронюваними державою суспільними відносинами (правопорядку) чи охоронюваним законом інтересам або ж створювати загрозу настання такої шкоди.

Протиправність – ознака правопорушення, яка вказує на те, що воно завжди є порушенням закону.

Вина ­­– психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої законом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності .

Умисел – одна із форм вини, що полягає в усвідомленні правопорушником протиправного характеру та наслідків свого діяння та у бажанні або свідомому допущенні їх виникнення.

Необережна вина – вид вини, при якому особа не бажала настання шкідливих наслідків, але через свою легковажність чи недбалість повелася таким чином, що ці наслідки наступили і були результатом її дії чи бездіяльності.

Казус – випадок, випадкова дія, що має зовнішні ознаки правопорушення, у якій, однак, відсутній елемент вини.

Караність – ознака злочину, яка проявляється в тому, що за кожен злочин законом встановлене покарання, і винна особа може бути покарана за кожне з учинених нею злочинних посягань.

Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення.

Склад правопорушення – частини, з яких складається правопорушення (суб'єкт правопорушення, об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона і суб'єктивна сторона).

Причини правопорушень – це ті явища соціальної дійсності, які викликають (або полегшують) вчинення правопорушень.

Юридична відповідальність – це закріплені у нормативно-правових актах і забезпечувані державним примусом несприятливі наслідки (міра державного примусу), які настають для конкретної особи у зв’язку з вчиненим нею правопорушенням. Юридична відповідальність завжди супроводжується моральним осудом правопорушника.

Необхідна оборона – дії, що мають ознаки правопорушення, але вчинені з метою захисту від протиправного посягання шляхом завдання шкоди нападнику. Необхідна оборона є обставиною, що виключає юридичну відповідальність. Ст. 36 ККУ

Крайня необхідність – стан особи, при якому дії були вчинені для відвернення серйозної небезпеки і за умов, що цій небезпеці не можна було запобігти іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншою ніж та, якої вдалось уникнути. Ст. 39 ККУ

Неосудність – психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевного стану, недоумства чи іншого хворобливого стану. Ст.19 ККУ

Амністія – повне або часткове звільнення від покарання та його правових наслідків або пом’якшення покарання певної категорії засуджених осіб, припинення порушеного кримінального переслідування, а також зняття судимості з осіб, які відбули покарання або звільнені від покарання. Ст..86 ККУ

Помилування – повне або часткове звільнення засудженого від покарання, яке здійснюється в індивідуальному порядку главою держави. Ст..87 ККУ