16.2. Типи інтеграційних об’єднань

Міжнародна економічна інтеграція як форма міжнародних економічних відносин почала інтенсивно розвиватись у другій половині ХХ ст. Не зважаючи на різні підходи до визначення теоретичних засад інтеграційних процесів, в економічній літературі виокремлюють декілька етапів еволюції міжнародного інтеграційного співробітництва:

1) преференційна торговельна угода;

2) зона вільної торгівлі;

3) митний союз;

4) спільний ринок;

5) економічний союз;

6) політичний союз.

На першому етапі країни, роблячи перші кроки до зближення, укладають на двосторонній та багатосторонній основі преференційні торговельні угоди, відповідно до яких створюються сприятливі умови для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Преференційні угоди передбачають збереження національних митних тарифів та національної системи нетарифного регулювання.

На другому етапі інтеграції країни створюють зону вільної торгівлі, що передбачає не скорочення, а повну ліквідацію митних бар’єрів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів та національної системи нетарифного регулювання у торгівлі з третіми країнами. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі розповсюджуються на всі товари, окрім сільськогосподарських. Зона вільної торгівлі може координуватись міждержавним секретаріатом або ж функціонувати без вказаного координуючого органу на основі прийнятих на періодичних нарадах представників країн-учасниць рішень.

Третій етап інтеграції передбачає створення митного союзу – узгоджене скасування країнами національних митних тарифів та введення загального тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання у торгівлі з третіми країнами. Координацію зовнішньоторговельної політики країн –учасниць здійснює міждержавний секретаріат.

На четвертому етапі – спільного ринку – країни домовляються про вільний рух не тільки товарів та послуг, а й капіталу, робочої сили, технології. Координація здійснюється на періодичних нарадах голів держав-учасниць, які проводяться 1-2 рази на рік. Одночасно створюється і постійно діє міждержавний секретаріат.

На п’ятому етапі – утворенні економічного союзу – відбувається повна інтеграція, тобто здійснення країнами єдиної економічної, бюджетної, валютної, грошової політики, введення єдиної валюти, заснування органів наднаціонального регулювання. Уряди країн-учасниць відмовляються від частини своїх функцій на користь наднаціональних органів, які наділяються правом приймати рішення з питань стосовно функціонування інтеграційного об’єднання без узгодження з ними.

На шостому етапі – політичному союзі – передбачається передача національними урядами переважної частини своїх повноважень наднаціональним органам управління. Фактично політичний союз означає втрату національного суверенітету та створення міжнародної конфедерації.

16.3. Оцінка міжнародних інтеграційних процесів

У теорії міжнародної економіки оцінка міжнародних інтеграційних процесів здійснюється за критерієм їх сприяння поглибленню світогосподарських зв’язків. Узагальненими індикаторами світових інтеграційних процесів є рівень відповідності основних макропоказників розвитку економіки країни вимогам світової економіки. Одним з таких індикаторів є індекс глобальної інтеграції (FPGI – Foreign Policy Globalization Index), що розраховується за 4 категоріями, які поділені на 12 позицій: економічна інтеграція, інтенсивність особистих контактів між людьми, розвиток технічних систем зв’язку, ступінь включення у світові політичні процеси. Серед країн, які досягли найбільшої глобальної інтеграції, слід відзначити Сінгапур, Швейцарію, США, Ірландію. Із 62 країн Україна займає в даній класифікації 39 місце, Росія – 47 [46,с. 61].

Спеціалістами Світового банку було сформульовано ряд критеріїв відповідності створення інтеграційних угрупувань інтересам світової економіки, до яких відносять:

- регіональні торговельні угоди повинні покривати всі галузі економіки без винятку;

- перехідний період між етапами інтеграції не повинен перевищувати 10 років та передбачати чіткий графік лібералізації торгівлі в окремих галузях;

- передумовою створення інтеграційного угрупування повинна бути лібералізація торгівлі на умовах режиму найбільшого сприяння;

- загальний митний тариф, який вводиться в рамках митного союзу, не повинен перевищувати найнижчий тариф в країні з ліберальною зовнішньоторговельною політикою у відповідній галузі;

- правила визначення країни походження товару повинні бути прозорими і однаковими для всіх суб’єктів світового господарства;

- правила прийому нових членів до інтеграційного угрупування повинні бути ліберальними і не перешкоджати його розширенню;

- після створення інтеграційного угрупування забороняється застосовувати антидемпінгові заходи щодо країн-членів, а у відносинах з іншими країнами доцільно розробити єдиний механізм їх застосування;

- необхідний швидкий перехід до більш розвинених форм інтеграції, які забезпечують більш раціональний розподіл та використання факторів виробництва.

Отже, інтеграція починається з лібералізації взаємної торгівлі товарами, поглиблюється розробкою та введенням єдиного митного тарифу та системи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі товарами стосовно третіх країн, доповнюється свободою міждержавного руху факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики та створенням наднаціональних органів управління.