Розділ III. Санітарні формування і заклади

Стаття 19. Постійні санітарні заклади і рухомі санітарні формування медичної служби не можуть ні за яких обставин зазнати нападу та в усякий час користуватимуться покровительством і охороною сторін, які перебувають у конфлікті. Потрапивши до рук противної сторони, вони зможуть продовжувати функціонувати до того часу, поки Держава, що захопила їх, не забезпечить сама потрібного догляду за пораненими і хворими, які знаходяться в цих закладах і формуваннях.

...

Стаття 22. Не розглядатимуться як обставини, що позбавляють санітарне формування або заклад покровительства, забезпеченого статтею 19:

1. якщо особовий склад санітарного формування чи закладу озброєний і кори­стується своєю зброєю для самооборони або захисту своїх поранених і хворих;

2. якщо через відсутність озброєних санітарів формування або заклад охоро­няється пікетом, вартовими чи конвоєм;

3. якщо у формуванні або закладі будуть знайдені ручна зброя і бойові припаси, зняті з поранених і хворих і не здані ще за належністю;

4. якщо у формуванні або закладі перебувають особовий склад, і майно ветеринарної служби, які не є його невід’ємною частиною;

5. якщо гуманітарна діяльність санітарних формувань і закладів або їх персоналу поширюється на поранених і хворих цивільних осіб.

Стаття 23. У мирний час Високі Договірні Сторони, а після початку воєнних дій сторони, які перебувають у конфлікті, можуть створювати на своїй власній території, а в разі потреби на окупованій території, санітарні зони і місцевості, організовані таким чином, щоб охоронити від дій війни поранених і хворих, а також персонал, на який покладена організація і управління цими зонами та місцевостями і догляд за особами, які там будуть сконцентровані. ...

Держави-Покровительки і Міжнародний Комітет Червоного Хреста запро­шуються робити добрі послуги для полегшення створення і визнання цих санітарних зон і місцевостей.

Розділ IV. Особовий склад

Стаття 24. Санітарний особовий склад, призначений виключно для розшуку і підбирання, транспортування або лікування поранених і хворих або для запобі­гання захворюванням, належний виключно до адміністрації санітарних формувань і закладів, а також священнослужителі, які є при збройних силах, користувати­муться повагою і покровительством за всіх обставин.

...

Стаття 26. До особового складу, згаданого в статті 24, прирівнюється особо­вий склад національних Товариств Червоного Хреста та інших добровільних товариств допомоги, належним чином визнаних і уповноважених своїм урядом, використовуваний для тих самих функцій, що й функції особового складу, згаданого п названій статті, при умові підпорядкування особового складу цих товариств військовим законам і розпорядженням.

...

Стаття 28. Персонал, перелічений у статтях 24 і 26, який потрапив під владу противної сторони, затримуватиметься лише в тій мірі, в якій цього вимагатимуть санітарний стан, духовні потреби і кількість, військовополонених.

Особи, які належать до персоналу, затриманого таким чином, не вважатимуться військовополоненими. Проте вони користуватимуться, принаймні, перевагами всіх положень Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 року про поводження з військово полоненими. В рамках військових законів і розпоряджень Держави, що їх затримала, і під керівництвом її компетентної служби, а також відповідно до їх професіональної етики, вони продовжуватимуть здійснювати свої медичні і духовні обов’язки на користь військовополонених переважно із складу тих збройних сил, до яких вони самі належать. ...