Розділ VI. Мирне вирішення спорів

Стаття 33. 1. Сторони, які беруть участь в будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед старатися вирішити спір шляхом переговорів, обслідування, посеред­ництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи іншими мирними засобами за своїм вибором.

2. Рада Безпеки, коли вона вважає це необхідним, вимагає від сторін вирі­шення їх спору за допомогою таких засобів.

Стаття 34. Рада Безпеки уповноважується розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, що може привести до міжнародних тертів або викликати спір, для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки.

Стаття 35. 1. Будь-який Член Організації може довести до відома Ради Без­пеки або Генеральної Асамблеї про будь-який спір чи ситуацію, що має характер, зазначений в статті 34.

2. Держава, яка не є Членом Організації, може довести до відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї про будь-який спір, в якому вона є стороною, якщо вона заздалегідь візьме на себе відносно цього спору зобов’язання мирного вирішення спорів, передбачені в цьому Статуті.

3. Розв’язання Генеральною Асамблеєю справ, про які доведено до її відома на підставі цієї статті, провадиться з урахуванням положень статей 11 і 12.

Стаття 36. 1. Рада Безпеки уповноважується в будь-якій стадії спору, що має характер, зазначений у статті 33, або ситуації подібного ж характеру, рекоменду­вати належну процедуру чи методи врегулювання Рада Безпеки бере до уваги будь-яку процедуру для, вирішення цього спору, яка вже була прийнята сторонами.

2. Роблячи рекомендації на підставі цієї статті, Рада Безпеки бере також до уваги, що спори юридичного характеру повинні, як загальне правило, передава­тися сторонами в Міжнародний Суд у відповідності з положеннями Статуту Суду.

Стаття 37. 1. Якщо сторони в спорі, який має характер, зазначений у статті 33, не вирішать його з допомогою зазначених у цій статті засобів, вони передають його в Раду Безпеки.

2. Якщо Рада Безпеки вважає, що продовження цього спору в дійсності могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки, вона вирішує чи діяти їй на підставі статті 36, чи рекомендувати такі умови вирішення спору, які вона визнає придатними.

Стаття 38. Без шкоди для положень статей 33-37, Рада Безпеки уповнова­жується, якщо всі сторони, які беруть участь у будь-якому спорі, про це просять, робити сторонам рекомендації з метою мирного вирішення цього спору.

Розділ VII. Дії у відношенні загрози мирові, порушень миру та актів агресії

Стаття 39. Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози мирові, будь-якого порушення миру або акту агресії і робить рекомендації або вирішує про те, яких заходів слід вжити у відповідності з статтями 41 і 42 для підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки.

Стаття 40. Щоб відвернути погіршення ситуації, Рада Безпеки уповноважу­ється, перш ніж зробити рекомендації або вирішити про вжиття заходів, передбаче­них статтею 39, зажадати від заінтересованих сторін виконання тих тимчасових заходів, що їх вона визнає необхідними або бажаними. Такі тимчасові заходи не повинні завдавати шкоди правам, домаганням або становищу заінтересованих сто­рін. Рада Безпеки належним чином враховує невиконання цих тимчасових заходів.

Стаття 41. Рада Безпеки уповноважується вирішувати, яких заходів, не зв’яза­них з використанням збройних сил, слід вживати для здійснення її рішень, і вона може зажадати від Членів застосування цих заходів. Ці заходи можуть включати цілковитий або частковий перерив економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин.

Стаття 42. Якщо Рада Безпеки вважатиме, що заходи, передбачені в статті 41, можуть бути недостатніми або вже є недостатні, вона уповноважується вдатися до таких дій повітряними, морськими або сухопутними силами, які виявляться не­обхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки. Такі дії можуть включати демонстрації, блокаду та інші операції повітряних, морських або сухопутних сил Членів Організації.

Стаття 43. 1. Всі Члени Організації для того, щоб внести свій вклад справу підтримання міжнародного миру і безпеки, зобов’язуються надавати в розпоряд­ження Ради Безпеки на її вимогу і у відповідності з спеціальною угодою, або уго­дами, необхідні для підтримання міжнародного миру і безпеки збройні сили, допомогу і відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу. ...

3. Переговори про укладення угоди, або угод, розпочинаються якомога корот­кий строк з ініціативи Ради Безпеки. Вони укладаються між Радою Безпеки і Членами Організації або між Радою Безпеки і групами Членів Організації і підля­гають ратифікації державами, що їх підписали, у відповідності з їх конституцій­ною процедурою.

Стаття 44. Коли Рада Безпеки вирішила застосувати силу, то перш ніж зажа­дати від Члена Організації, не представленого в Раді, надання збройних сил, на виконання зобов’язань, взятих ним на підставі статті 43, Рада Безпеки запрошує цього Члена Організації, якщо останній цього захоче, взяти участь у рішеннях Ра­ди Безпеки відносно використання контингентів збройних сил Члена Організації.

Стаття 45. З метою забезпечення для Організації Об’єднаних Націй можли­вості вживати термінових воєнних заходів Члени Організації повинні тримати в стані негайної готовності контингенти національних військово-повітряних сил для спільних міжнародних примусових дій. Чисельність і ступінь готовності цих кон­тингентів і плани їх спільних дій визначаються Радою Безпеки з допомогою Військово-Штабного Комітету в межах, зазначених у спеціальній угоді або уго­дах, згаданих в статті 43.

Стаття 46. Плани застосування збройних сил складаються Радою Безпеки за допомогою Військово-Штабного Комітету.

Стаття 47. 1. Створюється Військово-Штабний Комітет для того, щоб давати поради і подавати допомогу Раді Безпеки в усіх питаннях, що стосуються вій­ськових потреб Ради Безпеки в справі підтримання міжнародного миру і безпеки, використання військ, переданих в її розпорядження, і командування ними, а також регулювання озброєнь і можливого роззброєння.

<...>

Стаття 48. 1. Дії, потрібні для виконання рішень Ради Безпеки з метою під­тримання міжнародного миру і безпеки, розпочинаються всіма Членами Організа­ції або деякими з них, залежно від того, як це визначить Рада Безпеки.

2. Такі рішення виконуються Членами Організації безпосередньо, а також шляхом їх дій у відповідних міжнародних установах, членами яких вони є.

...

Стаття 50. Якщо Радою Безпеки вживаються превентивні або примусові захо­ди проти якої-небудь держави, всяка інша держава, незалежно від того, чи є вона Членом Організації, перед якою постануть спеціальні економічні проблеми, що виникли з проведення згаданих вище заходів, має право консультуватися з Радою Безпеки на предмет розв’язання таких проблем.

Стаття 51. Цей Статут ні в якій мірі не зачіпає невід’ємного права на індиві­дуальну або колективну самооборону, якщо станеться збройний напад на Члена Організації, доти, поки Рада Безпеки не вживе заходів, необхідних для підтриман­ня міжнародного миру і безпеки. Заходи, вжиті Членами Організації при здійснен­ні цього права на самооборону, повинні бути негайно повідомлені Раді Безпеки і ні в якому разі не повинні зачіпати повноважень і відповідальності Ради Безпеки, згідно з цим Статутом, відносно здійснення в будь-який час таких дій, що їх вона визнає необхідними для підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки.